Рішення № 93132105, 20.11.2020, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2623/20

Провадження № 2/163/418/20

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2020 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Чишія С.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за несвоєчасну виплату страхового відшкодування,

в с т а н о в и в :

Представник позивачів просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача в користь позивача ОСОБА_1 5 601,29 гривень пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ; 353,00 гривень інфляційних втрат; 657,62 гривень трьох процентів річних, а всього 6 611,91 гривень та в користь ОСОБА_2 аналогічних виплат в сумах 54 744,40 гривень, 3 450,09 гривень, 6 427,31 гривень відповідно, всього 64 621,80 гривень.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 07 березня 2018 року мала місце дорожньо-транспортна пригода, у якій автомобіль "Фольксваген Пасат Б4", номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 зіткнувся з гужовою підводою під керуванням ОСОБА_6 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер у лікарні. Відповідальність водія автомобіля "Фольксваген Пасат Б4" на дату ДТП була застрахована у ПрАТ "Страхова компанія "Юнівес".

26 квітня 2018 року ТОВ "ЮК Центр автовиплат поліс", представляючи інтереси позивачів, звернулось до ПрАТ "Страхова компанія "Юнівес" із заявою про виплату страхового відшкодування. Листом від 22 жовтня 2018 року страхова компанія відмовила у здійсненні страхового відшкодування, мотивуючи тим, що ДТП сталося внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки та з вини потерпілого, через що у водія забезпеченого транспортного засобу не виник обов`язок щодо відшкодування шкоду.

Не погодившись із таким рішенням, позивачі звернулись до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування. Рішенням Любомльського районного суду від 02 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 25 червня 2020 року, з відповідача в користь позивача ОСОБА_1 стягнуто 18 564,00 гривень страхового відшкодування, 4 010,33 гривень пені, 335,68 гривень 3 відсотків річних, 1 201,12 гривню інфляційних втрат та в користь позивача ОСОБА_2 - 181 436,00 гривень страхового відшкодування, 39 195,14 гривень пені, 3 280,76 гривень 3 відсотків річних, 11 739,22 гривень інфляційних втрат.

03 серпня 2020 року зазначені суми стягнень були перераховані приватним виконавцем на карткові рахунки позивачів.

Оскільки рішенням Любомльського районного суду від 02 березня 2020 року з відповідача стягнуто пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати за період з 22 жовтня 2018 року по 30 травня 2019 року, тому з огляду на виконання грошового зобов`язання по виплаті страхового відшкодування лише в примусовому порядку виконавчою службою у відповідності до положень пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", частини 2 статті 625 ЦК України з відповідача підлягають стягненню пеня, інфляційні втрати та три відсотки річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати страхового відшкодування, що не охоплений рішенням суду від 02 березня 2020 року, починаючи з 31 травня 2019 року по дату фактичного виконання цього рішення суду 03 серпня 2020 року.

Провадження в справі відкрито ухвалою від 21 вересня 2020 року, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення копію ухвали і примірник матеріалів позову відповідач отримав 07 жовтня 2020 року.

У строк, визначений судом в ухвалі від 21 вересня 2020 року з додатковим врахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерством інфраструктури України від 28 листопада 2013 року № 958, відповідач відзиву на позов не подав.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи до суду не надходили.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.279 ЦПК, суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами..

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

07 березня 2018 року на 29 км + 550 м автодороги Т-03-02 мала місце дорожньо-транспортна пригода, у якій відбулося зіткнення автомобіля "Фольксваген Пасат Б4", номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 та гужової підводи під керуванням ОСОБА_6 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер в неврологічному відділенні ТМО Любомльського та Шацького районів.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Фольксваген Пасат Б4" була застрахована у ПрАТ "Страхова компанія "Юнівес" за полісом серії АМ № 2105500.

Позивачі у справі є близькими родичами загиблого ОСОБА_6 , а саме: ОСОБА_1 є його матір`ю, ОСОБА_2 – дружиною, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – малолітніми дітьми.

По факту ДТП було відкрите кримінальне провадження № 12018030150000061, яке постановою слідчого СВ Любомльського ВП ГУНП у Волинській області від 31 липня 2018 року закрите за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

26 квітня 2018 року позивачі через представника подали ПрАТ "Страхова компанія "Юнівес" заяву про виплату страхового відшкодування у вигляді моральної шкоди, витрат на поховання, на лікування та утримання дітей.

22 жовтня 2018 року ПрАТ "Страхова компанія "Юнівес" відмовила у виплаті страхового відшкодування з огляду на порушення Правил дорожнього руху самим загиблим ОСОБА_6 та взаємодією двох джерел підвищеної небезпеки, що виключає визнання дорожньо-транспортної пригоди страховим випадком, оскільки за таких обставин у водія забезпеченого транспортного засобу не виникає цивільно-правової відповідальності за її наслідки.

Не погоджуючись із таким рішенням страхової компанії позивачі звернулись до суду із позовом про стягнення страхового відшкодування, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Любомльського районного суду Волинської області у справі № 163/336/19 від 02 березня 2020 року цей позов задоволено частково, з ПрАТ "Страхова компанія "Юнівес" стягнуто:

- в користь ОСОБА_1 18 564,00 гривень страхового відшкодування, 4 010,33 гривень пені, 335,68 гривень 3-х відсотків річних, 1 201,12 гривень інфляційних втрат;

- в користь ОСОБА_2 та в її особі в користь неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 181 436,00 гривень страхового відшкодування, 39 195,14 гривень пені, 3 280,76 гривень 3-х відсотків річних, 11 739,22 гривень інфляційних втрат.

Зі змісту рішення суду встановлено, що стягнення по пені, 3-х відсотків річних та інфляційних втрат нараховані за 220 днів прострочення зобов`язання по виплаті страхового відшкодування, починаючи з 22 жовтня 2018 року (дати письмової відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування) по 30 травня 2019 року (заявленої у позові дати).

Постановою Волинського апеляційного суду від 25 червня 2020 року зазначене рішення суду залишене без змін.

13 липня 2020 року директор ТОВ "ЮК "Центр автовиплат поліс", як представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подав до ПрАТ "Страхова компанія "Юнівес" вимогу про необхідність виплати страхового відшкодування за вищевказаними судовими рішеннями упродовж 7-ми робочих днів з моменту отримання цих рішень.

17 липня 2020 року Любомльський районний суд Волинської області за присудженими у справі № 163/336/19 стягненнями видав виконавчі листи.

24 липня 2020 року за заявами представника позивачів приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Павлюк Н.В. відкрив виконавчі провадження за виконавчими листами № 163/336/19.

03 серпня 2020 року виконавчі провадження завершенні у зв`язку із повним фактичним виконанням виконавчих листів, що підтверджується постановами приватного виконавця Павлюка Н.В. про закінчення виконавчого провадження від 03 серпня 2020 року № 62657283, № 62657312.

Спірні правовідносини у справі регулюються нормами Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01 липня 2004 року № 1961-IV (далі – Закон № 1961-IV) та Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

За змістом статті 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до статті 9 Закону № 1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до положень пункту 36.2. статті 36 Закону № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Згідно із пунктом 36.7. статті 36 Закону № 1961-IV рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

У справі встановлено, що ПрАТ "Страхова компанія "Юнівес" не визнало дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, через що у межах строку визначеного законом прийняло рішення про відмову у виплаті позивачам страхового відшкодування.

Тобто між сторонами першочергово виник спір стосовно кваліфікації ДТП страховим випадком, а відтак і наявності у позивачів права на страхове відшкодування.

Цей спір був розв`язаний у судовому порядку в межах справи № 163/336/19.

Зокрема, суд у цій справі встановив, що запряжений конем гужовий транспорт не є джерелом підвищеної небезпеки, відповідно, має місце страховий випадок, через що згідно п.1.12 ч.1 ст.1, ст.6 Закону 1961-IV обов`язок по відшкодуванню шкоди, пов`язаної із смертю водія гужової повозки ОСОБА_6 покладається на страховика забезпеченого транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки - ПрАТ "Страхова компанія "Юнівес".

Зазначене слугувало підставою для ухвалення судом рішення про стягнення з ПрАТ "Страхова компанія "Юнівес" в користь позивачів страхового відшкодування у передбаченому законом розмірі.

Крім цього, у справі № 163/336/19 встановлено, що з вини відповідача відбулося прострочення виплати страхового відшкодування, тому суд стягнув з відповідача обраховані суми по пені, 3-х відсотків річних та інфляційних втрат за період з 22 жовтня 2018 року (дати рішення відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування) по 30 травня 2019 року (наведеної позивачами у розрахунку дати).

