Ухвала суду № 93123030, 25.11.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/5416/20

Провадження № 2/629/1540/20

УХВАЛА

25.11.2020 року суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області Смірнова Н.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Транссервіс-2008» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки, моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Транссервіс-2008» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки, моральної шкоди.

Вказана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки вона подана з порушенням вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За загальним правилом (ч. 1 ст. 5 ЦПК України) суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Позовна заява повинна відповідати вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.

При подачі позовної заяви ОСОБА_1 не сплачено судовий збір, при цьому позивач, як на підставу несплати судового збору посилається на п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Інших обставин, які б давали підстави для звільнення від сплати судового збору позивачем не зазначено.

Пільга щодо сплати судового збору передбачена п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час затримки видачі трудової книжки) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).

За змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу, за затримку розрахунку при звільненні, за затримку видачі трудової книжки за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст.2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу, за затримку розрахунку при звільненні, за затримку видачі трудової книжки не входять до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Як вбачається із змісту прохальної частини позовної заяви, окрім вимоги про поновлення на роботі, в ній міститься вимоги майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки, про стягнення моральної шкоди, на які положення п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не поширюються.

Тобто, посилання позивача про звільнення його від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 5 Закону України від 08липня 2011року №3674-VІ"Просудовий збір" безпідставне та, з урахуванням викладених позовних вимог, позивач звільнений від сплати судового збору тільки за вимогу про поновлення на роботі.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (тут і надалі у редакції, чинній на день звернення до суду з цим позовом) передбачено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, що стягуються чи оспорюються, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі – 20000,00 гривень. Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц.

Щодо позовної вимоги майнового характеру про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки, то в даному випадку суд позбавлений можливості визначити розмір судового збору, що підлягає до сплати позивачем, оскільки останнім не визначено розмір середнього заробітку, що підлягає до стягнення, зокрема станом на день звернення до суду із позовом, що підлягає уточненню позивачем та оплати останнім судового збору виходячи зі ставок судового збору наведених судом вище.

Щодо позовної вимоги майнового характеру про стягнення моральної шкоди, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі мінімальної ставки 840 грн. 80 коп.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, позивачу слід сплатити судовий збір за вимогу про стягнення моральної шкоди, а також самостійно визначити суму судового збору за позовні вимоги в частині середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки, сплативши в подальшому судовий збір у розмірі, передбаченому чинним законодавством, за кожну вимогу за наступними реквізитами: Отримувач коштів: Лозівське УК/ОТГ Лозова/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38053090; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); номер рахунку UA138999980313161206000020573; код класифікації доходів бюджету 22030101) або надати копії документів, що підтверджують підстави звільнення його від сплати судового збору відповідно до закону.

На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду документи, що підтверджують його сплату. Документи про сплату судового збору подаються до суду тільки в оригіналі. Копії, дублікати, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Згідно ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

Суд, вирішуючи питання щодо залишення без руху позовної заяви, також керується практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Враховуючи зазначене, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.

Керуючись ст.ст.185, 258, 260 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Транссервіс-2008» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки, моральної шкоди залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків заяви, вказаних в мотивувальній частині ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Роз`яснити позивачу, що в разі невиконання вимог, вказаних в ухвалі про залишення заяви без руху, заява вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.А. Смірнова