Рішення № 93109334, 20.10.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року справа № 580/3272/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Черкаського обласного військового комісаріату, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 27.10.2017 по 26.10.2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 26.10.2019;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 27.10.2017 по 26.10.2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 26.10.2019.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що проходив військову службу за контрактом в період з 27.10.2017 по 26.10.2019 та наказом №48 від 25.10.2019 був звільнений в запас у зв`язку із закінченням контракту. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 28.09.2015 позивач є учасником бойових дій. Позивачем не було використано додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 27.10.2017 по 26.10.2019. У липні 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 26.10.2019. Відповідач листом №6/7/491 від 07.07.2019 відмовив позивачу у виплаті такої компенсації. Позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що порушує його права.

Відповідач проти позову заперечив. 08.09.2020 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що військовослужбовцям в особливий період додаткові відпустки як учасникам бойових дій не надаються, тому виплата компенсації за дні такої додаткової відпустки не може бути передбачена. З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 21.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

Дослідивши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив наступне.

З послужного списку позивача ОСОБА_1 вбачається, що він проходив військову службу за контрактом з 27.10.2017 по 26.10.2019. Наказом №48 від 25.10.2019 позивач був звільнений в запас у зв`язку із закінченням контракту.

Також із послужного списку позивача вбачається, що з 01.06.2017 позивач працював на посаді юрисконсульта в комунальному підприємстві «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів».

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 28.09.2015 позивач є учасником бойових дій.

Згідно довідки Черкаського обласного військового комісаріату №6/3/988 від 24.07.2020 позивачу в період з 2018 по 2019 рік не надавалась додаткова відпустка із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів, передбачена пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

22.07.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Відповідач листом №6/7/491 від 07.07.2020 відмовив позивачу у виплаті компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-Х11), Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (далі- Закон №3551-Х11) та Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі- Закон №504/96-ВР).

Порядок надання відпусток військовослужбовцям врегульований ст. 101 Закону №2011-Х11.

Так, згідно ч. 1 ст. 101 Закону №2011-Х11 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно ч. 4 ст. 101 Закону №2011-Х11 військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Згідно ч. 9 ст. 101 Закону №2011-Х11 військовослужбовцю надається відпустка за сімейними обставинами без збереження грошового забезпечення.

За змістом вказаних норм надання додаткових відпусток із збереженням грошового забезпечення, крім відпусток, передбачених ч. 4 ст. 101 Закону №2011-Х11, не передбачено.

Разом з цим, згідно ч. 8 ст. 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Так, п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ передбачає, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Отже надання військовослужбовцям як учасникам бойових дій додаткової відпустки строком до 14 календарних днів передбачено Законом №3551-ХІІ

Згідно з ч. 14 ст. 10-1 Закону №2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до ч.ч. 17, 18 Закону №2011-XII в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до ч. 19 ст. 10-1 Закону №2011-XII надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Таким чином, надання в особливий період додаткових відпусток тривалістю 14 днів згідно пункту 12 статті 12 Закону України №3551-ХІІ припинено.

Разом з цим, норми Закону №2011-Х11, припиняючи надання додаткових відпусток із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік, передбачених Законом №3551-Х11, не припиняють права учасника бойових дій на отримання у рік звільнення грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Вказані правові висновки викладені в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2019 у зразковій справі №620/4218/18.

Згідно з Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Отже спірні правовідносини щодо отримання позивачем грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням з військової служби виникли в особливий період, протягом якого надання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік припинено на підставі ч. 19 ст. 10-1 Закону №2011-Х11.

З огляду на суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову, а також правове регулювання спірних відносин, є достатні підстави вважати, що справа, яка розглядається, відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №620/4218/18.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Згідно із п. 21 ст. 4 КАС України типові адміністративні справи адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявленого аналогічні вимоги.

Враховуючи предмет спору у цій справі та предмет спору у справі, яку розглянуто Верховним Судом як зразкову, суд дійшов висновку про те, що справа, яка розглядається, є типовою справою по відношенню до справи №620/4218/18.

Отже, правові висновки Верховного Суду, які зроблені під час розгляду справи №620/4218/18, підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу за контрактом з 27.10.2017 по 26.10.2019. Довідкою Черкаського обласного військового комісаріату №6/3/988 від 24.07.2020 підтверджується, що позивачу в період з 2018 по 2019 рік не надавалась додаткова відпустка як учаснику бойових дій. Позивач з 01.06.2017 позивач працював на посаді юрисконсульта в комунальному підприємстві «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів».

Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження не використання позивачем додаткової відпустки як учаснику бойових дій в 2017 році.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 2018 по 2019 рік.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України передбачені витрати на правничу допомогу адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу.

Згідно частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивач надав акт виконаних робіт №1 до договору від 14.08.2020 та квитанцію до прибуткового касового ордера від 14.08.2020.

Згідно акту виконаних робіт №1 до договору від 14.08.2020 адвокат Сівов Юрій Юрійович надав позивачу наступну правничу допомогу: складення адміністративного позову про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії за позовом ОСОБА_1 до Черкаського обласного військового комісаріату.

Витрати на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Справа, що розглядається, відноситься до справ незначної складності, розглядається у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи, на підтвердження обставин щодо предмету доказування позивачем було надано незначну кількість письмових доказів, правова позиція щодо спірних правовідносин викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2019 у зразковій справі №620/4218/18.

Отже, заявляючи вимогу про стягнення 3000 грн. витрат на правничу допомогу за підготовку та направлення до Черкаського окружного адміністративного суду позовної заяви, позивачем порушено принцип співмірності та розумності розміру таких витрат.

З урахуванням викладеного та підтверджених доказами понесених витрат, суд дійшов висновку, що 1000 грн., є справедливим, розумним, пропорційним та обґрунтованим розміром відшкодування витрат на правничу допомогу.

Отже, враховуючи часткове задоволення позову, судові витрати на правничу допомогу у сумі 500 грн. (1000 грн. х 50%) підлягають стягненню з бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Черкаського обласного військового комісаріату (вул. Хоменка, 19, м. Черкаси, 18008, код ЄДРПОУ 07735288) щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2018 року по 2019 рік, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 26 жовтня 2019 року.

Зобов`язати Черкаський обласний військовий комісаріат (вул. Хоменка, 19, м. Черкаси, 18008, код ЄДРПОУ 07735288) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2018 року по 2019 рік, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 26 жовтня 2019 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Черкаського обласного військового комісаріату (вул. Хоменка, 19, м. Черкаси, 18008, код ЄДРПОУ 07735288) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), судові витрати на правничу допомогу у сумі 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Головуючий суддя А.В. Руденко