Рішення № 93140732, 27.11.2020, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2539/20

2/703/1365/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2020 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Прилуцького В.О.

секретаря судового засідання Кочеткової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Смілі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», третя особа: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінфорс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 24 червня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчик В.В. вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 9091.

Відповідно до вказаного виконавчого напису з ОСОБА_3 звернуто стягнення за кредитним договором від 26 червня 2019 року. 24 червня 2020 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. при примусовому виконанні виконавчого напису звернено стягнення на заробітну плату боржника, пенсію, стипендію та інші доходи.

Посилаючись на те, що виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог ст. 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», оскільки нотаріусом не було встановлено безспірності заборгованості, а також на те, що нотаріусу не було надано розрахунку сплати коштів по кредиту, а тому вважає, що виконавчий напис не підлягає виконанню.

Позивач в судове засідання не з`явився, в направленій до суду заяві просив розглядати справу у його відсутності, позов задоволити.

Відповідач в судове засіданні повторно не з`явився, з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали поштової кореспонденції.

Третя особа в судове засідання не з`явився, з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали поштової кореспонденції.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався у відсутність учасників справи то фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом не здійснювався.

Ст. 280 ЦПК України, вказує на те, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України за письмовою згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію позивача, викладену письмово, вважає можливим розглянути справу, в порядку, передбаченому главою 11 розділом III ЦПК України, у відсутність відповідача, який згідно ст.128, 130 ЦПК України повідомлений про день та час розгляду справи належним чином та не надав до суду відзиву на позовну заяву, а чи заяву про розгляд справи у його відсутність, а чи відкладення слухання справи і позов задовольнити повністю, виходячи з наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем було вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості за кредитом в сумі 9580 грн., зареєстрований в реєстрі за № 9091 (а.с.11).

На підставі вказаного вище виконавчого напису нотаріуса приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. 24 червня 2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62410325 (а.с.7).

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється ЗУ «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України яким, зокрема, є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі в тексті - Порядок).

Позивач, як на підставу звернення з вказаним позовом до суду, зазначив, що виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає до виконання, оскільки нотаріусом під час його винесення не перевірено його безспірності, оскільки в ньому не містяться переліку документів, на підставі яких його було винесено.

Вказав і на те, що сума боргу є значно завищеною, а розрахунку суми боргу нотаріусу надано не було.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів (далі Перелік), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

В той же час, нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Борговим документом, який став підставою для вчинення виконавчого напису, є кредитний договір 593399 – А від 26 червня 2019 року, укладений між ТОВ «СС ЛОУН», правонаступником якого є ТОВ «Фінфорс» та сума заборгованості за яким складає 9500 грн., про що вказано у спірному виконавчому написі (а.с.11).

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18).

З копії кредитного договору № 593399-А від 26 червня 23019 року дійсно вбачається, що позивач ОСОБА_1 , отримав в ТОВ «СС ЛОУН» кредит в сумі 4000 грн., терміном на 30 календарних днів (а.с.13).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).

У відповідності з ч. 2 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості у безспірному порядку додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

З наявних у справі документів та копії виконавчого напису від 15 квітня 2020 року, суд не має можливості встановити на підставі яких саме документів було вчиненно виконавчий напис приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 9091 від 15 квітня 2020 року (а.с.11).

Відповідач не скористався своїм правом на відзвив на позовну заяву та не надав до суду документів, які б могли спростувати доводи позивача та підтвердити законність вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Крім того суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що між ТОВ «СС ЛОУН» та ТОВ Фінфорс» було укладено договір відступлення права вимоги та така компанія є взагалі стягувачем на користь якої було винесено виконавчий напис нотаріуса.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що факт безспірності підпадає під об`єктивний сумнів, стверджувати протилежне підстави відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому виконавчий напис належить визнати таким, що не підлягає до виконання.

Позивач в наданому попередньому розрахунку судових витрат, вказав, що планує понести витрати на правову допомогу в сумі 7500 грн. (а.с.22), з цього приводу суд зазначає наступне.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, як закріплено у частині першій ст. 137 ЦПК України.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За змістом законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Позивач ОСОБА_1 до суду жодних документів, які б підтверджували понесення ним витрат на оплату послуг адвоката, не надав, відповідно немає законних підстав для їх стягнення з відповідача.

Згідно з статтею 141 ЦПК України, судовий збір сплачений позивачем при подачі позову, що підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.1778573817.1 від 22 липня 2020 року (а.с.1) у розмірі 840 грн, підлягає стягненнюз ТОВ «Фінфорс» на користь ОСОБА_1 .

На підставі наведеного, керуючись ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат», ст.1-16, 18, 259, 628, 630, 634, 663 Цивільного кодексу України, ст. 4, 5, 12, 13, 141, 263, 265, 354, 355 ЦПК України суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», третя особа: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню -задоволити повністю.

Визнати виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком Володимиром Вікторовичем 15 квітня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 9091 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості за кредитом в сумі 4000 грн., суми строкової заборгованості за штрафами і пенями в сумі 1980 грн., витрат, пов`язаних із вчиненням виконавчого напису – 3600 грн., а всього на загальну суму – 9580 грн. - таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ТОВ «Фінфорс» (м.Київ, Новопечерський провулок 19/3 корпус 2 оф.9, код ЄДРПОУ 41717584, МФО 300528, НОМЕР_1 в АТ «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 судовий збір в сумі 840 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: В. О. Прилуцький