Рішення № 93118254, 26.11.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2020 р.

м. Київ

Справа № 911/2079/20

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, код ЄДРПОУ 19480600)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 26, корпус 2, офіс 173, код ЄДРПОУ 33939099)

про стягнення пені, втрат від інфляції та 15% річних,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява №44/22-718 від 14.07.2020 Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" про стягнення пені, втрат від інфляції та 15% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.07.2020 вказану позовну заяву залишено без руху.

10.08.2020 через канцелярію позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву 44/22-825 від 05.08.2020. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього кодексу малозначними справами є, зокрема, справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Оскільки, ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020, відповідна справа є малозначною та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, ухвалою від 18.08.2020 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу – відповіді на відзив до 11.09.2020; відповідачу – заперечень до 18.09.2020.

02.09.2020 на адресу суду від позивача надійшов відзив на позовну заяву вх. №18488/20 від 02.09.2020.

09.09.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив вх. №19067/20 від 09.09.2020.

Позов обґрунтований наступним:

- між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (позивач, постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" (відповідач, споживач) укладено Договір постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 27.12.2018;

- на виконання умов Договору позивачем на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії відповідачем за січень 2019 року, отриманих від ПРАТ «Київобленерго», сформовано рахунок, який було отримано відповідачем 26.02.2019;

- відповідно до умов Договору оплата рахунку мала бути здійснена відповідачем до 04.03.2019, водночас оплата вказаного рахунку відбулась лише 27.05.2019 ;

- у зв`язку з простроченням строку оплати, позивачем нараховано відповідачу 45534,35 грн пені, 14618,44 грн втрат від інфляції, 19178,03 грн 15% річних.

Заперечуючи проти позову відповідач, зокрема, зазначає, що в матеріалах справи не міститься жодних належних та допустимих доказів на підтвердження направлення відповідачу листа з повідомленням про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», Акт купівлі-продажу електроенергії та рахунку на оплату від 20.02.2019 до нього, у зв`язку з цим неможливо встановити дату порушення відповідачем зобов`язання та визначити період нарахування заявлених грошових вимог позивача.

Разом з тим відповідач зазначає, що ним не було підписано Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 27.12.2018 та комерційну пропозицію до нього, у зв`язку з чим, до позивача не можуть бути застосовані умови вказаного Договору, які визначають відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Крім того, відповідачем заявлено суду про те, що позивачем було пропущено строк позовної давності на звернення з позовом до суду з вимогою про стягнення пені, втрат від інфляції та 15% річних.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" (відповідач, споживач) укладено Договір постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 27.12.2018 (далі – Договір) за яким постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а позивач сплачує постачальнику вартість спожитої електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція) (п. 2.1. Договору).

Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є публічним договором приєднання споживача до цього Договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» споживачу, у разі, якщо обрання споживачем нового електоропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим Договором випадках. Цей Договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього Договору. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 року №312 (ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (п. 1.1., 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору обов`язковою умовою для постачання електричної споживачу є наявність у споживача укладеного у встановленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії. Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну діяльність.

Згідно з п. 5.1. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору.

Зокрема, відповідно до п. 5.10. та 5.11. Договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати зазначеного у комерційній пропозиції. Якщо позивач не здійснив оплату за цим Договором в строк, передбачений Додатком 1 до Договору (комерційною пропозицією), Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу в порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.

Відповідно до Комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» (Додаток 1 до Договору) (далі – Комерційна пропозиція) споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

Також, Комерційною пропозицією встановлено, що за невнесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених цією Комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу враховуючи день фактичної оплати. Пеня споживачем сплачується на підставі рахунків Постачальника, у разі незгоди споживача, стягується в судовому порядку.

До того ж, споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання (додаткові зобов`язання споживача, згідно з Комерційною пропозицією).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором, правовідносини за яким регулюються положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо купівлі-продажу та поставки та Закону України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі – Закон) (в редакції на момент укладення Договору) постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником та в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Згідно ч. 5 ст. 64 Закону постачальник "останньої надії" зобов`язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника "останньої надії", ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.

Приписами частин 6 та 8 тієї ж статті Закону встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті. Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" - домовленість між постачальником "останньої надії" та споживачем, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу на термін до 90 днів постачальником "останньої надії" за цінами постачальника "останньої надії" (п. 1.1.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії, далі - ПРРЕЕ).

У відповідності до п. 1.2.9. ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Покладення зобов`язань з надання універсальних послуг або постачання "останньої надії" не обмежує права відповідного суб`єкта господарювання здійснювати постачання електричної енергії за вільними цінами. Електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах. Постачальники універсальних послуг та постачальники "останньої надії" повинні оприлюднити на своїх веб-сайтах типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" відповідно. (п. 3.1.3., 3.2.3 ПРРЕЕ).

Відповідно п. 3.4.1., 3.4.3., 3.4.4. ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" повідомляє споживача про умови постачання, ціну на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника шляхом оприлюднення зазначеної у цьому пункті інформації на своєму офіційному веб-сайті. Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу за ціною, що формується ним відповідно до затвердженої Регулятором методики (порядку), та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника "останньої надії", ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг. Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Згідно ч.1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Приписами ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України унормовано, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлено відповідачу рахунок №000033939099/09/О01/03406 від 20.02.2019 на суму 562247,56 грн відповідно до умов Договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 27.12.2018.

З вказаного рахунку вбачається, що позивачем звернуто увагу відповідача на те, що під час оплати, у призначенні платежу останньому необхідно обов`язково зазначити про те, що відповідний платіж здійснюється на за електричну енергію за Січень 2019 р. згідно рахунку №000033939099/09/О01/03406 від 20.02.2019.

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи додано рекомендоване повідомлення №0100171739939 від 21.02.2019, з якого судом, зокрема, встановлено факт надсилання на юридичну адресу відповідача рахунку №000033939099/09/О01/03406 від 20.02.2019 та, відповідно, факт отримання відповідачем останнього – 26.02.2019.

Між тим, з доданого до позовної заяви Платіжного доручення №17159 від 27.05.2019 вбачається, що на рахунок позивача надійшли грошові кошти у розмірі 562247,56 грн (платник – АТЛАНТ ВПБФ ПрАТ) з призначенням платежу: за електричну енергію у період січень 2019 р. за ТОВ «Аверс-Сіті» згідно рахунку №000033939099/09/001/03406 від 20.02.2019.

Відтак, з наведеного прослідковується, що відповідно до умов Договору та Комерційної пропозиції №2 відповідач, отримавши рахунок на оплату за спожиту електричну енергію 26.02.2019, повинен був оплатити вказаний рахунок протягом 5 банківських (робочих) днів, тобто до 04.03.2019.

Отже, у зв`язку з тим, що відповідачем оплачено рахунок №000033939099/09/001/03406 від 20.02.2019 на 562247,56 грн тільки 27.05.2019, останнім порушено умови Договору в частині своєчасності сплати використаної електричної енергії.

Поряд з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 3.4.4. ПРРЕЕ Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу, при цьому, відповідачем у запереченнях на позовну не спростовувалось факту постачання електричної енергії, а факт оплати виставленого рахунку є доказом того, що відповідач визнав факт постачання електроенергії постачальником «останньої надії», а відтак і факт поширення на правовідносини сторін публічного Договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Також, суд наголошує на тому, що згідно положень п. 1.2.9. ПРРЕЕ споживач у разі постачання йому електричної енергії від постачальника «останньої надії» безакцептно приймає умови договору, який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до ПРРЕЕ).

Крім того, відповідачем повністю сплачено виставлений позивачем рахунок на оплату за використану останнім електричну енергію, а отже, акцептовано Договір постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 27.12.2019 та. Відповідно додану до нього Комерційну пропозицію №2.

Відтак, в суду немає підстав стверджувати та брати до уваги доводи відповідача стосовно не укладення між сторонами вказаного Договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Разом з тим, суд критично оцінює доводи відповідача щодо невідповідності редакції Комерційної пропозиції №2 (Додаток №1 до Договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії») до Договору, позаяк на офіційному сайті позивача, за посиланням https://uie.kiev.ua/wp-content/uploads/2019/01/Komertsijna-propozytsiya-2-vid-27.12.2018-dlya-postachannya-elektrychnoyi-energiyi-spozhyvacham-postachalnykom-ostannoyi-nadiyi.pdf викладена редакція вказаної Комерційної пропозиції №2 (від 27.12.2019 в аналогічній редакції, яка надана до суду.

З наведеного вбачається, що позивачем відповідно до норм діючого законодавства (п. 6 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії») розміщено на своєму офіційному веб-сайті як текст Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та і Комерційну пропозицію №2 до нього.

Пунктом 5.1. Розділу 5 ПРРЕЕ зазначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього Договору.

Отже, у позивача наявні всі підстави застосовувати до відповідача всі зазначені в Комерційній пропозиції №2 санкцій та вважати їх погодженими з моменту початку постачання електричної енергії відповідачу.

Між тим, щодо твердження відповідача про пропущення позивачем строків позовної давності суд зазначає про те, що Комерційною пропозицією №2 сторонами погоджено строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю два роки, а отже, позивачем не пропущено строк позовної давності, позаяк, останній мав закінчитись у 2021 році.

Щодо нарахування пені.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 45534,35 грн за період з 05.03.2019 по 27.05.2020 на суму 562247,56 грн.

Судом перевірено (перераховано) розрахунок позивача щодо нарахування пені та встановлено, що розмір пені за вказаний період є більшим за зазначений позивачем, водночас суд не може з власної ініціативи за межі позовних вимог, а отже, розмір пені підлягає до стягнення з відповідача у розмірі заявленому позивачем – 45534,35 грн.

Щодо нарахування 15% річних та втрат від інфляції.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відтак, позивачем, враховуючи положення Комерційної пропозиції №2 до Договору, підставно нараховано відповідачу 15% річних за період прострочення платежу з 05.03.2019 по 27.05.2020 на суму 562247,56 грн.

Водночас, суд перевіривши розрахунок позивача зазначає, що останнім помилково зазначено у розрахунку дату оплати відповідачем боргу – 27.05.2020, позаяк Комерційною пропозицією №2 зазначено, що під час нарахуванні штрафних санкцій враховується дата оплати (дата погашення боргу) лише при нарахуванні пені. Водночас, попри невірне зазначення позивачем періоду нарахування 15% річних, розрахунок є вірним, а відтак, сума 15% річних у розмірі 19178,03 грн підлягає стягненню з відповідача.

Також, судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування втрат від інфляції та встановлено, що розмір інфляційних втрат за вказаний позивачем період є більшим, отже нарахована позивачем сума інфляційних втрат у розмірі 14618,44 грн підлягає стягненню з відповідача, позаяк, як вже було зазначено вище, суд не може з власної ініціативи виходити за межі позовних вимог.

Відтак, на підставі викладеного суд доходить висновків про повне задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" 45534,35 грн пені, 19178,03 грн 15% річних та 14618,44 грн втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 26, корпус 2, офіс 173, код ЄДРПОУ 33939099) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, код ЄДРПОУ 19480600) 45534,35 грн пені, 19178,03 грн 15% річних та 14618,44 грн втрат від інфляції, а також 2102,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2020.

Суддя А.Ф. Черногуз