Ухвала суду № 93118362, 26.11.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26.11.2020 Справа№ 914/2903/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Березяк Н.Є., розглянувши матеріали

заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Бетон Сервіс», м. Гнівань Тиврівського району Вінницької області,

про забезпечення позову

у справі №914/2903/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Бетон Сервіс», м. Гнівань Тиврівського району Вінницької області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива «Місто Буд», м. Львів,

про: стягнення заборгованості за договором про продаж продукції №10/12/2019 від 10.12.2019 в сумі 419 283,90 грн (з яких: 384 036,52 грн боргу за поставлений товар, 28 997,38 грн пені, 6250,00 грн 3 % річних,

Представники сторін не повідомлялись (не викликались)

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Бетон Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива «Місто Буд» про стягнення заборгованості за договором про продаж продукції №10/12/2019 від 10.12.2019 в сумі 419 283,90 грн (з яких: 384 036,52 грн боргу за поставлений товар, 28 997,38 грн пені, 6250,00 грн 3 % річних.

Ухвалою суду від 16.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено 07.12.2020.

Через відділ документообігу, 26.11.2020 (3072/20) електронною поштою надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Бетон Сервіс» у справі №914/2903/20, в якій заявник просить постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 419 283,90 грн, які знаходяться на поточних рахунках НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 належних ТОВ «Перспектива «Місто Буд» (код ЄДРПОУ 41654425, 79019, м. Львів, вулиця Б. Хмельницького, 63). В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає наступне.

На думку заявника, станом на день подання даної заяви існує ризик невиконання та/або утруднення рішення суду. В матеріалах справи наявний лист ТОВ «Перспектива «Місто Буд» від 19 лютого 2020 року, у якому останній визнав наявність боргу за поставлений товар в сумі 339 386,44 грн., і зобов`язався його погасити до 01 квітня 2020р. Однак Відповідач так і не розрахувався за поставлений товар.

В той же час, як зазначає заявник, Відповідач отримував на свій поточний рахунок кошти – зокрема, згідно інформації з сайту «Публічні закупівлі» (адреса https://dozorro.org/tender/UA-2020-05-12-003206-b?_ref=search#tender) Відповідачем отримано більше 2,5 млн грн, що дозволяє повністю розрахуватись з Позивачем. Загалом, за твердженням заявника, Відповідач є виконавцем робіт по 19 публічним закупівлям на суму більше 50 млн грн. (роздруківка додається до заяви).

Відтак, заявник стверджує, що вказані обставини, а також те, що відповідач ухиляється від отримання поштової кореспонденції за адресою державної реєстрації, свідчать, що він намагається ухилитись від виконання взятих на себе зобов`язань, в т.ч. за майбутнім рішенням суду, і просить постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 419 283,90 грн, які знаходяться на поточних рахунках (вказаних вище) належних ТОВ «Перспектива «Місто Буд».

Згідно зі статтею 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, серед іншого, позов забезпечується: накладанням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; встановленням обв`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Суд може застосовувати кілька заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

З наведених у заяві про вжиття заходів забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що відповідач не виконує боргові зобов`язання перед позивачем протягом тривалого часу та вказані зобов`язання не забезпечені ані майном відповідача, ані в будь-який інший спосіб, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача за захистом яких вона звернулась до суду.

Позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Відтак, враховуючи предмет даного позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, їх розумність та адекватність, наявність зв`язку між заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 419 283,90 грн, які знаходяться на поточних рахунках НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 належних ТОВ «Перспектива «Місто Буд»

Заявником при поданні заяви про вжиття заходів забезпечення позову зазначено, що потреба у вжитті заходів зустрічного забезпечення відсутня.

Так, статтею 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Із вказаного положення вбачається, що вказана норма не є імперативною, тому заходи зустрічного забезпечення позову вживаються на розсуд суду.

Враховуючи предмет даного позову, співставляючи його з вжитими заходами забезпечення позову, суд не вбачає підстав для вжиття зустрічного забезпечення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що статтею 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено також можливість подання клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 136, 137, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Бетон Сервіс» (вх.№ 3072/20 від 26.11.2020 року) про забезпечення позову у справі № 914/2903/20 задовольнити повністю.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 419 283,90 грн, які знаходяться на поточних рахунках НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 належних ТОВ «Перспектива «Місто Буд» (код ЄДРПОУ 41654425, 79019, м. Львів, вулиця Б. Хмельницького, 63).

3. Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля Бетон Сервіс» (23313, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, вул. Соборна, 58, кв. 39, код ЄДРПОУ 40463739)

4. Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Перспектива «Місто Буд» (79019, м. Львів, вулиця Б. Хмельницького, 63, код ЄДРПОУ 416544255).

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

6. Ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років з 26.11.2020 року.

7. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

8. Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом за вмотивованим клопотанням учасника справи в порядку, передбаченому статтею 145 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію про справу можна отримати за такою веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/sud5015.

Суддя Н.Є. Березяк