Рішення № 93108492, 26.11.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8840/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «ТКС» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «ТКС» до Одеської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2020/000083/2 від 04.08.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що всі необхідні документи для підтвердження числових значень складових митної вартості товару було надано до Одеської митниці Держмитслужби у повному обсязі. Твердження митного органу щодо неподання документів, таких як: 1) даних, які стосуються вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням; 2) банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплаті морського перевезення; 3) даних, що підтверджують транспортні витрати, тощо, не узгоджуються з дійсними обставинами справи.

Відповідачем поданий відзив на адміністративний позов (а.с. 79-86), в якому представник відповідача зазначив, що вважає доводи, викладені в позові, є необґрунтованими, а сама позовна заява не підлягає задоволенню.

Представник відповідача вказує, що під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №ІІА500130/2020/225749 від 30.07.2020 року встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. На підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-V1, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею Держмитслужби повідомлено декларанта про необхідність подання за наявності протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товару; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Від уповноваженої особи отримано повідомлення від 04.08.2020 № 04/08-1 з інформацією про неможливість надання будь-яких інших додаткових документів, окрім раніше наданих. Додатково декларантом надано комерційну пропозицію від 01.06.2020, та висновок про вартісні характеристики товару від 24.07.2020 № 1542. Таким чином, представник відповідача зазначає, що вказані розбіжності усунені не були, а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст. 53 МКУ.

Представник відповідача стверджує, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці Держмитслужби разом з митною декларацією (МД) №UA500130/2020/225749 від 30.07.2020 року містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані всі витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Також представник відповідача зазначає, що з метою забезпечення повноти оподаткування проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що по товару №1 рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час та об`єм партії товару, є більшим та становить - 1,51 доларів США/кг (МД від 18.07.2020 №иА500070/2020/226562). Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару скориговано до рівня 1,51 доларів США/кг. У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ Одеською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості № УА500130/2020/000083/2 від 04.08.2020.

Ухвалою суду від 16.09.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що між ТОВ «НАУКОВО ВИРОБНИЧА ФІРМА «ТКС» та Компанією ZHEJIANG GUXIANDO POLYESTER DOPE DYED YARN CO., LTD., CHINA укладено контракт №11 від 23.03.2020 року відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується виготовити, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного контракту продукцію власного виробництва - високоміцні синтетичні поліефірні нитки, промислового призначення, в асортименті, кількості та за ціною згідно Додаткам до цього Контракту. (а.с. 13-14)

Згідно з п. 3.1 контракту товар поставляється на умовах FOB NINGBO CHINA, у відповідності з INCOTERMS 2010, якщо інше не встановлено в додатках, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Відповідно до п. 4.1, 4.2 контракту загальна вартість даного контракту, складається з суми усіх поставок згідно додаткам до цього контракту. Ціна за товар включає вартість тари, пакування та маркування кожного разу встановлюється в додатках до цього контракту. Тара та пакування включені у вартість товару та не підлягають поверненню.

Згідно з п.п. 5.1, 5.2 вказаного контракту оплата за товар здійснюється шляхом грошового переказу на умовах визначених у додатках до цього контракту. Умови оплати: передоплата перед відвантаженням товару. Детально умови оплати обумовлюються постачальником і покупцем і відображаються в письмовому вигляді у відповідних додатках до цього контракту.

Відповідно до п. 1.2. додатку № 2 від 04.06.2020 року порядок і термін оплати: - передоплата 4500,00 доларів США оплачується всією сумою або частинами в термін до 10.06.2020 р. включно; - залишок передоплати 9727,20 доларів США оплачується всією сумою або частинами в термін до 01.07.2020 р. включно. (а.с.16).

Згідно з п.п. 2.1, 3.1 додатку № 2 від 04.06.2020 року, умови поставки товару є - FOB NINGBO CHINA (Інкотермс 2010), тара та пакування включені у вартість товару та не підлягають поверненню.

На виконання умов контракту №11 від 23.03.2020 року, відповідно до інвойсу від 15.06.2020 року здійснено замовлення товару, а саме синтетичних комплексних ниток із високоміцних поліефірів (а.с.26).

Декларантом ТОВ «НВФ «ТКС» подано до митного органу електронну митну декларацію №UA500130/2020/225749 від 30.07.2020 року, в якій митна вартість товару визначена в розмірі 14227,00 доларів США вагою 15787,2 кг (а.с.91).

До вказаної декларації декларантом додано:

Інвойс №L-GXD20061563 від 15.06.2020 року;

Коносамент №MRFB20062385А від 19.06.2020 року;

Навантажувальний документ №20201684 від 27.07.2020 року;

Сертифікат про походження товару 20С3306С2578/00736 від 18.06.2020 року;

Платіжне доручення №4 від 09.06.2020 року;

Платіжне доручення №5 від 24.06.2020 року;

Рахунок №2424 від 28.07.2020 року;

Довідка про транспортні витрати №1 від 27.07.2020 року;

Прайс-лист б/н від 04.06.2020 року;

Контракт №11 від 23.03.2020 року;

Додаткова угода №1 від 06.07.2020 року

Додаток №2 від 04.06.2020 року;

Контракт 24.05.2018/980Д від 24.05.2018 року;

Висновок лабораторії №14200870 від 29.12.2017 року;

Лист ТОВ «НВФ «ТКС» №28/07-1 від 28.07.2020 року;

Лист продавця б/н від 24.06.2020 року;

Лист продавця б/н від 18.07.2020 року;

Оборотно-сальдова відомість від 20.07.2020 року;

Акт зважування №46751 від 29.07.2020 року;

Сертифікат випробувань 2220 від 12.06.2020 року;

Сертифікат випробувань 4400 від 07.06.2020 року;

Митна декларація країни відправлення 310120200518505861 від 17.06.2020 року (а.с.13-44).

На запит митного органу щодо надання інформації, яка підтверджує числові значення складової митної вартості товару, позивачем, направлені листи з поясненнями щодо розбіжностей від 31.07.2020 року. В листах також зазначено, що наданий з митною декларацією перелік документів є вичерпним (а.с.46-50).

Надалі, Одеською митницею Державної митної служби України 04.08.2020 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2020/000083/2 (а.с.8), яким позивачу скореговано вартість за одиницю товару, а саме 1,51 доларів США та загальну суму – 23838,67 доларів США.

У вказаному рішенні, крім іншого, зазначено, що у зв`язку із тим, що подані документи містять розбіжності, а саме:

1) відповідно до пп. в п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Згідно п.4.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 23.03.2020 року № 11 та специфікацією від 04.06.2020 року №2 до зовнішньоекономічного контракту визначено, що витрати на тару та пакування, завантаження на транспортний засіб включені у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даних складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) рахунком про вартість морського перевезення від 28.07.2020 року № 2424, визначено що він підлягає оплаті протягом 3 банківських днів, але банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення відповідно до виставленого рахунка-фактури відсутні;

3) відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65, собівартість перевезень - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємств, безпосередньо пов`язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення. Підпунктом 8 пункту 29 даних Методичних рекомендацій зазначено, що до собівартості перевезень включаються також витрати, пов`язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема, оплата послуг (транспортно-експедиційних, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду). Враховуючи, що експедитор згідно п.2.2.1. договору ТЕ № 24.05.2018/98ОД від 24.05.2018, надає послуги на всій протяжності маршруту, витрати на транспортно-експедиційні послуги можуть бути розподілені до кордону та після безпосередньо експедитором, документально підтверджуватись і піддаватись обчисленню. У Довідці про транспортні витрати від 28.07.2020 № 2424 вказано що транспортно-експедиційні послуги за межами території України не надавались, йде у супереч з обов`язками Експедитора визначеними п.2.2.1. договору № 24.05.2018/98ОД від 24.05.2018.

З метою усунення виявлених розбіжностей та підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 53, статей 54, 57 МКУ додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні.

04.08.2020 року електронним повідомленням ПП "Трейд Бізнес Сервіс” (уповноважена особа згідно договору від 01.12.2017 №37/2017) було надіслане повідомлення від 04.08.2020 № 04/08-1 з інформацією про неможливість надання будь-яких інших додаткових документів, окрім раніше наданих. Додатково декларантом було надано комерційну пропозицію від 01.06.2020, та висновок про вартісні характеристики товару від 24.07.2020 № 1542 . Таким чином, декларантом не вжито заходів встановлених ч.2 ст.52, ч.3 та ч.4 ст.53, ст.58 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення. Подані декларантом основні та додаткові документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості.

Відповідно до п.2 статті 58 у випадку якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 статті 58 застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. В органу доходів і зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в органу доходів і зборів відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до пункту 1 статті 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) - за резервним методом.

За результатом проведеної консультації шляхом обміну електронними повідомленнями між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано другорядний метод визначення митної вартості - за резервним методом.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що по товару №1 рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час та об`єм партії товару, є більшим та становить -1,51 доларів США/кг (МД від 18.07.2020 №UA500070/2020/226562). Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару скориговано до рівня 1,51 доларів США/кг.

Декларанту роз`яснено права викладені у п.3 ст.52 МКУ на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до ч.7 ст. 55 МКУ.

Декларанту роз`яснено права на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у органі доходів і зборів вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду. (а.с. 9).

Одеською митницею Державної митної служби України, прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500130/2020/00273 за результатами перевірки митної декларації UA500130.2020.225749 від 30.07.2020 року (а.с.10-11).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення податкового законодавства відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень дотримані не були, оскільки рішення відповідачем прийнято передчасно, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Митний Кодекс України (далі – МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

У відповідності до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України, зокрема документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Щодо оскаржуваного рішення Одеської митниці Державної митної служби про коригування митної вартості товарів №UA500130/2020/000083/2 від 04.08.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500130/2020/00273 за результатами перевірки митної декларації UA500130/2020/225749 від 30.07.2020 року.

Як встановлено судом, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, відповідач послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності та документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до пп. в п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Згідно п.4.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 23.03.2020 року №11 та специфікацією від 04.06.2020 року №2 до зовнішньоекономічного контракту визначено, що витрати на тару та пакування, завантаження на транспортний засіб включені у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даних складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) рахунком про вартість морського перевезення від 28.07.2020 року №2424, визначено що він підлягає оплаті протягом 3 банківських днів, але банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення відповідно до виставленого рахунка-фактури відсутні;

3) відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65, собівартість перевезень - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємств, безпосередньо пов`язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення. Підпунктом 8 пункту 29 даних Методичних рекомендацій зазначено, що до собівартості перевезень включаються також витрати, пов`язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема, оплата послуг (транспортно-експедиційних, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду). Враховуючи, що експедитор згідно п.2.2.1. договору ТЕ № 24.05.2018/98ОД від 24.05.2018, надає послуги на всій протяжності маршруту, витрати на транспортно-експедиційні послуги можуть бути розподілені до кордону та після безпосередньо експедитором, документально підтверджуватись і піддаватись обчисленню. У Довідці про транспортні витрати від 28.07.2020 №2424 вказано що транспортно-експедиційні послуги за межами території України не надавались, йде у супереч з обов`язками Експедитора визначеними п.2.2.1. договору № 24.05.2018/98ОД від 24.05.2018.

Так, відповідно до умов контракту №11 від 23.03.2020 року, а саме п.4.2 та п. 3.1 додатка №2 від 04.06.2020 року тара та пакування входить у вартість товару та поверненню не підлягає.

Разом з тим, в п. 7.1. Контракту визначено, що товар поставляється в стандартній упаковці для даного виду товару, а також придатною для транспортування товару морським транспортом. Детальний опис упаковки міститься в пакувальному аркуші.

Згідно наданих до митного оформлення документів, вбачається що умови поставки товару - FOB. Статтею А.9. розділу FOB Правил Інкотермс-2010 передбачено, що продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

З урахуванням зазначеного, зауваження митного органу щодо того, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару є необґрунтованими та безпідставними.

Разом з тим, суд вважає доцільним та обґрунтованим посилання представника позивача на правові висновки сформовані Верховним судом за результатом розгляду справи №815/6817/17 та викладені в постанові від 25.01.2019 року.

При цьому, в оскаржуваному рішенні Одеської митниці Державної митної служби про коригування митної вартості товарів №UA500020/2020/000010/2 від 05.02.2020 року митним органом зазначено, що до митного контролю та оформлення не подано сертифікат про походження товару.

Також, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем до митного органу разом з митною декларацією поданий рахунок №2424 від 28.07.2020 року та довідка про транспортні витрати №1 від 27.07.2020 року.

Відповідно до рахунку №2424 від 28.07.2020 року експедитор ТОВ «ТАНІТ ГРУП» надав ТОВ «НВФ «ТКС» наступні послуги:

Морський фрахт за межами території України – на суму 38111,61 грн;

Транспортно-експедиторське обслуговування, вантажно-розвантажувальні роботи, документальне оформлення на території України – на суму 22228,13 грн;

Експедиторська винагорода на території України – на суму 520,01 грн.

