Рішення № 93129279, 23.11.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.11.2020 Справа №607/12860/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Хримко У. А.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Коротун О. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу та поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу та поновлення на роботі.

В обґрунтування своєї позиції позивач зазначив, що постановою апеляційного суду Тернопільської області від 17.08.2018, ОСОБА_1 поновлено на посаду директора з пасажирських перевезень та сервісу ПАТ «Українська залізниця». Наказ про його поновлення № 1726/ос від 31.08.2018. Постановою Касаційного цивільного суду від 19.06.2019, скасовано постанову апеляційного суду Тернопільської області від 17.08.2018. 26.06.2020 відповідач видав наказ №1113/ос про скасування наказу № 1726/ос від 31.08.2018 про поновлення на посаді директора з пасажирських перевезень і сервісу. Позивач вважає, що відповідач діяв свавільно та протиправно, адже ні апеляційним судом, ані судом касаційної інстанції не приймалося рішення щодо повороту виконання рішення суду, яким останній був поновлений на посаді.

У зв`язку з недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та скасувати наказ Акціонерного товариства «Українська залізниця»№1113/ос від 26.06.2020, яким скасовано наказ № 1726/ос від 31.08.2018 про поновлення на роботі за рішенням суду ОСОБА_1 на посаді директора з пасажирських перевезень і сервісу, поновивши на роботі ОСОБА_1 .

Представник позивача у судовому засіданні зміст позовних вимог підтримав з підстав та обґрунтувань викладених у позові та просить його задовольнити.

Представник відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що способи захисту трудових прав наведені, зокрема, у статтях 235 і 237-1 КЗпП України. Так, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша статті 235 КЗпП України). Цей спосіб захисту порушених прав працівника застосовується незалежно від підстави припинення з ним трудового договору у випадку незаконного звільнення працівника чи його незаконного переведення на іншу роботу. Тобто, рішення суду, як уповноваженого на розгляд трудового спору органу, про поновлення на попередній роботі є самостійною підставою для скасування наказу, а відтак AT «Укрзалізниця» фактично не «звільняло Позивача з роботи» наказом від 26.06.2020 №1113/ос, оскільки трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством припинилися наказом від 05.02.2018 №158/ос, яким ОСОБА_1 було звільнено з посади директора з пасажирських перевезень і сервісу ПАТ «Укрзалізниця» за пунктом 2 ст. 36 КЗпП України по закінченню строку трудового договору, з якими Позивач був ознайомлений 08.02.2018 та що ним не заперечується.

Враховуючи, що спірні правовідносини у справі №607/12860/20 виникли не з приводу звільнення ОСОБА_1 , а саме у зв`язку з скасуванням наказу про поновлення Позивача на посаді директора з пасажирських перевезень і сервісу ПАТ «Українська залізниця» на підставі постанови Верховного Суду, якою скасовано постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 17.08.2018 по справі №607/3393/18, якою було поновлено Позивача на роботі, що за своєю правовою природою не є звільненням працівника з роботи.

У даному випадку мало місце застосування заходів, направлених на відновлення попереднього юридичного стану, який Позивач мав до постановления остаточного рішення у справі (restitutio in integrum).

Також відповідач вважає, що в даному випадку правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.06.2019 у справі № 607/3393/18 було скасовано постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 17.08.2018 по справі №607/3393/18, яка була підставою для поновлення ОСОБА_1 на роботі. Тобто відсутнє рішення суду, яке б визначало звільнення Позивача, таким, що відбулося з порушенням вимог трудового законодавства та було б підставою для поновлення працівника на роботі. Неї сьогодні чинними залишається рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільську області від 10 травня 2018_ року, яким було встановлено законність звільнення позивача за п. 2 ст. 36 КЗпП України, а відтак права Позивача не порушено відповідачем. У зв`язку з цим позивач вважає слід відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні з підстав, наведених у відзиві на позов, а також заявив клопотання про закриття провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Позивачем не подано відповідь на відзив.

Перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Наказом Акціонерного товариства «Українська залізниця» №158/ос від 05 лютого 2018 року, ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 травня 2018 року, справа № 607/3393/18 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 17 серпня 2018 року, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Скасовано наказ публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про припинення трудового договору (контракту) №158/ос від 05.02.2018 року, яким ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строку трудового договору. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора з пасажирських перевезень та сервісу ПАТ "Укрзалізниця", стягнуто з ПАТ "Укрзалізниця" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1 435 685,79 грн. з відрахуванням податків і зборів, 5 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди та проведено розподіл судових витрат.

Наказом Акціонерного товариства «Українська залізниця» №1726/ос від 31 серпня 2020 року, скасовано наказ №158/ос від 05.02.2018 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора з пасажирських перевезень і сервісу. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора з пасажирських перевезень та сервісу з 06.02.2018. Визначити робоче місце ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Здійснити виплати ОСОБА_3 відповідно до рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 17.08.2018. Підстава

Постанова Апеляційного суду Тернопільської області від 17 серпня 2018 року, справа №607/3393/18, провадження №22-ц/789/700/18.

Постановою Верховного суду від 19.06.2019, скасовано постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 17.08.2018, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Наказом Акціонерного товариства «Українська залізниця» №1113/ос від 26 червня 2020 року, скасовано наказ від 31.8.2018 №1726/ос про поновлення на роботі за рішенням суду ОСОБА_1 на посаді директора з пасажирських перевезень і сервісу. Підстава: постанова Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.06.2019 у справі №607/3393/18.

Суд не погоджується з аргументами позивача про скасування наказу та поновлення на роботі, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 384 Цивільного процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Частиною 7 статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Порядок виконання судових рішень, встановлений Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч. 2 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувана на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувана.

Враховуючи зазначене, належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Позивач був поновлений на посаді на підставі постанови Апеляційного суду Тернопільської області від 17 серпня 2018 року.

Водночас, суд зазначає, що чинним законодавством не врегульовано порядку звільнення працівника у випадку скасування рішення про його поновлення на роботі.

Таким чином, підставою для припинення трудових правовідносин у згаданому випадку і є судове рішення, яким скасовано рішення про поновлення на посаді, а виконання такого судового рішення - обов`язком роботодавця.

Стаття 47 КЗпП закріплює, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

У разі мобілізації власника - фізичної особи свої обов`язки, визначені цією статтею, він повинен виконати протягом місяця після своєї демобілізації без застосування санкцій та штрафів.

Зважаючи на відсутність нормативної регламентації вказаного питання, враховуючи приписи статті 47 КЗпП, яка зобов`язує роботодавця видати наказ про звільнення працівника, формами реалізації судового рішення, яким скасовано рішення про поновлення на посаді, може бути наказ про скасування наказу, виданого на підставі скасованого судового рішення.

Звільнення працівника може відбуватися як з дати набрання законної сили відповідним судовим рішенням, так і з дати фактичної обізнаності роботодавця з таким судовим рішенням. Затримка реалізації роботодавцем такого звільнення не є порушенням прав працівника, тоді як надання відповідному наказу зворотної сили є неприпустимим.

За таких обставин враховуючи, що відповідач, видаючи наказ від 26 червня 2020 року № 1113/ос про скасування наказу про поновлення на підставі постанови Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.06.2019 у справі №607/3393/18, якою скасовано постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 17 серпня 2018 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі, порушень закону не допустив.

При цьому, суд зазначає, що специфіка трудових правовідносин виключає застосування інституту повороту виконання судового рішення про поновлення на посаді у разі його подальшого скасування судом вищестоящої інстанції.

Доводи відповідача щодо закриття провадження у справі не заслуговують на увагу, оскільки згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

Предметом спору у цій справі є вимога про скасування наказу та поновлення на роботі.

Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Враховуючи, що між сторонами виник спір з приводу видання спірного наказу та поновлення на роботі свідчить про наявність між ними спору.

За таких обставин, слід відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу та поновлення на роботі. Щодо стягнення судових витрати, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 і 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи, що позов не підлягає задоволенню, суд вважає, що судові витрати покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу та поновлення на роботі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», місцезнаходження: вул. Єжи Гедройця, 5 м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40075815.

Повний текст рішення суду складено та підписано 26 листопада 2020 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко