Рішення № 93143736, 26.11.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/16027/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Сметані Т.В.,

за участю представника позивача Квятковського Б.М.,

представника відповідача Наглій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2020 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Другий ВДВС м. Луцьк, відповідач) про визнання неправомірними дій державного виконавця Наглій Надії Вікторівни, щодо відмови у закритті виконавчого провадження та зобов`язати державного виконавця закрити виконавче провадження №57239896, зняти усі арешти та обмеження, що накладені в межах вказаного виконавчого провадження.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою Другого ВДВС у м. Луцьку було відкрито виконавче провадження за №57239896, відповідно до постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.06.2018 про визнання винним ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення передбаченого статтею 130 КпАП України. Вказує на те, що ним було сплачено кошти в сумі 10200,00 грн. 03.07.2018, що підтверджується довідкою Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області від 20.06.2020. Дані кошти були внесені на 15-й день після винесення вищевказаної постанови суду, а тому стягнення коштів у подвійному розмірі є незаконним та несправедливим. До відповідача було подано клопотання про закриття виконавчого провадження, однак отримав відмову в якій зазначено, що у зв`язку із відсутністю інформації про отримання ним постанови суду дане клопотання не може бути задоволено (а.с.1).

З огляду на вказані підстави позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами, визначеними Розділом 2 Глави 11 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.10).

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав, направивши при цьому матеріали виконавчого провадження (а.с.14).

У судовому засіданні представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги позивача та зобов`язати відповідача закінчити виконавче провадження, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала повністю, посилаючись на те, що штраф сплачено порушником на 16 день з дня винесення судом відповідного рішення, а отже відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази та матеріали виконавчого провадження, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.06.2018 у справі №161/7967/18 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП наклавши адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 (шістсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 352 (триста п`ятдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок (а.с.5).

Копія постанови суду про стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави штрафу в розмірі 10200,00 грн. направлено 12.09.2018 до виконання до Другого ВДВС міста Луцька ГТУЮ у Волинській області супровідним листом №161/7967/18/39717/2018 (а.с.18), за яким було відкрито виконавче провадження №57239896, про що державним виконавцем Другого ВДВС м. Луцька винесено відповідну постанову від 19.09.2018 (а.с.19).

Як встановлено в судовому засіданні постанова по відкриття виконавчого провадження №57239896 від 19.09.2018 позивачем в судовому порядку оскаржена не була.

23.03.2020 головним державним виконавцем в межах даного виконавчого провадження було винесено постанову про накладення арешту на майно боржника.

27.05.2020 головним державним виконавцем Другого ВДВС м. Луцька Наглій Н.В. винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних а саме: замість прізвища ОСОБА_3 зазначено прізвище ОСОБА_4 .

25.08.2020 представником позивача подано до відповідача заяву, в якій він просив закрити виконавче провадження в зв`язку з добровільним виконанням позивачем постанови суду.

Листом від 04.09.2020 відповідач повідомив про відсутність підстав для закриття виконавчого провадження, оскільки Державному виконавцю невідомо коли саме стало відомо та коли вручено постанову про накладення штрафу виданої Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 18.06.2018 боржнику ОСОБА_1 , щоб порахувати згідно статті 307 КУпАП п`ятнадцять днів (а.с.7).

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі – Закон України №1404-VІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону України №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами статті 5 Закону України №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону України №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Приписами статті 26 Закону України №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.

Строки і порядок виконання постанови про накладення штрафу регламентовано статтею 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Так, згідно частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України (ч. 3 ст. 307 КУпАП).

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною 1 статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 308 КУпАП).

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 308 КУпАП).

Частиною 5 статті 26 Закону України №1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Як встановлено судом, згідно постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.06.2018 позивача визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200,00 грн.

Зазначена постанова направлена судом ОСОБА_1 для відома і виконання, набрала законної сили 03.07.2018.

З матеріалів справи вбачається, що 03.07.2018 позивачем в добровільному порядку сплачено кошти в сумі 10200,00 грн, що підтверджується довідкою №05-05-06/2599 виданою Головним управлінням Державної казначейської служби України у Волинській області від 02.06.2020 (а.с.6).

Судом встановлено, що доказів своєчасної сплати штрафу позивачем не було надано до Луцького міськрайонного суду Волинської області.

25.08.2020 представником позивача подано до відповідача заяву, в якій він просив закрити виконавче провадження в зв`язку з виконанням постанови Луцького міськрайонного суду у Волинській області в повному обсязі, надавши при цьому державному виконавцю доказ сплати ОСОБА_1 штрафу в сумі 10200,00 грн.

Однак, листом від 04.09.2020 відповідач повідомив про відсутність підстав для закриття виконавчого провадження, оскільки державному виконавцю невідомо коли саме стало відомо та коли вручено постанову про накладення штрафу виданої Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 18.06.2018 боржнику ОСОБА_1 , щоб порахувати згідно статті 307 КУпАП п`ятнадцять днів.

Суд звертає увагу відповідача на те, що сплата позивачем штрафу в сумі 10200,00 грн. за вищевказаною постановою суду відбулась добровільно 03.07.2018 в день набрання постановою суду законної сили, та до відкриття виконавчого провадження №57239896 від 19.09.2018 з примусового виконання постанови суду, тобто на п`ятнадцятий день з дня винесення постанови про накладення судом штрафу (18.06.2020).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що штраф сплачений позивачем на 16 день після закінчення вказаного терміну, бо строк рахується з дня винесення судом постанови, оскільки відповідно до статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу. Строк починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно із частиною 2 статті 39 Закону України №1404-VIII постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Отже, головний державний виконавець Другого ВДВС м. Луцька Наглій Н.В. отримавши 25.08.2020 від ОСОБА_1 докази добровільного виконання ним постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.06.2018 у вигляді сплати штрафу в розмірі 10200,00 грн. 03.07.2018 до відкриття виконавчого провадження №57239896 від 19.09.2018 з примусового виконання рішення вищевказаного суду повинна була вжити необхідних заходів передбачених статтею 39 Законом України «Про виконавче провадження» для вирішення питання про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, шляхом визнання неправомірними дій головного державного виконавця Другого відділу ДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Наглій Н.В., щодо відмови у закінченні виконавчого провадження №57239896, та зобов`язати головного державного виконавця Другого відділу ДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Наглій Н.В. закінчити виконавче провадження №57239896 та зняти арешт та обмеження, що накладені в межах даного виконавчого провадження.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) судовий збір в сумі 840,80 грн., сплачений квитанцією від 13.11.2020 (а.с.2).

Керуючись статтями 243, 245, 246, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії, задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Другого відділу ДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Наглій Надії Вікторівни, щодо відмови у закінченні виконавчого провадження №57239896.

Зобов`язати Державного виконавця Другого відділу ДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Наглій Надію Вікторівну закінчити виконавче провадження №57239896 та зняти усі арешти та обмеження, що накладені в межах вказаного виконавчого провадження.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (43001, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 27а, код ЄДРПОУ 35041370) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень) 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський