Рішення № 93121230, 05.11.2020, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/3920/18

Провадження № 2/336/178/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 листопада 2020 року Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А.,з участю секретаря судового засідання Аксьонової О.А.,розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,

За участю учасників:

Представника позивача Клименка Тараса Ігоровича (на підставі довіреності від 07.06.2016 року)

Представника відповідача ОСОБА_3 (на підставі довіреності від 03.10.2018 року)

ВСТАНОВИВ:

В липні 2018 року Запорізьке комунальне підприємство міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» (далі - позивач), звернулось до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом, в процесі розгляду справи уточнили позовні вимоги, до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди у розмірі 9 398,84 грн. та судові витрати в розмірі 1 762,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 29 грудня 2017 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» на посаду водія автотранспортних засобів (маневровий) автобусного парку на підставі наказу №393-кп від 28.12.2017р. 11 січня 2018 року водій автотранспортних засобів (маневровий) автобусного парку ОСОБА_1 , перед подачею автобуса назад, не переконався в безпеці руху та допустив зіткнення з деревом, внаслідок чого було розбите заднє скло автобуса «МАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить Запорізькому комунальному підприємству міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 4.2. наказу генерального директора підприємства «Запоріжелектротранс» № 16-к/тм від 25.01.2018 водію автотранспортних засобів (маневровому) автобусного парку ОСОБА_1 оголошено догану за порушення п. 3.26 Інструкції з охорони праці.

Відповідно до рахунку № 24 від 16.01.2018 на відновлення автобуса МАЗ 103485, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартість матеріального збитку склала 3860,00 грн. Підприємством «Запоріжелектротранс» було оплачено рахунок № 24 від 16.01.2018 на підставі платіжного доручення № 6621 від 03.05.2018.

Водій автотранспортних засобів (маневровий) автобусного парку ОСОБА_1 свою вину визнав та в добровільному порядку вирішив відшкодувати збиток, у зв`язку з чим 19 січня 2018 року звернувся на підприємство «Запоріжелектротранс» із заявою, в якій просив утримати з нього суму матеріального збитку у розмірі 3860,00 грн. шляхом відрахування щомісяця 20% із заробітної плати до повного погашення суми боргу.

Відповідно до п. 1 наказу генерального директора підприємства «Запоріжелектротранс» № 13 від 31.01.2018 із заробітної плати ОСОБА_1 передбачено утримання суми збитку в розмірі 3860,00 грн.

25 квітня 2018 року водій автотранспортних засобів (маневровий) автобусного парку ОСОБА_1 , при перестановці автобусів, не переконався в безпеці та не поставив автобус на стоянкове гальмо, внаслідок чого некерований автобус почав рух та здійснив наїзд на перешкоду, внаслідок чого було розбите лобове переднє скло автобуса «МАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить Запорізькому комунальному підприємству міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

Відповідно до рахунку № 311 від 25.04.2018 на відновлення автобуса МАЗ 103485, реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартість матеріального збитку склала 25800,00 грн. Підприємством «Запоріжелектротранс» було оплачено рахунок № 311 від 25.04.2018 на підставі платіжного доручення № 6673 від 10.05.2018.

Водій автотранспортних засобів (маневровий) автобусного парку ОСОБА_1 свою вину визнав та в добровільному порядку вирішив відшкодувати збиток, у зв`язку з чим 26 квітня 2018 року звернувся на підприємство «Запоріжелектротранс» із заявою, в якій просив утримати з його заробітної плати суму матеріального збитку у розмірі 25800,00 грн.

Відповідно до п. 1 наказу генерального директора підприємства «Запоріжелектротранс» № 62 від 26.04.2018 із заробітної плати ОСОБА_1 передбачено утримання суми збитку в розмірі 25800,00 грн.

24.05.2018 ОСОБА_1 було звільнено з підприємства «Запоріжелектротранс» за власним бажанням на підставі наказу № 154-кз від 22.05.2018.

На момент звільнення ОСОБА_1 з його заробітної плати за наказом № 13 від 31.01.2018 було утримано суму матеріальної шкоди в розмірі 1801,19 грн. Сума невідшкодованої матеріальної шкоди за даним наказом перед підприємством «Запоріжелектротранс» становить 2058,81 грн.

Згідно наказу № 62 від 26.04.2018 з заробітної плати ОСОБА_1 було утримано суму матеріальної шкоди в розмірі 900,59 грн. Сума невідшкодованої матеріальної шкоди за даним наказом перед підприємством «Запоріжелектротранс» становить 24899,41 грн.

Отже, загальна сума невідшкодованої матеріальної шкоди за вищевказаними наказами перед підприємством «Запоріжелектротранс» становить 26958,22 грн.

Під час розгляду справи в суді позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди 9398,84 грн.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов заявлений обґрунтовано і підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29 грудня 2017 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» на посаду водія автотранспортних засобів (маневровий) автобусного парку на підставі наказу № 393-кп від 28.12.2017 (а.с.7)

11 січня 2018 року водій автотранспортних засобів (маневровий) автобусного парку ОСОБА_1 , перед подачею автобуса назад, не переконався в безпеці руху та допустив зіткнення з деревом, внаслідок чого було розбите заднє скло автобуса «МАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить Запорізькому комунальному підприємству міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 4.2. наказу генерального директора підприємства «Запоріжелектротранс» № 16-к/тм від 25.01.2018 водію автотранспортних засобів (маневровому) автобусного парку ОСОБА_1 оголошено догану за порушення п. 3.26 Інструкції з охорони праці (а.с. 10).

Відповідно до рахунку № 24 від 16.01.2018 на відновлення автобуса МАЗ 103485, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартість матеріального збитку склала 3860,00 грн. Підприємством «Запоріжелектротранс» було оплачено рахунок № 24 від 16.01.2018 на підставі платіжного доручення № 6621 від 03.05.2018 (а.с. 12)

Вказані обставини сторонами не оспорювались.

19 січня 2018 року водій автотранспортних засобів (маневровий) автобусного парку ОСОБА_1 звернувся на підприємство «Запоріжелектротранс» із заявою, в якій просив утримати з нього суму матеріального збитку у розмірі 3860,00 грн. шляхом відрахування щомісяця 20% із заробітної плати до повного погашення суми боргу.

Відповідно до п. 1 наказу генерального директора підприємства «Запоріжелектротранс» № 13 від 31.01.2018 із заробітної плати ОСОБА_1 передбачено утримання суми збитку в розмірі 3860,00 грн. (а.с. 14)

25 квітня 2018 року водій автотранспортних засобів (маневровий) автобусного парку ОСОБА_1 , при перестановці автобусів, не переконався в безпеці та не поставив автобус на стоянкове гальмо, внаслідок чого некерований автобус почав рух та здійснив наїзд на перешкоду, внаслідок чого було розбите лобове переднє скло автобуса «МАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить Запорізькому комунальному підприємству міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

Відповідно до рахунку № 311 від 25.04.2018 на відновлення автобуса МАЗ 103485, реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартість матеріального збитку склала 25800,00 грн. Підприємством «Запоріжелектротранс» було оплачено рахунок № 311 від 25.04.2018 на підставі платіжного доручення № 6673 від 10.05.2018. (а.с. 18)

26 квітня 2018 року водій звернувся на підприємство «Запоріжелектротранс» із заявою, в якій просив утримати з його заробітної плати суму матеріального збитку у розмірі 25800,00 грн. (а.с. 17)

Відповідно до п. 1 наказу генерального директора підприємства «Запоріжелектротранс» № 62 від 26.04.2018 із заробітної плати ОСОБА_1 передбачено утримання суми збитку в розмірі 25800,00 грн. (а.с. 20)

24.05.2018 ОСОБА_1 було звільнено з підприємства «Запоріжелектротранс» за власним бажанням на підставі наказу № 154-кз від 22.05.2018. (а.с.8)

На момент звільнення ОСОБА_1 з його заробітної плати за наказом № 13 від 31.01.2018 було утримано суму матеріальної шкоди в розмірі 1801,19 грн. Сума невідшкодованої матеріальної шкоди за даним наказом перед підприємством «Запоріжелектротранс» становить 2058,81 грн.

Згідно наказу № 62 від 26.04.2018 з заробітної плати ОСОБА_1 було утримано суму матеріальної шкоди в розмірі 900,59 грн. Сума невідшкодованої матеріальної шкоди за даним наказом перед підприємством «Запоріжелектротранс» становить 24899,41 грн.

Відповідно до довідки про середню заробітну плату середня заробітна плата водія автотранспортних засобів (маневровий) автобусного парку ОСОБА_1 становить 8240,62 грн. (а.с 85).

