Рішення № 93109571, 23.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2020 року м. Київ № 640/17127/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Фонду соціального страхування України до Державної аудиторської служби України, за участю третьої особи - ОСОБА_1 , про визнання протиправними та скасування пунктів, 3, 4, 5 вимоги Державної аудиторської служби України від 06.05.2019 №04-14/385-2019, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Фонд соціального страхування України (далі - позивач, Фонд) до Державної аудиторської служби України (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати пункти 3, 4, 5 вимоги Державної аудиторської служби України від 06.05.2019 №04-14/385-2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржувана вимога щодо усунення виявлених порушень в частині пунктів 3, 4, 5, винесена з порушенням вимог з порушенням вимог закону щодо її змісту, є неконкретизованою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2019 року (Суддя Амельохін В.В.) відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

У відзиві відповідач наголошує на тому, що спірна вимога винесена в межах компетенції Державної аудиторської служби України та в межах чинногозаконодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2019 року задоволено клопотання позивача про залучення до участі у справі №640/17127/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2020 року прийнято від представника Фонду відмову від адміністративного позову у справі №640/17127/19 в частині позовних вимог про скасування пунктів 3, 4 оскаржуваної вимоги, яка в подальшому була оскаржена іншим представником Фонду та третьою особою.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2020 року задоволено апеляційні скарги Фонду та третьої особи, скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2020 року в частині позовних вимог про скасування пунктів 3, 4 оскаржуваної вимоги, справу №640/17127/19 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Розпорядженням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.08.2020 №210 справу №640/17127/19 передано на повторний автоматизований розподіл між суддями.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2020 справу №640/17127/19 передано на розгляд судді Смолію І.В., ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2020 прийнято справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Так, Держаудитслужба відповідно до п.2.4 Плану проведення заходів державного фінансового контрою ДАСУ на 44 квартал 2018 року провела ревізію фінансово-господарської діяльності Фонду за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено Акт ревізії від 27.03.2019 №04-23, в якому зазначено:

- забезпечити відшкодування відповідно до норм статтей 130-136 КЗпП України на користь ВД Фонду шкоди (збитків), заподіяної внаслідок неправильного нарахування і виплати надбавки на суму 2 260,99 грн. та сплати єдиного соціального внеску на суму 497,42 грн.;

- забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України на користь ВД Фонду шкоди (збитків) заподіяної внаслідок неправильного нарахування і виплати заробітної плати на загальну суму 342 320,40 грн., а саме: премій на суму 207 357,85 грн., матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань на суму 99 717,41 грн., та відповідно зайво сплачено єдиного соціального внеску на суму 35 245,14 грн.;

- вжити заходів щодо відшкодування відповідно до норми ст.136 КЗпП України на користь ВД Фонду шкоди (збитків) шляхом направлення відповідного звернення (вимог) до Правління Фонду щодо подання регресного позову про відшкодування шкоди (збитків) на суму 324 164,29 грн. внаслідок скасування судовими інстанціями рішень про звільнення працівників.

Позивач листом від 08.04.2019 №795-10-1 надав заперечення на Акт, 26.04.2019 ДАСУ затверджено висновок на заперечення Фонду.

10.05.2019 на адресу позивача надійшов лист відповідача від 06.05.2019 №04-14/385-2019 з Вимогою щодо усунення виявлених ревізією порушень та забезпечення відшкодування шкоди (збитків), викладених в Акті ревізії фінансово-господарської діяльності виконавчої дирекції Фонду від 27.03.2019 №04-23/2. Також відповідач вимагає розглянути питання про притягнення до відповідальності працівників Фонду, що допустили виявлені порушення.

Оскаржувана вимога складається з 6 пунктів, в частині пунктів 3, 4, 5 якої позивач не погоджується, у зв`язку з чим звернувся із позовною заявою. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Пунктом 3 Вимоги встановлено, що на порушення пункту 4.9 розділу 4, пункту 5.3 розділу 5, пункту 6.3 розділу 6 Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду, затвердженого постановою Правління Фонду від 08.02.2017 №14, пункту 6.3 розділу 6 Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду, затвердженого постановою Правління Фонду від 10.10.2017 №52, без відповідного погодження заступниками Голови правління Фонду зайво нараховано та виплачено заробітної плати колишньому директору ВД Фонду ОСОБА_1 на загальну суму 342 320,40 грн., а саме: премій на суму 207 357,85 грн., матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань на суму 99 717,41 грн. та відповідно зайво сплачено єдиного соціального внеску на суму 35 245,14 грн.

Відповідач у п.3 Вимоги від 06.05.209 року зазначив про потребу забезпечити відшкодування відповідно до норм ст.ст.130-136 КЗпП України на користь ВД Фонду шкоди (збитків), заподіяної внаслідок неправильного нарахування і виплати надбавки за почесне звання «заслужений», яка нарахована та виплачена колишньому директору Фонду ОСОБА_1 за січень-квітень 2017 року відповідно до Наказу від 10.11.2016 №11-к на суму 2 260,99 грн. та сплати єдиного соціального внеску на суму 497,42 грн. Підставою для призначення надбавки було призначене ОСОБА_1 у 2012 році почесне звання «Заслужений працівник фізичної культури і спорту України».

Відповідачем у п.4 Вимоги від 06.05.2019 акцентовано увагу на те, що виплата премії директору ВД Фонду ОСОБА_1 за ІІ квартал 2017 року було здійснено лише головою правління Фонду та лише одним заступником голови правління в порушення п.4.9 розділу 4, пункту 5.3 розділу 5, пункту 6.3 розділу 6 Положення про умови оплати праці та схеми посадових окладів працівників органів Фонду, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від 08.02.2017 №14 (втратила чинність 01.01.2018) та п.6.3 розділу 6 Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 10.10.2017 №52.

Щодо висновків п.5 спірної Вимоги, то в даному випадку такі висновки стосуються відшкодування відповідно до норми ст.136 КЗпП України на користь ВД Фонду шкоди (збитків) шляхом направлення відповідного звернення (вимог) до Правління Фонду щодо подання регресного позову про відшкодування шкоди (збитків) на суму 324 164,29 грн. внаслідок скасування судовими інстанціями рішень про звільнення працівників.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон №2939-XII).

Відповідно до ст.2 Закону №2939-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення погреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Статтею 4 цього ж Закону передбачено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону №2939-XII орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об`єктами державної власності; цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників; відповідністю взятих бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень.

Положеннями ч.1 ст.10 Закону №2939-XII визначені повноваження органу державного фінансового контролю під час проведення перевірки, а саме: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо) (п.1); одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об`єктів, що контролюються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході здійснення державного фінансового контролю (п.6); пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства (п.7); звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п.10); при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (п.13).

Відповідно до п.1 «Положення про Державну аудиторську службу України» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (далі - Положення №43) Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів (пп.1 п.3 Положення №43).

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання, визначено «Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (далі - Порядок №550).

Відповідно до п.2 цього Порядку інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Відповідно до п.16 Порядку №550 ревізія проводиться шляхом: документальної перевірки, що передбачає контроль за установчими, фінансовими, бухгалтерськими (первинними і зведеними) документами, статистичною, фінансовою та бюджетною звітністю, господарськими договорами, розпорядчими та іншими документами об`єкта контролю, пов`язаними з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності.

Згідно з пп.9 п.4 Положення №43 Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів: застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Згідно з пунктами 45, 46 Порядку №550 у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об`єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Відповідно до п.50 вказаного Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Водночас, відповідно до вимог пп.16 п.6 цього ж Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Наведені вище норми кореспондуються з приписами п.7 ст.10 Закону №2939-XII, згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Частиною 2 ст.15 Закону №2939-XII встановлено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень, при цьому, при виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган держфінконтролю визначає їх розмір та звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання. При цьому, на переконання суду, виявлені під час перевірки суми нецільового використання коштів державного або місцевих бюджетів, які підлягають поверненню до відповідного бюджету, є нічим іншим як збитками заподіяними такому бюджету. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Наведені норми закріплюють право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Так, Вимога Державної аудиторської служби України від 06.05.2019 №04-14/385-2019 стосується щодо усунення виявлених ревізією порушень та забезпечення відшкодування шкоди (збитків), викладених в Акті ревізії фінансово-господарської діяльності виконавчої дирекції Фонду від 27.03.2019 №04-23/2. Також відповідач вимагає розглянути питання про притягнення до відповідальності працівників Фонду, що допустили виявлені порушення. Враховуючи, що виявлені під час перевірки фінансові порушення, які призвели до нецільового витрачання коштів, є нічим іншим як заподіяними збитками, суд приходить до висновку, що про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, натомість такі збитки можуть бути відшкодовані у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Разом з тим, в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача.

Збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги стосуються виключно визнання неправомірною вимоги щодо усунення порушень, складеної за наслідками перевірки, які не породжують жодних правових наслідків чи обов`язків для позивача, а тому не мають ознак рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), оскарження яких здійснюється за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольного об`єкта та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання.

Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Тобто, в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об`єктів, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах: від 15 квітня 2014 року у справі у справі №21-40а14; від 21 квітня 2015 року у справі у справі №21-96а15.

Аналогічні висновки щодо застосування наведених норм права викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 у справі № 820/3534/16, постановах Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 815/4341/14, від 14 лютого 2020 року у справі № 825/3661/15-а і суд не вбачає підстав для відступу від висловлених у них висновків.

У справі, що розглядається, заявлено вимогу про визнання протиправною та скасування вимоги в частині від 06.05.2019 №04-14/385-2019 «Щодо усунення порушень законодавства».

Тобто, відповідачем у цій вимозі вказано на факт заподіяння збитків, зазначено їх розмір та зобов`язано вчинити дії, спрямовані на усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку.

Тому суд, виходячи із завдань адміністративного судочинства, вказує на передчасність необхідності захисту прав позивача у заявлений ним спосіб. Оспорювана позивачем сама по собі вимога не створює для позивача юридичних наслідків та не підлягає скасуванню в порядку адміністративного судочинства, оскільки шляхом формування вимоги та її надіслання позивачу неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. Позивач має право усунути вказані в вимозі та акті ревізії порушення будь-яким способом, а у разі незгоди з викладеними у вимозі порушеннями та відповідно невиконанні вимоги, така бездіяльність не буде мати негативні наслідки для Фонду.

Враховуючи те, що збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування стягуються примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, виходячи з того, що правильність обчислення збитків має перевірятись судом, який розглядає позов про їх стягнення, заявлена Фондом соціального страхування України позовна вимога є передчасною.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України, судові витрати на користь позивача не присуджуються.

Керуючись статтями 72-77, 139, 242-243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Фонду соціального страхування України (ЄДРПОУ 40210180, м. Київ, вул. Боричів Тік, 28) до Державної аудиторської служби України (ЄДРПОУ 40165856, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного) про визнання протиправними та скасування пунктів, 3, 4, 5 вимоги Державної аудиторської служби України від 06.05.2019 №04-14/385-2019 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій