Ухвала суду № 93141342, 27.11.2020, Оболонський районний суд міста Києва

27.11.2020 Справа № 756/6444/20

Ун. №756/6444/20

Пр.№2/756/4318/20

У Х В А Л А

26 листопада 2020 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Майбоженко А.М.секретаря за участі позивача представника позивача представників відповідача Одягайло Л.М. Сапегіної А.О. ОСОБА_3 ОСОБА_4 Фадєєва А.Л. Камчатного М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Національні продукти» про захист прав споживачів, стягнення пені за прострочення виконання зобов`язань,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Оболонського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Національні продукти» про захист прав споживачів, стягнення пені за прострочення виконання зобов`язань.

До суду надійшло клопотання представника відповідача - адвоката Фадєєва О.П. про закриття провадження у справі з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. В обґрунтування зазначив, що предметом позову є вимоги позивача, пов`язані з виконанням умов договору № 27-09/2019 від 27.09.2019, укладеного між сторонами, на виробництво продукції - жувальних гумок, під товарним знаком замовника (позивача) у кількості 42000, що прямо вказує на те, що таку продукцію позивач планував отримати не для задоволення власних потреб, а з метою її подальшої реалізації та отримання прибутку від такої господарської діяльності. Отже, за своїм змістом і суттю вказаний договір свідчить про на наявність між сторонами господарських правовідносин, у зв`язку з чим справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Від позивача надійшли заперечення проти задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі з тих підстав, що він не є фізичною особою-підприємцем, засновником та учасником господарських товариств та інших суб`єктів господарської діяльності, а також власником торгових марок. Спір виник у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору від 27.092019 щодо своєчасного виготовлення та поставки замовленої ним продукції, який він укладав як фізична особа. Умови договору не передбачають того, що замовлена ним продукція виготовляється виробником (відповідачем) для її подальшої реалізації і що він має не меті отримання прибутку від подальшої реалізації жувальних гумок. У договорі також відсутня інформація про торгову марку, якої він не має, продукцію замовив для власних потреб. З відповідачем він підписав типовий договір на виробництво продукції, розроблений самим відповідачем, не приділяючи уваги юридичним термінам, використаним у договорі, назві та змісту договору, а обсяг продукції, визначеної у договорі, був мінімальним для того, щоб відповідач міг виконати замовлення. Таким чином, суб`єктивні міркування та доводи відповідача про наявність між ним та відповідачем господарських правовідносин, а не цивільно-правових, не підтверджені жодними доказами, ґрунтуються на припущеннях, атому клопотання про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

Представники відповідача Фадєєв А.Л. та Камчатний М.В. у судовому засіданні клопотання про закриття провадження у справі підтримали з підстав, викладених у письмовому клопотанні.

Позивач та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 1 ч.1 суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктом 3 Постанови Пленуму ВССУ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» передбачено, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що в порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення.

При цьому суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників та характер спірних правовідносин.

Як вбачається з інформації, отриманої з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - ОСОБА_3 29.03.2016 припинив підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця, про що здійснено державну реєстрацію (номер запису 24990060004032354).

Фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина восьма статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в редакції, що діяла на час припинення ОСОБА_7 підприємницької діяльності як фізичною особою - підприємцем).

Таким чином, договір № 27-09/2019 від 27.09.2019 на виробництво продукції укладений між ТОВ «Національні продукти» (виробником) та фізичною особою ОСОБА_3 (замовником), при цьому останній на час укладення договору, з якого між сторонами виникли спірні правовідносини, вже не мав статусу фізичної особи-підприємця.

Відповідно до ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до ст. 4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Частиною першою статті 3 ГК України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 175 ГК України зобов`язання майнового характеру, що виникають між суб`єктами господарювання та негосподарюючими суб`єктами - громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.

Частина першою та шостою ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів існування між сторонами господарських правовідносин, укладений між сторонами договір, з якого виникли спірні правовідносини, не містить умов, які б підтверджували той факт, що продукція, замовлена позивачем, призначена для здійснення останнім саме підприємницької діяльності, а не для власних потреб, беручи до уваги те, що позивач ОСОБА_3 не є фізичною особою-підприємцем і не був таким на час укладення договору з відповідачем, договір підписаний позивачем як фізичною особою, суд приходить до висновку, що між сторонами мають місце відносини цивільно-правового характеру, у зв`язку з чим відсутні підстави для закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 255, 260, 261 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Національні продукти» про захист прав споживачів, стягнення пені за прострочення виконання зобов`язань - відмовити.

Суддя А.М.Майбоженко