У заяві про зменшення позовних вимог представник позивача зазначає, що розмір завданої матеріальної шкоди за даним випадком в сумі 25800,00 грн. перевищує середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 , яка становить 8240,62 грн., а тому за даним випадком з ОСОБА_1 підлягає стягненню саме розмір середньомісячної заробітної плати в сумі 8240,62 грн. (а.с. 81-83)

На момент звільнення ОСОБА_1 з його заробітної плати за наказом № 62 від 26.04.2018 було утримано суму матеріальної шкоди в розмірі 900,59 грн. Таким чином, сума невідшкодованої матеріальної шкоди перед підприємством «Запоріжелектротранс» за даним випадком становить 8240,62 грн. - 900,59 грн. = 7340,03 грн.

Середня заробітна плата розрахована відповідно до вимог Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» за останні два календарні місяці, що передують ДТП.

Отже, загальна сума невідшкодованої матеріальної шкоди за вищевказаними наказами перед підприємством «Запоріжелектротранс» становить 2058,81 грн. + 7340,03 грн. = 9398,84 грн.

У п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» зазначено, що виходячи з вимог ст.15 ЦПК України суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-1, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Відповідно до ст.138 КЗпП України, для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст. 130 цього Кодексу.

Отже, обов`язок у спорах про покладення на працівника матеріальної відповідальності покладений на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №522/4619/16-ц (провадження № 14-634цс18) суд дійшов висновку, що стаття 132 КЗпП передбачає матеріальну відповідальність у межах середнього місячного заробітку і не містить випадків повної матеріальної відповідальності. Вичерпний перелік випадків повної матеріальної відповідальності передбачений статтею 134 КЗпП. Підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода. Трудові обов`язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника (частина друга статті 130 КЗпП). Згідно з частиною другою статті 130 КЗпП умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) пряма дійсна шкода; 2) протиправна поведінка працівника; 3) вина в діях чи бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв`язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала. Суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Протиправна поведінка працівника - це поведінка працівника, який не виконує чи неналежним чином виконує трудові обов`язки, передбачені приписами правових норм, трудовими договорами, наказами та розпорядженнями підприємств, установ та організацій. Формами протиправної поведінки працівника є протиправна дія чи протиправна бездіяльність. Обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є вина, виражена у формі умислу або необережності.

За нормами ст.132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації під час виконання трудових обов`язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більшому від свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством її передбачено в більшому розмірі. Під прямою дійсною шкодою слід, зокрема, розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або зробити зайві, тобто спричинені порушенням працівником трудових обов`язків, грошові виплати (абз.2 п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.92 р. N14, зміни від 28 березня і 3 грудня 1997 р. "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками").

Якщо пряма дійсна шкода, заподіяна працівником підприємству, перевищує його середній місячний заробіток, відшкодовується лише сума, яка відповідає середньомісячному заробітку. Решта шкоди не відшкодовується. Тобто, якщо розмір прямої дійсної шкоди перевищує середній місячний заробіток працівника, на нього покладається обов`язок з відшкодування шкоди, що визначається, виходячи не з розміру шкоди, а з розміру його середнього місячного заробітку.

У разі матеріальної відповідальності в межах середнього місячного заробітку він визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100 Порядку обчислення середньої заробітної плати (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.95 р. N 348), а саме, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують вирішенню судом справи (чи подання працівником заяви про добровільне відшкодування шкоди), або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менш як два місяці, а якщо працівник останні місяці перед вирішенням судом справи (прийняттям рішення про добровільне відшкодування шкоди) не працював або питання про відшкодування шкоди вирішується після його звільнення - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на цьому підприємстві.

Посилання відповідача, що містять його відзив та заперечення свого підтвердження під час розгляду справи не знайшли.

Зважаючи на викладене, з урахування наданих доказів і встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що Запорізькому комунальному підприємству електротранспорту «Запоріжелектротранс» було заподіяно матеріальну шкоду водієм ОСОБА_1 що підлягає відшкодуванню в сумі 9 398,84 грн.

Судові витрати, що понесені та документально підтверджені позивачем, в порядку ст. 141 ЦПК України, також підлягають стягненню з відповідача. З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог суд стягує з відповідача судовий збір в сумі 614,31 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81,141, 258, 259, 265ЦПК України, ст.. 132 КУпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» (р/р НОМЕР_6 в АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478, код ЄДРПОУ 03328379) суму матеріальної шкоди у розмірі 9 398,84 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_5 ) на користь Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» (р/р НОМЕР_6 в АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478, код ЄДРПОУ 03328379) суму сплаченого судового збору у розмірі 614,31 грн.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі оголошення вступної та резолютивної части рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.А.Галущенко