Рішення № 93109511, 20.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2020 року м. Київ № 826/15894/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м.

Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16)

про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі по тексту - відповідач), в якому просить суд: зобов`язати відповідача провести позивачу індексацію пенсії відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-XII (надалі по тексту - Закон України №1282-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з урахуванням показника індексу інфляції по Україні за період з січня 2014 року по жовтень 2017 року включно 224,4% в межах строку позовної давності; зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії позивача з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35%.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію. Звернувшись до відповідача із заявою про отримання інформації щодо проведення індексації пенсії, позивач отримала інформацію про відсутність підстав для проведення такої індексації. На переконання позивача, застосування з 01 жовтня 2017 року величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% є протиправним, оскільки попередня редакція частини 1 статті 25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (надалі по тексту - Закон України №1058-IV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлювала більш вигідні умови для розрахунку пенсії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2019 року справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач процесуальним правом, наданим статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався та не надав до суду відзив на адміністративний позов.

З огляду на викладене вище, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

08 серпня 2018 року позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила повідомити про здійснену їй індексацію пенсії щомісячно з 01 січня 2014 року по жовтень 2017 року з урахуванням індексу інфляції у розмірі 224,4% та повідомити яка кратність у відсотковому значенні коефіцієнту стажу застосовується для пенсії позивача.

Листом від 03 вересня 2018 року №69859/02/М-6198 відповідач повідомив позивача, що для проведення індексації пенсії з 01 травня 2015 року (з моменту призначення пенсії) по жовтень 2017 року немає підстав, оскільки позивач має статус працюючого пенсіонера.

Зокрема, як зазначено у такому листі, відповідно до пункту 9 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (надалі по тексту - Порядок №1078 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), працюючим пенсіонерам в першу чергу індексується сума оплати праці. Після звільнення пенсіонера з роботи обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації пенсії здійснюються з місяця, наступного за місяцем підвищення його пенсії.

Також позивача повідомлено, що 11 жовтня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII (надалі по тексту - Закон України №2148-VIII), у зв`язку з чим проведені автоматизовані перерахунки пенсій з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки - 3764,40 грн., при цьому величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%. За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу, який застосовувався при визначенні розміру пенсії, дорівнював 1,35%, а починаючи з 01 жовтня 2017 року - 1%.

Державна служба статистики України листом від 02 серпня 2018 року №152-20/1229ПІ повідомила позивача, що індекс інфляції по Україні (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції) за період з січня 2014 року по жовтень 2017 року включно, становив 224,4%.

Незгода позивача з позицією відповідача зумовила її звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України №1282-XII, відповідно до статті 1 якого, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 2 Закону України №1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі пенсії та оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно зі статтею 4 Закону України №1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 10 Закону України №1282-XII індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи. Доходи від роботи за сумісництвом, на умовах погодинної оплати поза основним місцем роботи індексуються в розмірі, що з урахуванням оплати праці за основним місцем роботи не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком №1078, який також поширюється і на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників

Пунктом 9 Порядку №1078 у редакції, чинній до 15 березня 2018 року, було передбачено, що працюючим пенсіонерам в першу чергу індексується сума оплати праці. Індексація пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, проводиться після індексації суми оплати праці на підставі виданої підприємством, установою або організацією, де працює пенсіонер, довідки, в якій зазначається розмір його оплати праці, проіндексована її сума і сума індексації.

У всіх випадках загальний дохід працюючого пенсіонера, який підлягає індексації, не повинен перевищувати прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи.

Підприємства, установи та організації зобов`язані у двотижневий строк після проведення індексації оплати праці подавати органам, які призначають і виплачують пенсію, інформацію про розмір оплати праці працюючого пенсіонера, проіндексовану її суму та суму індексації. На підставі поданої інформації органи, які призначають і виплачують пенсію, державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, щомісячне довічне грошове утримання, що виплачуються замість пенсії, здійснюють перерахунок сум індексації пенсій, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачуються замість пенсії.

У разі звільнення пенсіонера з роботи власник або уповноважений ним орган подає відповідну довідку органу, який призначає і виплачує пенсію, державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, щомісячне довічне грошове утримання, що виплачуються замість пенсії, для проведення індексації зазначених виплат згідно з цим Порядком.

Після звільнення пенсіонера з роботи обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації пенсії здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення його пенсії.

Таким чином, у випадку, коли пенсіонер є працюючим, індексація його доходів проводиться спочатку за основним місцем роботи в межах сум прожиткового мінімуму для працездатної особи. В першу чергу індексується його сума оплати праці і лише після цього можливе проведення індексації пенсії (в межах прожиткового мінімуму для працездатної особи, тобто, якщо дохід пенсіонера за місцем роботи проіндексований виходячи з розміру оплати праці, меншому ніж вказаний прожитковий мінімум) на підставі виданої підприємством, установою або організацією, де працює пенсіонер, довідки, в якій зазначається розмір його оплати праці, проіндексована її сума і сума індексації.

За таких обставин суд не вбачає в діях відповідача порушення норм чинного законодавства щодо індексації пенсії позивача як працюючого пенсіонера, а відтак позовна вимога щодо зобов`язання відповідача здійснити індексацію пенсії позивача з урахуванням показника індексу інфляції по Україні за період з січня 2014 року по жовтень 2017 року включно 224,4% не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35%, суд зазначає наступне.

Законом України №2148-VIII, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, речення абзацу 5 частини 1 статті 25 Закону України №1058-IV викладено в такій редакції: «За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%».

Водночас, згідно з положеннями абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2148-VIII, у разі, якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Вищевказаним спростовуються доводи позивача про те, що застосування відповідачем при обчисленні пенсії позивача величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% в порівнянні з 1,35% призвело до звуження вже набутих позивачем прав та рівня соціальної захищеності.

Зокрема, позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що внаслідок проведеного перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% відбулося зменшення розміру виплачуваної пенсії.

Необхідно зазначити, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій. З 01 жовтня 2017 року перерахунок раніше призначених пенсій здійснено із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764,40 грн.

Відтак вказані зміни не погіршили умов отримання пенсії позивачем.

Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України у зв`язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин, є необґрунтованими, адже Закон України №2148-VIII не визнано неконституційним Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні «Велікода проти України» від 03 червня 2014 року, згідно з якою, законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з пунктом 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову - підстави для здійснення розподілу судових витрат також відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук