
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04.11.2020 Справа №607/10316/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Грицай К.М. за участю секретаря судового засідання Стус К.І.,
учасників справи: позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Борзенкової Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова Компанія «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати страховим випадком подію, що мала місце 23 березня 2020 року відповідно до полісу № 184232742, стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова Компанія «Альфа-Гарант» (далі за тестом – ДТДВ СК «Альфа-Гарант») на користь ОСОБА_1 залишок страхової суми у розмірі 17911 грн. 07 коп., витрати за проведення експертизи у розмірі 1500 грн., відшкодування моральної шкоди у сумі 4000 грн., пеню за період з 23 березня 2020 року до 17 червня 2020 року у сумі 1611 грн. 36 коп., неустойку за березень-травень у розмірі 749 грн. 02 коп. та 3 % річних за період з 23 березня 2020 року до 17 червня 2020 року в сумі 281 грн. 12 коп.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 23 березня 2020 року о 12 год. 08 хв. водій ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки «Geely MK», державний номер НОМЕР_1 , здійснив зіткнення із припаркованим транспортним засобом марки «Nissan Note», державний номер НОМЕР_2 , власником якого є позивач. Внаслідок такого зіткнення автомобіль позивача зазнав пошкоджень. Цивільна відповідальність винуватця ДТП ОСОБА_2 була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант», а тому відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів « (далі за текстом – Закон № 1961- ІV) того ж дня позивач надав до регіональної філії відповідача у м. Тернополі письмове повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, заяву про страхове відшкодування, а також відомості про місцезнаходження свого автомобіля із зазначення свого контактного телефону та адреси. 27 березня 2020 року представник регіональної філії здійснив огляд автомобіля позивача та офіційно зафіксував усі пошкодження. Після цього, в період до 18 червня 2020 року відповідач жодним чином не повідомляв позивача про прийняті рішення щодо страхового відшкодування, не узгоджував розмір страхової виплати та не надавав відповіді на неодноразові запити позивача. Так само представник відповідача не був присутній 12 червня 2020 року під час проведення незалежної експертизи належного позивачу автомобіля, хоча був повідомлений про дату, час та місце її вчинення. Дана експертиза проводилась на замовлення позивача СОД ФОП ОСОБА_3 і за її результатами встановлено, що розмір збитків, завданих майну позивача, становить 40422 грн. 37 коп. 18 червня 2020 року, тобто після 87 днів після настання страхового випадку, відповідач переказав на грошовий рахунок позивача суму страхового відшкодування у розмірі 21511 грн. 30 коп. Позивач не погоджується з таким розміром страхового відшкодування, вважає його безпідставно зменшеним в односторонньому порядку відповідачем. При цьому, враховуючи, що відповідач, на думку позивача, вчасно не виконав свої зобов`язання, ОСОБА_1 вважає, що відповідач має сплатити пеню у сумі 1611 грн. 36 коп., неустойку у розмірі 749 грн. 02 коп. та 3 % річних в сумі 281 грн. 12 коп. Крім цього, позивач вважає, що йому завдана також моральна шкода неправомірними діями представників відповідача, які ігнорували його численні офіційні повідомлення та запити і принижували його честь та гідність під час особистого спілкування. Також позивач відчував душевні страждання через те, що змушений використовувати пошкоджений транспортний засіб як єдиний засіб пересування для своєї родини, зокрема для дружини та 9-місячної дитини. Розмір відшкодування для завданої відповідачем моральної шкоди позивач визначив у сумі 4000 грн.
Ухвалою судді від 26 червня 2020 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення її недоліків.
07 липня 2020 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді від 08 липня 2020 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та надано учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
28 серпня 2020 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач позов не визнав та просив у позові відмовити. Відзив мотивований тим, що згідно з вимогами законодавства, яке регулює виплату страхового відшкодування за полісом, для визначення збитків або розміру відшкодування страховик може залучити аварійного комісара. Відтак відповідач правомірно залучив аварійного комісара ОСОБА_4 , який визначив, що вартість матеріального збитку, завданого позивачу, дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,557) і становить 27013 грн. 56 коп. з врахуванням 20 % ПДВ та 22511 грн. 30 коп. без урахування ПДВ. Враховуючи наявність у ОСОБА_2 франшизи у розмірі 1000 грн., а також, що страхове відшкодування перераховувалось на картковий рахунок позивача, сума страхового відшкодування, яке відповідач виплатив позивачу, становила 21511 грн. 30 коп. При цьому відповідач вважає, що вартість відновлювального ремонту, визначена експертом на замовлення позивача, розрахована з порушенням методики здійснення цього розрахунку. Крім цього, така експертиза відбувалась на підставі огляду автомобіля позивача, яким останній користувався вже протягом майже 3 місяців після ДТП, що також могло вплинути на обсяг пошкоджень транспортного засобу. Також відповідач зазначив, що закон не передбачає застосування санкцій, визначених ст. 625 ЦК України, до деліктних правовідносин, які виникли і між сторонами. Щодо відшкодування моральної шкоди, то відповідач вважає, що така шкода має відшкодовуватись позивачу особою, винною у ДТП.
