Рішення № 93121336, 30.10.2020, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 314/8108/18

Пр. № 2/336/118/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Щасливої О.В.,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

26 грудня 2018 року позивач звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Приватбанк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В позові ОСОБА_1 зазначає, що 10 жовтня 2018 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинила виконавчий напис на користь заяви акціонерного товариства «Приватбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором між сторонами № ZPC0G10000003339 від 11.02.2008 року в сумі 2 820 454 грн. 19 коп.

Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог законодавства, а тому він не підлягає виконанню, з таких підстав.

В порушення статті 88 Закону України «Про нотаріат», відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, вимога банку пред`явлена за спливом вказаного строку, в тому числі строку пред`явлення вимог про сплату неустойки, на які простирається скорочена позовна давність. Між тим така складова заборгованості, яку стягнуто на підставі виконавчого напису, як заборгованість з пені, становить найбільшу питому вагу серед інших доданків і обчислюється сумою в 1869043 грн. 71 коп. У зв`язку з викладеним виконавчий напис не підлягає виконанню з цих підстав.

До порушень законодавства при вчиненні оспорюваного напису позивач відносить і вчинення виконавчого напису у відсутність документів, що підтверджують безспірність заборгованості, на користь чого свідчить той факт, що фінансова установа скористалась правом звернення до суду з вимогами про дострокове погашення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в погашення основного зобов`язання, сума якого обчислюється 167201 грн. 82 коп., розгляд яких (вимог) увінчався ухваленням заочного рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27.07.2009 року на користь банку. Означене рішення не скасовано, тому має силу закону і підлягає виконанню.

Окрім того, звернення до суду з вимогою про дострокове погашення заборгованості символізує зміну строку виконання зобов`язання, а це означає, що нарахування процентів за межами нового строку, встановленого кредитором, не ґрунтується на законі, оскільки проценти як одне з зобов`язань, що обумовлені існуванням договірних відносин, нараховуються лише під час дії договору.

Відповідачем не дотриманий порядок досудового врегулювання спору, який зводиться до обов`язкового направлення боржнику письмової вимоги про усунення порушень за договором кредитування, свідченням чого є неотримання нею цієї вимоги та необізнаність про наявність виконавчого напису аж до моменту, коли на підставі виконавчого напису було відкрите виконавче провадження.

У зв`язку з викладеним позивач просить про визнання виконавчого напису нотаріуса від 10.10.2018 року таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Голубкової М.А. від 02.01.2019 року позовну заяву залишено без руху.

Внаслідок здійснення повторного автоматизованого розподілу судових справ у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку справу передано в провадження судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Дмитрюк О.В.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Дмитрюк О.В. від 01.03.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» повернуто позивачу як неподану.

Постановою колегї суддів судової палати з розгляду цивільних справ Запорізького апеляційного суду від 03.05.2019 року ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01.03.2019 року про повернення позову скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження судового розгляду.

Внаслідок здійснення автоматизованого розподілу судових справ 10 травня 2019 року справу передано в провадження судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Щасливої О.В.

В цей же день, а саме: 10 травня 2019 року, суддею Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Щасливою О.В. на підставі ухвали від 10.05.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження.

Заходи забезпечення позову, доказів в справі не застосовувались.

На підставі ухвали суду від 19.03.2020 року у третьої особи витребувано докази, а саме: належним чином завірені копії документів, на підставі яких вчинений оспорюваний виконавчий напис, проте означена ухвала суду адресатом не виконана.

На підставі ухвали суду від 31.01.2020 року в справі закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд.

В судове засідання позивач не з`явилася; її представник надав суду письмове звернення, яке містить прохання про задоволення позову і вирішення справи без його участі, а також згоду на ухвалення рішення при заочному розгляді справи.

Наведені обставини в силу ст. ст. 211, 223 ЦПК України є підставою для проведення судового розгляду у відсутність позивача і його представника.

Представник відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце вирішення справи, до суду не з`явився з невідомих причин, заперечень проти позову не надав.

За згаданих обставин зі згоди представника позивача, висловленої у його письмовій заяві, суд у відповідності до ст. 280 ЦПК України ухвалює про вирішення спору при заочному судовому розгляді.

Третя особа, належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, до суду не з`явилася, надавши суду письмове звернення, яке містить прохання про вирішення справи у її відсутність.

Вказані обставини у відповідності до ст. 223 ЦПК України є підставою для розгляду справи без участі приватного нотаріуса, що вчинив оспорюваний напис.

З`ясувавши обставини справи і перевіривши їх наданими позивачем доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Судом встановлено, що 11 лютого 2008 року між ОСОБА_1 і закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» укладений договір кредитування № ZPC0G10000003339.

10 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. на підставі заяви акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» вчинено виконавчий напис про звернення стягнення за кредитним договором № ZPC0G10000003339 від 11.02.2008 року на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості в сумі 2 820 454 грн. 19 коп., яку утворюють заборгованість за тілом кредиту у розмірі 155 731 грн. 97 коп., заборгованість за відсотками у сумі 795 678 грн. 51 коп., пеня в сумі 1 869 043 грн. 71 коп., за період з 11 лютого 2008 року по 8 серпня 2008 року (а. с. 85).

Вчинення виконавчих написів нотаріусами внормовано ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», відповідно до яких для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік таких документів встановлений Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29.06.1999 року, згідно з яким для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин, подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. З наведеної норми Закону України «Про нотаріат» витікає, що лише безспірна заборгованість може стати підставою для вчинення виконавчого напису нотаріуса.

З семантики прикметника «безспірна» випливає, що така заборгованість є прийнятною для сторін, жодною з яких вона не оспорюється.

Між тим твердження позивача полягають в тому, що вона оспорює розмір заборгованості, наявності якої не визнає.

За таких обставин суд не може констатувати безспірність заборгованості як однієї з передумов для звернення до нотаріуса для отримання виконавчого напису.

Про те, що заборгованість позивача не є безспірною, свідчить наявність рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27.07.2009 року про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості в сумі 167201 грн. 82 коп. за договором № ZPC0G10000003339 від 11.02.2008 року, яке набрало законної сили і підлягає виконанню (справа № 2-2141/2009).

В силу ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи, що підтверджують безпірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

З наведеного положення закону випливає, що лише надання документів на підтвердження безспірності заборгованості і той факт, що з моменту виникнення права вимоги пройшло не більше трьох років, є передумовою для вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості.

Розрахунок заборгованості, як витікає із змісту оспорюваного виконавчого напису охоплює період в десять років (з 11 лютого 2008 року по 8 серпня 2008 року), що означає підстави для пред`явлення вимоги про застосування давності як для основного зобов’язання, так і для неустойки, для покладання якої на боржника встановлена скорочена давність і вартість якої більш ніж в дванадять разів перевищує заборгованість за основним зобов`язанням (1 869 043 грн. 71 коп. пені порівняно з 155 731 грн. 97 коп. заборгованості за тілом кредиту).

Окрім наведених міркувань про неврегульований розмір заборгованості свідчить і звернення відповідача у березні 2009 року з позовом до суду з вимогою про дострокове повернення кредитних коштів, що свідчить на користь зміни кредитором строку виконання зобов`язань і, як наслідок, відсутність права нарахування відсотків за користування кредитом за межами строку дії договору, який, як зазначено, змінений кредитором. Між тим, є очевидним, що відсотки за кредитом продовжували нараховуватися і після ухвалення заочного рішення суду від 27 липня 2009 року, про що свідчить їх розмір, що обчислюється сумою в 795 678 грн. 51 коп. порівняно з відповідним показником станом на час звернення до суду з позовом, який становив в березні 2009 року 11 074 грн. 94 коп.

Наведені міркування не дають підстав для констатації безспірності заборгованості позивача за кредитним договором, а це виключає вчинення виконавчого напису, оскільки саме безспірність заборгованості і є підставою для його здійснення.

Як випливає із змісту правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 20.05.2015 року у справі № 6-0158цс15, можна говорити про правильність вчиненої нотаріальної дії у вчиненні виконавчого напису лише за умов, що 1) нотаріусу надані всі необхідні документи, визначені Переліком, що підтверджують безспірність заборгованості; 2) за наявності доказів належного направлення відповідачем письмової вимоги про усунення порушень; та 3) наявності доказів належного отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень.

Вирішуючи позов на користь позивача, суд погоджується з її твердженнями про відсутність доказів про дотримання відповідачем порядку досудового врегулювання спору, а саме: ненаправлення боржнику письмової вимоги про усунення порушень.

Таким чином, суд доходить висновку, що сукупності умов, які свідчили б про правильність здійснення виконавчого напису, фінансовою установою дотримано не було, що є підставою для ухвалення рішення на користь позовних вимог.

Судовий збір, оплачений позивачем при зверненні до суду, у відповідності до правил цивільного процесуального законодавства підлягає стягненню з відповідача на її користь.

Керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 77-81, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , яка зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 10 жовтня 2018 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за номером 1608, про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості в сумі 2 820 454 грн. 19 коп., яку утворюють заборгованість за тілом кредиту у розмірі 155 731 грн. 97 коп., заборгованість за відсотками у сумі 795 678 грн. 51 коп., пеня в сумі 1 869 043 грн. 71 коп., за кредитним договором № ZPC0G10000003339 від 11.02.2008 року на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовиий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів після його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя О.В. Щаслива