Рішення № 93139732, 16.11.2020, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 460/4277/19

Провадження №2/944/690/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2020 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кондратьєвої Н.А.

з участю секретаря судового засідання Вербенець Т.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Представник ТзОВ «Веллфін» звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача на користь ТзОВ «Веллфін» заборгованість за договором позики у розмірі 51111,84 грн та судовий збір, сплачений при зверненні до суду в розмірі 1921,00 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 19.07.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики № 56298 в електронній формі. За умовами договору позикодавець надає позичальникові грошові кошти в сумі 1201,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позивачем на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 1201,00 грн. Таким чином, позивачем належним чином виконані умови договору позики, в той час як відповідачем отримані кошти в передбачені строки не повернуті, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість за договором позики зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів. У зв`язку з порушенням зобов`язань за договором позики, відповідач станом на 12.08.2019 року має заборгованість у розмірі 51111,84 грн, з яких – 1201,00 грн – основний борг; 25129,41 грн – заборгованість по відсотках, 24781,43 грн – заборгованість за простроченими відсотками. Зважаючи на викладене просить позов задовольнити.

Ухвалою від 23.09.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено розгляд справи з викликом сторін.

14.01.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач заперечує проти задоволення позову, оскільки на вказаних позивачем умовах договору не укладала. В обґрунтування заперечень відповідач покликається на те, що наданий позивачем до суду договір позики № 56298 від 19.07.2016 року вона не укладала, що підтверджується, зокрема відсутністю її особистого підпису на договорі позики. З наданим до суду договором позики вона ознайомилася лише під час отримання копії позовної заяви. На момент її реєстрації (19.07.2016 року) на сайті htpp://creditup.com.ua в електронному вигляді містився зовсім інший договір позики з іншою юридичною особою ТОВ «Кредит АП», який не містив жодних процентів за користування позикою. Однак навіть цей договір вона не укладала та його умови не приймала. Окрім того, вона не проходила жодної реєстрації на сайті позивача, жодних смс повідомлень не отримувала, за жодними гіперактивними посиланнями не переходила, жодних умов договору позики не приймала. В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження позики на викладених умовах. Долучена позивачем довідка щодо заборгованості не містить жодних розрахунків розміру заборгованості. Вона визнає, що 19.07.2016 року на її картковий рахунок надійшли кошти в сумі 1201,00 грн, однак вважала такі помилково перерахованими та намагалася їх повернути, проте з реквізитів транзакції неможливо було встановити від кого надійшли кошти. Також зазначила, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Нарахування процентів в розмірі 49910,84 грн на тіло кредиту в розмірі 1201, 00 грн є явно несправедливою умовою договору. Зважаючи на викладене, просить позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з неї 1201,00 грн, в решті позовних вимог – відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в прохальній частині позовної заяви просив провести розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, у відзиві на позов просила провести розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнала частково та просила стягнути з неї на користь позивача 1201,00 грн, в задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ТзОВ «Веллфін» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності відповідно до розпорядження Нацкомфінпослуг №2606 від 27.10.2015 зареєстровано в реєстрі фінансових установ за №16103225.

Порядок отримання та надання позики регламентується Правилами надання грошових коштів у вигляді позики Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллфін», затвердженими наказом директора ТзОВ «Веллфін» №2-1 від 27.10.2015, які розміщені на офіційному веб-сайті позивача https://creditup.com.ua.

19.07.2016 року ОСОБА_1 у встановленому п.п. 4.1, 4.2. Правил порядку оформила Заявку для отримання позики шляхом заповнення всіх полів Заявки.

На підставі заповненої відповідачем заявки 19.07.2016 року між ТзОВ «Веллфін» та відповідачем було укладено договір позики № 56298, згідно з умовами якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти у сумі 1201,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути позику та сплатити проценти.

Згідно п.1.5 Договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов:

-1,9 % від суми позики, але не менше ніж 30,00 грн. за перший день користування позикою,

- 1,9 % від суми позики щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п.1.3 цього договору;

- 3,8 % проценти від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк, зазначений в п. 1.2. цього договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно п. 4.8 Правил підтвердженням згоди заявника на отримання позики є направлена на розгляд Товариством заявка про надання позики з одночасною перевіркою банківської платіжної картки.

Відповідно до п. 4.10 Правил відповідність зазначеної суми підтверджує належність рахунку для перерахування позики заявнику, та підтверджує згоду заявника на отримання позики.

За умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору позики, позикодавець надає позичальникові грошові кошти в сумі 1201,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Пунктом 1.3 договору позики встановлено строк позики за цим договором складає 29 днів.

Станом на день подання позову відповідач взяті на себе зобов`язання по договору позики не виконала, у зв`язку з чим у останньої згідно умов договору виникла заборгованість, яка згідно довідки щодо заборгованості за договором № 56298 від 19.09.2016 року становить 51111,84 грн, з яких з яких – 1201,00 грн – основний борг; 25129,41 грн – заборгованість по відсотках, 24781, 43 грн – заборгованість за простроченими відсотками.

В порядку встановленому п.1.4 договору позики позивачем було перераховано суму позики 1201,00 грн на картковий рахунок відповідача, що підтверджується повідомленням № 4126-ВП від 22.07.2019 року ТОВ ФК «Вей Фор Пей».

Таким чином, ТзОВ «Веллфін» виконав умови договору перерахувавши на картковий рахунок ОСОБА_1 кошти в сумі 1201,00 грн.

В якості додатку до Договору позики позивачем було долучено графік розрахунків, відповідно до якого зазначено, що сума, яка підлягає поверненню ОСОБА_1 станом на 17.08.2016 року (момент закінчення договору позики) становить 1869,93 грн, з яких 1201,00 грн сума позики та 668,93 грн відсотки за користування позикою.

Відповідно до вимог ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Правила надання грошових коштів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Ч. 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 та 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про електронну комерцію» порядок надання банківських послуг, випуск та обіг електронних грошей, здійснення переказу коштів не є предметом правового регулювання цього Закону і регулюється спеціальним законодавством. До послуг систем дистанційного обслуговування, випуску та обігу електронних грошей, страхування та інших послуг, щодо яких існує спеціальне законодавство, цей Закон застосовується лише в частині правочинів, вчинених в електронній формі, яка не суперечить спеціальному законодавству, що регулює здійснення послуг із дистанційного обслуговування, випуск та обіг електронних грошей, страхування, зокрема законам України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронний цифровий підпис", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про банки і банківську діяльність" та "Про страхування".

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону термін "електронний підпис" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про електронний цифровий підпис".

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону права та обов`язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема Законом України "Про захист прав споживачів".

Покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов`язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів".

Таким чином, Закон України «Про електронну комерцію» застосовується лише в частині правочинів, вчинених в електронній формі, яка не суперечить спеціальному законодавству в тому числі і - Закону України «Про електронний цифровий підпис», яким підлягають регулюванню спірні правовідносини.

Ст. 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі (ст. 4 Закону).

Статтею 6 даного Закону передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до п. п. 1, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: -надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; -заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; -вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

-електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З копії договору позики № 56298 від 19.07.2016 року вбачається, що відповідачем було використано для підписання такого електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк кошти (суму позики) та нараховані відсотки за користування позикою не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов`язанням, яка складається із суми позики 1201,00 грн та процентів за користування позикою в межах строку кредитування за період з 19.07.2016 року по 17.08.2016 року в розмірі 668,93 грн, що становить в сумі 1869,93 грн.

Перевіряючи вимогу позивача в частині стягнення 25129,41 грн - заборгованості за відсотками та 24781,43 грн - заборгованості за простроченими відсотками, суд дійшов наступного висновку.

За положеннями статей 1046, 1049 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у Постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного сторонами договору позики № 56298 від 19.07.2016 року ТОВ "ВЕЛЛФІН", як фінансова установа, надало позичальнику суму позики, а остання зобов`язувалася повернути надану позику у повному обсязі 17.08.2016 року.

Таким чином, позикодавець ТОВ "ВЕЛЛФІН" відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 17.08.2016 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Досліджений розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою за період з 19.07.2016 року по 12.08.2019 року виходить за межі строку кредитування.

Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, тому суд вважає, що заявлена позикодавцем ТОВ "ВЕЛЛФІН" вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в розмірі 25129,41 грн - заборгованості за відсотками та 24781,43 грн - заборгованості за простроченими відсотками за період з 19.07.2016 року по 12.08.2019 року є безпідставною та задоволенню не підлягає.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково - стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованість за договором позики в сумі 1869,93 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 1201,00 грн та заборгованості за відсотками 668,93 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних 76 грн 90 коп (1869,93:51111,84х2102,00= 76,9 грн).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 223, 247 , 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» заборгованість за договором позики у розмірі 1869 (тисячу вісімсот шістдесят дев`ять) грн 93 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» 76 (сімдесят шість) грн 90 коп судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Яворівський районний суд Львівської області.

Повне найменування сторін.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін», ЄДРПОУ 39952398, юридична адреса: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.А. Кондратьєва