Рішення № 93121737, 26.11.2020, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/2247/20

Провадження № 2/639/1072/20

РІШЕННЯ

(Заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого - судді Труханович В.В. за участю секретаря - Безбородько І.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 639/2247/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Універсальна біржа «Україна» про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Універсальна біржа «Україна» та просив ухвалити рішення, на підставі якого визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , від 20 жовтня 1997 року, укладений між ним та відповідачами, який посвідчений Біржею нерухомості та основних фондів «Україна».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20 жовтня 1997 року на підставі договору купівлі-продажу, який посвідчений Біржею нерухомості та основних фондів «Україна», він придбав у власність житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

При укладанні договору купівлі-продажу сторони домовилися про всі істотні умови, що відображено в підписаному договорі №Н-10-154 від 20.10.1997 року. При цьому були виконані всі умови договору, крім нотаріального посвідчення, відповідачі отримали гроші і передали позивачу всі документи і ключі від будинку.

Вказаний договір 24.10.1997 року був зареєстрований в Державному комунальному підприємстві Харківського міського бюро технічної інвентаризації.

Позивач зазначає, що на теперішній час він вирішив розпорядитися своєю власністю, однак нотаріусом було йому відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, оскільки договір купівлі-продажу будинку нотаріально не посвідчений.

Всі вищевикладені обставини вимусили позивача звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 травня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі. Призначено підготовче судове засідання. (а.с. 28-29)

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 липня 2020 року закрито підготовче провадження у цивільній справі № 639/2247/20 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Універсальна біржа «Україна» про визнання договору купівлі-продажу дійсним. Призначено справу до судового розгляду. (а.с. 50-51)

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Шеліпова Ю.А., яка діє на підставі ордеру, позовні вимоги ОСОБА_2 підтримала, просила їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та представник 3-тьої особи Універсальна біржа «Україна» в судове засідання не з`явилися,про день та час слухання справи повідомлялися, про причину своєї неявки суд не повідомили, відзив на позов не надали. У зв`язку з чим, на підставі вимог ч.4 ст. 223 та ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності осіб, що не з`явилися та ухвалити по справі заочне рішення, проти чого не заперечує представник позивач.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 20 жовтня 1997 року на Біржі нерухомості та основних фондів «Україна» між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з однієї сторони, та ОСОБА_2 , з другою сторони, було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою АДРЕСА_1 . Даний договір підписаний та зареєстрований на Біржі нерухомості і основних фондів «Україна», реєстр. № Н10-154. (а.с. 14)

Положенням п. 9 даного Договору передбачено, що подальшого його нотаріального посвідчення не потрібно.

Цей пункт було включено до договору відповідно до ч.2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу».

Статтею 15 Закону України «Пре товарну біржу» №1954-12 від 10.12.1991року (в редакції чинної на той час) передбачалось, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню.

При укладанні договору купівлі-продажу від 20.10.1997 року сторони керувались ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», а тому вважали, що договір купівлі-продажу будинку укладено згідно вимог чинного на той час законодавства.

Але цей Закон вступив в протиріччя з діючою на час укладення договору купівлі-продажу нормою цивільного законодавства - ч.1 ст. 227 Цивільного Кодексу України (в редакції 1963 року), яка вимагала нотаріальної форми посвідчення договорів купівлі-продажу житлового будинку, під страхом їх недійсності (стаття 47 ЦК України в редакції 1963 року).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Оскільки спірний договір купівлі-продажу житлового будинку укладався сторонами 20 жовтня 1997 року, тому до даних правовідносин необхідно застосувати норми матеріального права, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Згідно ч.2 ст.47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Аналогічне положення містить ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року), а саме якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Частина друга ст.47 ЦК УРСР в редакції 1963року і частина друга ст.220 ЦК України застосовується до правовідносин у разі, коли сторони уклали правочин, зміст якого відповідав волі сторін, і лише форма його укладання не відповідала встановленим законом вимогам.

Як свідчать матеріали справи, договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями від 20 жовтня 1997 року був підписаний сторонами правочину - Продавцями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Покупцем ОСОБА_2 , зареєстрований на Біржі нерухомості і основних фондів «Україна», реєстраційний №Н10-154, підписаний Президентом Біржі нерухомості і основних фондів «Україна» та посвідчений гербовою печаткою.

Сторони договору при його укладенні на біржі досягли згоди по усім суттєвим умовам.

Так, по взаємній домовленості сторін (п.п. 4 Договору) товар продано за 14 304 грн., які покупцем було сплачено до реєстрації угоди на Біржі.

При цьому продавці будинку засвідчили своїм підписом, що відчужувана ними нерухомість на момент укладення угоди не продана, не подарована, не заставлена, в спорі та під арештом не знаходиться (п.2 Договору).

Відповідно до п.1.4 цього Договору правовстановлюючими документами на житловий будинок у продавців були свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.01.1990 року та від 12.02.1996 року, які зареєстровані в КП «ХМБТІ» 11.01.1990 року та 21.02.1996 року відповідно.

Згідно п.6 Договору витрати, пов`язані з реєстрацією цього договору купівлі-продажу в органах технічної інвентаризації було покладено на покупця.

Право власності на житловий будинок з надвірними будівлями зареєстровано за ОСОБА_2 в КП «Харківському міському бюро технічної інвентаризації» 24 жовтня 1997 року. ( а.с. 15)

Отже, вказаний договір купівлі-продажу укладено сторонами під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі ЦК УРСР), ст. 227 якого передбачено нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.

Згідно ст. 47 цього Кодексу недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору.

У відповідності до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР та п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України 28.04.1978 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення, виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, вправі визнати угоду дійсною.

Як було зазначено у рішенні вище, в укладеному договорі купівлі-продажу сторони повністю оговорили усі істотні умови у тексті біржового договору, всі зобов`язання за договором купівлі-продажу нерухомого майна сторонами виконані в повному обсязі. Також факт купівлі-продажу будинку і виконання умов укладеного договору ніким не оскаржено і ніким не оспорюється.

Як зазначив в судовому засіданні представник позивача, на теперішній час у позивача виникла необхідність у відчужені належного йому на праві власності житлового будинку, однак нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, посилаючись на те, що інструкцією про проведення нотаріальних дій не передбачено як правовстановлюючих документів - угод затверджених на біржі, та рекомендувала звернутися до суду.

Отже, оскільки договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями укладений 20 жовтня 1997 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з однієї сторони, та ОСОБА_2 , з другою сторони, на Біржі нерухомості та основних фондів «Україна» за реєстровим №Н10-154, відповідав волі сторін, умови договору ними виконані в повному обсязі, договір пройшов відповідну державну реєстрацію, а враховуючи те, що на даний час провести нотаріальне посвідчення правочину неможливо, суд вважає, що є підстави для визнання його дійсним відповідно до ч.2 ст.47 ЦК УРСР.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 82, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 247, 263, 265, 280, 282 ЦПК України, ст.ст. 47, 227 ЦК УРСР, ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу», суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Універсальна біржа «Україна» про визнання договору купівлі-продажу дійсним - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу реєстраційний №Н10-154 від 20 жовтня 1997 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , посвідчений Біржею нерухомості та основних фондів «Україна», за яким ОСОБА_2 придбав у власність житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , остання відома адреса: реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

3-тя особа: Універсальна біржа «Україна», код ЄДРПОУ 23331780, місцезнаходження: м. Харків, майдан Конституції, Палац Праці, буд. 1, 7 під`їзд, 5 поверх.

Повне рішення складено 26.11.2020 року.

Суддя В. В. Труханович