Рішення № 93108846, 25.11.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2020 р. справа № 622/719/20

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Золочівської селищної ради (вул. Центральна, буд. 13-А, смт.Золочів, Харківська область, 62203), треті особи - Відділ Держземагентства у Золочівському районі Харківської області (вул. Центральна, 22, смт Золочів, Харківська обл., 62203), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Золочівського районного суду Харківської області з позовом, в якому просить суд:

- визнати незаконною відмову Золочівської селищної ради у наданні їй дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку та господарчих будівель за адресою: АДРЕСА_3 ;

- зобов`язати Золочівську селищну раду надати їй дозвіл на виготовлення вказаної технічної документації із землеустрою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно та протиправно відмовив їй у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для обслуговування житлового будинку та господарчих будівель за адресою: АДРЕСА_3 , 34/100 частини якого належить їй на праві приватної власності.

Ухвалою Золочівського районного суду від 28.07.2020 року адміністративну справі №622/719/20 передано за предметно-територіальною підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.

Згідно витягу в протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2020 року адміністративну справу №622/719/20 передано на розгляд судді Горшкової О.О.

Ухвалою суду від 24.09.2020 року відкрито спрощене провадження у справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, третім особам - письмові пояснення, а позивачеві - відповідь на відзив.

Представником відповідача надано відзив на позов, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на що, до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів не належить вирішення питань щодо розпорядження земельною ділянкою, яка знаходиться у приватній власності іншої особи. Таким чином, Золочівська селищна рада Харківської області діяла в порядку, спосіб, межах та на підставі, визначених чинним законодавством України.

Треті особи правом надати письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог не скористалися.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно зі свідоцтва про право на спадщину за законом серія НОА 182976 №958 від 21.09.2019 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №181917032 від 21.09.2019 року ОСОБА_1 належить на праві приватної власності 1/2 від 34/100 частини житлового будинку АДРЕСА_3 .

Як встановлено судом з листа Золочівської селищної ради Харківської області від 01.06.2020 року, 21.02.2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись до Золочівської селищної ради Харківської області з заявами про надання їм дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивач, звертаючись до суду із вказаним позовом, копії свого звернення не надав, заперечень щодо обставин свого звернення, викладених в листі №02-19/2019 від 01.06.2020 року не навів. Отже, суд вважає, що предметом розгляду відповідачем заяви позивача від 21.02.2020 року було саме питання щодо отримання дозволу на розробку технічної документації на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі за адресою: АДРЕСА_3 .

Листом №02-19/2019 від 01.06.2020 року відповідач повідомив позивачу, що 22.05.2020 року на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища, благоустрою та екології обговорено вказане питання та вирішено запропонувати заявнику звернутися до суду для врегулювання даного питання, оскільки, вказана земельна ділянка не є комунальною власністю, і на підставі рішення Золочівського районного суду Харківської області (адміністративна справа №622/1435/14-а) в 2015 році була передана у приватну власність ОСОБА_4 .

Вказану відповідь відповідача суд розцінює як рішення суб`єкта владних повноважень та перевіряє його на відповідність вимог визначених частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач, в межах КАС України, звернувся з даним позовом до адміністративного суду.

Оцінюючи оскаржувані в даній адміністративній справі дій та рішення Золочівської селищної ради Харківської області, суд керується нормами частини другої статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями прийнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані "прямі повноваження", так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб`єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) так звані "похідні повноваження".

"У спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Критерій прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так, само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Згідно з ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з ст.38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Відповідно до ст.40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Як передбачено ч.2 ст.116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до п."г" ч.1 та ч.3 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара. Розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв`язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).

Разом з тим, правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування, визначаються нормами Закону України "Про землеустрій" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абз.13 ст.1 ЗУ "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

В свою чергу, згідно з абз.4 ст.1 ЗУ "Про землеустрій" документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Як передбачено ст.19 ЗУ "Про землеустрій" до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація і здійснення землеустрою; б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Згідно з ст.20 ЗУ "Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі: а) розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; б) встановлення та зміни меж об`єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок; г) встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути); ґ) організації нових і впорядкування існуючих об`єктів землеустрою; д) виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель.

Відповідно до ст.22 ЗУ "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Відповідно до ст.25 ЗУ "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Одним з видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з ст.30 ЗУ "Про землеустрій" погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Інформація щодо технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається ст.55 ЗУ "Про землеустрій".

Відповідно до норм вказаної статті встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Крім того, ст.55 ЗУ "Про землеустрій" передбачає, що якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельної ділянки державної чи комунальної власності у власність чи користування, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано, така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку без надання дозволу Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

В свою чергу, у відповідності до ч.14 ст.186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності. Підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (ч.17 ст.186 ЗК України).

Враховуючи зазначені норми та матеріали справи, суд приходить до висновку, що Закон України "Про землеустрій" та Земельний кодекс України не передбачають процедури отримання від суб`єкта владних повноважень дозволу на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку та господарчих будівель, що знаходяться в приватній власності фізичних осіб, а лише передбачають повноваження на затвердження вже виготовленої документації, у разі, якщо вона відповідає вимогам чинного законодавства.

Як встановлено судом з матеріалів справи, ОСОБА_1 зверталась до відповідача з заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування частини житлового будинку та господарчих будівель за адресою: АДРЕСА_3 , що належить їй на праві власності відповідно до номеру запису 33330350 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48795969 від 21.09.2019 року.

Відповідно до частини 10 статті 47 Закону України "Про місцеве самоврядування і Україні", за результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Судом з матеріалів справи встановлено, що Золочівська селищна рада Харківської області розглянула на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища, благоустрою та екології заяву позивача від 21.02.2020 року та прийняла рішення у формі протоколу №36 від 22.05.2020 року, в якому, посилаючись на відсутність повноважень щодо розпорядження земельними ділянками, що перебувають у праві приватної власності інших осіб, запропонувала звернутись до суду.

Як вбачається з постанови Золочівського районного суду Харківської області від 05.02.2015 року в адміністративній справі №622/1435/14-а, вказаним рішенням суду задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 . Визнано незаконною відмову Золочівської селищної ради Харківської області у наданні ОСОБА_4 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки і натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку та господарчих будівель за адресою: АДРЕСА_3 . Зобов`язано Золочівську селищну раду Харківської області надати ОСОБА_4 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки і натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку та господарчих будівель за адресою: АДРЕСА_3 .

Вказана постанова суду набрала законної сили 16.02.2015 року.

Судом встановлено, що на виконання постанови Золочівського районного суду Харківської області від 05.02.2015 року в адміністративній справі №622/1435/14-а, відповідач прийняв рішення №3165 від 25.02.2015 року, яким ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки і натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку та господарчих будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови, орієнтованою площею 0,15 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .

Дослідивши наявні в матеріалах справи рішення Золочівської селищної ради Харківської області №3165 від 25.02.2015 року та рішення №3321 від 15.05.2015 року, судом встановлено, що при прийнятті вказаних рішення Золочівською селищною радою Харківської області було самостійно вказано розмір та загальну площу земельної ділянки (0,15 га) з кадастровим номером 6322655100:02:003:0151, на яку у подальшому набула права власності ОСОБА_2 .

Поряд із цим, згідно Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 06.10.2020 року, земельна ділянка з кадастровим номером 6322655100:02:003:0151 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтованою площею 0,15 га, розташована за адресою: АДРЕСА_3 перебуває у приватній власності ОСОБА_2 з 02.06.2016 року.

З огляду на викладене, суд зауважує, що на момент звернення ОСОБА_1 до Золочівської селищної ради Харківської області з заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку та господарчих будівель за адресою: АДРЕСА_3 , зазначена земельна ділянка вибула з комунальної власності та перейшла у приватну власність ОСОБА_2 , у зв`язку з чим з на момент здійснення державної реєстрації спірної земельної ділянки та на момент звернення позивача із заявою від 21.02.2020 року, відповідач вже втратив повноваження розпорядження вказаною земельною ділянкою.

Беручи до уваги, що позивачем як в своїй заяві (адресованій до Золочівській селищній раді Харківської області), так і під час розгляду справи, доказів стосовно оскарження рішення LХІІ сесії VІ скликання Золочівської селищної ради Харківської області №3321 від 15.05.2015 року щодо затвердження ОСОБА_4 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарчих будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови, орієнтованою площею 0,15 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , не надано, а відтак, суд розглядав дану справу виключно через призму правомірності дій суб`єкта владних повноважень при розгляді заяви позивача, а не правомірності реалізації права власності на земельну ділянку як ОСОБА_4 так і ОСОБА_2 .

Резюмуючи викладене, суд приходить до висновку, що Золочівська селищна рада Харківської області в порядку, визначеному Законом України "Про місцеве самоврядування України" та Земельним кодексом України розглянула заяву ОСОБА_1 , однак, з прийняттям правомірного рішення про неможливість вирішення заяви позивача та через відсутність законних повноважень щодо вирішення спірного питання відповідачем надала рекомендації щодо можливого способу відновлення порушених прав позивача на отримання у власність земельної ділянки, яка знаходиться під житловим будинком.

Поряд з тим, суд зазначає, що звертаючись до суду з даним адміністративним позовом до суду, позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги додатково вказала, на те, що не погоджується з діями відповідача, так як при розгляді заяви було порушено її право на переоформлення частини земельної ділянки в особисту власність відповідно до діючого законодавства, як спадкоємця частини нерухомого майна по АДРЕСА_3 .

Суд звертає увагу позивача на те, що у тому разі, коли позивач не погоджується з діями органу місцевого самоврядування при переоформленні частини земельної ділянки на ОСОБА_4 та у подальшому ОСОБА_2 в її особисту власність, як спадкоємця частини нерухомого майна, вбачаючи при цьому спір про право на об`єкт власності, то захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із земельних відносин, в тому числі спори стосовно права власності на земельні ділянки, здійснюються в порядку цивільного судочинства за правилами Цивільно-процесуального кодексу України.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень при виконанні своїх повноважень діяв з урахуванням всіх обставин, що мають значення ля прийняття спірного рішення, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод і інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог при зверненні до суду з вказаним адміністративним позовом.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Золочівської селищної ради, треті особи - Відділ Держземагентства у Золочівському районі Харківської області, ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Горшкова