Рішення № 93123899, 20.11.2020, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/3588/20

Провадження по справі № 2/635/2083/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Бобко Т.В.,

секретар судового засідання – Кондратенко Л.І.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

представник позивача – ОСОБА_2 ,

відповідач – Головне Управління Національної поліції в Полтавській області,

представник відповідача – ОСОБА_3 ,

відповідач – Державна казначейська служба України,

представник відповідача – Нестеренко Ірина Сергіївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду шляхом подання позовної заяви до Головного управління Національної поліції в Полтавській області та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, в якій просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на його користь 10000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 10000 гривень в рахунок витрат, сплачених позивачем у зв`язку з наданням йому правової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 28.03.2020 ДОП СП Відділення № 1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області майором поліції Шабановим Д.С., відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ГП № 087990 за ст.. 44-3 КУпАП, який для розгляду було направлено до Київського районного суду м. Полтави. Постановою Київського районного суду м. Полтави від 15.04.2020 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 44-3 КУпАП та застосовано відносно нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 17 000 гривень, стягнуто судовий збір у розмірі 420,40 гривень. Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 11.06.2020 апеляційну скаргу захисника Коршуна Олександра Миколайовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , задоволено, постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 15 квітня 2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.. 44-3 КУпАП – скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП. Постанова набрала законної сили, є остаточною і оскарженню не підлягає. Посилаючись на положення п. 1 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», у зв`язку із закриттям справи про адміністративне правопорушення, вважає, що у нього виникло право на відшкодування шкоди у розмірі і в порядку, передбаченому цим Законом, оскільки здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). При цьому, відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосовувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом, про що прямо зазначено в постанові Верховного суду від 05 лютого 2020 року №640/16169/17.

Щодо відшкодування суми, сплаченої громадянином у зв`язку з наданням йому правової допомоги., посилався на п.4 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» та п.п.4,6,11 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року № 6/5/3/41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 березня 1996 року.

Оскільки постановою Апеляційного суду Полтавської області від 11 червня 2020 року провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення і зазначена постанова набрала законної сили, це є підставою для відшкодування позивачу сплачених сум за надання правової допомоги в розмірі 10 000 гривень, які підтверджуються сукупністю доданих до позовної заяви доказів.

У зв`язку із незаконними діями працівників поліції, які полягали у незаконному складанні відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 087990 від 28.03.2020 за ст.. 44-3 КУпАП, та незаконними діями суду, які полягали у винесенні незаконної постанови Київського районного суду міста Полтави від 15.04.2020, позивачу завдано моральних страждань, оскільки його було позбавлено можливості реалізувати свої звички та бажання, були погіршені відносини з оточуючими людьми. Так, протокол про адміністративне правопорушення складений відносно позивача за ст.. 44-3 КУпАП, в якій говориться про порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно- протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Більшість знайомих позивача, дізнавшись, що відносно нього поліцейським складено відповідні матеріали почали його остерігатись, перестали з ним спілкуватися, оскільки вважали позивача потенційно небезпечною людиною, тобто таким, що порушує встановлені законом вимоги про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID -19, та хибно вважали, що Позивач може їх заразити такою небезпечною хворобою. Також були спричинені моральні страждання, які полягали у переживаннях щодо розголосу за місцем проживання факту притягнення його до адміністративної відповідальності. Позивач протягом всього часу розгляду його справи в суді остерігався громадського осуду. Більш того, позивачу довелося доказувати в суді свою невинуватість в інкримінованому правопорушенні, яке він не скоював, всупереч нормам Конституції України, якими закріплено презумпцію невинуватості особи та нормам КУпАП, що закріплюють обов`язок правоохоронних органів надавати докази винуватості особи в інкримінованому правопорушенні. Працівники поліції знехтували своїми обов`язками, що призвело до порушення права позивача, завдання йому моральних страждань та додаткових клопотів. За весь час розгляду своєї справи в суді Позивач пережив значні хвилювання, його звичний ритм життя був порушений, він кожного дня думав про наслідки застосування до нього адміністративного стягнення, а також не міг усвідомити факт його притягнення до відповідальності без будь-яких належних доказів по справі. Розмір страждань, які позивач пережив важко оцінити, проте вважає, що йому мають бути компенсовані хоча б ті емоційні страждання, які довелося перенести, а також витрати, пов`язані з відновленням психічного стану. Також, позивач зазначає, що він перебував під судом на протязі більше 2 місяців та відвідав 3 судових засідання під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди позивач виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, а також бере до уваги ст.. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», та визначає моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 червня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

29 вересня 2020 року від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Полтавській області Більки В.В., який діє на підставі довіреності, надійшов відзив на позов, в якому він зазначив, що Головне управління Національної поліції в Полтавській області позовні вимоги не визнає, виходячи з наступних обставин.

