Рішення № 93108843, 12.11.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

12 листопада 2020 року № 520/13288/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Легостаєвої К.І.,

представника позивача - Троцка Б.О.,

представника відповідача - Лук`янцева С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги про сплату боргу,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.08.2019 № 00013481306 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 4891098,80 (основне зобов`язання 3912879,04 грн., штрафні санкції 978219,76 грн.);

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.08.2019 № 00013491306 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 4962713,75 грн. (основне зобов`язання 3970171,00 грн., штрафні санкції 992542,75 грн.);

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.08.2019 № 00013501306 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 407591,53 грн. (основне зобов`язання 326073,23 грн., штрафні санкції 81518,30 грн.);

- скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.08.2019 № 13471306 на суму 50203,21 грн.;

- скасувати вимогу про сплату боргу від 28.08.2019 № Ф-00001141306 на суму 292828,98 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податковий орган прийняв протиправні податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки), які підлягають скасуванню, оскільки ґрунтуються на помилкових висновках контролюючого органу, викладених у акті перевірки від 09.07.2019 №2362 /20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 11.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у вищевказаній адміністративній справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що спірні рішення було прийнято контролюючим органом у зв`язку із встановленням перевіркою обставин порушення Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 положень податкового законодавства. Отже, позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача у судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як суб`єкт господарювання.

Матеріали справи свідчать, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 14.06.2019 №4166та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік у період з 18.06.2019 року по 02.07.2019 року посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, висновки якої викладено в акті №2362/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 від 09.07.2019 року.

Відповідно до висновків акту №2362/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 від 09.07.2019 року перевіркою встановлено порушення норм податкового законодавства, а саме:

- п. 181.1 ст. 181, пп. 183.1, пп. 183.2, пп. 183.10 ст. 183, п. 187.1 ст. 187, п. 189.4 ст. 189 Податкового кодексу України - встановлено заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 3970171,00 грн.;

- п. 177.1, п. 177.2, п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3912879,04 грн.;

- ст. 168 Податкового кодексу України, а саме встановлено не забезпечення виконання податкових зобов`язань платником збору по військовому збору на суму 58693,19 грн.;

- п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» донараховано єдиного внеску у сумі 292828,98 грн.;

- абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено факт несвоєчасного перерахування сум єдиного внеску за 2017 р., 2018 р.;

- п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.57.1 ст.57, пп.177.5.1 п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України встановлено факт несвоєчасної сплати суми податкових зобов`язань по податку з доходів фізичних осіб по строку до 21.02.2019 р. - фактично сплачено 04.03.2019 року;

- п.п.16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п.57.1 ст.57, пп.177.5.1 п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України встановлено факт несвоєчасної сплати суми податкових зобов`язань по військовому збору по строку до 21.02.2019 р. - фактично сплачено 04.03.2019 року;

- пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено не ведення обліку доходів та витрат, в частині відсутності Книги обліку доходів і витрат;

- п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України незабезпечення надання документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків) та іншої звітності, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів;

- п.51.1 ст.51, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, «Порядку заповнення та надання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, та сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, та сум утриманого з них податку (форма « 1ДФ) від 13.01.2015 року №4 в частині ненадання податкового розрахунку за ф. №1ДФ за 3-4 кв. 2016 р., 1-4 кв. 2017 р., 1-4 кв. 2018 р.

На підставі висновків акту №2362/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 від 09.07.2019 року контролюючим органом прийнято відповідні рішення, зокрема:

- податкове повідомлення-рішення від 28.08.2019 № 00013481306 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 4891098,80 (основне зобов`язання 3912879,04 грн., штрафні санкції 978219,76 грн.);

- податкове повідомлення-рішення від 28.08.2019 № 00013491306 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 4962713,75 грн. (основне зобов`язання 3970171,00 грн., штрафні санкції 992542,75 грн.);

- податкове повідомлення-рішення від 28.08.2019 № 00013501306 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 407591,53 грн. (основне зобов`язання 326073,23 грн., штрафні санкції 81518,30 грн.);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.08.2019 № 13471306 на суму 50203,21 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.08.2019 № Ф-00001141306 на суму 292828,98 грн.

Вважаючи зазначені рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Зі змісту наявного в матеріалах справи акту перевірки судом встановлено, що у перевіряємому періоді платник податків ФОП ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність на загальній системі оподаткування.

Згідно з наданими до перевірки документами, у періоді з 01.01.2016 по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, без використання праці найманих працівників. Основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля.

Зі змісту акту перевірки та наданого представником відповідача відзиву на позов встановлено, що в порушення п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України та встановленого порядку ведення книги обліку доходів та витрат, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 . Книгу обліку доході та витрат за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 до перевірки не надала.

При цьому, зазначено, що перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності у 2016-2018 роках при звірці показників, відображених в податкових деклараціях про майновий стан і доходи з даними відомостей про рух грошових коштів по розрахунковим рахункам № НОМЕР_2 (АТ «Альфа-банк» МФО 300346) та № НОМЕР_3 (АТ «Ідея банк» МФО 336310), встановлено заниження загального оподатковуваного доходу на суму 1876977,88 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 1005663,79 грн., за 2017 рік на суму 184096,83 грн. за 2018 рік на суму 687217,26 грн., чим порушено п.177.1, п.177.2 ст. 177 Податкового кодексу України.

Представником відповідача вказано, що до складу документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю позивачем безпідставно включено суму 19861239,03 грн., в тому числі у 2016 році на загальну суму 915510,40 грн., у 2017 році на загальну суму 8487900,36 грн., у 2018 році на загальну суму 10457828,00 грн., а також перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу, відображеного в декларації про майновий стан та доходи, з даними про суми оподатковуваного доходу, визначеними в ході перевірки встановлено його заниження у розмірі 21738216,91 грн., у тому числі: за 2016 рік у сумі - 1921174,19 грн., за 2017 рік у сумі - 8671997,46 грн., за 2018 рік у сумі - 11145045,26 грн., в порушення п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України. Отже, за результатами перевірки перевіряючи дійшли висновку про встановлення порушення п. 177.1, п.177.2, п.177.3, п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 3912879,04 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 345811,35 грн., за 2017 рік на суму 1560959,54 грн., за 2018 рік на суму 2006108,15 грн.

Водночас, під час розгляду справи встановлено, що згідно наданих первинних документів: банківських виписок, звітів комісіонера та актів виконаних робіт встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період січень 2016 р. - грудень 2016 р. загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг встановлена у розмірі 1945480,49 грн., тобто склала понад 1000000,00 грн. Вказане свідчить про те, що позивач відповідно до п. 183.1, п.183.2 ст.183 розділу V Податкового кодексу України підлягала обов`язковій реєстрації як платник податку та повинна була надати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву (за формою № 1 - ПДВ) не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Податкового кодексу України. Отже, ФОП ОСОБА_1 відповідно до п. 183.2 ст.183 розділу V Податкового кодексу України, починаючи з січня 2017 року (з 11.01.2017 р.), повинна була зареєструватись платником ПДВ, проте позивачем такої заяви подано не було.

В той же час, представником відповідача вказано, що оскільки перевіркою встановлено заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 3970171 грн., то нею також порушено вимоги пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України у частині не нарахування, не утримання та не сплати військового збору на загальну суму 326073,23 грн.

Перевіркою дотримання ФОП ОСОБА_1 обов`язків щодо подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) встановлено ненадання розрахунку за 3-4 кв. 2016 р., 1-4 кв. 2017 р., 1-4 кв. 2018 р., чим порушено п.51.1 ст.51, п.п. 176.2 «б», п. 176.2, ст. 176 Податкового кодексу України в частині не відображення сум доходу виплаченого за ознакою « 157».

Крім того, на порушення вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.57.1 ст.57, п.п.177.5.1 п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України встановлено факт несвоєчасної сплати суми податкових зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб по строку до 21.02.2019 - фактично сплачено 04.03.2019 року; та вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.57.1 ст.57, п.п.177.5.1 п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України встановлено факт несвоєчасної сплати суми податкових зобов`язань по військовому збору по строку до 21.02.2019 - фактично сплачено 04.03.2019 року.

Суд зазначає, що відповідно до положень пп.14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів. Пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України встановлено, що фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Книга обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці. крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року, зареєстрованим Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218.

Відповідно до п. 1 Порядку фізична особа - підприємець веде Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Згідно з п.5 Порядку записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня. протягом якого отримано дохід.

Пунктом 6 Порядок передбачено, що у графі 2 Книги "Сума доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності або незалежної професійної діяльності" відображаються сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). У графі книги "Сума витрат, пов`язаних з придбанням товарів (робіт, послуг)" відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходів за підсумками дня. У графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці.

Відтак, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Положеннями п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що оскільки виручкою фізичної особи - підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та негрошовій формах, то датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (у касу) або отримання інших видів компенсації вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів, тобто застосовується касовий метод.

Враховуючи наведене, фізична особа - підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, відображає у складі доходу виручку у грошовій та негрошовій формі, при цьому до складу витрат має право включати витрати господарської діяльності, пов`язані з отриманням зазначеного доходу, та підтверджені документально. Зазначені витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) в періоді їх виникнення та визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Під час судового розгляду справи зі змісту акту перевірки встановлено, що в якості підстави для висновку контролюючого органу про порушення позивачем податкового та іншого законодавства покладена встановлення контролюючим органом обставин не підтвердження понесених витрат. Встановлення цього порушення призводить у свою чергу до заниження чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період, що впливає на об`єкт оподаткування податку на доходи фізичних осіб, військового збору, податку на додану вартість, а також єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Судовим розглядом справи встановлено, що між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір комісії від 23.05.2016 року, відповідно до умов якого Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , в якості комітента, та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , в якості комісіонера домовились про наступне: за цим договором комісіонер зобов`язується від свого імені, але за рахунок комітента, здійснювати операції з реалізації товарів (продукція сільського господарства) комітента, а комітент зобов`язується виплатити комісіонеру винагороду за виконання доручення. За операціями, які укладені комісіонером з третьою особою, набуває права і стає зобов`язаним комісіонер. Умовами вказаного договору також визначено, що комісіонер реалізує товари, які вказані в накладних на передачу до справжнього договору. Відповідно до п.1.3 договору товари є власністю комітента. Момент переходу права власності на товари від комітента до третіх осіб здійснюється в момент передачі товарів третім особам. Прийом комісіонером товарів від комітента здійснюється за накладними. Положеннями п. 3.1 договору визначено, що за виконання доручення за даним договором комітент зобов`язаний сплатити комісіонеру щомісячну винагороду в розмірі 10% від грошових коштів, отриманих за продані у відповідному місяці товари комітента, за вирахуванням видатків комітента, в тому числі на їх придбання.

Таким чином, позивач, укладаючи договори продажу товарів від власного імені, не була власником таких товарів відповідно до умов договору комісії від 23.05.2016 року №1, оскільки власником товару була ОСОБА_2 , яка виступала у зазначених господарських правовідносинах в якості комітента.

Під час розгляду справи встановлено, що позивачем під час проведення перевірки було надано пояснення, в яких вказано, що після отримання оплати від покупця, грошові кошти знімалися з рахунків в банках, та в готівковій формі передавалися комітенту, окремо по кожній оформленій поставці товару, про що було зроблено відповідну відмітку на накладній, за якою сплачувалися кошти за поставлений товар.

Зі змісту позовної заяви та наданих під час розгляду справи пояснень встановлено, що загалом у перевіряємому періоді на виконання умов договору комісії позивачем було укладено ряд договорів на поставку продукції сільського господарства з наступними контрагентами: Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»; Національна академія Національної гвардії України; Державна дослідна станція птахівництва Національної академії аграрних наук України; Комунальна організація «Харківський зоологічний парк»; Громадська організація «ФЕЛЬДМАН ЕКО-ПАРК».

Суд зазначає, що представником позивача до суду з метою підтвердження обставин здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами було подано копії первинних документів, а саме: звітів комісіонера за період з червня 2016 по грудень 2018; видаткових накладних за жовтень-грудень 2016 року по взаємовідносинах із Громадською організацією «ФЕЛЬДМАН ЕКО-ПАРК»; видаткових накладних за січень-квітень 2017 року по взаємовідносинах із Громадською організацією «ФЕЛЬДМАН ЕКО-ПАРК»; видаткових накладних за травень-серпень 2017 року по взаємовідносинах із Громадською організацією «ФЕЛЬДМАН ЕКО-ПАРК»; видаткових накладних за червень-грудень 2016 року по взаємовідносинах із Комунальною організацією «ХАРКІВСЬКИЙ ЗООЛОГІЧНИЙ ПАРК»; видаткових накладних за грудень 2016 - липень 2017 року по взаємовідносинах із Комунальною організацією «ХАРКІВСЬКИЙ ЗООЛОГІЧНИЙ ПАРК»; видаткових накладних за липень-грудень 2017 року по взаємовідносинах із Комунальною організацією «ХАРКІВСЬКИЙ ЗООЛОГІЧНИЙ ПАРК»; видаткових накладних за травень-липень 2018 року по взаємовідносинах із Комунальною організацією «ХАРКІВСЬКИЙ ЗООЛОГІЧНИЙ ПАРК»; видаткових накладних за серпень-грудень 2018 року по взаємовідносинах із Комунальною організацією «ХАРКІВСЬКИЙ ЗООЛОГІЧНИЙ ПАРК»; видаткових накладних за 2018 рік по взаємовідносинах із Національною академією Національної гвардії України та видаткових накладних за січень-квітень 2018 року по взаємовідносинах із Комунальною організацією «ХАРКІВСЬКИМ ЗООЛОГІЧНИЙ ПАРК»; видаткових накладних за липень-грудень 2017 року по взаємовідносинах із Національним університетом цивільного захисту України; видаткових накладних за січень-грудень 2018 року по взаємовідносинах із Національним аерокосмічним університетом ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут», а також банківських виписок та договорів купівлі-продажу товарів з контрагентами.

Відтак, під час розгляду справи встановлено, що для здійснення підприємницької діяльності позивачем були укладені наступні договори з покупцями товару:

- Громадська організація «ФЕЛЬДМАН ЕКО-ПАРК» договір поставки №10/10-1 від 10.10.2016 р., відповідно до пп.1.1 п. 1 якого постачальник зобов`язується передати у встановлені терміни товар у власність покупця відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість відповідно до умов даного договору;

- Національний аерокосмічний університет ім. М.Є.Жуковського «Харківський авіаційний інститут» договір №Т002/18 від 17.01.2018 р.; договір №ДЗ-004 від 02.02.2018 р.; договір № ДЗ-011 від 09.02.2018 р., відповідно до п.п.11 п.1 яких передбачено, що за договором купівлі-продажу та на умовах даного договору постачальник зобов`язується поставити та передати майно (надалі - товар) у власність замовнику за цінами та у термін, що визначені при акцептуванні тендерної пропозиції, а замовник зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму;

- Національна академія Національної гвардії України договір про закупівлю товарів за державні кошти №349 від 02.05.2018 р.; договір про закупівлю товарів за державні кошти №.350 від 02.05.2018 р.; договір про закупівлю товарів за державні кошти №479 від 09.07.2018 р.; договір про закупівлю товарів за державні кошти № 504 віл 25.07.2018 р.; договір про закупівлю товарів за державні кошти №592 від 23.08.2018 р.; договір про закупівлю товарів за державні кошти №594 від 30.08.2018 р., відповідно до п.п.1.1 п.1 яких учасник зобов`язується поставити замовникові продукти харчування, а покупець - прийняти та оплатити його;

- Національний університет цивільного захисту України договір № 691 від 29.06.2017 р. з додатковими угодами, відповідно до пп.1.1 п.1 якого учасник зобов`язується поставити замовникові товар, а замовник - прийняти і оплатити товар;

- Державна дослідна станція птахівництва Національної академії аграрних наук України договір поставки №42 від 16.04.2018 р. з додатковими угодами, договір поставки №0321/5 від 26.02.2018 р. з додатковими угодами; договір поставки №0321/6 від 26.02.2018 р. з додатковими угодами; договір поставки №0321/4 від 26.02.2018 р. з додатковими угодами; договір поставки № 31 від 16.03.2018 р. з додатковими угодами, відповідно до п.п.1 п. 1 яких постачальник передає у власність покупця для науково - дослідної роботи товар, а покупець приймає та оплачує товар відповідно до умов даного договору;

- Комунальна організація «Харківський зоологічний парк» договір№139/бк/яйц від 13.10.2016 р., договір №213бк/10.12.1 від 19.12.2016 р.; договір №216бк/10.12.2 від 22.12.2016 р.; договір № 03111000-2/1 від 05.01.2017 р.; договір №03142000-8/1 від 11.01.2017 р.; договір №15413000-6/1 від 11.01.2017 р.; договір №03114000-3 від 16.01.2017 р.; договір №03212000-0 від 16.01.2017 р.; договір №03110000-5 від 13.02.2017 р.; договір №03210000-6/2 від 27.04.2017 р.; договір №03210000-6/1 від 27.04.2017 р.; договір №15110000-2/1 від 05.05.2017 р.; договір №15110000-2/2 від 05.05.2017 р.; договір № 15410000-5 від 06.06.2017 р.; договір № 15830000-5/1 від 19.06 2017 р.; договір 303220000-9/8 від 30.06.2017 р.; договір №303220000-9/10 від 18.07.2017 р.; договір №15860000-4 від 28.07.2017 р.; договір №15830000-5/2 від 13.09.2017 р.; договір №03140000-4 від 15.09.2017 р.; договір №03110000-5/1 від 13.09.2017 року; договір №1570000-7 від 10.11.2017 р.; договір №344920000-5 від 10.11.2017 р.; договір №03140000-4/1 від 16.11.2017 р.; договір №03140000-4/1 від 16.11.2017 р.; договір №03220000-9/11 від 23.11.2017 р.; договір №1583000-5/5 від 19.12. 2017 р.; договір № 15830000-5 від 19.01.2018 р.; договір №03140000-4 від 19.01.2018 р.; договір № 15870000-7 від 19.01.2018 р.; договір № 15410000-5 від 19.01.2018 р.; договір про закупівлю товарів №15710000-8 від 15.02.2018 р.; договір про закупівлю товарів №15610000-7/1 від 12.03.2018 р.; договір про закупівлю товарів №15110000-2 від 12.03.2018 р.; договір про закупівлю товарів №15110000-2/1 від 12.03.2018 р.; договір про закупівлю товарів №03220000-9/2 від 12.03.2018 р.; договір про закупівлю товарів №03210000-6 від 13.04.2018 р.; договір про закупівлю товарів №03220000-9/6 від 14.05.2018 р.; договір №15860000-4 від 08.2018 р.; договір №15410000-5/1 від 03.08.2018 р., відповідно до п.п.1 п.1 зазначених договорів продавець зобов`язується поставити покупцю товари - предмет закупівлі, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Представником позивача під час розгляду справи було надано пояснення, в яких вказано, що з огляду на наявний у позивача як на комісіонера обов`язок передати усе одержане майно після вчинення правочину за дорученням комітента, свідчить на користь того, що ані майно, ані отримані кошти від його продажу не є власністю комісіонера, а отже, не формують дохід.

Водночас, у позовній заяві позивачем вказано, що усі договори поставок товару були укладенні від імені Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яка є комісіонером за договором від 23.05.2016 № 1, а кошти, які були отримані в якості оплати за проданий товар, хоча і надходили на рахунки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , проте не є її доходом, оскільки і товар, і отримана виручка з його продажу є виключно власністю комітента, яким була Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 . При цьому, представником позивача вказано, що у цих взаємовідносинах доходом комісіонера с лише суми комісійної винагороди.

Відтак, загалом за договором комісії Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було отримано комісійної винагороди у сумі 45976,15 грн., у тому числі за 2016 рік - 12153,15 грн.; за 2017 рік - 15823,00 грн.; за 2018 рік - 18000,00 грн.

Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Особливості правового регулювання відносин, що виникають при здійсненні операцій, пов`язаних із комісією, визначено у главі 69 Цивільного кодексу України та главі 31 Господарського кодексу України.

Згiдно зі статтею 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частиною першою статті 1022 Цивільного кодексу України визначено, що після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Разом із тим, приписами ст.1018 та ч.6 ст.1022 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента, а після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Водночас, продаж (реалізація) товарів, згідно із пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Крім цього, згідно з п.6 наказу Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 «Про затвердження Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" не визнаються доходами такі надходження від інших осіб сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором па користь комітента, принципала тощо.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що при укладанні договорів комісії на поставку товару комісіонер отримує товар від комітента для його подальшої передачі третім особам. Отримавши товар від комітента, комісіонер не набуває права власності на товар, а є лише зобов`язаною особою щодо передачі товару третім особам за укладеними з ними правочинами відповідно до доручення комітента.

Отже, за договором комісії комісіонер, вчиняючи угоди, виступає від свого імені, але за дорученням і за рахунок комітента. Умовами такого договору є те, що комісіонер забезпечує інтереси саме комітента, а не свої власні, у зв`язку з чим зобов`язаний передати все одержане майно за договором комісії комітентові, який і набуває права власності на нього. Однією із істотних умов договору комісії є визначення комісійної винагороди.

Таким чином, кошти, які надійшли до комісіонера відповідно договору комісії, не є його власністю, оскільки підлягають обов`язковій передачі третій особі, а тому ці кошти не є виручкою від реалізації продукції (товарів, послуг, робіт) чи доходом суб`єкта підприємницької діяльності, а відтак такі кошти не можуть бути включені до складу виручки від реалізації продукції платником податку - фізичною особою-підприємцем. До складу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у даному випадку може бути включена лише сума комісійної винагороди.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем було включено суми отриманих від контрагентів коштів до складу документально підтверджених витрат, пов`язаних із господарською діяльністю у перевіряємому періоді, проте контролюючим органом у акті перевірки викладено висновки стосовно неможливості включення таких сум до витрат.

Суд зазначає, що під час розгляду справи встановлено обставини того, що позивачем укладення договорів із контрагентами було обумовлено попереднім укладенням договору комісії із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , а отже оскільки договори із контрагентами Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»; Національна академія Національної гвардії України; Державна дослідна станція птахівництва Національної академії аграрних наук України; Комунальна організація «Харківський зоологічний парк»; Громадська організація «ФЕЛЬДМАН ЕКО-ПАРК» укладались, враховуючи обставини наявності у позивача статусу комісіонера, то такі витрати підлягають включенню до складу документально підтверджених витрат, пов`язаних із господарською діяльністю.

Стосовно доводів контролюючого органу щодо ненадання позивачем до перевірки розрахункових документів, які підтверджують оплату за отриманий товар судом встановлено наступне.

Представником позивача під час розгляду справи було надано пояснення та вказано, що за укладеними договорами купівлі-продажу товарів з третіми особами оплату за товар було здійснено покупцями в безготівковій формі на рахунки позивача. На підтвердження вказаних обставин до суду було надано банківські виписки. Після отримання оплати за проданий товар позивачем здійснювалось зняття грошових коштів та в готівковій формі передання ФОП ОСОБА_2 окремо по кожній поставці, а у свою чергу комітентом проставлялася відмітка про отримання коштів на кожній накладній на виданий товар.

Відтак, враховуючи надані представником позивача пояснення, суд приходить до висновку про помилковість вказаних доводів представника відповідача.

Також, суд вважає помилковими доводи представника відповідача стосовно наявності підстав для врахування у даному випадку приписів ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки, як встановлено під час розгляду справи, розрахунки з покупцями відбувалися в безготівковій формі, що нівелює складання будь-яких розрахункових документів. Водночас, зазначений нормативно-правовий акт відповідно до його змісту регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг, а отже не розповсюджується на відносини між комітентом і комісіонером, оскільки між ними відсутні операції з купівлі-продажу товару.

Під час розгляду справи до суду не надано доказів того, що під час перевірки контролюючий орган досліджував структуру доходу позивача як платника єдиного податку за відповідні періоди та належності господарських операцій, виконання зобов`язань за якими сформувало такий дохід.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про не підтвердження під час розгляду справи висновків контролюючого органу про порушення позивачем п. 177.1, п. 177.2, п. 177.3, п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Пунктом 183.1 статті 183 Податкового кодексу України встановлено, що будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Відповідно до пункту 183.2 статті 183 Податкового кодексу України, у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Пунктом 183.10 статі 183 Податкового кодексу України визначено, що будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Підпункт «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що, зокрема, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України визначає, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (далі - Порядок), затверджений Міністерством фінансів України від 13.01.2015 №4 і зареєстрований в Мін`юсті України 30.01.2015 за №111/26556.

Пунктом 3.2 Порядку передбачено, що у графі За «Сума нарахованого доходу» відображається (за звітний квартал) доход, який нараховано фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі За є обов`язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.

Згідно з пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них

Враховуючи вищевикладене та висновки суду у даній справі з огляду на обставини того, що за укладеними договорами із контрагентами позивачем не було отримано грошових доходів, а лише отримано суми комісійних винагород, то суд також приходить до висновку про помилковість доводів контролюючого органу стосовно того, що позивач відповідно до п. 183.1, п.183.2 ст.183 розділу V Податкового кодексу України підлягала обов`язковій реєстрації як платник податку та повинна була надати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву (за формою № 1 - ПДВ) не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Податкового кодексу України.

Крім того, суд вважає помилковими доводи відповідача стосовно наявності у позивача підстав для подання до контролюючого органу розрахунку за формою № 1-ДФ, оскільки як було встановлено судом отримані позивачем кошти від продажу товарів не є власністю та доходом комісіонера, а отже обов`язку подання розрахунку у позивача не виникло.

Вказане свідчить на користь помилковості висновків контролюючого органу щодо наявності у позивача обов`язків стосовно подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), чим порушено п.51.1 ст.51, п.п. 176.2 «б», п. 176.2, ст. 176 Податкового кодексу України в частині не відображення сум доходу виплаченого за ознакою « 157».

Зі змісту наданого до суду представником відповідача відзиву на позов встановлено, що у зв`язку з завищенням витрат перевіряючими було встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року.

Суд, надаючи оцінку зазначеним доводам, вважає за необхідне вказати, що оскільки під час розгляду справи встановлено помилковість висновків контролюючого органу стосовно завищення позивачем витрат, то з огляду на норми діючого законодавства та порядку обрахунку чистого оподатковуваного доходу слід дійти висновку про помилковість висновку контролюючого органу про заниження чистого оподатковуваного доходу за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Зі змісту акту перевірки та наданого до суду представником відповідача відзиву на позов судом встановлено, що за результатами перевірки встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб з річного доходу, одержаного платником податків ОСОБА_1 на загальну суму 3912879,04 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 345811,35 грн., за 2017 рік на суму 1560959,54 грн., за 2018 рік на суму 2006108,15 грн.

Також перевіркою встановлено заниження податкових зобов`язань з військового збору на загальну суму 326073,23 грн., чим було порушено п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу та ст. 168 Податкового кодексу України.

Так, представником відповідача вказано, що відповідно до встановлених порушень, а саме заниження суми чистого доходу, за даними перевірки встановлено заниження єдиного соціального внеску на загальну суму 292828,98 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 53976,30 грн., за 2017 рік на суму 101250,60 грн., за 2018 рік - 137602,08 грн., чим було порушено абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-ІV "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Суд, надаючи оцінку зазначеним доводам представника відповідача, вважає за необхідне вказати, що враховуючи обставини справи та висновки суду щодо помилковості доводів перевіряючих в частині заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу та відсутності підстав для збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість слід дійти висновку, що оскільки наслідком встановленого перевіркою порушення в частині заниження чистого оподатковуваного доходу є донарахування контролюючим органом податку на доходи фізичних осіб з річного доходу, одержаного платником податків, військового збору та єдиного соціального внеску, то зазначені донарахування, здійснені контролюючим органом відповідно податкових повідомлень-рішень від 28.08.2019 № 00013481306 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 4891098,80 (основне зобов`язання 3912879,04 грн., штрафні санкції 978219,76 грн.), від 28.08.2019 № 00013491306 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 4962713,75 грн. (основне зобов`язання 3970171,00 грн., штрафні санкції 992542,75 грн.), від 28.08.2019 № 00013501306 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 407591,53 грн. (основне зобов`язання 326073,23 грн., штрафні санкції 81518,30 грн.), а також вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.08.2019 № Ф-00001141306 на суму 292828,98 грн., яка винесена відповідно до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", є такими, що здійснені протиправно.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 28.08.2019 № 00013481306, № 00013491306, № 00013501306, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.08.2019 № Ф-00001141306, у зв`язку з не підтвердженням під час розгляду справи обставин порушення позивачем податкового законодавства.

Стосовно правомірності винесення рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.08.2019 року № 13471306 суд зазначає, що оскільки останнє винесено у зв`язку з донарахуванням за результатами проведення перевірки контролюючим органом 292828,98 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі п.3 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», то з огляду на висновки суду у даній справі, останнє також винесено протиправно і, як наслідок, підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи в супереч покладеному на нього приписами ч.2 ст. 77 КАС України обов`язку, не надано до суду належних та допустимих доказів правомірності прийнятих рішень.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, б. 46, м. Харків, 61057) про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги про сплату боргу - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.08.2019 № 00013481306, № 00013491306, № 00013501306, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.08.2019 № 13471306 та вимогу про сплату боргу від 28.08.2019 № Ф-00001141306.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_4 ) сплачену суму судового збору у розмірі 9605 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, б. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ - 43143704).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 25 листопада 2020 року.

Суддя Мельников Р.В.