Рішення № 93138234, 27.11.2020, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/3393/20

Провадження № 2/639/1243/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2020 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Гаврилюк С. М.,

секретар судового засідання – Пивоварова Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 639/3393/20 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування,

встановив:

Позивач ТДВ «Міжнародна страхова компанія» через свого представника Коваленка А. О., що діє на підставі довіреності, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь страхової компанії 52698,14 грн виплаченого страхового відшкодування та суму пені, інфляційного збільшення, 3% річних в загальному розмірі 30662,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 06.03.2017 ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого буда застрахована ТДВ «Міжнародна страхова компанія», керуючи транспортним засобом Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 , на вул. Даргомижського в м. Харкові, допустив зіткнення з автомобілем Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобіль Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження, чим його власнику була спричинена матеріальна шкода в розмірі 64437,77 грн.

Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.06.2017 водій забезпеченого автомобіля Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , визнаний винним у вчиненні ДТП, що сталася 06.03.2017. До ТДВ «МСК» надійшла заява від ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування за заподіяну внаслідок вказаної ДТП шкоду.

Позивачем складено страховий акт, на підставі якого визначено та сплачено страхове відшкодування в розмірі 52698,14 грн, з вирахуванням суми франшизи та суми ПДВ. Вищевказаним рішенням суду від 08.06.2017 встановлено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, зокрема за ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Позивачем на адресу ОСОБА_1 направлено претензію від 13.07.2017 з пропозицією компенсувати в порядку регресу на користь ТДВ «МСК» суму сплаченого страхового відшкодування, на яку відповідач не відреагував. Станом на 01.06.2020 період прострочення грошового зобов`язання складає 1027 днів. Посилаючись на положення статті 625 ЦК України та ст.ст. 1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», позивач просить стягнути з відповідача також пеню за період з 01.06.2019 по 01.06.2020, яка становить 14703,88 грн, інфляційне збільшення, що складає 11512,55 грн, а також 3% річних у розмірі 4446,49 грн, що в загальній сумі дорівнює 30662,92 грн.

У зв`язку з викладеними обставинами позивач звернувся до суду з даною позовною заявою за захистом своїх прав та інтересів.

26.06.2020 ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі, призначено судове засідання (а.с. 42-43).

Ухвалою суду від 14.07.2020 відповідно до ч.4 ст. 223 ЦПК України, відкладено судове засідання по цивільні справі (а.с. 52).

Ухвалою суду від 27.10.2020 оголошено перерву у судовому засіданні за клопотанням представника відповідача до 27.11.2020 (а.с. 52).

18.11.2020 представником відповідача ОСОБА_3 подано до суду заяву, у якій зазначив, що у зв`язку з розірванням договору про надання правової допомоги ОСОБА_1 в подальшому участь у судовому засіданні адвокат Мельнік Р.В. приймати не буде.

27.11.2020 ухвалою суду постановлено справу розглядати в заочному порядку.

Представник позивача Коваленко А. О., що діє на підставі довіреності, подав до суду заяву, в якій позов підтримав, просив про розгляд справи за відсутності представника ТДВ «Міжнародна страхова компанія» та зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідно довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Харківській області від 12.06.2020, остання відома адреса місця реєстрації відповідача : АДРЕСА_1 . Відповідача 14.12.2017 було знято з реєстрації за вказаної адреси.

Враховуючи вказані обставини, суд повідомляв ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання, відповдно до ч.11 статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання.

З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Отже, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явився, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив не подавав.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, зі згоди представника позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ТДВ «Міжнародна страхова компанія», згідно з положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та полісу № АК/4964762 від 28.12.2016 здійснювало страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 щодо забезпеченого транспортного засобу – автомобіля Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_1 , у період з 28.12.2016 до 27.12.2017 включно (а.с. 7).

Відповідно до копії постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.06.2017, яка набрала законної сили 19.06.2017, провадження у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (а.с. 10).

Як встановлено даною постановою суду, 06.03.2017 о 19 год. 05 хв. у м. Харкові, вул. Даргомижського, 32а водій керував автомобілем «Шевроле Авео», номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки (на слизькій ділянці дороги), не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем «Рено Меган», номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків, своїми діями водій порушив вимоги п.п. 11.3., 11.4 ПДД України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Крім того, зазначено, що водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Шевроле Авео», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер 6820» в присутності двох свідків, за результатами якого встановлено, що вміст алкоголю у видихаємому повітрі складає 1,82 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДД України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Дослідивши матеріали справи, суд у вказаній постанові дійшов висновку про повну доведеність вини ОСОБА_1 , яка підтверджується протоколами про адміністративні правопорушення серії БР № 242561 та БР 242581 від 06.03.2017, письмовими поясненнями свідків від 06.03.2017, схемою місця ДТП від 06.03.2017, письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 від 06.03.2017, звітом приладу «Драгер» Alcotest 6820 та актом огляду на стан сп`яніння від 06.03.2017. У зв`язку з чим суд дійшов висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачено ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. Однак, оскільки адміністративні правопорушення ОСОБА_1 вчинені 06.03.2017 та з того часу сплинув 3-місячний строк, суд закрив провадження у адміністративній справі у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (а.с. 10).

Згідно положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно висновку оцінювача до звіту № 216/03/17 про оцінку вартості матеріального збитку, складеного 11.04.2017, вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 , становить 64437,77 грн, з ПДВ на складові частини, що підлягають заміні (а.с. 13-25).

Як вбачається з полісу № АК/4964762 від 28.12.2016, розмір франшизи становить 1000 грн (а.с. 7).

За результатами розгляду заяви власника автомобіля Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 (а.с. 9), уповноважена комісія ТДВ «Міжнародна страхова компанія» дійшла до висновку про наявність страхового випадку та прийняла рішення про виплату страхового відшкодування, що підтверджується страховим актом № 11547 від 08.06.2017 (а.с. 12).

Відповідно до вказаного страхового акта комісія ТДВ «Міжнародна страхова компанія» визначила розмір страхового відшкодування в 52698,14 грн, з вирахуванням суми франшизи та суми ПДВ (а.с. 12).

Зазначена сума сплачена на користь ОСОБА_2 , що підтверджується платіжним дорученням N 1036 від 15.06.2017 (а.с. 11).

Позивачем ТДВ «МСК» на адресу ОСОБА_1 направлено претензію за вих. № 1747 від 13.07.2017 з пропозицією компенсувати в порядку регресу на користь ТДВ «МСК» суму сплаченого страхового відшкодування (а.с. 26), яку відповідач отримав особисто 09.08.2017, що підтверджується відповідною відміткою в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 27), однак жодним чином не відреагував.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В частині 2 статті 78 ЦПК України закріплено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За змістом статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору, оренди, довіреності тощо).

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. При цьому статтею 29 вказаного закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з підпунктом а пункту 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Підпунктом ґ пункту 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду у випадку, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у пп. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 цього Закону.

В підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказано, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 спричинив дорожньо-транспортну пригоду і керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що встановлено постановами суду, які набрали законної сили, суд приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для стягнення з відповідача в порядку регресу на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 52698,14 грн, яка виплачена як страхове відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/4964762 від 28.12.2016.

Окрім того, за положеннями частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до приписів ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Станом на день складення позовної заяви, 01.06.2020, період прострочення ОСОБА_1 грошового зобов`язання складає 1027 днів.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 01.06.2019 по 01.06.2020, яка становить 14703,88 грн, інфляційне збільшення, що складає 11512,55 грн, а також 3% річних у розмірі 4446,49 грн, що в загальній сумі становить 30662,92 грн

Виходячи з викладеного, а також враховуючи не надання відповідачем відзиву на позов з відповідними запереченнями, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь ТДВ «Міжнародна страхова компанія» судовий збір сплачений відповідно до платіжного доручення N 4019 від 21.05.2020 у сумі 2102,00 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 6).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 13, 19, 43, 76, 81, 82, 89, 131, 133, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 353 ЦПК України, ст.ст. 16, 1166, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» 52698 (п`ятдесят дві тисячі шістсот дев`яносто вісім) грн 14 коп. виплаченого страхового відшкодування.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» суму пені, інфляційного збільшення та 3% річних у загальному розмірі 30662 (тридцять тисяч шістсот шістдесят дві) грн 92 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», код ЄДРПОУ 31236795, адреса місцезнаходження: 61023, м. Харків, вул. Мироносицька, 99, літ. А-3.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса останнього відомого місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 27.11.2020.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя С. М. Гаврилюк