Ухвала суду № 93109350, 26.11.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

26 листопада 2020 року справа № 580/4239/20

м. Черкаси

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 580/4239/20

за позовом військової частини А1476

до ОСОБА_1

про стягнення коштів, прийнято ухвалу.

30.09.2020 військова частина, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , просить:

- стягнути з громадянина ОСОБА_1 на користь військової частини А1476 матеріальну шкоду у сумі 7276,30 грн;

- стягнути з громадянина ОСОБА_1 на користь військової частини А1476 судові витрати у сумі 2102 грн.

У зв`язку з тим, що позовну заяву було подано без дотримання вимог статтей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

В ухвалі від 05.10.2020 зазначено, що недоліки можуть бути усунуті шляхом надання: доказу сплати судового збору у сумі 2102 грн; засвідчених у встановленому порядку копій документів, доданих до позовної заяви; доказів, що відповідача ознайомлено про нарахування коштів у сумі 7276,3 грн до сплати, як відшкодування вартості втраченого майна та/або про матеріальну шкоду; обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами на її підтвердження.

19.10.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшли документи у порядку усунення недоліків: засвідчені у встановленому порядку копії документів, доданих до позову; докази сплати судового збору у сумі 2102 грн; клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

У клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду зазначено, що частиною 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки. Позовні заяви подавались військовою частиною А1476 виключно у порядку цивільного судочинства (591/3492/18, 591/6030/18, 591/6031/18, 591/6029/18, 591/1645/19, 491/859/19, 591/2304/20, 751/7650/19). Ухвалою Зарічного районного суду м.Суми від 04.09.2020 військовій частині А1476 відмовлено у відкритті провадження у справі у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати у порядку цивільного судочинства. 28.09.2020 позивачем подано позов до Черкаського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 продовжено строк залишення позовної заяви без руху та зазначено, що позивачем вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом надання: обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами на її підтвердження; доказів надання (надіслання) копії заяви відповідачу; доказів перебування відповідача на посаді публічної служби на час звернення про стягнення коштів.

Відповідно до частини 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

У позові не сформовано вимог щодо вирішення публічно-правового спору.

25.11.2020 позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду у обґрунтування якої зазначено: відповідно до листа Департаменту заробітної плати та умов праці Міністерства соціальної політики України від 24.07.2013 № 774/13/84-13 «Щодо поширення КЗпП на військовослужбовців» повідомлялось, що на військовослужбовців, які проходять службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється. Згідно пункту 31 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР (далі – Положення № 243/95-ВР) у разі звільнення у запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи (винних осіб) до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає цивільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди. Зазначене положення було чинне станом на момент виключення Відповідача зі списків особового складу військової частини А1476 (03.06.2019), та втратило чинність 31.10.2019 у зв`язку із прийняттям Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX.

Позивач на момент подання позову до Зарічного районного суду керувався Положенням № 243/95-ВР та статтею 257 Цивільного кодексу України (загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки). У заяві зазначено, що подані раніше аналогічні позови відповідними судами загальної юрисдикції раніше відкривались і задовольнялись, проте ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 04.09.2020 у справі № 591/5239/20 військовій частині А1476 відмовлено у відкриті провадження у зв`язку з тим, що справа не належить розгляду за правилами цивільного судочинства. В ухвалі не зазначено, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Вирішуючи заяву про поновлення пропущеного строку звернення, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Абзацом 2 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Згідно з наказом командира військової частини А1476 від 03.06.2019 № 121 молодшого сержанта ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини, з усіх видів грошового забезпечення. Утримано за втрачене речове майно кошти у сумі 6423 грн 19 коп. Утримано за майно, термін носіння якого не закінчився кошти у сумі 853 грн 11 коп.

Ухвалою Зарічного районного суду м.Суми від 04.09.2020 у справі № 591/5239/20 військовій частині А1476 відмовлено у відкритті провадження у справі у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

28.09.2020 позивачем подано позов до Черкаського окружного адміністративного суду (вхідний від 30.09.2020 № 25898/20).

Суд зазначає, що зміна судової практики щодо юрисдикції справ і закриття провадження у цивільній справі не повинна бути перешкодою для доступу до суду та є поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.03.2020 № 826/10808/18 ЄДРСР 88495251).

З 31.10.2019 у зв`язку із прийняттям Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX (далі – Закон № 160) змінився порядок стягнення матеріальної шкоди військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі. Відповідно до пункту 1 статті 12 Закону № 160 у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

За наказом командира військової частини А1476 від 03.06.2019 № 121 молодшого сержанта ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини, з усіх видів грошового забезпечення, де «Утримано за втрачене речове майно кошти у сумі 6423 грн 19 коп». «Утримано за майно, термін носіння якого не закінчився кошти у сумі 853 грн 11 коп». Місячний строк звернення до суду з даним позовом закінчився 03.07.2019, а трьохмісячний строк звернення (у обґрунтування наявності якого відповідачем не надано пояснень) закінчився 03.09.2019.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 не є абсолютним: воно може належати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (параграф 33 рішення від 21.12.2010 у справі Перетяка та Шереметьєв проти України).

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 818/1688/16 (ЄДРСР 78750846) спір належить вирішенню у порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звільнено зі служби 03.06.2019.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Зміна судової практики щодо юрисдикції даної справи відбулась 05.12.2018 і відповідач, як суб`єкт владних повноважень, відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» був зобов`язаний враховувати зміну судової практики щодо юрисдикції даної справи під час здійснення своїх функцій, зокрема під час вирішення питання щодо стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди.

12.06.2019 відповідачем прийнято наказ № 139 «Про результати проведення службового розслідування» у пункті 4 якого вирішено підготувати та подати позовну заяву до відповідного суду про відшкодування ОСОБА_1 матеріальних збитків.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій (постанова Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №359/4119/17, ЄДРСР 73468200). Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 26.02.2020, №140/965/1 визначено, що наявність іншого судового спору не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (ЄДРСР 87869059).

У постанові Верховного Суду від 14.05.2019 №803/613/15-а (ЄДРСР 81728495) зазначено, що позивач уже звертався до суду з позовом про той самий предмет раніше, проте йому було відмовлено через невірно обраний спосіб захисту порушених прав. Такі причини носять суб`єктивний характер. Позивач самостійно обрав спосіб захисту своїх порушених прав і скористався своїм правом на судовий захист. Такі причини пропуску строку звернення до суду не є поважними.

У постанові Верховного Суду від 13.03.2019 №826/13430/17 зазначено, що незнання через небажання дізнатися про те, що законодавством України встановлені певні строки звернення до суду, не дає підстав стверджувати про поважність пропуску позивачем такого строку.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У правовій позиції Верховного Суду України у справі №6-17цс17 від 22.02.2017 зазначено: «порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також впливає із загального правила, встановленого статтею 60 Цивільного процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше».

Поважність причин пропуску строку звернення до суду може бути обґрунтовано та врахована судом у випадку наявності обставин, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 826/17879/17 (ЄДРСР 80168959).

Суд не визнає як поважну причину пропуску строку на звернення до суду – зміну судової практики з питання підсудності даної категорії справ, оскільки постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 818/1688/16 (ЄДРСР 78750846) (на яку посилається представник позивача) прийнято 05.12.2018, а з позовною заявою до Черкаського окружного адміністративного суду позивач звернувся 28.09.2020, тобто з пропуском тримісячного строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.

Обставини, на які покликається позивач, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки не перешкоджали зверненню до відповідного суду у встановлений строк. Строк звернення до суду пропущено з причин, що виникли з волі позивача, тому не є поважними. Належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, що б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, позивачем не надано та судом не знайдено.

Редакція частини 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України щодо вирішення позовних вимог про стягнення шкоди адміністративними судами лише у випадку їх заявлення з вимогою вирішити публічно-правовий спір не змінювалась.

Згідно з частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Позивачем ні у заявах про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 23.11.2020 (вхідний від 25.11.2020 № 32640/20), від 16.10.2020 (вхідний від 19.10.2020 № 27956/20) ні у позовній заяві від 28.09.2020 (вхідний від 30.09.2020 № 25898/20) не обґрунтовано наявності обставин, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного подання адміністративного позову, а зазначені у позові та документах що надійшли до суду у порядку усунення недоліків обставини не є поважними

Частиною 2 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Суд дійшов висновку про продовження строку залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 121, 160, 161, 169, 241, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву за позовом військової частини А1476 до ОСОБА_1 про стягнення коштів – залишити без руху.

Позивачем вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом надання:

- обґрунтованої заяви з доказами на її підтвердження про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду;

- доказів наявності публічно-правового спору.

Надати позивачеві для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви п`ять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.

Суддя Л.В. Трофімова