Рішення № 93138773, 27.11.2020, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"27" листопада 2020 р.

Справа № 642/4897/20

Провадження№ 2/642/1488/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2020 року Ленінський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого судді Вікторова В.В.

за участю секретаря Варук С.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року представник Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») - за довіреністю Кіріченко В.М. звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 21.02.2014 року у сумі 30 513,36 грн., а також понесені АТ КБ «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н від 21.02.2014 відповідач отримав у АТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 6000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 31.08.2020 має заборгованість у розмірі 30513,36 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 25.09.2020 відкрито провадження у справі за вказаним позовом в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату та час розгляду справи сповіщався належним чином, в позові прохав розглядати справу у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 50).

Відповідач в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена була належним чином, причини неявки суду невідомі (а.с. 61-62).

Копія ухвали про відкриття провадження по справі, копія позову та долучених до нього документів, направлялася відповідачеві за місцем її реєстрації.

Відповідачем в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

За таких обставин у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд розглянув справу у відсутність відповідача в порядку заочного провадження на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, встановив, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2014 ОСОБА_1 було підписано Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (далі - Генеральна угода) № б/н, в якій зазначено, що вона разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 10).

До анкети-заяви додано довідку про умови кредитування із використанням кредитки «Універсальна, GOLD» яка підписана відповідачем (а.с. 9).

Зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконувала.

За наданим розрахунком позивача станом на 31.08.2020 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 21.02.2020 становить 30 513,36 грн., з яких:

- 6427,25 грн. заборгованість за кредиту;

- 7185,83 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом;

- 16 900,28 грн. заборгованість за пенею.

Як на підставу позовних вимог, ПАТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що зобов`язання за Генеральною угодою від 21.02.2014 ОСОБА_1 належним чином не виконала, тому наявні підстави для стягнення з неї заборгованості у розмірі 30 513,36 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статі1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.

Довідка про умови кредитування була підписана відповідачем, що свідчить про доведення позивачем факту укладення з відповідачем кредитного договору та отримання останньою кредитних грошових коштів.

Позивачем також наданий розрахунок заборгованості за договором № б/н від 21.02.2014.

Виконання відповідачем Договору вбачається також із виписки по розрахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.

Таким чином кредитні правовідносини між банком та відповідачем є дійсними, про бажання їх припинити в порядку встановленому законодавством чи договором не висловлювала жодна із сторін.

Обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості у вигляді процентів, неустойки (пені, штрафів), банк посилався на Тарифи банку та Умови та Правила надання банківських послуг, викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/temis/pages/70/, як невід`ємні частини спірного договору.

Умовами та Правилами надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд вважає, що розмір заборгованості по тілу кредиту в сумі 6427,25 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 7185,83 грн. відповідає розрахунку Банку, наданого суду та не спростовується наявними в матеріалах справи доказами, тому підлягає задоволенню в цій частині.

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» також просив стягнути пеню, однак суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтями 549, 550, 551ЦК України передбачено, що пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто, неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із частиною першою статті 260ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255цього Кодексу від дня порушення грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок викладено у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), 04 липня 2018 року (справа № 310/11534/13-ц, провадження № 14-154цс18).

Враховуючи, що до вимог про стягнення пені підлягає застосуванню позовна давність строком в один рік, таким чином пеня за період з 01 вересня 2019 року по 31 серпня 2020 року становить 1799,63 грн, яка і підлягає стягненню.

Суд вважає, що з наданих позивачем письмових доказів беззаперечно вбачається, що сторонами під час укладення кредитного договору були узгоджені умови щодо кредитної суми та процентної ставки за користування кредитом.

Підписавши 19.11.2011 анкету-заяву, Генеральну угоду від 21.02.2014, довідку про ознайомлення із умовами кредитування, відповідач погодився у письмовому вигляді з умовами кредитування.

Зазначений висновок узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними в постановах від 04.12.2019 по справі № 750/6058/17 та від 12.02.2020 по справі № 382/327/18.

З урахуванням вищевказаного, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» підлягають частковому задоволенню.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2102,00 грн. та заявлено позовні вимоги про стягнення 30513,36 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 15412,71грн., що становить 50 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1061,75 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263, 265, 274, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 207, 258, 260, 509, 526, 530, 549-551, 610-612, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 21.02.2014 року у розмірі 15 412 (п`ятнадцять тисяч чотириста дванадцять) грн. 71 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) суму судового збору у розмірі 1061 (одна тисяча шістдесят одна) грн. 75 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Ленінського районного суду м. Харкова протягом 30 днів з дня оголошення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня оголошення рішення.

Повний текст рішення складено 27 листопада 2020 року.

Суддя В.В. Вікторов