16 вересня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач додатково зазначив, що аварійний комісар, залучений відповідачем у даній справі, здійснює свою діяльність у м. Києві, а ДТП за участю автомобіля позивача відбулось у м. Тернополі. Вказане, на думку позивача, дає підстави вважати, що аварійний сертифікат, на який відповідач посилається як на підтвердження розміру страхового відшкодування, складений не особою, яка проводила огляд пошкодженого автомобіля, а тому не є об`єктивним та таким, що надав реальну оцінку пошкодженням автомобіля та вартості його відновлення. Крім цього, позивач вважає, що при визначенні розміру вартості відновлювального ремонту належного йому автомобіля відповідач неправомірно враховував вартість запчастин, яка не є актуальною. Натомість у звіті, виконаному на замовлення позивача, використовувались дані з «Бюлетеню авто товарознавця», як це і передбачено Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив. Також, пояснив суду, що він частково провів ремонт автомобіля, однак ще не придбав усі необхідні запасні частини, які підлягають заміні, у нього відсутні докази про вартість проведених ремонтних робіт та вартості запасних частин.
У судовому засіданні в режимі відео конференції представник відповідача ОСОБА_5 позов не визнала з підстав, викладених у відзиві, та просила у позові відмовити.
Заслухавши пояснення, дослідивши докази у справі, суд встановив наступні фактичні обставини справи, відповідні їм правовідносини та прийшов до наступних висновків.
Встановлено, що 23 березня 2020 року о 12 год. 08 хв. водій ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки «Geely MK», державний номер НОМЕР_1 , не дотримався вимог Правил дорожнього руху України та допустив зіткнення із припаркованим транспортним засобом марки «Nissan Note», державний номер НОМЕР_2 , власником якого є позивач. Внаслідок такого зіткнення автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень.
Водій ОСОБА_2 свою вину у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди визнав повністю. Вказане підтверджується повідомленням про ДТП від 23 березня 2020 року, особисто складеним учасниками ДТП ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Цивільна відповідальність водія автомобіля марки «Geely MK», державний номер НОМЕР_1 застрахована ТДВ СК «Альфа-Гарант».
23 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку із даною ДТП. Згідно змісту даної заяви позивач вказав, що підтверджує, що він згоден із способом і розміром збитку, розрахованим Страховиком, зазначив у заяві реквізити в банку для виплати страхового відшкодування.
25 березня 2020 року уповноваженою особою відповідача проведено огляд транспортного засобу марки «Nissan Note», державний номер НОМЕР_2 , про що складений відповідний акт огляду колісного транспортного засобу.
Відповідно до аварійного сертифікату 71-D/67/5 від 27 березня 2020 року вартість (розмір) матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Nissan Note», державний номер НОМЕР_2 , з урахуванням фізичного зносу запчастин становить 27013 грн. 56 коп. з урахуванням ПДВ та 22511 грн. 30 коп. без урахування ПДВ.
Разом з тим, позивач після своїх неодноразових звернень до відповідача станом на 12 червня 2020 року не був повідомлений про розмір страхового відшкодування, який вже був відповідачем визначений та підлягав сплаті на рахунок позивача.
Відтак, з метою визначення розміру вартості відновлювальних робіт з ремонту належного йому автомобіля позивач самостійно замовив здійснення розрахунку вартості цих робіт у ФОП ОСОБА_3 . Згідно зі звітом № 796 вартість матеріального збитку, завданого позивачу, в результаті пошкодження належного йому транспортного засобу при ДТП, без урахування ПДВ та ВТВ становить 40422 грн. 37 коп., про що 04.06.2020 повідомив відповідача.
Однак, 18 червня 2020 року відповідач перерахував на картковий рахунок позивача суму страхового відшкодування, яка з урахуванням франшизи у розмірі 1000 грн., становила 21511 грн. 30 коп. Вказане підтверджується випискою із карткового рахунку позивача.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові), або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконати інші умови договору.
При цьому ст. 6 Закону № 1961-ІV визначає, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (ч. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-ІV).
Також зі змісту ст. 990 ЦК України та ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» слідує, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Тобто системний аналіз даних норм права свідчить про те, що для здійснення страхового відшкодування додаткового визнання дорожньо-транспортної пригоди страховим випадком не потребується. Достатнім є щоб така ДТП відповідала умовам, визначеним у ст. 6 Закону № 1961-ІV. Відтак суд доходить висновку, що позов у цій частині не є обґрунтованим та задоволенню не підлягає.
За змістом Закону № 1961-ІV (ст. 9, 22, 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-ІV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно зі ст. 34 п. 34.2 Закону № 1961-ІV протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
В силу пункту 34.3 даного Закону, якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Статтею 36, п. 36.1 Закону № 1961-ІV визначено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно 36.2. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
За загальним правилом відповідальність несе особа, яка завдала шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність» проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках: визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Згідно з п 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (надалі - Методики) вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Стаття 34 п. 34.3. Закону № 1961-ІV визначає, що якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк (протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду), потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Встановлено, що 23 березня 2020 року представником відповідача було проведено огляд належного позивачу автомобіля, вартість матеріального збитку визначена на підставі аварійного сертифікату № 71-D/67/5 від 27 березня 2020 року та позивачу сплачено суму страхового відшкодування у розмірі 21 511 грн. 30 коп.
Відтак, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, визначених ст. 34 Закону № 1961-ІV, необхідних для самостійного визначення позивачем розміру завданої йому шкоди.
При цьому позивач не спростував висновки, що містяться в аварійному сертифікаті № 71-D/67/5 від 27 березня 2020 року щодо розміру завданої йому шкоди.
Так, як вбачається із ремонтної калькуляції №71/D/67/5 до Аварійного сертифікату вказана вартість замінних складових, а саме: балки з вісі – 18037,99 грн. (а.с.66). Поряд з тим, ремонтна калькуляція запасних частин у Звіті №796 містить вартість тотожної запасної частини - балки з вісі, яка становить 30483,54 грн. (а.с. 32).
В судовому засіданні позивач підтвердив, що він провів частково ремонт транспортного засобу, однак для документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту чи придбання запасних частин жодних доказів (квитанцій, накладних чи чеків) не подав, пояснивши, що такий ремонт він проводив без отримання таких документів. Також, пояснив, що станом на час розгляду справи не придбав дану запасну частину (балку з вісі) та її дійсну вартість не може підтвердити.
Суд вважає, що саме по собі проведення ФОП ОСОБА_3 експертного дослідження та складення звіту, яким визначено вартість завданого позивачу матеріального збитку 40422 грн. 37 коп., не підтверджує заниження відповідачем суми страхового відшкодування.
Крім того, позивачем на обґрунтування своїх вимог про те, що сума страхового відшкодування занижена та недостатня для відновлення автомобіля, не надано суду доказів на підтвердження того, що автомобіль відремонтовано і на його відновлення витрачено більше коштів, ніж відшкодовано відповідачем, зокрема, акту виконаних робіт чи квитанцій про оплату проведених робіт. Так само, позивач не довів порушення відповідачем зобов`язань за договором страхування.
При цьому, суд сприяв реалізації сторонами своїх процесуальних прав та роз`яснював сторонам визначені ч. 4 ст. 12 ЦПК України ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням процесуальних дій. Однак сторони жодних клопотань, зокрема щодо призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи, суду не заявляли. Положення щодо належності та допустимості доказів сторонам також роз`яснено та зрозуміло.
Вказане дає суду підстави вважати, що відповідач правомірно виплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 21511 грн. 30 коп. відповідно до вимог ст. 34, 36 Закону № 1961-ІV у розмірі.
Вирішуючи позовні вимоги, суд зауважує, що позивач, в разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, отримавши страхове відшкодування, не позбавлений права звернутись до заподіювача шкоди із вимогами щодо відшкодування згідно з ч. 2 ст. 1192 ЦК України, виходячи із висновків що застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду України від 2.12.2015 у справі № 6-691цс15, підтриманий Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі №359/2309/17, у якій зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Проте, позивач жодних вимог до заподіювача шкоди не заявляв.
Враховуючи, що відповідач не порушив та не прострочив виконання свого зобов`язання, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача відповідальності за таке порушення та застосування положень ч. 1 ст. 625 ЦК України. Відтак, вимоги позивача щодо сплати пені, неустойки та 3 % річних також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Крім цього, за загальним правилом відшкодування моральної шкоди, визначеним ч. 1 ст. 1167 ЦК України, для відшкодування такої шкоди необхідною є наявність вини особи.
З огляду на встановлені судом обставини, що дії відповідача щодо виплати позивачу страхового відшкодування були правомірними та вчиненими відповідно до вимог закону, доказів неправомірних дій відповідача, що полягають у ненаданні відповіді на його запити, також не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди та для задоволення позову у цій частині.
Також, позивач не надав жодних доказів вини відповідача у завданні моральної шкоди позивачу відповідачем внаслідок необхідності подальшого використання пошкодженого автомобіля протягом 80-ти днів.
За таких обставин суд приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог в слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на останнього.
Керуючись ст. 12, 78, 81, 82, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, ст.16, 22, 979, 980, 985, 990, 1166, ч. 1 ст. 1167, ст. 1187, 188 ЦК України, ст. 9, 22, 29, 31, 33, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова Компанія «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування– відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ТДВ СК «Альфа-Гарант», місцезнаходження: бульв. Л. Українки, 26, м. Київ, ЄДРПОУ 32382598
Повний текст рішення суду складений та підписаний суддею 16 листопада 2020 року.
Головуючий суддяК. М. Грицай
Судове рішення № 93129149, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області було прийнято 04.11.2020. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 607/10316/20. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: