Рішення № 93143241, 27.11.2020, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/28293/20

Провадження № 2-а/686/531/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого-судді Бондарчука В.В.,

при секретарі Петльованій Л.В.,

з участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача Стешіної Т.М.,

представника відповідача Фортельної Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

16 листопада 2020 року позивач звернувся до суду із відповідним позовом, який обґрунтовує тим, що 10 листопада 2020 року Управління ДМС в Хмельницькій області прийняло рішення за №14 про його примусове повернення до країни походження або третьої країни та зобов`язано покинути територію України до 30 листопада 2020 року із встановленням заборони на в`їзд на територію України строком на три роки до 10 листопада 2023 року. Позивач не погоджується із зазначеним рішення з наступних підстав. Зокрема з 03 травня 2018 року ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянкою України ОСОБА_2 . На територію України в`їхав за особистими обставинами 11 серпня 2018 року на підставі свого закордонного паспорта. 28 серпня 2018 року позивачем було отримано довідку на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 з терміном дії до 27 серпня 2019 року. Згідно оспорюваного рішення позивач порушив п.67 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання затвердженого постановою КМ України №322 від 25 квітня 2018 року. Поважність причини невиїзду за межі території України позивач обґрунтовував тим, що в листопаді 2018 року у зв`язку із наміром зареєструватися як фізична особа-підприємець в м. Івано-Франківськ він надав документи своєму знайому для реєстрації місця проживання. Однак у реєстрації було відмовлено та повідомлено про те, що в посвідку на тимчасове проживання внесено недостовірні данні. За цим фактом було порушено кримінальне провадження, а 27 серпня 2020 року постановлено вирок у справі №344/20563/19 к., який набрав чинності 29 вересня 2020 року. В оскаржуваному рішенні не вказана та необґрунтована жодна із підстав для примусового повернення позивача у країну походження або третю країну. Підстави для заборони в`їзду іноземців та осіб без громадянства на територію України визначені ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства. Однак відповідачем вимоги цього Закону не враховані та безпідставно прийнято рішення про заборону на в`їзд строком на три роки.

26 листопада 2020 року Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області надало відзив на адміністративний позов, в якому зазначило, що 10 листопада 2020 року під час відпрацювання заходів щодо виявлення нелегальних мігрантів було виявлено громадянина Йорданського Хашимітського Королівства ОСОБА_1 . При перевірці підстав його перебування на території України було встановлено, що позивач прибув на території України 11 серпня 2018 року та був документований посвідкою на тимчасове проживання в України серії НОМЕР_1 з терміном дії до 27 серпня 2019 року.

Вироком Івано-Франківського міського суду від 27 серпня 2020 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст.358 КК України. У посвідці на тимчасове проживання в Україні, яку позивачем було отримано від невстановленої слідством особи було проставлено підроблений штамп про реєстрацію місця проживання. 27 серпня 202019 року позивач знаючи, що у нього закінчується строк дії посвідки звернувся до УДМС України в Івано-Франківській області куди пред`явив підроблений документ. Згідно п.67 Порядку оформлення, видачі обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМ України №322 від 25 квітня 2018 року після закінчення строку дії посвідки іноземець зобов`язаний в семиденний строк зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України. Позивач із заявою про продовження терміну перебування до територіальних органів ДМС України за місцем проживання не звертався. Рішення про заборону на в`їзд на території України ґрунтується на ч.2 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». З огляду на викладене, відповідач вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Позивач та його представник в судовому засіданні вимоги викладені у позові підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечила.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши наявні у ній докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Громадянин Йорданського Хашимітського Королівства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в`їхав на територію України 11.08.2018 року.

10 листопада 2020 року Управління ДМС України в Хмельницькій області прийняло рішення №14 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Йорданського Хашимітського Королівства ОСОБА_1 . Відповідне рішення обґрунтоване тим, що позивач був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 28 серпня 2018 року з терміном дії до 27 серпня 2019 року. ОСОБА_1 отримав від невстановленої особи посвідку із підробленим штампом про реєстрацію місця проживання, проставленої нібито органом ДМС України в Івано-Франківській області, який з 4 квітня 2016 року функції щодо реєстрації місця проживання не здійснює. Із вказаною підробленою посвідкою на тимчасове проживання позивач звернувся у відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Управління реєстраційними процедурами.

Вироком Івано-Франківського міського суду від 27 серпня 2020 року у справі №344/20563/19 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст.358 КК України та призначено покарання у виді штрафу в сумі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

ОСОБА_1 зазначені умови не виконав та перейшов у нелегальне становище.

В частині першій статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» зазначено, що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Частиною третьою статті 9 цього Закону передбачено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

У статті 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» зазначено, що іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).

Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.

Продовження строку перебування на території України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Відповідно до ст.13 цього Закону в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду;

За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну.

Так дійсно судом встановлено що ОСОБА_1 після закінчення строку дії тимчасової посвідки на проживання на території України, у семиденний строк її не залишив.

Згідно ч.2 ст.22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» виїзд з України іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, якщо:

йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або кримінальна справа розглядається судом - до закінчення кримінального провадження.

Відповідно до п.7 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України» затвердженого постановою КМ України №150 від 15 лютого 2012 року рішення про продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України понад встановлені цим Порядком строки приймається керівником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником у разі подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України та наявності підстав, які не дають змоги виїхати з України, відповідно до статті 22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також Головою ДМС або його заступником в інших випадках за умови подання підтверджувальних документів.

Згідно п.8 цього Порядку заяви про продовження строку перебування на території України (далі - заяви) подаються іноземцями та особами без громадянства і приймаючою стороною не раніше ніж за десять та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання. Зразок заяви та порядок її розгляду затверджуються МВС.

Ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачені виключні підстави для перебування іноземців на території України.

У ОСОБА_1 відсутні документи, які б підтверджували законність перебування на території України.

Згідно п.5 Інструкції «Про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрацією державної прикордонної служби України, Службою безпеки України № 353/271/150 від 23 квітня 2012 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 травня 2012 року за № 806/21119) підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Суд, вважає, що підстави для скасування рішення в частині примусового повернення позивача відсутні.

Відповідно до п.3 Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом МВС України від 17 грудня 2013 року №1235 рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Дія цієї Інструкції не поширюється на рішення про заборону подальшого в`їзду в Україну особам, яке приймається територіальними органами та територіальними підрозділами ДМС, органами охорони державного кордону, органами Служби безпеки України згідно зі статтею 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Згідно ч.2 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки.

Тобто застосування заборони щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки є правом, а не обов`язком центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Судом, підстав, що визначені ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», які б зумовлювали необхідність встановлення зборони в`їзду іноземцю на території України не встановлено, а тому прийняте рішення про заборону громадянину Йорданського Хашимітського Королівства ОСОБА_1 в`їзд на територію України строком на 3 роки до 10 листопада 2023 року слід скасувати.

При цьому судом також враховується, що ОСОБА_1 з 3 травня 2018 року одружений на громадянці України, що підтверджується копією відповідного свідоцтва серії НОМЕР_2 , а тому застосування такої заборони у даному випадку є невиправданим.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.246, 288, 293 КАС України, ст.ст.4, 7,9,13, 22, 26 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд,-

ухвалив:

Позов задоволити частково.

Рішення №14 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Йорданського Хашимітського Королівства ОСОБА_1 від 10 листопада 2020 року скасувати в частині заборони даному громадянину в`їзду на території України строком на 3 роки (до 10 листопада 2023 року).

В задоволенні решти вимог відмовити.

На рішення суду через суд першої інстанції може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: громадянин Йорданського Хашимітського Королівства ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, місцезнаходження: вул. М. Мазура, буд. 4, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 37864148.

Текст судового рішення складено 27.11.2020 року.

Суддя: