Рішення № 93113754, 21.09.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/3866/20

Провадження № 2/369/2928/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

21.09.2020 року

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Одинцов О.С.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 07 червня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео» був укладений Договір № 506507651, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 9610,00 грн. зі сплатою 0,59 % річних.

02 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 506507651 від 07.06.2018 року. Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до Відповідача, а ТОВ «Таліон Плюс» втратив такі права.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором кредиту у неї виникла заборгованість, яка станом на 04.03.2020 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 73302,23 грн. з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 9600,00 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 32532,73 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 28083,27 грн.; залишок заборгованості по пеням і штрафам - 3085,63 грн.

З огляду на те, що позичальником прострочено грошове зобов`язання по поверненню кредитних коштів, у позичальника виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3 % річних. Станом на 04.03.2020 року відповідно до розрахунку заборгованості, становить 77787,30 грн., з яких: 3 % річних - 464,64 грн., втрати від інфляції - 938,94 грн., подвійна облікова ставка НБУ - 3081,49 грн., заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 9600,00 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 32532,73 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 28083,27 грн.; залишок заборгованості по пеням і штрафам - 3085,63 грн.

Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 77787,30 грн., судовий збір у розмірі 2102,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду направив заяву, у якій представник позивача просив справу розглянути у його відсутності, позов підтримав та просив його задовольнити, проти проведення заочного розгляду справи не заперечував.

У судове засідання відповідач не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі, відзив на позовну заяву суду не подавав.

За таких обставин та за відсутності заперечень представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 червня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео» був укладений Договір № 506507651, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 9610,00 грн. зі сплатою 0,59 % річних.

02 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 506507651 від 07.06.2018 року.

Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а ТОВ «Таліон Плюс» втратив такі права.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором кредиту у нього виникла заборгованість, яка станом на 04.03.2020 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 73302,23 грн. з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 9600,00 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 32532,73 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 28083,27 грн.; залишок заборгованості по пеням і штрафам - 3085,63 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку, розмір 3 % річних за період з 25.07.2018 року по 04.03.2020 року становить 464,64 грн., пені за подвійною обліковою ставкою НБУ - 3081,49 грн., інфляційні збитки - 938,94 грн.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст..515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

У відповідності зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі й на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої обов`язки за договором, а відповідач отримав кредит, але належним чином не виконав свої обов`язки за договором.

За ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Унаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання кредитор дістає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням. Тому право подати позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за кожен місяць виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Загальний розмір заборгованості по сплаті інфляційних втрат та 3% річних за користування кредитом, що підлягає стягненню станом на 04.03.2020 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 77787,30 грн., з яких: 3 % річних - 464,64 грн., втрати від інфляції - 938,94 грн., подвійна облікова ставка НБУ - 3081,49 грн., заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 9600,00 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 32532,73 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 28083,27 грн.; залишок заборгованості по пеням і штрафам - 3085,63 грн.

Вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у зв`язку з порушенням позичальником зобов`язання.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати що складаються із судового збору, суд покладає на відповідача.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 20 000 грн.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При цьому, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 611, 634, 1050, 1054, 1082 ЦК України, ст.ст. 141, 280-282, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за договором позики № 506507651 від 07.06.2018 року у розмірі 77787,30 грн. (сімдесят сім тисяч сімсот вісімдесят сім грн. 30 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» судовий збір в розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. (п`ять тисячі грн. 00 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749; адреса: 04053, м.Київ, вул.Кудрявський Узвіз, 5-Б).

Відповідач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Копію заочного рішення негайно направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 21 вересня 2020 року.

Суддя Пінкевич Н.С.