Постанова № 93128024, 13.11.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/19018/19

Провадження №3-в/760/62/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2020 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Оксюта Т.Г., при секретарі Горупа В.В. розглянувши заяву адвоката Алексюка Миколи Ігоровича, який діє в інтересах Компанії УАБ «Вест-Вікінгур ЛТ» про перегляд постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 02.08.2019 року за нововиявленими обставинами, -

ВСТАНОВИВ:

22.10.2019 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 02.08.2019 року за нововиявленими обставинами та закриття провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 483 МК України у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

Заява мотивована тим, що постановою Солом`янського районного сулу м. Києва від 02.08.2019 року ОСОБА_1 визнано винною у порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України та накладено адміністративне стягнення.

20.08.2020 року на адресу УАБ «Вест Вікінгур ЛТ» надійшов лист ТОВ «Торгівельна компанія «Фенікс Груп» (директор якого є ОСОБА_1 ) зі змісту якого вбачається, що суди, у провадженні яких перебувала справа, у якій він просить переглянути рішення, повідомлялись про те, що право власності на конфіскований товар, який був предметом поставки відповідно до контракту №29032019-1 від 29.03.2019 року, укладеного між УАБ «Вест Вікінгур ЛТ», як продавцем та ТОВ «Торгова компанія «Фенікс Груп», як покупцем, а саме Риба свіжоморожена - оселедець у кількості 1000 (одна тисяча) картонних коробів по 20 (двадцять) кілограмів кожен належить компанії УАБ «Вест Вікінгур ЛТ».

Проте, компанія УАБ «Вест Вікінгур ЛТ» не була залучена до участі у справі, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 531 МК України є підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил.

Крім того, у вищевказаному листі було зазначено, що постановами Солом`янського районного суду м. Києва від 06.09.2019 року по справі №760/21185/19, від 06.09.2019 року по справі №760/21184/19, від 06.09.2019 року по справі №760/21186/19, від 13.12.2019 року по справі №760/30007/19, від 13.12.2019 року по справі №760/30004/19, а також у справах №760/30668/19, №760/30669/19 та №760/30670/19 провадження у аналогічних справах про адміністративне правопорушення щодо громадянки України ОСОБА_1 керівника ТОВ «Торгівельна компанія «ФЕНІКС ГРУП», було закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Також, при винесені постанови судом першої інстанції не було враховано тієї обставини, що встановивши безпідставність висунутих обвинувачень 13.08.2019 року старшим слідчим з ОВС дев`ятого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві Ващенком Є.О. було винесено постанову про закриття кримінального провадження, відповідно до п. 1 резолютивної частини якої кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №320191000000000400 від 23.05.2019 року, в частині епізоду №1, а саме «створення з метою покриття незаконної діяльності ТОВ «Торгівельна компанія «Фенікс Груп», яке у період 2019 року сформувало податкових кредит для ряду транзитних підприємств» за складом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України - закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Отже, матеріалами кримінального провадження встановлено невідповідність фактичним обставинам справи показів ОСОБА_1 , викладених у протоколі допиту, який було надіслано листом Головного управління ДФС у м. Києві від 31.05.2019 року на адресу Київської митниці ДФС та на підставі яких було встановлено наявність в діях ОСОБА_1 ознак, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України.

На підставі викладеного просив заяву задовольнити.

Представник заявника в судовому засіданні підтримав заяву з підстав викладених у ній та просив її задовольнити.

Представник Київської митниці Держмитслужби в судовому засіданні проти перегляду рішення за нововиявленими обставинами заперечував посилаючись на те, що обставини викладені в заяві не є нововиявленими та судом при розгляді протоколу про порушення митних правил №0421/10000/19 від 06.06.2019 року вказаним обставинам надана оцінка.

З урахуванням викладеного просив відмовити у задоволенні у заяви.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, прихожу до наступного.

Відповідно до ст.8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частина перша статті 55 Конституції України передбачає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Ця норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.

Частина перша статті 55 Конституції України відповідає зобов`язанням України, які виникли, зокрема, у зв`язку з ратифікацією Україною Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим, 1950 рік), що згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

На це вказується також у Рішенні Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп, згідно з яким відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене. Відповідні рішення Конституційного Суду України констатують можливість перегляду та оскарження судових рішень у всіх випадках, крім тих, коли закон містить пряму і конкретну заборону на такий перегляд та оскарження, зокрема: рішення від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 (абзац другий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини); рішення від 28 квітня 2010 року № 12-рп/2010 (абзац другий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини); рішення від 8 липня 2010 року № 18-рп/2010 (абзац четвертий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини); рішення від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011 (абзац третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини); рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012 (абзац третій, четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини); рішення від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012 (абзац четвертий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини); рішення від 22 квітня 2014 року № 4-рп/2014 (абзац четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини), а також зобов`язують суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист: рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп (пункт 2 мотивувальної частини); рішення від 16 листопада 2000 року 13-рп/2000 (абзац другий пункту 6 мотивувальної частини).

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від № 9 від 01.11.1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» констатовано, що Конституцією України кожній людині гарантовано право звернутись до суду для захисту своїх конституційних прав і свобод.

Відповідно до ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу.

Разом з тим згідно із ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997, Україна визнає на своїй території дію ст.25 Конвенції про визнання компетенції Європейської комісії з прав людини та ст.46 Конвенції про визнання обов`язковою без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Порядок реалізації Конвенції та рішень ЄСПЛ визначено Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Відповідно до ч.1 ст.17 цього Закону суди при розгляді справ застосовують Конвенцію 1950 р. і практику ЄСПЛ як джерело права.

У зв`язку з тим, що провадження у справах про адміністративне правопорушення вважається кримінальним у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до нього застосовуються норми Кримінального процесуального кодексу України, які передбачають перегляд рішення за нововиявленими обставинами та містять перелік даних обставин.

Відповідно до ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Нововиявленими обставинами визнаються обставини, які не були відомі суду під час ухвалення судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Статтею 460 КПК України визначено, що учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.461 КПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.

Частиною четвертою ст.461 КПК України передбачено, що за наявності обставин, які підтверджують невинуватість засудженого або вчинення ним менш тяжкого кримінального правопорушення, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами строками не обмежено.

Отже, для розгляду даної заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 02.08.2019 р. у справі № 760/19018/19 підлягають застосуванню норми Кодексу України про адміністративні правопорушення з урахуванням норм Кримінального процесуального кодексу України, які передбачають порядок та строки перегляду рішень за нововиявленими обставинами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 459 КПК України, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами; нововиявленими обставинами визнаються: 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 02.08.2019 року гр. ОСОБА_1 визнано винною у порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України.

Накладено на гр. ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 486967,01 грн. на користь держави, з конфіскацією в дохід держави безпосередніх предметів порушення митних правил, а саме:

риба свіжоморожена - ОСЕЛЕДЕЦЬ (Frozen Herring WR/ лат.Clupea Harengus) ціла, без додання харчових добавок та приправ, без вмісту складових сумішей, непіддана тепловій та кулінарній обробці, не консервована, укладена на підони, 1000 карт. коробів, вага нетто - 20 000 кг, брутто - 21 400 кг, розмірний ряд: 350+г. Виробник: N 1036. Дата виготовлення: 01.2019 р. Термін придатності: до 01.2021 р. Країна виробництва: Норвегія (NO)».

Стягнуто з гр. ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 384,20 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 04.10.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто.

Після винесення вказаної постанови, 20 серпня 2020 року на адресу УАБ «Вест Вікінгур ЛТ» надійшов лист ТОВ «Торгівельна компанія «Фенікс Груп» (директором якого є ОСОБА_1 ), зі змісту якого вбачається, що суди, у провадженні яких перебувала справа № 760/19018/19 повідомлялись про те, що право власності на конфіскований товар, який був предметом поставки відповідно до контракту № 29032019-1 від 29 березня 2019 року, укладеного між компанією УАБ «Вест Вікінгур ЛТ», як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Фенікс Груп», як покупцем а саме Риба свіжоморожена - оселедець, у кількості 1000 (одна тисяча) картонних коробів по 20 (двадцять) кілограмів кожен належить компанії УАБ «Вест Вікінгур ЛТ», що підтверджується, серед іншого, ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02.10.2019 року по справі № 760/25884/19.

Проте, компанія УАБ «Вест Вікінгур ЛТ» не була залучена до участі у вищезазначеній справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 531 МК України безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду є підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил.

Крім того, у вищевказаному листі зазначається, що постановами Солом`янського районного суду м. Києва: від 06.09.2019 року по справі № 760/21185/19, від 06.09.2019 року по справі № 760/21184/19, від 06.09.2019 року по справі № 760/21186/19, від 13.12.2019 року по справі № 760/30007/19, від 13.12.2019 року по справі № 760/30004/19, а також у справах № 760/30668/19, № 760/30669/19 та № 760/30670/19 провадження у аналогічних справах про адміністративне правопорушення щодо громадянки України ОСОБА_1 , керівника ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ФЕНІКС ГРУП» (04053, м. Київ, Узвіз Вознесенський, буд. 14, кв.16/21, код ЄДРПОУ 42760714), було закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України.

Встановлено, що на момент винесення постанови від 02.08.2019 року вказані обставини, що могли вплинути на судове рішення, суду не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду (нововиявлені обставини).

Крім того, в якості доказу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України зазначено, що 31.05.2019 року до Київської митниці ДФС надійшов лист Головного управління ДФС у м. Києві від 31.05.2019 року № 17472/7/26-15-23-1318 з копією протоколу допиту ОСОБА_1 , у якому було викладено інформацію стосовно зв`язку між ОСОБА_1 та ТОВ «Торгівельна компанія «Фенікс Груп».

Вищевказана слідча дія була здійснена в рамках досудового розслідування кримінального провадження №3201900000000400 внесеного до ЄРДР 23.05.2019 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона).

Таким чином, обґрунтовуючи порушення митних правил, суддя при винесенні постанови по справі №760/19018/19, посилався на матеріали кримінального провадження №3201900000000400 внесеного до ЄРДР 23.05.2019 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Водночас, 13 серпня 2019 року старшим слідчим з ОВС дев`ятого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві Ващенком Є.О. було винесено постанову про закриття кримінального провадження, відповідно до п. 1 резолютивної частини якої кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 320191000000000400 від 23.05.2019 року, в частині епізоду № 1, а саме «…створення з метою покриття незаконної діяльності ТОВ «Торгівельна компанія «Фенікс Груп» (код ЄДРПОУ 42760714), яке у період 2019 року сформувало податковий кредит для ряду транзитних підприємств» за складом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України - закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Серед іншого, в постанові про закриття кримінального провадження зазначається, що: « ОСОБА_1 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність, під час допитів у кримінальному провадженні у період травня-червня 2019 року умисно ввела в оману слідчого шляхом надання завідомо неправдивих показів в якості свідка щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Торгівельна компанія «Фенікс Груп».

Таким чином, матеріалами кримінального провадження встановлено невідповідність фактичним обставинам справи показів ОСОБА_1 , викладених у протоколі допиту, який було надіслано листом Головного управління ДФС у м. Києві від 31.05.2019 року № 17472/7/26-15-23-1318 на адресу Київської митниці ДФС, та на підставі яких було встановлено наявність в діях ОСОБА_1 ознак, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України.

Слід зазначити, що вказані обставини є істотними для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

Крім того, низкою постанов Солом`янського районного суду м. Києва було закрито провадження в справах про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення (справи за матеріалами, які надійшли від Київської митниці ДФС України про притягнення до адміністративної відповідальності громадянки ОСОБА_1 , керівника ТОВ «Торгівельна компанія «Фенікс Груп» (ЄДРПОУ 42760714), за ознаками порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України (справи Солом`янського районного суду м. Києва № 760/30670/19, № 760/21185/19, № 760/21186/19, № 760/21184/19, № 760/30007/19, № 760/30004/19, № 760/30668/19, № 760/30669/19).

Як зазначалось вище, постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 02 серпня 2019 року по справі № 760/19018/19 було конфісковано 20000 кг риби свіжомороженої.

Окремою підставою для перегляду вказаної постанови за нововиявленими обставинами є те, що конфіскований товар належить компанії УАБ «Вест Вікінгур ЛТ» (Литовська Республіка), яка: не мала ніякого статусу у кримінальному провадженні; не була залучена в якості заінтересованої особи у справі про порушення митних правил.

Оскільки питання про арешт майна, накладений в рамках згаданого у п. 1 апеляційної скарги кримінального провадження вирішено не було, компанія УАБ «Вест Вікінгур ЛТ», яка здійснювала поставку товару на ім`я ТОВ «Торгівельна компанія «Фенікс Груп» звернулась з відповідним клопотанням до слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02.10.2019 року по справі № 760/25884/19 арешт майна, накладений ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року по справі № 760/16595/19 було скасовано.

Крім того, зазначеною ухвалою було встановлено факт належності арештованого майна саме компанії УАБ «Вест Вікінгур ЛТ» (Литовська Республіка).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 497 Митного кодексу України у провадженні у справах про порушення митних правил беруть участь власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 531 МК України безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду є підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил.

Натомість, фактично за порушення (оспорюване) митних правил керівником ТОВ «Торгівельна компанія «Фенікс Груп» покарання у вигляді конфіскації товару було покладено на добросовісного постачальника, юридичну особу - компанію «Вест Вікінгур ЛТ».

Водночас відповідно до ст. 346 Цивільного кодексу України конфіскація є однією з підстав припинення права власності.

Частиною 1 ст. 354 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.

Показовим у вказаному контексті є рішення Європейського суду по справі «Агосі проти Об`єднаного Королівства» (Agosi v. United Kingdom, 24/10/1986). Компанія-заявник Агосі оскаржила до Суду конфіскацію належних їй на праві власності золотих монет, які були вилучені митним органом Об`єднаного Королівства після спроби їх незаконного ввезення третіми особами на територію держави.

Для вирішення питання про те, чи в даному випадку позбавлення власності було правомірним, Європейському суду необхідно було встановити чи дотримано баланс між інтересами суспільства та вимогами щодо охорони прав людини (баланс публічних та приватних інтересів).

У рішенні по справі «Агосі проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини відзначив, що відповідно до загальних принципів, які визнані у всіх країнах - членах Конвенції, контрабандні товари можуть бути зазвичай об`єктом конфіскації. Однак, як справедливо зазначив Суд у своєму рішенні, для визнання конфіскації співрозмірною повинен обов`язково існувати зв`язок між поведінкою власника контрабандного товару та вчиненим правопорушенням.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошує, що держава при конфіскації майна зобов`язана додержуватися, зокрема третього критерію правомірності позбавлення майна (балансу інтересів), визначеного ст. 1 Першого протоколу (рішення від 09.06.2005р. у справі «Бакланов проти Російської Федерації»; від 24.03.2005р. у справі «Фрізен проти Російської Федерації»; від 15.05.2008р. у справі «Надточій проти України»; від 6.11.2008р. у справі «Ізмайлов проти Російської Федерації»; від 23.09.1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення.

ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин кожної конкретної справи, а тому повинен бути встановлений щодо кожного конкретного суб`єкта у кожній справі на підставі безпосередньо з`ясованих обставин і фактів.

Враховуючи зазначене, вважаю, що конфіскація майна компанії «Вест Вікінгур ЛТ» є неспівмірною з її діями, які фактично полягали у здійсненні поставки товару на користь ТОВ «Торгівельна компанія «Фенікс Груп», та правомірність яких не ставиться під сумнів жодним з учасників провадження у справі про порушення митних правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 459 МК України суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств. Тобто - лише фізичні особи.

