Рішення № 93114601, 17.11.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 428/6037/20

Провадження № 2-а/415/371/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Луньової Д.Ю.,

секретаря судового засідання Гавриленко В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до інспектора ВБДР УПП в Луганській області ДПП старшого лейтенанта поліції Талалаєва Віталія Федоровича (місцезнаходження: вул. Штейгерська, буд. № 8, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд. № 3, м. Київ, 03048) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просив визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 542048 від 24 червня 2020 року скасувати.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 24 червня 2020 року відносно позивача відповідачем винесена постанова серії ДП18 № 542048 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1020 грн. Позивач не визнає своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, вважає постанову протиправною, оскільки відповідачем не були надані докази, що саме він, як посадова особа, повинен нести відповідальність за неналежне утримання вулично-шляхової мережі. ОСОБА_1 вважає, що дії інспектора щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення постанови про накладення адміністративного правопорушення є протиправними, постанова не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складання, є незаконною, а тому підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Ухвалою судді Лисичанського міського суду Луганської області Луньової Д.Ю. від 15 вересня 2020 року справу прийнято до провадження та призначено судове засідання, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, та залучено до участі у справі третю особу що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції.

Копії ухвали від 15 вересня 2020 року було направлено позивачу, відповідачу та третій особі в порядку, передбаченому ст. 268 КАС України.

08 жовтня 2020 року на адресу Лисичанського міського суду Луганської області від відповідача надійшло клопотання в якому він заперечував проти позовних вимог позивача та долучив до матеріалів справи фотоматеріали, акт обстеження та копію постанови.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи останній повідомлявся належним чином.

Відповідач та представник третьої особи про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Станом на дату розгляду справи, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подачу до суду відзиву на адміністративний позов у строки, визначені судом в ухвалі про відкриття провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінивши обставини, повідомлені позивачем у позовній заяві, дослідивши надані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За змістом ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Постанова складена відносно позивача за порушення вимог ч. 1 ст. 140 КУпАП.

Об`єктом правопорушень, передбачених цією ст. 140 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об`єктивна сторона цих правопорушень полягає у недодержанні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху. Суб`єктивна сторона правопорушень, передбачених цією статтею, характеризується наявністю як умислу, так і необережності. Суб`єктами правопорушень, передбачених, зокрема ч. 1 ст. 140 КУпАП, можуть бути лише посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.

Таким чином, для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно за ч. 1 ст. 140 КУпАП встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об`єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, та чи є особа, виходячи із норми зазначеної статті, суб`єктом даного правопорушення.

Згідно оскаржуваної постанови ДП18 № 542048 від 24 червня 2020 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 1020 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП; в постанові щодо складу правопорушення зазначено наступне:

10 червня 2020 року об 11 годині 35 хвилини ОСОБА_1 , будучі посадовою особою, а саме - заступником начальника з експлуатаційного утримання Служби автомобільних доріг у Луганській області, відповідальним за належне утримання автомобільної дороги Т-13-02, не вжив своєчасних заходів щодо ліквідації ям, тріщин. Забруднення на проїзній частині, чим порушив п. 1.5 Правил дорожнього руху та вимоги п. 3.1 ДСТУ 3587-97, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 140 КУпАП.

В графі №7 «до постанови додається» зазначені докази - акт обстеження, фото.

Копію постанови позивач отримав особисто про що свідчить підпис останнього на постанові.

Розглядаючи справу по суті, суд робить наступні висновки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 24 Закону України "Про дорожній рух" власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або органи, уповноважені ними здійснювати експлуатаційне утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мають право вимагати від користувачів дотримання чинних законодавчих і нормативних актів стосовно дорожнього руху, правил ремонту і утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування дорогами і дорожніми спорудами та їх охорони.

Відповідно до п. 1.5 Правил дорожнього руху України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Згідно ч. 1 ст. 140 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху.

Відповідно до копії наказу Служби автомобільних доріг у Луганській області від 13 січня 2020 року позивач прийнятий на посаду заступника начальника з експлуатаційного утримання (а.с. 14).

Служба автомобільних доріг у Луганській області є державною організацією, що належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України (далі - Укравтодор), яке відповідно до Указу Президента України від 13 квітня 2011 року № 456/2011. «Про Положення про Державне агентство автомобільних доріг України» є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно пункту 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Відповідачем суду були надані акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 10 червня 2020 року, фототаблиця та копію постанови серії ДП18 № 542048 від 24 червня 2020 року.

В даному випадку для доведення вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення відповідач мав надати докази того, що станом на час складення постанови про накладення адміністративного стягнення серії ДП18 № 542048 позивачем не були дотримані ДСТУ 3587-97, а саме: будучи посадовою особою відповідальною за утримання вулично-шляхової мережі на посаді заступника начальника з експлуатаційного утримання, не вжив заходів щодо ліквідації ям, вибоїн, осадження, тріщин, забруднень. Разом з тим,

Так, відповідачем до акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі надані фотографії з яких неможливо встановити дату, час та місце їх виготовлення, останні не містять жодних поміток зроблених відповідачем. Тому суд, враховуючи положення ст. 73-76 КАС України, не вважає їх належними, допустимими та достовірними. Суду, також не були надані відеозаписи з нагрудних камер поліцейських.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем суду не надано доказів того, що саме позивач, будучі посадовою особою, яка відповідає за експлуатаційне утримання автомобільних доріг у Луганській області порушив правила, норми та стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху або своїми діями чи бездіяльністю створив такі умови, внаслідок дії яких стан покриття проїзної частини не відповідає вимогам ДСТУ 3587-97. Суду також не надано доказів того, що саме позивач, згідно з його посадовою інструкцією, відповідальний за дотримання правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме відповідність проїзної частини вимогам ДСТУ 3587-97.

Разом з тим, дослідивши пояснення позивача, які містяться в скарзі ОСОБА_1 , яка долучена останнім, до матеріалів справи, на постанову ДП18 № 542048 на ім`я начальника УПП в Луганській області суд встановив, що Службою безпеки автомобільних доріг у Луганській області вжито заходів з забезпечення розробки проектної документації на виконання поточного середнього ремонту ряду об`єктів на автомобільних дорогах загального користування державного значення на території Луганської області, зокрема і дороги Т-13-02 Контрольно пропускний пункт «Танюшівка» - Старобільськ - Бахмут. Службою автомобільних доріг у Луганській області розроблено та затверджено план влаштування захисних шарів з емульсійно-мінеральних сумішей та поверхневих обробок покриттів на автомобільних дорогах загального користування державного значення в Луганській області, зокрема і дороги Т-13-02. Пояснення позивача з цього приводу відповідачем не спростовані.

Суд також враховує, що закон встановлює принцип презумпції невинуватості особи, що притягається до відповідальності і відповідно принцип правомірності дії такої особи, поки у встановленому законом порядку не доведено його вину. Оскільки суду не надані відповідні докази, і не спростовані твердження водія, які б мали бути перевірені посадовою особою і спростовані, а також виходячи з принципу презумпції невинуватості, - суд робить висновок, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, а склад зазначеного в ній адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, не встановлений.

Таким чином, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, є протиправною. Оскільки при розгляді справи встановлено недотримання відповідачем вимог закону щодо збирання доказів і доказування події та складу адміністративного правопорушення, то оскаржувана постанова судом скасовується.

Позивачем у позовній заяві заявлено вимоги лише про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, та він не ставить питання про закриття справи про адміністративне правопорушення, однак, розглядаючи дану справу, суд керуючись положеннями ст. 286 КАС України, разом з прийняттям рішення про скасування рішення суб`єкта владних повноважень вважає за необхідне закрити справу про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, дії відповідача з винесення оскаржуваної постанови не є протиправними та незаконними, оскільки відповідач як працівник підрозділу Патрульної поліції, уповноважений від імені органу Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення, а тому в цій частині адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 139, 242-246, 257, 268-272, 286 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до інспектора ВБДР УПП в Луганській області ДПП старшого лейтенанта поліції Талалаєва Віталія Федоровича (місцезнаходження: вул. Штейгерська, буд. № 8, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд. № 3, м. Київ, 03048) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ДП18 № 542048 від 24 червня 2020 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1020,00 гривень, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. № 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп.

На підставі ч. 2 ст. 271 КАС України копії рішення невідкладно надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ст. 286 КАС України апеляційну скаргу на судове рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до Першого апеляційного адміністративного суду з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Д.Ю. Луньова