Так, відповідно до ст. 1167 ЦК України, на яку посилається позивач у своєму позові, підставою для відшкодування моральної шкоди є наявність так званого складу цивільного правопорушення, який включає в себе наступні елементи: наявність самої моральної шкоди; протиправні дії чи бездіяльність заподіювача шкоди, наявність причинно – наслідкового зв`язку між протиправними діями та завданою шкодою. В залежності від змісту правовідносин необхідна також вина особи, яка заподіяла шкоду, що також узгоджується з позицією, викладеною Пленумом Верховного Суду України в постанові від 31 травня 1995 року № 4 абз. 2 п. 5 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Отже, виходячи із вказаних норм права, при розгляді вимоги позивача про відшкодування завданої йому моральної шкоди судом можуть братися до уваги лише ті негативні наслідки немайнового характеру, які доведені позивачем під час розгляду даної справи. Так, відповідно до вищевказаних норм права позивач при розгляді справи повинен був довести: факт наявності моральної шкоди; факти протиправних діянь Головного управління Національної поліції в Полтавській області; наявність причинно - наслідкового зв`язку між протиправними діяннями Головного управління Національної поліції в Полтавській області та завданою шкодою; вину відповідача. Відповідач звертає увагу на те, що складання відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення ніяким чином не вплинуло на життєві зв`язки позивача та більш того, відповідачем не було заподіяно фізичного чи психічного впливу, який би призвів до негативних наслідків морального характеру. Позивачем не надано жодного доказу, який підтвердив би сам факт протиправних діянь Головного управління Національної поліції в Полтавській області та жодних доказів в обґрунтування наявності моральної шкоди. Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 травня 1995 року № 4 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» саме до повноважень суду відноситься визначення розміру моральної шкоди. Однак, слід враховувати те, що розмір відшкодовування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи й не повинен призводити до її збагачення. Також представник відповідача заперечував проти задоволення вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу. Отже, обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, є недоведеними, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 , за думкою представника відповідача, не підлягають задоволенню.

21 серпня 2020 року представник відповідача Державної Казначейської служби України Нестеренко І.С., яка діє на підставі довіреності, надала відзив на позов, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на на ту обставину, що Казначейство не порушувало інтересів та охоронюваних законом прав позивача. Так, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , на нього не було накладено адміністративне стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, а тому посилання позивача на Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» є не обґрунтованим. Висновки позивача щодо наявності моральної шкоди ґрунтуються лише на наданих позивачем відомостях, та не підтверджуються належними доказами. Складання протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні позивача жодним чином не свідчить про завдану особі моральну шкоду, яка підлягає доведенню позивачем відповідно до статей 76, 81, 83 ЦПК України, тоді як останній не надав належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності дій працівника ГУНП в Полтавській області при складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідача та вини відповідача в заподіянні моральної шкоди. Постанова Полтавського Апеляційного суду по справі 552/1466/20 від 11.06.2020, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, не є доказом на підтвердження неправомірності дій працівника поліції, зокрема, що він вийшов за межі наданих йому повноважень або діяв у непередбачений законом спосіб, крім того дії працівника поліції взагалі не були предметом судового розгляду в вищезазначеній справі. Сам лише факт порушення прав не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, так як шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами. Також позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження обсягу, характеру та глибини його моральних страждань, які можуть свідчити про тяжкість вимушених змін у його життєвих чи виробничих відносинах, визначений ним розмір моральної шкоди, яку він оцінює в 10000 гривень, є необґрунтованим. Таким чином, оскільки на даний час відсутнє рішення суду, в якому встановлено незаконність дій посадових осіб Головного управління Національної поліції в Полтавській області у відношенні ОСОБА_1 , а позивачем не надано належних доказів, які це підтверджують, відсутні підстави для списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку.

Представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, в якій просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача Державної казначейської служби України у судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Виходячи з вимог ст. 223 ЦПК України, з метою недопущення порушення прав інших осіб, які беруть участь у справі та строків розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача Державної казначейської служби України на підставі наявних в матеріалах справи доказів та враховуючи обставини, викладені у відзиві представника відповідача Державної Казначейської служби України Нестеренко І.С.

Представник відповідача ГУНП в Полтавській області Білько В. у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, в якій просив врахувати обставини та доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

28 березня 2020 року ДОП СП Відділення поліції №1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області майором поліції Шабановим Д.С. складений протокол про адміністративне правопорушення серії ГП №087990 відносно ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП України. Як вбачається зі змісту вказаного протоколу, 28 березня 2020 року у період часу з 09 години 30 хвилин по 11 годину 30 хвилин ОСОБА_1 проводив масовий рекламний захід за адресою: АДРЕСА_1 на ринку БПФ «Елефент», чим порушив вимоги п. 2 Постанови КМУ №211 від 11 березня 2020 року.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 15 квітня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 11 червня 2020 року постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 15 квітня 2020 року скасовано, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП. Постанова набрала законної сили.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені частиною сьомою статті 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

У статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що в наведених у статті цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п`ята, шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Звернувшись з даним позовом до суду, позивач посилався на те, що незаконні дії працівників поліції полягали у незаконному складенні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП, а суду – у винесенні незаконної постанови Київського районного суду міста Полтави від 15 квітня 2020 року, саме такими діями працівників поліції та суду позивачу завдано моральних страждань, його було позбавлено можливості реалізувати свої звички та бажання, були погіршені відносини з оточуючими людьми.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

За загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, зокрема завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди у розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Отже, з аналізу наведених положень закону вбачається, що для визначення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди необхідно довести факт заподіяння такої шкоди, незаконність дій (бездіяльності) посадових осіб органу досудового розслідування, які призвели до заподіяння шкоди, та наявність причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями (бездіяльністю) та завданням шкоди.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено,що постановою Полтавського апеляційного суду від 11 червня 2020 року постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 15 квітня 2020 року скасовано, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що підставою для прийняття судом такого рішення було те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження недотримання ОСОБА_1 вимог п.2 постанови КМУ від 11 березня 2020 року №211. Отже вказаною постановою жодним чином не було встановлено незаконність дій працівника поліції щодо складання ним протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та відповідно до статті 251 КУпАП є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у адміністративній справі. Викладені в протоколу про адміністративне правопорушення обставини підлягають оцінці при розгляді уповноваженою особою справи про адміністративне правопорушення, а тому протокол про адміністративне правопорушення не можу бути скасований. Отже, зі змісту постанови Полтавського апеляційного суду від 11 червня 2020 року з матеріалів справи не встановлено наявність будь-яких суттєвих порушень, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції.

Скасування постанови Київського районного суду м. Полтави від 15 квітня 2020 року судом апеляційної інстанції жодним чином не свідчить про незаконні дії суду. Скасування рішення суду в апеляційному порядку є не санкцією щодо суду першої інстанції, а реалізацією апеляційною інстанцією своїх повноважень і виконанням нею своїх обов`язків, які належать до змісту правовідносин між судом апеляційної інстанції та особами, які беруть участь у справі. Суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, і суд, який здійснює його перевірку, діють у єдиному публічному інтересі і мають спільну мету — вирішити спір, що виник між сторонами, на підставі закону. Також скасування рішення є певним класифікаційним критерієм, оскільки вся перевірочна та контрольна діяльність суду другої інстанції спрямована на встановлення наявності чи відсутності підстав для скасування рішення суду.

Сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не можу бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.

У зв`язку із відмовою в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати, які були понесені позивачем при поданні позову та витрати , пов`язані з оплатою правничої допомоги, відшкодуванню відповідачами не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 83, 89, 223, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду – відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач – Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6.

Відповідач – Головне Управілння Національної поліції в Харківській області, код ЄДРПОУ 40108599, місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносець, 5.

Повне рішення складено 20 листопада 2020 року.

Суддя Т.В. Бобко