Рішення № 93135535, 24.11.2020, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/6282/20

2/214/2824/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Євтушенка О.І.,

секретаря судового засідання – Собченко Н.А.,

сторони:

позивач 1 – ОСОБА_1 ,

позивач 2 – ОСОБА_2 ,

відповідач – ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Відділ реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Відділ реєстрації місця проживання громадян Виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовною заявою 07 вересня 2020 року, в якій просять суд визнати ОСОБА_3 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . внаслідок відсутності у приміщенні понад установленого законом однорічного строку без поважних причин.

В обґрунтування пред`явлених вимог вказують, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22 липня 2020 року, зареєстрованого державним нотаріусом Сьомої Криворізької нотаріальної контори Криворізького міського нотаріально округу Дніпропетровської області Грабевник О.В., позивачам ОСОБА_1 (номер в спадковому реєстрі 732) та ОСОБА_2 (номер в спадковому реєстрі 737) на праві спільної часткової приватної власності належить по Ѕ частці житлового будинку загальною площею 36,8 кв.м. з відповідною часткою господарчих побудов за адресою: АДРЕСА_1 . Під час життя спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в будинку було зареєстровано відповідача ОСОБА_5 , який перебував в зареєстрованому шлюбі з позивачем ОСОБА_1 з 18 вересня 1992 року. З 25 грудня 2011 року відповідач ОСОБА_3 не проживає за вказаною адресою, особисті речі за зазначеною адресою також відсутні. Оскільки реєстрація відповідача в квартирі обмежує права позивачів як власників та змушує нести додаткові витрати на оплату комунальних послуг за нього, що ставить їх в скрутне матеріальне становище, а добровільно зняти з реєстраційного обліку своє місце проживання відповідач відмовляється, тому за захистом своїх прав та інтересів позивач вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2020 року позов прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, однак подали кожен окремо заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали, не заперечували проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання також не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву не подавав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилась, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності. При вирішенні спору покладалась на розсуд суду.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також враховуючи належне повідомлення відповідача, його неявку до суду без поважних причин, не подання відзиву суд постановив ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних доказів за відсутності заперечень з боку позивача проти заочного розгляду справи.

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Процесуальні дії судом не вчинялись, заходи забезпечення позову/доказів, зупинення/відновлення провадження не застосовувались.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 належної їм на праві спільної часткової приватної власності на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 22 липня 2020 року, які видані Державним нотаріусом Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Грабевник О.В., у частці по Ѕ житлового будинку на кожного, що зареєстровано в реєстрі за номерами 732 та 737 відповідно (а.с.4;9).

Право власності ОСОБА_1 на Ѕ частину будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується записом №37431726, зазначеному витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 22 липня 2020 року (а.с.7), а відповідно до запису №37431792, зазначеному у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 22 липня 2020 року підтверджується право власності ОСОБА_2 на Ѕ частки будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12).

Як вказано позивачами та підтверджується записами з Домової книги (а.с.18-20) в зазначеному житловому приміщенні з 17 травня 2002 року та по теперішній час значиться зареєстрованим, зокрема, колишній чоловік позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Довідкою Відділу реєстрації місця проживання громадян Виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради №01.16-13/3/ від 04 серпня 2020 року зазначено що за адресою АДРЕСА_1 , станом на 04 серпня 2020 року за вказаною адресою зареєстровано 5 чоловік (а.с.16).

Крім того, в обґрунтування пред`явлених вимог, позивачами надано акт голови Вуличного комітету №4 від 10 серпня 2020 року, та зазначено, що за адресою по АДРЕСА_1 , проживають: ОСОБА_2 ,1962 року народження, його діти та онук, а ОСОБА_3 не проживає з 25 грудня 2011 року, та забрав усі свої особисті речі (одяг, взяття, інші предмети особистого користування) (а.с.21).

Факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як між колишніми чоловіком та дружиною підтверджується в свою чергу свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 18 вересня 1992 року, актовий запис 420, що зареєстрований відділом Тернівського РАЦС м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, відповідно до якого позивачу ОСОБА_1 після укладення шлюбу присвоєно прізвище « ОСОБА_7 » (а.с.14), в подальшому вищезазначений шлюб було розірвано відповідно до заочного рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 квітня 2012 року, після розірвання шлюбу позивач повернула своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_8 » (а.с.15).

Визначаючи характер спірних правовідносин, з урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що вони склались між власниками житла та членом її сім`ї, а саме колишнім членом сім`ї ОСОБА_1 у зв`язку з чим регулюються ст.405 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З аналізу положень ст.ст.391, 396 ЦК України слідує, що позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння, на чому також акцентує увагу Вищий спеціалізований суд України з розгляду кримінальних і цивільних справ в п.п.33,34 Постанови №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».

Згідно з ч.1 ст.405 ЦК України, члени сім`ї власника житла в силу наявності особистого сервітуту мають право користування цим житлом відповідно до закону. Натомість, як слідує з положень ч.2 ст.405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Оскільки відповідач в належному позивачам житловому приміщенні не проживає понад 1 рік, перешкод в користуванні будинком йому ніхто не чинив, однак наразі реєстрація місця проживання відповідача створює позивачам перешкоди в користуванні належною їм власністю, обмежуючи майнові права ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , які є пенсіонерами та отримують пенсію у незначному не значному розмірі, тягар сплати комунальних послуг ліг на них, у зв`язку з цим вони перебувають у скрутному матеріальному становищі, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість пред`явлених ними вимог негаторного позову та необхідність їх задоволення, із визнанням ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьомусуд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є достатньою правовою підставою для зняття її з реєстрації місця проживання.

Положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , разом з тим враховуючи що позивачі ухвалою суду від 12 жовтня 2020 року були звільнені від сплати судового збору, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір, що становить 840, 80 грн.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 142, 206, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 274, 354, 355, п.15 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Відділ реєстрації місця проживання громадян Виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення є достатньою правовою підставою для зняття ОСОБА_3 а з реєстраційного обліку місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави, судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 , РНОКПП не відомо, зареєстрований:

АДРЕСА_1 місця проживання громадян Виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого 32, код ЄДРПОУ юридичної особи – Виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради – 05410872.

Рішення складено та підписано 24 листопада 2020 року.

Суддя О.І. Євтушенко