Згідно із частиною 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, ухваленим у справі № 163/336/19 рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 02 березня 2020 року підтверджено неправомірність рішення ПрАТ "Страхова компанія "Юнівес" про відмову у виплаті позивачам страхового відшкодування та, як наслідок, встановлено вину у простроченні виконання цього грошового зобов`язання.

Як встановлено вище, страхове відшкодування позивачам виплачене лише в примусовому порядку через органи ДВС 03 серпня 2020 року.

Враховуючи, що за порушення законних майнових прав настає відповідальність у визначеному законом порядку, позивачі у цій справі просять стягнути пеню, 3 % річних та інфляційні втрати за прострочення виплати страхового відшкодування за період, що не охоплений рішенням Любомльського районного суду від 02 березня у справі № 163/336/19, починаючи з 31 травня 2019 року по дату фактичного виконання цього рішення в примусовому порядку – 03 серпня 2020 року.

Пунктом 36.5. статті 36 Закону № 1961-ІV передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Цією нормою визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника, яким у цих правовідносинах є страховик.

На підставі досліджених письмових доказів у справі вбачаються підстави для висновку, що прострочення відшкодування страхового відшкодування з вини ПрАТ "Страхова компанія "Юнівес" має місце, починаючи з 22 жовтня 2018 року по 02 серпня 2020 року.

При цьому за період з 22 жовтня 2018 року по 30 травня 2019 року права позивачів захищені ухваленим у справі № 163/336/19 рішенням суду від 02 березня 2020 року, яким з відповідача стягнуто відповідні суми по пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Заявлені позивачами у цій справі аналогічні вимоги за неохоплений вказаним рішенням суду період по дату примусового стягнення присуджених сум відповідають вищенаведеним вимогам закону та фактичним обставинам справи, тому по своїй суті є обґрунтованими і підставними.

Проте проведені представником позивачів розрахунки щодо кількості прострочених днів виконання грошового зобов`язання є не зовсім правильним.

Згідно з розрахунками представника позивачів термін прострочення починається 31 травня 2019 року, закінчується 03 серпня 2020 року і становить 431 день.

Однак день виконання зобов`язання (03 серпня 2020 року) не є днем прострочення, оскільки в силу вимог статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У зв`язку із цим термін прострочення зобов`язання у даному випадку складає 430 днів (з 31 травня 2019 року по 02 серпня 2020 року).

З розрахунку цього строку та основного боргу стосовно позивача ОСОБА_1 в сумі 18 564,00 гривень, стосовно позивача ОСОБА_2 в сумі 181 436,00 гривень стягненню з відповідача підлягають:

- в користь ОСОБА_1 : 5 595,20 гривень пені; 656,10 гривень 3-х відсотків річних; 239,50 гривень інфляційних втрат;

- в користь ОСОБА_2 : 54 684,91 гривень пені; 6 412,40 гривень 3-х відсотків річних; 2 340,78 гривень інфляційних втрат.

Отже, з огляду на встановлені у справі фактичні обставини та норми чинного законодавства, позов в частині заявлених до стягнення сум підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ст.141 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог із розрахунку задоволення 98,17% таких вимог.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" в користь ОСОБА_1 6 490 (шість тисяч чотириста дев`яносто) гривень 80 копійок, з яких: 5 595 (п`ять тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 20 копійок пені, 656 (шістсот п`ятдесят шість) гривень 10 копійок 3-х відсотків річних, 239 (двісті тридцять дев`ять) гривень 50 копійок інфляційних втрат.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" в користь ОСОБА_2 та в її особі в користь неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 63 438 (шістдесят три тисячі чотириста тридцять вісім) гривень 09 копійок, з яких: 54 684 (п`ятдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 91 копійку пені, 6 412 (шість тисяч чотириста дванадцять) гривень 40 копійок 3-х відсотків річних, 2 340 (дві тисячі триста сорок) гривень 78 копійок інфляційних втрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" в користь держави 825 (вісімсот двадцять п`ять) гривень 41 копійку судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його складення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Імена позивачів:

– ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_2 ;

– ОСОБА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_3 .

Найменування відповідача – Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Юнівес"; місце знаходження: вулиця Велика Васильківська 72, місто Київ; код ЄДРПОУ – 32638319.

Головуючий : суддя С.С.Чишій