Рішення № 93143582, 27.11.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 листопада 2020 р. Справа № 120/3672/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом: ОСОБА_1 до: Військової частини А1619 про: визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини А1619 (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що наказом командира військової частини А1619 (по особовому складу) від 24.03.2020 за №66 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас у зв`язку із закінченням контракту у відповідності до пп. "а" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову частину". З 13.04.2020 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Втім, грошової компенсації заборгованості за неотримане речове майно та індексації грошового забезпечення за період проходження служби відповідачем виплачено не було.

За наведеного, позивач звернувся до суду з даним позовом в якому просить:

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1619 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 07.07.2015 року до 13.04.2020 року грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та непроведення індексації отриманого грошового забезпечення за період проходження служби.

Зобов`язати військову частину А1619 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби з 07.07.2015 року до 13.04.2020 року, а також зобов`язати відповідача видати позивачу довідку про вартість речового майна, що належало до видачі щодо сум належної грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Зобов`язати військову частину А1619 провести індексацію отриманого позивачем грошового забезпечення за період проходження військової служби 07.07.2015 до 13.04.2020 та виплатити нараховану індексацію, а також зобов`язати відповідача видати довідку про розмір нарахованої індексації.

Стягнути з військової частини А1619 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3430 грн. та судового збору в розмірі 840, 80 грн.

Ухвалою суду від 03.08.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до положень ст. 262 КАС України. Витребувано у Військової частини А1619 та зобов`язано у 15-денний термін з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду належним чином засвідчені копії: довідки про вартість речового майна, що належало до видачі ОСОБА_1 , за період проходження військової служби з 07.07.2015 до 13.04.2020; довідки про розмір нарахованої індексації ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 07.07.2015 до 13.04.2020 (за наявності). Повідомлено, що в разі неможливості подати витребуванні докази, направити до суду письмові пояснення.

Копію ухвали суду разом з адміністративним позовом з додатками відповідачем отримано 07.08.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням №2100106571084.

Втім, станом на 15.10.2020 витребувані документи на адресу суду не надходили, письмових пояснень щодо неможливості подати такі докази не надано.

Ухвалою суду від 15.10.2020 повторно витребувано за ініціативи суду та зобов`язано у 3-денний термін з дня отримання даної ухвали надати суду належним чином засвідчені копії: довідки про вартість речового майна, що належало до видачі ОСОБА_1 , за період проходження військової служби з 07.07.2015 до 13.04.2020; довідки про розмір нарахованої індексації ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 07.07.2015 до 13.04.2020.

23.11.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі з підстав того, що на час звільнення позивача та виключення його із списків у відповідача не було грошових коштів для здійснення такого виду виплат. Станом на 11.11.2020 військовою частиною було повторно подано заявку до начальника тилу логістики Командування Сухупутних Військових Сил України з метою отримання коштів для виплати грошової компенсації. До клопотання долучено довідку №88 про вартість речового майна, що належить до видачі звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 .

Щодо довідки про розмір нарахованої індексації ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 07.07.2015 до 13.04.2020, то такої до суду не надано.

Вирішуючи питання щодо підстав для зупинення провадження у справі №120/3672/20 до моменту надходження коштів за неотримане речове майно, належних позивачеві, та вирішити судову справу шляхом примирення, то суд вважає, що підстав для задоволення цього клопотання немає з огляду на таке. У даній справі окрім спірного питання про невиплату коштів за неотримане речове майно, позивачем заявлено вимоги про невиплату йому індексації грошового забезпечення за період проходження служби.

Втім, на вимогу суду відповідачем не надано жодного доказу щодо проведення індексації грошового забезпечення, як не надано письмових пояснень.

Відповідно до приписів ст. 190 КАС України, сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на підставі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов`язків сторін. За клопотанням сторін суд зупиняє провадження у справі на час, необхідний їм для примирення.

Оскільки, відповідач не надав жодного обгрунтування щодо індексації грошового забезпечення позивача, та не спростував ці вимоги, та за умови того, що позивач такого клопотання не подавав, то суд вважає, що спірні правовідносини продавжують існувати, а клопотання про зупинення не відповідає меті приминення.

Підсумовуючи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні цього клопотання.

Інших заяв та клопотань на адресу суду не надходило, що не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Згідно із ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

07.07.2015 року позивача призвано на військову службу, яку він проходив у військовій частині А1619 на посаді помічника начальника автомобільної служби технічної частини.

Наказом командира в/ч А1619 від 13.04.2020 року за №109 позивача на підставі наказу командувача військ оперативного командування «Південь» (по особовому складу) від 24.03.2020 року за № 66 звільнено з військової служби у запас відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за підпунктом «а» пункту другого частини п`ятої (у зв`язку із закінченням строку контракту).

З 13.04.2020 року позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років у ЗС України становить: календарна вислуга років станом на 13.04.2020 року - 24 роки 10 місяців 25 днів, пільгова вислуга років станом на 13.04.2020 року - 05 років 00 місяців 22 дні.

Відповідно до наказу командира військової частини позивачу виплачено щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 60% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавку за вислугу років за період з 01 по 13 квітня 2020 року

Втім, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, а також індексацію грошового забезпечення, отриманого за період проходження служби, відповідачем не проведено.

З метою нарахування позивачу та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, а також проведення індексації грошового забезпечення за період служби, позивач письмово звернувся до військової частини.

Відповідно до відповіді військової частини від 22.05.2020 №1619/157/1623 (а.с. 13), зазначено, що військова частина не має законних підстав провести індексацію та її виплатити за період з 01.01.2016 по листопад 2018. Відповідно до відповіді також вказано, що за період з липня 2015 по грудень 2015 року, та з грудня 2018 по квітень 2020 індексацію грошових доходів проведено. Щодо періоду квітня-серпня 2018 року величина індексу споживчих цін не перевищувала поріг індексації у розмірі 103%.

Позивач вважає письмову відповідь протиправною та такою, що порушує його права та інтереси, тому звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 24 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з статтею 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 1.2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Частиною першою статті 9.1 цього Закону встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація), визначається Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим постановою КМУ від 16 березня 2016 р. № 178 (далі - Порядок №178).

Відповідно до пункту 2 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Згідно пункту 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (п.4 Порядку №178 ).

Згідно пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 (далі -Інструкція № 232), встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку № 178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби, у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17 (К/9901/38716/18), у постанові від 17.01.2019 року у справі №822/2309/17 (К/9901/20221/18), застосовування в пункті 3 Порядку № 178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

За висновком суду касаційної інстанції, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Відтак, на переконання суду, позивач як військовослужбовець відповідно до п. 3 Порядку №178 має законне право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яка має бути виплачена Військовою частиною.

Оцінюючи неможливість здійснення виплати грошової компенсації позивачу через відсутність бюджетних призначень, суд зазначає наступне.

Частинами першою-другою статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейським Судом з прав людини у пункті 26 рішення від 8 листопада 2005 року по справі "Кечко проти України" зазначено, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відтак, суд доходить висновку, що відсутність державного асигнування не є поважною причиною для невиконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків.

В свою чергу, в матеріалах справи міститься довідка про вартість речового майна, що належить позивачу, що складає 20305,93 грн. Доказів виплати компенсації за неотримане майно суду не надано.

Так, із урахуванням вищенаведеного суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірність своєї бездіяльності, а позивач навів законні й обґрунтовані підстави для виплати йому компенсації вартості за неотримане речове майно.

Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність військової частини А1619 щодо невиплати ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 07.07.2015 року до 13.04.2020 року грошової компенсації вартості за неотримане речове майно підлягають задоволенню. Вимоги щодо зобов`язання військову частину А1619 виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби з 07.07.2015 року до 13.04.2020 року також підлягають задоволенню як похідна вимога, яка залежить від основної вимоги в силу приписів п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Щодо вимоги про зобов`язання військову частину А1619 нарахувати позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, то така вимога не підлягає задоволенню з причин того, що грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Відповідачем 23.11.2020 на вимогу суду долучено довідку №88 про вартість речового майна, що належить до видачі звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 .

Щодо вимог позивача про нарахування та виплату позивачу індексації отриманого грошового забезпечення за період проходження військової служби 07.07.2015 до 13.04.2020, то суд виходить з наступного.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регламентуються Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон № 1282-XII).

В розумінні статті 1 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями статті 2 Закону № 1282-XII встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв`язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають. Підтримка купівельної спроможності провадиться шляхом підвищення розміру зазначених виплат.

Підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду їх розміру у зв`язку із зростанням прожиткового мінімуму відповідно до законодавства.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка до 01.01.2016 р., а з 1 січня 2016 року в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 5 Закону № 1282-XII, підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів.

Індексація пенсій, інших виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, за рахунок коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 р. № 1078 (далі – Порядок №1078) і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка до 1 січня 2016 р., а з 1 січня 2016 року в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно пункту 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Положеннями пункту 4 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

Так, нормами Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та Порядку № 1078 визначено і джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.

