Рішення № 93122501, 26.11.2020, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/801/2020 Справа № 641/295/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Боговського Д.Є.,

за участю секретаря судового засідання - Павленко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, відповідач є батьком дитини, однак з сином не спілкується, життям його не цікавиться, участі у його вихованні та утриманні не приймає, тобто самоухилився від виконання батьківських обов`язків. Також позивач просить збільшити розмір аліментів, встановлений рішенням Харківського районного суду м. Харкова від 17.09.2013 у справі № 635/5974/13-ц, та стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання сина в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, відшкодувати судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо зміни розміру аліментів, позивач вказує, що у відповідача наявна заборгованість по аліментах, яка не погашена на теперішній час, її доходи не дозволяють забезпечувати належний фізичний, матеріальний та духовний розвиток дитини, відповідач також не бере участі і у вихованні сина. З часу ухвалення рішення суду про стягнення аліментів змінився визначений Сімейним кодексом України мінімальний розмір аліментів, а тому визначений судом розмір аліментів необхідно привести у відповідність до діючого законодавства. Також з часу ухвалення рішення суду, яким визначений розмір аліментів, змінився і матеріальний стан позивач, зумовлений подорожчанням засобів, товарів та послуг у всіх сферах діяльності, в тому числі що стосується догляду за дитиною, до яких зокрема входять витрати на харчування, навчання, купівлі одягу та взуття, а погіршення матеріального становища позивача в свою чергу погіршує матеріальне становище дитини, крім того змінився і прожитковий мінімум для різних категорій населення.

До суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Заруцького Р.М. про розгляд справи за його відсутності, підтримання заявлених позовних вимог в повному обсязі та винесення рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов чи заяву про розгляд справи за його відсутності не надавав.

Представник третьої особи - Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради надав заяву про розгляд справи за його відсутності та висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно його малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, давши добутому правової оцінки, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони у справі, ОСОБА_1 , 1993 р.н., та ОСОБА_2 , 1992 р.н., перебували у зареєстрованому шлюбу з 24.12.2012.

Мають спільну дитину- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; актовий запис про народження № 119, складений 20.95.2013 Виконавчим комітетом Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17.09.2013 у справі № 635/5974/13-ц присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів доходів платника аліментів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.07.2013 і до досягнення дитиною повноліття. Даним судовим рішенням також присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання останньої в розмірі 1/4 частини усіх видів доходів платника аліментів, починаючи з 03.07.2013 і до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17.12.2014 у справі № 635/10883/14-ц шлюб між ними було розірвано, прізвище дружини було змінено на дошлюбне « ОСОБА_1 ».

09.03.2019 ОСОБА_1 уклала шлюб із ОСОБА_9 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу змінено на « ОСОБА_1 ».

Виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина пред`явлений для примусового виконання до Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину, згідно розрахунку державного виконавця заборгованість ОСОБА_2 за виконавчим листом № 635/5974/13-ц за період з 03.07.2013 по 23.06.2020 становить 151532,98 грн., платежі боржником не проводились.

Малолітній ОСОБА_3 , 2013 р.н., фактично мешкає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , де створені усі умови для проживання дитини та її розвитку. Батько дитини, ОСОБА_2 , здоров`ям дитини не піклується, не супроводжує дитину у медичні заклади, не відвідує учбові заклади, в добровільному порядку матеріальну допомогу дитині не надає.

Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради надано суду висновок щодо можливості та доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Статтею 164 Сімейного кодексу України визначені підстави для позбавлення батьківських прав.

Так, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).

Відповідно до положень ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наявні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно його малолітнього сина.

Згідно положень ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.

Згідно ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду. Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 037-VIII частину другу 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів.

Згідно роз`яснень, викладених у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Тобто, зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.

Разом з тим, збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів, як і не може бути підставою для відмови в перерахунку розміру аліментів (правова позиція Верховного суду, викладена в постанові від 12.09.2018року № 459/2181/17).

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила збільшити розмір аліментів, стягнутих за рішенням суду з 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, до 1/3 частини усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, посилаючись на зміну законодавства щодо мінімального розміру аліментів на одну дитину, а також на погіршення свого матеріального стану, однак жодних доказів цьому не надала.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що збільшення розміру аліментів у зв`язку зі зміною законодавства не ґрунтуються на зазначених вимогах закону, доказів зміни матеріального стану позивача чи відповідача суду не надано та в ході розгляду справи не встановлено, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав у відношенні малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В інший частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .

Третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 26489104, м. Харків, вул. Чернишевська,55.

Суддя: Д. Є. Боговський