Водночас, у справі № 760/19018/19 до відповідальності фактично було притягнуто юридичну особу, яка не була залучена до розгляду справи в якості заінтересованої - компанію УАБ «Вест Вікінгур ЛТ».

Згідно з пп. 1 частини 1 статті 247 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі статтею 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права; Основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Таким чином, відомості про порушення саме ОСОБА_1 митних правил, передбачених ч.1 ст.483 Митного кодексу України, викладені у протоколі Київської міської митниці від 02.08.2019 року, не відповідають дійсності.

Частиною другою ст.251 КУпАП визначено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що докази мають встановлюватися відповідно до національного законодавства (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року), а порядок їх збирання має відповідати основним правам, визначеним Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Перевірка всіх обставин справи для передачі їх до суду є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ч. 3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, вже після набрання законної сили постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 02.08.2019 року стали відомі факти та істотні обставини, які не були відомі під час ухвалення судового рішення і які самі по собі та разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність цієї постанови, а тому її належить переглянути.

Зважаючи на зазначені вище нововиявлені обставини та на підставі норм прямої дії Конституції України, положень національного законодавства, а також міжнародно-правових договорів та рішень Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, а також зважаючи на постанови Солом`янського районного суду м. Києва у справах № 760/30670/19, № 760/21185/19, № 760/21186/19, № 760/21184/19, № 760/30007/19, № 760/30004/19, № 760/30668/19, № 760/30669/19 заява адвоката Алексюка М.І., який діє в інтересах Компанії УАБ «Вест-Вікінгур ЛТ» про перегляд постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 02.08.2019 року за нововиявленими обставинами є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Постанова про перегляд рішення за нововиявленими обставинами оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, що підтверджується постановою Київського апеляційного суду від 18.12.2019 року (а.с. 57-60, Т. 2).

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст.7, 247, 283, 285, 287, 288, 294, 296 КУпАП, ст. 459-467 КПК України, ч. 1 ст. 483 МК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву адвоката Алексюка Миколи Ігоровича, який діє в інтересах Компанії УАБ «Вест-Вікінгур ЛТ» про перегляд постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 02.08.2019 року за нововиявленими обставинами задовольнити.

Постанову судді Солом`янського районного суду від 02.08.2019 року про визнання винною ОСОБА_1 у порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України з накладенням на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 486967,01 грн. на користь держави та з конфіскацією в дохід держави безпосередніх предметів порушення митних правил, а саме: «риба свіжоморожена - ОСЕЛЕДЕЦЬ (Frozen Herring WR/ лат.Clupea Harengus) ціла, без додання харчових добавок та приправ, без вмісту складових сумішей, непіддана тепловій та кулінарній обробці, не консервована, укладена на підони, 1000 карт. коробів, вага нетто - 20 000 кг, брутто - 21 400 кг, розмірний ряд: 350+г. Виробник: N 1036. Дата виготовлення: 01.2019 р. Термін придатності: до 01.2021 р. Країна виробництва: Норвегія (NO)» та стягнення судового збору в сумі 384,20 грн., - скасувати.

Закрити провадження відносно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України, за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.

Товар, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил №0421/10000/19 від 06.06.2019 року, а саме: «риба свіжоморожена - ОСЕЛЕДЕЦЬ (Frozen Herring WR/ лат.Clupea Harengus) ціла, без додання харчових добавок та приправ, без вмісту складових сумішей, непіддана тепловій та кулінарній обробці, не консервована, укладена на підони, 1000 карт. коробів, вага нетто - 20 000 кг, брутто - 21 400 кг, розмірний ряд: 350+г. Виробник: N 1036. Дата виготовлення: 01.2019 р. Термін придатності: до 01.2021 р. Країна виробництва: Норвегія (NO)»

повернути Компанії УАБ «Вест Вікінгур ЛТ» (UAB «West Vikingur LT») юридична особа за законодавством Литовської Республіки, ідентифікаційний код 340218490, місцезнаходження Шяулю 6А - 2 8LT - 94219, м. Клайпеда, Литовська Республіка, або її законному представнику у встановленому законом порядку.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя