Рішення № 93118630, 23.11.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.11.2020 Справа № 920/732/16

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі:

головуючого судді Резніченко О.Ю.,

судді Котельницької В.Л.,

суддя Жерьобкіної Є.А.,

за участю секретаря судового засідання – Чепульської Ю.В.,

розглянув матеріали справи

за позовом Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради

до відповідача – Публічного акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш»,

про стягнення 185034 грн 78 коп.

за участю представників сторін:

від позивача – адвокат Черненко Д.О.,

від відповідача – адвокат Скубира О.М.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач 25.07.2016 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 163352 грн 02 коп. заборгованості, 14080 грн 17 коп. пені, 1033 грн 59 коп. 3% річних, 6569 грн інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем Правил приймання стічних вод у систему каналізації м. Суми, затверджених рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним при здійсненні контролю за скидом забруднюючих речовин виявлено факт скиду споживачем в міську каналізацію стічних вод з перевищенням вмісту рівня забруднюючих речовин порівняно з встановленими місцевими правилами. Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 596 внесено зміни до додатку до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 № 596 «Про затвердження Правил приймання стічних вод в систему каналізації м. Суми», а саме викладено його в новій редакції (надалі – Правила № 539). На підставі зазначеного рішення відповідачу було нараховано суму додаткової плати. Позивач звертався до відповідача з претензіями, однак відповідач кошти не сплатив. Тому позивач звернувся до суду з даним позовом (а.с.3-7, том 1).

Ухвалою суду від 26.07.2016 було порушено провадження у справі.

26.09.2016 позивач надав до суду додаткові письмові пояснення по справі (а.с.54-55, том 1). Також, позивачем 03.10.2016 були надані до суду додаткові пояснення по справі (а.с.80-81, том 1).

Ухвалою суду від 04.10.2016 було зупинено провадження у справі.

07.11.2017 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, оскільки Правила № 539 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, а саме визначення розміру плати за скид понаднормативних забруднень в каналізаційну систему м. Суми, так як Правила № 539 прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 08.11.2017 було призначено розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.

17.11.2017 відповідачем було подано клопотання про об`єднання справ № 920/732/16 та № 920/327/17. Однак 05.12.2019 ухвалено рішення по справі № 920/327/17, а тому на час розгляду даної справи відсутні правові підстави для задоволення зазначеного клопотання.

20.11.2017 позивачем було подано заперечення на відзив відповідача (а.с.203-205, том 1).

Ухвалою суду від 18.12.2017 було повернуто відповідачу зустрічну позовну заяву.

Ухвалою суду від 18.12.2017 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

09.01.2018 відповідачем було надано до суду пояснення на заперечення на відзив (а.с.9-16, том 2).

Ухвалою суду від 17.01.2018 було зупинено провадження у справі до вирішення справи № 591/1519/15-а Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду. Ухвалою суду від 18.11.2019 було поновлено провадження у справі.

11.12.2019 позивачем були надані додаткові пояснення по справі (а.с.67-70, том 2).

Ухвалою суду від 20.12.2019 було зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 480/3156/19, яка розглядається Сумським окружним адміністративним судом. Ухвалою суду від 14.07.2020 було поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 17.08.2020.

17.08.2020 позивачем до суду були надані додаткові пояснення по справі (а.с.156-194, том ІІ).

Ухвалою суду від 15.09.2020 було задоволено клопотання позивача, а саме поновлено позивачу строк для подання доказів та приєднано до матеріалів справи докази по справі.

Позивачем 17.08.2020 до суду була подана заява № 22/5204 від 14.08.2020 про зміну підстав позову про стягнення суми заборгованості (а.с.195-199, том ІІ). Позивач у позовній заяві зазначав, що підставою позову є порушення Правил № 539 та п. 3.2 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19.02.2002 № 37 (надалі – Інструкція № 37) (а.с.6, том 1).

В заяві про зміну підстав позову позивач зазначає, що підставою позову є порушення Правил № 539, Інструкції № 37, а також договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 02.10.2015 № 1 (надалі – Договір).

Суд, в ухвалі суду від 15.09.2020, дійшов висновку, що заява позивача про зміну підстави позову підлягає задоволенню, оскільки зазначення додатково про порушення умов Договору, фактично доповнює обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Ухвалою суду від 05.11.2020 було призначено розгляд справи на 23.11.2020.

В даному судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Між сторонами було укладено договір на водопостачання та водовідведення від 02.10.2015 № 1 (а.с.56-57, том 1). Відповідно до п. 1.1. Договору позивач взяв на себе обов`язки забезпечувати відповідача питною водою та приймати стічні води, а відповідач зобов`язався своєчасно оплачувати надані йому послуги.

Згідно з п. 5.1. Договору відповідач несе відповідальність за каналізаційні мережі, які знаходяться у нього на балансі. Виробник контролює скиди забруднюючих речовин кожного місяця. Перелік гранично-допустимих концентрацій забруднюючих речовин (надалі – ГДК) встановлено пунктом 5.1 Договору.

Відповідно до п. 5.2. Договору скидання відповідачем стоків з перевищенням ГДК сплачується згідно з Правилами № 539.

Позивачем було виявлено факт скиду відповідачем в міську каналізацію стічних вод з перевищенням вмісту рівня забруднюючих речовин, а саме порівняно з встановленими Договором.

02.11.2015 позивачем проводились перевірки якості скиду стічних вод на каналізаційних випуску на виході з колодязя, за адресами: вул. Скрябіна 11, вул. Троїцька, 69, вул. Залізнична, 2, вул. Привокзальна 1, вул. Курська, 18/18а у місті Суми. Також перевірка проводилась за зазначеними адресами 28.12.2015. За результатами перевірок були складені акти по відбору проб та протоколи дослідження якості стічних вод, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних актів та протоколів, а також повідомленнями про перевищення ГДК (а.с.21-33).

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Факт укладення Договору, факт перевірок, складання актів та протоколів у заявах по суті визнається, а тому є таким, що встановлений судом.

Позивачем до матеріалів справи надано розрахунок сум заборгованості та штрафних санкцій (а.с.14-17). Позивач звертався до відповідача з рахунками (а.с.20, 26), а також претензіями (а.с.34-37). Оскільки відповідач заборгованість не сплатив, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд звертає увагу, що позивач виставляв відповідачу рахунок № 3 від 26.01.2016 на суму 148155 грн 88 коп. та рахунок № 59 від 08.02.2016 на суму 15196 грн 14 коп. Як зазначено в рахунках, вони виставлялись відповідачу згідно договору № 1 від 01.10.2009 (а.с.20, 26).

Як вбачається з Протоколу узгодження розбіжностей до договору № 1 від 02.10.2015, відповідно до п. 8.1 договір укладений з 02.10.2015 по 31.12.2016. Доповнення та зміни до договору вносяться за письмовим погодженням сторін та підписанням додаткової угоди. Термін дії договору може бути подовжений шляхом підписання додаткової угоди до даного договору. З моменту укладення до нього договору договір № 1 від 01.10.2009 і додаткові угоди до нього втрачають чинність.

Як встановлено матеріалами справи, відносини між сторонами з приводу надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення регулюються Договором № 1 від 02.10.2015. Договір № 1 від 01.10.2009 (а.с.82-83) (інший договір, порушення якого не є підставою позову) втратив чинність з моменту підписання Договору № 1 від 02.10.2015. В той же час, рахунки на спірну суму висталились не на підставі договору від 02.10.2015, а на підставі договору який припинено – від 01.10.2009.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.

Тому позивачем до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів, що ним відповідачу виставлялись рахунки на спірну суму саме по договору № 1 від 02.10.2015, який позивач визначає як одну із підстав даного позову і якими регулювались відносини між сторонами в листопаді та грудні 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог в частині нарахування та стягнення плати за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод позивач посилається на порушення відповідачем Договору та Правил приймання стічних вод у систему каналізації м. Суми, затвердженних рішеннями виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 № 596 та від 06.09.2011 № 539.

На думку суду, предметом доказування по даній справі, окрім факту порушення відповідачем норм чинного законодавства забрудненням стічних вод при скиді вод в міську каналізацію, є правомірність нарахування заборгованості за порушення чинних норм, які передбачають відповідальність за скинуті понаднормативно забруднені стічні води.

Як вже зазначалось, розрахунок додаткової сплати позивачем здійснено відповідно до Правил № 539.

Позивач стверджує, що відсутнє рішення суду про визнання протиправним рішення Сумської міської ради від 10.12.2007 № 596 «Про затвердження Правил приймання стічних вод в систему каналізації м. Суми», а тому воно діяло до прийняття рішення Сумської міської ради № 4 від 16.01.2019 «Про затвердження Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення м. Суми». Отже нарахування на підставі Правил № 539 є правомірним.

Позивач вказує, що станом на листопад – грудень 2015 року Правила № 596 та Правила № 539 були чинними, жодним органом не скасовані і місцеві Правила приймання стічних вод регулювали правовідносини між сторонами щодо скиду стічних вод. Крім того, сторони також погодили у Договорі (преамбула) застосування Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, яка затверджена наказом Держбуду України від 19.02.2002 № 37 (надалі – Інструкція № 37).

В той же час, відповідач зазначає, що у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі № 480/3156/19 за позовом Акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» до Виконавчого комітету Сумської міської ради, третя особа – Комунальне підприємство «Міськводоканал» Сумської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення, було визнано протиправним рішення виконавчого комітету Сумської міської ради «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 № 596 «Про затвердження правил приймання стічних вод в системі каналізації м. Суми» від 06.09.2011 № 539 з моменту його прийняття.

Ухвалою Верховного Суду від 08.09.2020 касаційну скаргу на вищезазначену постанову було повернуто без розгляду Комунальному підприємству «Міськводоканал» Сумської міської ради.

Суд дослідив текст вказаної постанови та звертає увагу, що у тексті постанови апеляційної інстанції (аркуш рішення 10, 8 абзац) зазначено, що визнання протиправним у судовому порядку рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539 унеможливлює його застосування саме з моменту його прийняття. Застосування до фізичних/юридичних осіб нормативно-правових актів, які є протиправними, у будь-якому випадку є незаконним.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, на думку суду, до даних правовідносин не можуть бути застосовані Правила № 539, на підставі яких позивачем здійснено нарахування спірної суми плати за скид понаднормативних забруднень і визначався коефіцієнт кратності та застосовувалися для розрахунку формули. Саме порушення зазначених Правил № 539 та Договору позивач визначає підставою позову.

Як вже зазначалось, позивач стверджує, що відсутнє рішення суду про визнання саме Правил від 10.12.2007 № 596, а визнано протиправним рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539.

Суд звертає увагу, що рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539 було внесено зміни до додатку до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10 грудня 2007 року № 596 "Про затвердження Правил приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми", а саме викладено його в новій редакції згідно з додатком до цього рішення.

На думку суду, стаття 58 Конституції України закріплює принцип, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це необхідно, бо конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному.

Виходячи з загальних принципів права, з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Тому, на думку суду, є необгрунтованим твердження відповідача, що оскільки визнано протиправним рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539, яким внесено зміни та доповненя до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 № 596, то Правила № 539 були діючими і підлягали застосуванню.

Також, суд звертає увагу, що на території м. Суми на дату відбору позивачем проб на каналізаційних випусках відповідача діяли Правила № 539, якими внесено зміни у Правила № 596. Однак, на думку суду, порівняння значень та коефіцієнтів (формул), визначених місцевими правилами №539, які наводяться в заявах по суті, із значеннями, визначеними Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізацій населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19 лютого 2002 року № 37 (надалі – Правила № 37), є некоректним, оскільки таке порівняння не є предметом даного позову.

Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Оскільки позивачем не доведено перед судом належними та допустимими доказами правомірності нарахування плати за скид понаднормативних забруднень та взагалі не надано доказів виставлення відповідачу рахунків на підставі договору № 1 від 02.10.2015, тобто фактично не доведено, що у позивача виник обов`язок сплатити рахунки на спірну суму, то вимога позивача про стягнення заборгованості за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані виходячи із суми боргу, правомірність нарахування якої не доведена, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Також, судом були досліджені всі аргументи та доводи, які зазначались сторонами у численних письмових поясненнях, однак суд не зазначає про них у даному рішенні, оскільки вони не стосуються предмету доказування по даній справі та суперечать фактичним обставинам справи, про які судом зазначено вище.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому на позивача покладаються витрати із сплати судового збору.

Керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (вул. Білопільський шлях, 9, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 03352455) до Публічного акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» (площа Привокзальна, 1, м. Суми, 40011, код ЄДРПОУ 05785448) про стягнення 185034 грн 78 коп. – відмовити повністю.

2. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2775 грн 52 коп. покласти на позивача – Комунальне підприємство «Міськводоканал» Сумської міської ради.

3. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 1 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 26.11.2020.

Головуючий суддя О.Ю. Резніченко

Суддя В.Л. Котельницька

Суддя Є.А. Жерьобкіна