Рішення № 93108733, 26.11.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2020 року Справа № 480/4518/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4518/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Сумський слідчий ізолятор", третя особа: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи "Сумський слідчий ізолятор" , в якій просить:

- визнати дії Начальника державної установи «Сумський слідчий ізолятор» Яковлєва Ігоря Сергійовича щодо організації та проведення відеоспостереження камери №28 сектору максимального рівня безпеки ДП «Сумське СІЗО» на даний час та відмову в можливості ознайомитись зі змістом відеозаписів з відеокамер розташованих в камері за №28 сектору максимального рівня безпеки ДП «Сумське СІЗО» неправомірними;

- зобов`язати відповідача належним чином виконувати порядок використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально- виконавчої служби України;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем протиправно здійснюється цілодобове відеоспостереження його камери необмеженим колом осіб різної статі, що порушує ст.32 Конституції України щодо заборони втручання в особисте і сімейне життя, п.8 розділу VІІ Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, яким забороняється використання відеокамер та портативних відеореєстраторів у лазнях, роздягальнях, душових і туалетних кімнатах, а також п.8 V розділу Порядку, де зазначено, що кут огляду відеокамер, які встановлені у жилих приміщеннях та камерах дільниці посиленого контролю, у камерах ДІЗО/К/ПКТ(ОК) та секторів максимального рівня безпеки, не повинен охоплювати санітарні вузли та душові. Зокрема, позивач стверджує, що перебуваючи в камері сектору максимального рівня безпеки, більшість свого часу він так чи інакше змушений періодично використовувати її і в якості лазні, і в якості роздягальні, і в якості туалету. Проте на час такого використання технічні засоби нагляду і контролю не вимикаються і кут їх огляду не змінюється.

Таким чином, адміністрація СІЗО м. Суми розкриває та поширює конфіденційну інформацію про нього, вчиняючи дії, спрямовані на те, щоб зробити цю інформацію більш доступною широкому колу осіб. Поширеність його конфіденційної інформації витікає зі змісту висловлювань працівників пенітенціарної служби, в яких вони озвучують питання, про які могли дізнатися лише здійснюючи постійне спостереження за ним в усіх без виключення місцях камери.

Ці дії були оскаржені ним в адміністративному порядку керівнику державної установи «Сумський слідчий ізолятор» Яковлєву І.С. з проханням усунути зазначені порушення та надати йому можливість ознайомитись зі змістом відеозаписів з відеокамер, розташованих в камері за №28 сектору максимального рівня безпеки, оскільки ці дані стосуються його безпосередньо і не містять жодних ознак державної таємниці.

Проте у відповіді від 07.10.2019 р. № 14/09-47/с-115 зазначені питання вирішені не були, через що ОСОБА_1 змушений звернутися з цим позовом до суду.

Крім того, порушення права на приватність суттєво порушили звичайний уклад його життя, душевний спокій та нормальний сон, для відновлення якого потрібно витратити значну кількість матеріальних та моральних зусиль , які він оцінює в 10000грн.

Ухвалою від 24.07.2020р. позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

11.09.2020р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.25-28), в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити, оскільки, встановивши камеру відеоспостереження в камері № 28 сектору максимального рівня безпеки, про яку йде мова, Державна установа "Сумський слідчий ізолятор" забезпечила практичне виконання вимог Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України 14 червня 2019 року № 1769/5, в частині забезпечення належного нагляду та контролю за поведінкою ув`язнених та засуджених, при цьому установа дотрималася основних вимог норм права, за яких кут огляду камери не охоплює санітарний вузол та душову. Так, санітарний вузол відгороджений окремою конструкцією і не попадає в зону огляду відеокамери. Для засуджених до довічного позбавлення волі є окрема душова, яка знаходиться в секторі максимального рівня безпеки в окремому приміщенні і не розташована безпосередньо в камері, тому всі свої потреби з миття ОСОБА_1 задовольняє в окремому приміщенні, в якому він має можливість роздягатися, камери відеоспостереження там не встановлено. Роздягатися в камері № 28 сектору максимального рівня безпеки позивач може безпосередньо біля спального місця, яке камера також не охоплює, дотримуючись при цьому норм приватності. Тому з боку установи порушень не відбулося, внаслідок чого відсутні підстави для стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди.

Від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.34-35), згідно з якою цілодобове спостереження за ним особами жіночої статі створює йому певний дискомфорт, оскільки вони розглядають його у ніжній білизні, а потім обговорюють це з іншими працівниками слідчого відділу.

Від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с.57-58), відповідно до яких у Державній установі «Сумський слідчий ізолятор» діє центр відеоспостереження за об`єктами установи, поведінкою ув`язнених та засуджених, порядком несення служби персоналом установи, і при цьому закон не передбачає обмежень щодо статі серед особового складу при виконанні ними своїх функціональних обов`язків. Кут огляду відеокамери, яка встановлена, в тому числі у камері №28 сектору максимального рівня безпеки, де тримаються засуджені до довічного позбавлення волі, не охоплює санітарний вузол та душову, остання встановлена під вікном та охоплює огляд входу в камеру та стіл. Таким чином, порушень прав позивача на приватність не відбулося. Щодо прохання ОСОБА_1 надати йому можливість ознайомитися із відеозаписами із відеокамер, розташованих в його камері, представник ДП «Сумське СІЗО» зазначає, що відповідно до абзацу 11 ч.1 глави 4 розділу І Правил №1769/5 ув`язнені та засуджені мають право, в тому числі мати при собі документи та записи, що стосуються кримінального провадження, захисту прав та інтересів, а також квитанції про здані на зберігання гроші, цінності та речі, публікації, записи та фотографії (крім тих, що містять інформацію про територію, об`єкти та споруди СІЗО, виготовлення зброї, а також інформацію порнографічного змісту). Тому у задоволенні позову просить відмовити.

Від третьої особи письмових пояснень щодо позову не надходило та подано клопотання про розгляд справи у її відсутність за наявними у справі матеріалами (а.с.32).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений 14.08.2004 року Апеляційним судом Харківської області за п.п. 1,6,12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 70 КК України до довічного позбавлення волі, тимчасово перебуває у порядку ст. 90 Кримінально-виконавчого кодексу України в Державній установі "Сумський слідчий ізолятор" (відповідно до ст. 2 Закону України «Про попереднє ув`язнення» для забезпечення виконання вироку) (а.с.16).

06.09.2019 року позивача було переведено з камери № 10 сектору максимального рівня безпеки до камери № 28 нового сектору максимального рівня безпеки, який було відкрито для засуджених до довічного позбавлення волі. При цьому камера була обладнана камерою відеоспостереження з цілодобовим спостереженням (а.с.6).

Відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Оскільки позивач засуджений до довічного позбавлення волі, тимчасово перебуває в порядку ст. 90 Кримінально-виконавчого кодексу України в державній установі "Сумський слідчий ізолятор», то на нього розповсюджується дія Кримінально-виконавчого кодексу України, Закону України "Про попереднє ув`язнення" та Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України 14 червня 2019 року № 1769/5 (далі - Правила № 1769/5).

Так, відповідно до п. 1 глави 1 розділу 1 Правил №1769/5 ці Правила розроблені відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, Кримінально-виконавчого кодексу України, Закону України «Про попереднє ув`язнення», регулюють порядок й умови перебування у слідчих ізоляторах осіб, які тримаються під вартою, та окремих категорій засуджених.

Згідно з пунктом 4 глави 2 розділу III Правил № 1169/5 для забезпечення, належного нагляду та контролю за поведінкою ув`язнених та засуджених, а також інших осіб застосовуються технічні засоби нагляду і контролю.

Адміністрація СІЗО зобов`язана письмово ознайомити ув`язнених і засуджених під їх особистий підпис про застосування технічних засобів нагляду і контролю.

Забороняється використання відеокамер та портативних відеореєстраторів у лазнях, роздягальнях, душових і туалетних кімнатах, приміщеннях (камерах), у яких проводяться медичні обстеження (огляди) ув`язнених та засуджених, особистий обшук з роздяганням, та у кімнатах проведення тривалих побачень.

Кут огляду відеокамер, які встановлені у жилих приміщеннях та камерах, не повинен охоплювати санітарні вузли та душові.

Аналогічні норми містяться і в п. 8 розділу VII Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26 червня 2018 року № 2025/5, згідно з яким забороняється використання відеокамер та портативних відеореєстраторів у лазнях, роздягальнях, душових і туалетних кімнатах.

Кут огляду відеокамер, які встановлені у жилих приміщеннях та камерах дільниці посиленого контролю, у камерах ДІЗО/К/ПКТ(ОК) та секторів максимального рівня безпеки, не повинен охоплювати санітарні вузли та душові (п. 9 розділу V Правил № 2025/5).

Як вбачається з матеріалів фотофіскації, зроблених безпосередньо в камері №28 сектору максимального рівня безпеки Державної установи «Сумський слідчий ізолятор» та із камери відеоспостереження, наданих у відповідь на запит суду (а.с.54-55), кут огляду камери не охоплює санітарний вузол та душову, оскільки санітарний вузол відгороджений окремою конструкцією і не попадає в зону огляду відеокамери.

З приводу тверджень позивача, що адміністрація Державної установи "Сумський слідчий ізолятор" розкриває та поширює конфіденційну інформацію про нього, вчиняючи дії, спрямовані на те, щоб зробити цю інформацію більш доступною широкому колу осіб, суд зазначає наступне.

Відповідно до норм Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України (Правила № 2025/5) в установі діє центр спостереження - окреме приміщення з обмеженим доступом, оснащене системами нагляду і контролю, де персонал виправної/виховної колонії здійснює спостереження за станом систем сигналізації, відеоспостереження, контролювання доступу та інших систем нагляду і контролю.

Система відеоспостереження забезпечує дистанційне візуальне спостереження за об`єктами виправної/виховної колонії, поведінкою засуджених, порядком несення служби персоналом виправної/виховної колонії.

Згідно з п. 7 розділу VII. Порядку № 2025/5 доступ персоналу виправної/ виховної колонії до роботи з відео- та аудіоінформацією, яка надходить від технічних засобів нагляду і контролю, реалізується за допомогою програмних та апаратних засобів обмеження доступу (паролі, захищені протоколи обміну тощо), захищених від несанкціонованого втручання у канали передачі цієї інформації. Право доступу до роботи з відео- та аудіоінформацією, яка надходить від технічних засобів нагляду і контролю, має персонал виправної/виховної колонії відповідно до розподілу посадових обов`язків.

Таким чином, основними функціями нагляду та безпеки є забезпечення безпеки персоналу СІЗО, ув`язнених (засуджених), цілодобовий контроль за їх поведінкою, виконання внутрішнього розпорядку дня, використання з цією метою технічних засобів проведення перевірок наявності та інших заходів реагування на зміни ситуації в установі.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази того, що посадові особи відповідача поширювали відносно ОСОБА_1 конфіденційну інформацію стосовно питань, про які вони могли дізнатися лише здійснюючи постійне спостереження за позивачем в усіх, без винятку, місцях камери.

Відтак, позовні вимоги про визнання дій протиправними начальника державної установи «Сумський слідчий ізолятор» Яковлєва І.С. щодо організації та проведення відеоспостереження камери №28 сектору максимального рівня безпеки ДП «Сумське СІЗО» не підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що в законодавстві, яке регулює порядок відбуття покарань та процедуру здійснення відеоспостереження за особами, що перебувають у камерах та засуджені до довічного позбавлення волі, не передбачено обмежень щодо статі серед особового складу при виконанні ними своїх функціональних обов`язків.

Крім того, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги про визнання відмови в можливості ознайомитись зі змістом відеозаписів з відеокамер, розташованих в камері за №28 сектору максимального рівня безпеки ДП «Сумське СІЗО», неправомірною, оскільки відповідно до абзацу 11 ч.1 глави 4 розділу І Правил №1769/5 ув`язнені та засуджені мають право, в тому числі мати при собі документи та записи, що стосуються кримінального провадження, захисту прав та інтересів, а також квитанції про здані на зберігання гроші, цінності та речі, публікації, записи та фотографії (крім тих, що містять інформацію про територію, об`єкти та споруди СІЗО, виготовлення зброї, а також інформацію порнографічного змісту).

Отже, такі записи не можуть бути йому надані в силу вказаних вище норм законодавства.

Крім того, суд зазначає про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди, оскільки жодних порушень прав позивача не доведено.

Також суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача належним чином виконувати порядок використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, оскільки Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює можливості захисту порушених прав та інтересів осіб на майбутнє, а судове рішення не повинно містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та про зобов`язання відповідача вчинити чи утриматись від вчинення певних дій на майбутнє.

Системний аналіз норм КАС України дає підстави дійти висновку про те, що в порядку адміністративного судочинства здійснюється захист уже порушених прав особи (при цьому, між сторонами уже виникли правовідносини, з яких у свою чергу виник публічно-правовий спір), а не захист від можливих порушень прав у майбутньому.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи "Сумський слідчий ізолятор", третя особа: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Осіпова