Всього на суму – 60859,75 грн. (а.с. 42)

Згідно з довідкою ТОВ «ТАНІТ ГРУП» про транспортні витрати №1 від 27.07.2020 року, наданої в митні органи України, вартість морського перевезення з Ningbo (China) до порту Південний в контейнері №MSKU9638162 (частина вантажу) за коносаментом MRFB20062385A становить 38111,61 грн, - вага брутто – 16150,00 кг. На умовах FOB страхування вантажу не проводилось. (а.с. 43)

Отже, як вбачається з наведених документів, в них відсутні посилання на те, що транспортно-експедиційні послуги за межами території України не надавались, як про те зазначає відповідач в своєму рішенні.

Таким чином, вказані зауваження відповідача є необґрунтованими та спростовуються письмовими доказами наявними в матеріалах справи.

Стосовно не надання до митного органу платіжних доручень/банківських виписок на підтвердження здійснення оплати позивачем наданих йому ТОВ «ТАНІТ ГРУП» транспортно-експедиційних послуг, суд зазначає, що від 28.07.2020 року №2424 підлягав оплаті протягом 3х банківських днів, та станом на 30.07.2020 року цей термін ще не сплинув. В свою чергу, в розпорядженні відповідача під час здійснення митного оформлення товару за митною декларацією позивача від 30.07.2020 року була наявна довідка ТОВ «ТАНІТ ГРУП» про вартість морського перевезення.

В свою чергу, позивачем обґрунтовано наведено посилання на постанову Верховного суду від 31.05.2019 року у справі № 804/16553/14. Так, Верховний суд зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Суд зазначає, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

У розумінні наведених статей МК України сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 09.04.2019 року у справі №826/10733/15 та від 19.02.2019 року у справі №826/2312/16.

Відповідно до ст. 8 Митного кодексу України державна митна служба здійснюється на основі принципів, в тому числі, законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, тощо.

Згідно з ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З аналізу встановлених судом обставин суд приходить до висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем та протиправність оскаржених рішень та карток відмови.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

З урахуванням наведеного, твердження митного органу, якими обґрунтовано рішення про коригування митної вартості товару є безпідставними, так як контролюючим органом не доведено існування розбіжностей у числових значеннях митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною контракту, тобто за першим методом.

При цьому вказані недоліки також жодним чином не впливають на визначення митної вартості імпортованого товару, за наявності належним чином оформлених документів, надання яких передбачено Митним кодексом України.

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 2102,00 грн, відповідно до квитанцій №380 від 08.09.2020.

За таких обставин, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивач слід стягнути понесені позивачем витрати в розмірі 2102,00 грн.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 134 КАС України передбачені витрати на професійну правничу допомогу, зокрема зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Адвокатом позивача на підтвердження наданої правової допомоги надано договір про надання правової допомоги №44 від 06.08.2020 року, додаткову угоду №1, довідку №44/1 від 19.08.2020 про отримання від позивача винагороди у розмірі 10000,00 грн, рахунок, акт приймання-передачі робіт, відповідно до яких вартість наданих адвокатом юридичних послуг складає 10000,00 грн.

Так, суд вважає неспівмірною, заявлену до відшкодування суму судових витрат у розмірі 10000 грн. з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на:

- складність справи – дана справа відноситься до категорії справ незначної складності та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників;

- обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді – дана адміністративна справа розглядається без виклику учасників справи до суду в порядку ст.262 КАС України;

- підготовку та подання до суду заяв по суті (заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. У справах, визначених частиною 1 ст. 263 КАС України, заявами по суті справи є позов та відзив) - подання відповіді на відзив на позовну заяву, заяви про поновлення строку на звернення до суду.

- ціну позову.

При цьому, суд зазначає, що в акту приймання – передачі робіт (наданих послуг) від 19.08.2020 року зазначено, що вартість послуги зі складання відповіді на відзив складає 1500,00 грн, однак адвокатом не надавалась до суду відповідь на відзив.

Таким чином, суд дійшов висновку, що стягнення з Одеської митниці Держмитслужби витрат у заявленій сумі 10000,00 грн., буде суперечити принципу розподілу таких витрат, та покласти на відповідача обов`язок по відшкодуванню на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «ТКС» витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., що є співмірним заявленим вимогам та з урахуванням розумної необхідності витрат для цієї справи.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «ТКС» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2020/000083/2 від 04.08.2020 року.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «ТКС» сплачений судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «ТКС», суму витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «ТКС» (код ЄДРПОУ 41217716, адреса: 61052, м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1);

Відповідач: Одеська митниця ДМС (код ЄДРПОУ 43333459, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а).

Суддя П.П.Марин

.