Рішення № 93118717, 16.11.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2433/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Приватного акціонерного товариства "Харківський ювелірний завод", м. Харків про стягнення 205093,78 грн. за участю представників:

позивача - Волинська Я.І.

відповідача - Лебедєв О.В.

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Харківський ювелірний завод" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 205093,78 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 1,3790 га по пр-ту Гагаріна, 12 у м. Харкові відповідно до договору оренди від 27.04.2005 № 8865/05. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 3076,41грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.08.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач, через канцелярію суду 14.08.2020 за вх.№ 18786, надав заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач, через канцелярію суду 26.08.2020 за вх.№ 19646, надав відзив на позовну заяву, згідно якого просив суд у задоволенні позову відмовити. При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач вказував, що на цей час є рішення апеляційного суду (справа № 922/3771/19), в якому встановлений факт належної сплати відповідачем орендної плати з урахуванням індексів інфляції і, яке, з урахуванням практики ЄСПЛ, не може бути поставлено під сумнів у даній справі. Також, відповідач зазначав, що в оренду відповідачу була передана земельна ділянка комунальної власності, у зв`язку з чим Методика розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786, не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2020 була задоволена заява Приватного акціонерного товариства "Харківський ювелірний завод" вх.№ 18786, постановлено розгляд справи № 922/2433/20 здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання.

Позивач, через канцелярію суду 03.09.2020 за вх.№ 20261, надав письмові пояснення по справі, в яких вказував, що заборгованість зі сплати орендної плати відповідача за користування земельною ділянкою по пр-ту Гагаріна, 12 у м. Харкові відповідно до договору оренди від 27.04.2005 № 8865/05 та додаткової угоди до нього за період з 14.08.2020 по 31.12.2019 складає 205093,78 грн. Доводи відповідача про те, що у постанові від 18.06.2020 по справі № 922/3771/19 за позовом Харківської міської ради до ПРАТ «ХЮЗ» про стягнення заборгованості Східним апеляційним господарським судом нібито було встановлено факт належної сплати відповідачем орендної плати з урахуванням індексів інфляції, є оманливим, оскільки предметом розгляду вищезазначеної справи була сплата орендної плати відповідачем за користування земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації. Сплата орендної плати ПРАТ «ХЮЗ» з урахуванням коефіцієнту індексації не була дослідженою. Таким чином, позивач зазначав, що ПРАТ «ХЮЗ» хибно трактує доводи викладені у постанові від 18.06.2020 по справі № 922/3771/19 та просив суд задовольнити позовні вимоги у справі.

Відповідач, через канцелярію суду 16.09.2020 за вх.№ 21467, надав письмові пояснення, в яких просив суд у позові відмовити. При цьому відповідач зазначав, що у листі ГУ ДПС у Харківській області №14692/9/20-40-03-17 від 15.07.2020 року, який було надано позивачем разом з позовною заявою, зазначено, що станом на 31.12.2019 року заборгованість з орендної плати за землю відсутня. Таким чином, податковий орган, який контролює повноту нарахування і сплати орендної плати за землю, спростовує розрахунки позивача, здійснені у позовній заяві.

Позивач, через канцелярію суду 23.09.2020 за вх.№ 22020, надав письмові пояснення по справі, в яких вказував, що наданий відповідачем розрахунок орендної плати, здійснений шляхом множення базового розміру орендної плати на відповідний індекс інфляції, який існував в цьому році та без врахування індексів інфляції, які існували в попередні роки, що не передбачено жодним нормативно-правовим актом, не відповідає самій правовій природі інфляційних нарахувань.

У підготовчому засіданні 08.10.2020, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу підготовчого засідання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.11.2020 о 14:30.

У судовому засіданні 02.11.2020, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи на 16.11.2020 о 14:30.

Представник позивача у судовому засіданні 16.11.2020 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.11.2020 проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Харківською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Харківський ювелірний завод" укладено договір оренди землі, який було зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) від 27.04.2005 за № 8865/05 (надалі - договір).

Відповідно до умов договору земельну ділянку загальною площею 1,3790 га по пр-ту Гагаріна, 12 у м. Харкові надано відповідачу для комплексної реконструкції заводу (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та подальшої експлуатації строком до 01.01.2028 року.

Згідно з п. 9 договору розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку з 2007 року становив 25101,72 грн.

Пунктом 10 договору оренди землі від 27.04.2005 зареєстрованого за № 8865/05 встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом в 01.01.2013 та базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України (п. 1.1 рішення).

Пунктом 2 цього рішення передбачено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується з 01.01.2014.

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" встановлено, що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" вводиться в дію з 01.01.2014. Зміни до договорів оренди землі, пов`язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові (п.п. 2, 3 рішення).

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.03.2015 у справі № 922/750/15 внесені зміни до договору оренди землі від 27.04.2005 № 8865/05 шляхом визнання укладеної додаткової угоди в частині зміни розміру орендної плати за користування земельною ділянкою по пр-ту Гагаріна, 12 у м. Харкові в зв`язку із зміною нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013.

Відповідно до вказаного рішення розмір орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою по пр-ту Гагаріна, 12 у м. Харкові площею 1,3790 га згідно з розрахунком №818/14 від 21.11.2013 на рік становить 3 % від її нормативної грошової оцінки і складає 518126,16 грн., або в місяць - 43177,18 грн.

Рішення набрало законної сили 10.04.2015 та на даний час є чинним.

Відповідно до інформації ГУ ДПС у Харківській області № 3273/9/20-40-58-04-17 від 24.10.2019 загальна сума надходжень орендної плати за землю від ПрАТ "Харківський ювелірний завод" за 2017 рік становить 778298,00 грн., за 2018 рік - 785356,98 грн.

Головним управління ДПС у Харківській області було розглянуло лист Юридичного департаменту Харківської міської ради від 02.07.2020 року № 5095/9-20 щодо надання інформації по наявних сумах податкового боргу, підстав його виникнення та сплачених сумах податкових зобов`язань по орендній платі за землю по ПрАТ "Харківський ювелірний завод" за користування земельною ділянкою по просп. Гагаріна, 12 та повідомлено заявника про те, що загальна сума сплати орендної плати становить 787600,38 грн., в тому числі у січні і лютому по 65604,00 грн., у березні - 65594,00 грн., квітні - 65588,90 грн., травні - 65586,00 грн., червні - 68900, 00 грн., липні - 62684,40 грн., серпні - 65604,00 грн., у вересні, жовтні, листопаді по 65594,00 грн., грудні - 65654,00 грн. Станом на 31.12.2019 року заборгованість з орендної плати за землю відсутня (лист ГУ ДПС у Харківській області № 14692/9/20-40-04-03-17 від 15.07.2020).

За розрахунком позивача, згідно з додатковою угодою до договору оренди землі від 27.04.2005 № 8865/05 ПрАТ "Харківський ювелірний завод" повинно було сплатити за період з 14.08.2017 по 31.12.2019 орендну плату у загальному розмірі 2002933,46 грн.

Згідно позову позивач вказує, що ПрАТ "Харківський ювелірний завод", як землекористувач за договором оренди землі, фактично сплатило за період з 14.08.2017 по 31.12.2019 орендну плату у розмірі 1797839,68 грн., різниця розміру заборгованості зі сплати орендної плати, яку було повинна сплатити ПрАТ "Харківський ювелірний завод", як землекористувач, за відповідний період складає 205093,78 грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Перелік підстав закриття провадження у справі визначений у статті 231 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України підставою для закриття провадження у справі є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

З системного аналізу положень зазначених норм вбачається, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України можливе за умови, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.

При цьому, суд зазначає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами й обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного зі згаданих вище умов не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору на загальних підставах.

Тобто, закриваючи провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановити наявність рішення господарського суду або іншого органу, прийнятого у справі: між тими ж сторонами; про той же предмет; з тих же підстав.

Положення пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України підлягають застосуванню, якщо на момент відкриття провадження у справі суду не було відомо про наявність рішення у іншій справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Передбачені нормами статей 15, 16 Цивільного кодексу України способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу мають бути спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів.

Враховуючи вказане положення слід вважати, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Зі змісту позовної заяви, яка є предметом розгляду у даній справі вбачається, що Харківська міська рада (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Харківський ювелірний завод" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 205093,78 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 1,3790 га по пр-ту Гагаріна, 12 у м. Харкові відповідно до договору оренди від 27.04.2005 № 8865/05 за період з 14.08.2017 по 31.12.2019.

В якості обґрунтування правових підстав позову позивач посилається на те, що спірна земельна ділянка протягом тривалого строку використовується відповідачем без належної сплати орендної плати в повному обсязі, а саме без урахування рішення суду у справі від 23.03.2015 у справі № 922/750/15, яким внесено зміни до договору, а тому Харківська міська рада змушена звернутися до суду за захистом своїх прав шляхом стягнення частки заборгованості з орендної плати за період з 14.08.2017 по 31.12.2019.

Також, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 653 ЦК України, ст. 188 ГК України та вказує, що ПрАТ "Харківський ювелірний завод" починаючи з дати набуття законної сили рішення суду, яким внесено зміни до договору, повинно було сплачувати новий розмір орендної плати визначений в судовому рішенні з урахуванням індексів інфляції.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2019 року Харківська міська рада (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Харківський ювелірний завод" (відповідач) про стягнення з відповідача 482177,79 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 1,3790 га по пр. Гагаріна, 12 у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 27.04.2005 № 8865/05 за період з 01.11.2016 по 01.12.2018 (справа № 922/3771/19).

В якості обґрунтування правових підстав позову у справі № 922/3771/19 позивач посилався на те, що спірна земельна ділянка протягом тривалого строку використовується відповідачем без належної сплати орендної плати в повному обсязі, а саме без урахування рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2015 у справі № 922/750/15, яким внесено зміни до договору, а тому Харківська міська рада змушена звернутися до суду за захистом своїх прав шляхом стягнення частки заборгованості з орендної плати за період з 01.11.2016 по 01.12.2018.

Також, в обґрунтування позовних вимог у справі № 922/3771/19 позивач посилався на ст. 653 ЦК України, ст. 188 ГК України та вказував, що ПрАТ "Харківський ювелірний завод" починаючи з дати набуття законної сили рішення суду, яким внесено зміни до договору, повинно було сплачувати новий розмір орендної плати визначений в судовому рішенні з урахуванням індексів інфляції.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.03.2020 у справі № 922/3771/19 позов було задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Харківський ювелірний завод" на користь Харківської міської ради 473183,19 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 1,3790 га по пр-ту Гагаріна, 12, у м. Харкові відповідно до договору оренди від 27.04.2005 № 8865/05. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Харківський ювелірний завод" на користь Харківської міської ради судовий збір у розмірі 7097,75 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 у справі № 922/3771/19 скасовано рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2020 у справі № 922/3771/19, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи зазначене рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що у відповідача відсутній обов`язок сплачувати розмір орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель, відповідач є добросовісним орендарем, який своєчасно та у повному розмірі сплачував орендні платежі з урахуванням індексів інфляції за звітний місяць, а тому у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за період з 01.11.2016 по 01.12.2018.

Проаналізувавши зміст позовної заяви, яка є предметом розгляду у даній справі, та зміст позовної заяви, яка була предметом розгляду у справі № 922/3771/19, суд дійшов висновку, що склад сторін, предмет та підстави позову у даній справі та у справі № 922/3771/19 в частині стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 14.08.2017 по 01.12.2018 є тотожними, при цьому постанова Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 у справі № 922/3771/19 є такою, що набрала законної сили.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями статті 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі статтею 326 цього кодексу встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справах: SovtransavtoHolding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18 листопада 2003 року №01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії", п. 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу resjudicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Враховуючи вказані вище положення суд зазначає, що подання позивачем нового позову між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, з яких прийнято рішення у справі № 922/3771/19, яке набрало законної сили, фактично свідчить про намагання добитися повторного розгляду справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, з урахуванням викладеного, суд вбачає наявність правових підстав для закриття провадження у справі № 922/2433/20 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківський ювелірний завод" на користь Харківської міської ради заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 1,3790 га по пр-ту Гагаріна, 12 у м. Харкові відповідно до договору оренди від 27.04.2005 № 8865/05 за період з 14.08.2017 по 01.12.2018, з огляду на встановлення під час розгляду даної справи існування рішення суду у справі № 922/3771/19, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет, з наданням правової оцінки у такому рішенні обставинам та підставам позову, заявленим у даній справі.

Таким чином, оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 922/2433/20 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківський ювелірний завод" на користь Харківської міської ради заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 1,3790 га по пр-ту Гагаріна, 12 у м. Харкові відповідно до договору оренди від 27.04.2005 № 8865/05 за період з 14.08.2017 по 01.12.2018 на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України.

Суд зазначає, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Що стосується решти періоду заявленої в позові позивачем до стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 1,3790 га по проспекту Гагаріна, 12 в м. Харкові відповідно до договору оренди від 27.04.2005 № 8865/05, а саме з 02.12.2018 по 31.12.2019, суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

В свою чергу, ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України містить імперативні приписи про те, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Тобто, вказана норма передбачає можливість встановлення рішенням суду строку, з якого до умов договору вносяться зміни - моменту з якого у сторін виникає зобов`язання виконувати договір на нових умовах.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 916/170/18, від 16.03.202 у справі № 922/1658/19.

За приписами ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України, у сторін виникло зобов`язання виконувати договір оренди землі на нових умовах лише з 10.04.2015 (дня набрання чинності рішенням від 23.03.2015 у справі № 922/750/15). До цього моменту сторони зобов`язані були керуватися положеннями договору оренди землі від 27.04.2005 в чинній на той час редакції.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до положень статей 627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Приписами статті 13 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно статті 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України), згідно статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З урахуванням вимог пункту 10 договору оренди землі від 27.04.2005, відповідач має сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач своєчасно та у повному розмірі сплачував орендні платежі з урахуванням індексів інфляції за період з 02.12.2018 по 31.12.2019, а тому у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем, про що свідчить наявна в матеріалах справи інформація ГУ ДПС у Харківській області № 3273/9/20-40-58-04-17 від 24.10.2019 та № 14692/9/20-40-04-03-17 від 15.07.2020.

При цьому суд зазначає, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.10.2019 рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 922/3321/18 залишено без змін, а у рішенні господарського суду Харківської області від 12.02.2019 у справі № 922/3321/18 вказувалося, що "при розрахунку розміру орендної плати, яку мав сплатити відповідач за спірний період, треба виходити з щомісячного розміру орендної плати (32485,94 грн.) та індексу інфляції щодо кожного окремого місяця. Наприклад індекс інфляції у січні 2016 року складав 100,9, отже, відповідач мав сплатити за вказаний місяць орендну плату в розмірі 32778,31 грн.".

Крім того, суд зазначає, що посилання позивача на судову практику Верховного суду у справі № 905/21/19 підлягають відхиленню, оскільки відповідна судова практика не підлягає застосуванню у даній справі, у зв`язку з тим, що вона стосуються інших правовідносин ніж у справі № 922/2433/20 (предмет позову у справі № 905/21/19 не стосуються стягнення орендної плати за договором оренди землі).

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно з ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У зв`язку із вищевикладеним, та враховуючи здійснення відповідачем орендних платежів з урахуванням індексу інфляції, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Харківської міської ради в частині стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 1,3790 га по проспекту Гагаріна, 12 в м. Харкові відповідно до договору оренди від 27.04.2005 № 8865/05 за період з 02.12.2018 по 31.12.2019 є безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з чим в їх задоволенні слід відмовити.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи те, що в позові частково відмовлено, суд керуючись ст. 129 ГПК України покладає на позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1659,82 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 175, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківський ювелірний завод" на користь Харківської міської ради заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 1,3790 га по пр-ту Гагаріна, 12 у м. Харкові відповідно до договору оренди від 27.04.2005 № 8865/05 за період з 14.08.2017 по 01.12.2018.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "26" листопада 2020 р.

Суддя А.М. Буракова

справа № 922/2433/20