Ухвала суду № 93113741, 25.11.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7419/20

Провадження №2/369/3642/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2020 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді – Дубас Т.В.,

за участю секретаря Мазурик Д.С.,

розглянувши матеріали заяви заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабець І. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним наказу, розпорядження та витребування землі з чужого незаконного володіння , -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Києво-Святошинського перебуває цивільна справа за позовом Прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним наказу, розпорядження та витребування землі з чужого незаконного володіння.

До суду надійшла заява представника позивача про забезпечення відповідно до якої заявник просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222457400:03:002:5088 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1590994132224) і 3222457400:03:002:5089 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1591037032224);

Заборони ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) і ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи та здійснювати дії щодо державної реєстрації речових прав на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222457400:03:002:5088 і 3222457400:03:002:5089 (їх відчуження, оренди, суборенди, поділу та об`єднання тощо).

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що на підставі спірного наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 13.01.2014 за № КИ/3222457400:03:002/00012139 у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства передано земельну ділянку площею 1,4843 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5033. В подальшому ОСОБА_5 на підставі договору купівлі- продажу від 31.07.2014 № 1105 зазначену земельну ділянку відчужив на користь ОСОБА_2 . Далі, ОСОБА_2 здійснено поділ належної йому земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:002:5033 площею 1,4843 га, внаслідок чого утворились земельні ділянки з кадастровими номерами 3222457400:03:002:5089 площею 0,4843 га та 3222457400:03:002:5088 площею 1 га.

В подальшому ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 19.07. 2018 року відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:5089 площею 0,4843 га на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які набули її у спільну часткову власність по одній другій частині кожному. Аналогічно, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 19.07. 2018 року відчужив і земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:5088 площею 1 га на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які набули її у спільну часткову власність по одній другій частині кожному. В подальшому, на замовлення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розроблено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, з кадастровими номерами 3222457400:03:002:5089 та 3222457400:03:002:5088, цільове призначення яких змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва (ділянка з кадастровим номером 3222457400:03:002:5089) і землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (ділянка з кадастровим номером 3222457400:03:002:5088) в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, які затверджено розпорядженнями Києво- Святошинської районної державної адміністрації від 07.03.2019 № 165 та № 166. На даний час у спільній частковій власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідно до даних Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами 3222457400:03:002:5089 площею 0,4843 га з цільовим призначенням для індивідуального садівництва та 3222457400:03:002:5088 площею 1 га з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства. Таким чином, починаючи з моменту незаконного відчуження Головним управлінням Держземагентства у Київській області спірних земельних ділянок, щодо останніх здійснено вже три правочини по перепродажу, здійснено поділ ділянок та змінено їх цільове призначення. У випадку спірних правовідносин, первинне виникнення об`єкту цивільних прав - земельної ділянки, відведеної на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 13.01.2014 №КИ/3222457400:03:002/00012139, з кадастровим номером 3222457400:03:002:5033 відбулося 27.01.2014 - з моменту її державної реєстрації на підставі рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського району індексний номер: 10267952. В подальшому, в ході поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:002:5033 виникло два абсолютно нових об`єкта цивільних прав - земельні ділянки з кадастровими номерами 3222457400:03:002:5089 площею 0,4843 га та 3222457400:03:002:5088 площею 1 га. Так, оспорюваними розпорядженнями Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 07.03.2019 за №№ 165, 166 змінено цільове призначення спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3222457400:03:002:5088 і 3222457400:03:002:5089 із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва і для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Тому на підставі вищевказаного позивач просив суд заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву, всебічно та повно дослідивши доводи позивача, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

П. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачає, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Як передбачено положеннями ч. 7ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК Українита до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3ст. 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п. 4Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином не обґрунтовано необхідність застосування вказаного заходу забезпечення позову, не надано будь-яких належних та допустимих доказів того, що відповідачем умисно вчиняються дії спрямовані на відчуження спірного майна, задля уникнення виконання можливого рішення суду.

Саме лише посилання в клопотанні про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Зважаючи, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, за умови, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а позивачем таких доказів не надано, суд вважає необхідним в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє позивача на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст.149-159,260,353,354 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабець І. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним наказу, розпорядження та витребування землі з чужого незаконного володіння - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Т.В. Дубас