Із аналізу вище процитованих норм видно, що індексація грошових доходів населення в тому рахунку грошового забезпечення військовослужбовців проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється до 01.01.2016 р. в розмірі 101%, а з 01.01.2016 р. в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 №9-рп/2013, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці», такими заходами є, зокрема індексація заробітної плати. В аспекті конституційного звернення слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати.

Відповідно до 10-1 Порядку №1078, (в редакції постанови КМ № 526 від 13.06.2012), обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пенсій особам, які набули право на її призначення, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачуються замість пенсії, здійснюється починаючи з місяця, в якому їх призначено. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Згідно з п. 5 Порядку №1078 (в редакції постанови №1013 від 09.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Враховуючи викладене, обчислення індексу споживчих цін має здійснюватись з місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулося у січні 2008 на чому наполягає позивач, а відповідач не спростовує цього, то для визначення суми індексації такому працівнику з січня 2016 року має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з лютого 2008 року. До періоду січня 2016 діяли положення п. 10-1 Порядку №1078, (в редакції постанови КМ № 526 від 13.06.2012), за змістом якої обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, здійснюється починаючи з місяця, в якому їх призначено.

Як зазначає позивач у позовній заяві, в період з 07.07.2015 року до 13.04.2020 року відповідач протиправно не нараховував та не виплачував йому індексацію грошового забезпечення.

Відповідно до відповіді військової частини від 22.05.2020 №1619/157/1623 (а.с. 13), зазначено, що військова частина не має законних підстав провести індексацію та її виплатити за період з 01.01.2016 по листопад 2018. Відповідно до відповіді також вказано, що за період з липня 2015 по грудень 2015 року, та з грудня 2018 по квітень 2020 індексацію грошових доходів проведено. Щодо періоду квітня-серпня 2018 року величина індексу споживчих цін не перевищувала поріг індексації у розмірі 103%.

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, під час розгляду адміністративної справи саме на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок довести суду правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, які є предметом оскарження в суді.

Судом двічі витребовувалась у відповідача довідка щодо індексації грошового забезпечення, однак доказів цьому суду не надано.

Відтак, оскільки відповідачем не спростовано доводи позивача та не надано доказів того, що позивачу за період з липня 2015 по грудень 2015 року, з грудня 2018 по квітень 2020 проведена індексація грошового забезпечення, та за умови того, що за період з 01.01.2016 по листопад 2018 відповідач сам не заперечує, що така індексація не була проведена, то суд розцінює дії відповідача як такі, що не доведено, тому приймає рішення на користь позивача про задоволення цієї частини вимог.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача видати йому довідку про вартість речового майна, що належало до видачі щодо сум належної грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, та довідку про розмір нарахованої індексації, то суд розцінив ці вимоги як клопотання про витребування доказів, які відповідно до ухвал від 03.08.2020 та від 15.10.2020 вирішено.

Підсумовуючи, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини дають підстави для висновку, що адміністративний позов належить задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у сумі 840 грн. 80 коп.

Визначаючись щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 3430 грн., то суд виходить з того, що належними та допустимими доказами доводиться оплата позивачем гонорару адвоката, зокрема договором про правничу допомогу, ордером серії АВ №1005058, Актом виконаних робіт від 21.07.2020, квитанцією про підтвердження оплати гонорара за надання правової допомоги.

Враховуючи, що сторона відповідача з приводу цього питання не заперечувала, та не заявляла про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а суд вважає заявлену суму співмірною із складністю справи, тому такі витрати підлягають стягненню на користь позивача із відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1619 щодо невиплати ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 07.07.2015 року до 13.04.2020 року грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Зобов`язати військову частину А1619 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби з 07.07.2015 року до 13.04.2020 року.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1619 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації отриманого грошового забезпечення за період проходження військової служби з 07.07.2015 року до 13.04.2020 року.

Зобов`язати військову частину А1619 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію отриманого грошового забезпечення за період проходження військової служби з 07.07.2015 року до 13.04.2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини А1619 судовий збір у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок). та витрати на правничу допомогу в розмірі 3430 грн. (три тисячі чотириста тридцять гривень).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ); Військова частина А1619 (код ЄДРПОУ - 26615118, місцезнаходження: вул. 1 Травня, 64, м. Гайсин, Вінницька область, 23700).

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: (27.11.2020)

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна