Ухвала суду № 93108435, 26.11.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11246/20

УХВАЛА

26 листопада 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Завальнюка І.В., в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

26.10.2020 позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції № 439 від 28.07.2020 та № 517 від 08.09.2020 про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень в частині, що стосується ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ НПУ Департаменту патрульної поліції № 663 о/с від 10.09.2020; поновити позивача на посаді сержанта поліції поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 полку УПП в Одеській області ДПП з 10.09.2020; стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 10.09.2020.

Ухвалою судді від 30.10.2020 позивачу поновлено строк на звернення до суду; позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 26.11.2020 за клопотанням представника відповідача роз`єднано позовні вимоги та, зокрема, виділено у самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції № 439 від 28.07.2020 про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень в частині, що стосується ОСОБА_1 , із присвоєнням номеру справи № 420/11246/20.

Крім того, 24.11.2020 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі ч. 4. ст. 123 КАС України, зважаючи на пропущення позивачем строку на звернення до суду із даними вимогами. В обґрунтування клопотання зазначено, що позов подано до суду 26.10.2020, чим порушено спеціальний місячний строк на звернення до суду із даними вимогами, так як з оскаржуваним наказом позивач був ознайомлений 06.08.2020, що підтверджується його підписом на зворотному боці наказу.

Дослідивши матеріали справи у поєднанні із наведеними позивачем у позовній заяві аргументами щодо дотримання ним строку на звернення до суду із даними позовними вимогами, суд дійшов висновку про його пропуск, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України N 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

При визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду та, відповідно, вирішенні питання про дотримання, чи порушення позивачем цього строку, суду, насамперед, слід з`ясувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Частиною першою статті 120 КАС України встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Суд звертає увагу на те, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропуск відповідного строку на звернення до суду через байдужість до своїх прав або небажання скористатися цим правом не є поважною причиною пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення звернення до суду з адміністративним позовом.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18 та від 07 лютого 2019 року у справі №819/859/16.

У адміністративному позові ОСОБА_1 вказав, що після звільнення позивача було ознайомлено лише з наказом від 10.09.2020 № 663 о/с, у зв`язку із чим позивач 11.09.2020 звернувся із заявою до ДПП УПП в Одеській області про надання копій матеріалів службових розслідувань. У відповідь позивачу листом від 25.09.2020 № п-3/01/41/13/03/03-20 надано копії матеріалів службового розслідування, які він отримав 02.10.2020, після чого позивач отримав можливість звернутися за судовим захистом.

В той же час, представником відповідача до матеріалів справи долучено копію наказу ДПП від 28.07.2020 № 439, на зворотному боці якого ОСОБА_1 власноручно виконано напис «з наказом № 439 від 28.07.2020 р. ознайомлений сержант поліції ОСОБА_1 06.08.20 р.». При цьому вказану обставину позивач при зверненні до суду приховав, натомість вказавши, що його з наказом ДПП від 28.07.2020 № 439 не ознайомлювали.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах встановленого КАС України строку. Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування будь-яких об`єктивних перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06; п. 33).

Суд у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Вирішальною обставиною для визнання пропущеного строку поважним в даному випадку є те, що позивач був обізнаний щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності наказом ДПП від 28.07.2020 № 439 у день ознайомлення з цим наказом, а саме 06.08.2020 (розумів та усвідомлював наслідки цього наказу), у зв`язку із чим обчислення місячного строку на його оскарження розпочалося з наступного дня 07.08.2020 та строк сплинув 07.09.2020, однак із даним позовом ОСОБА_1 звернувся 26.10.2020, тобто тривалий час не вчиняв жодних дій задля зміни правового стану, який пов`язаний з цим.

В контексті приписів КАС України має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку, а обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

За висновком Конституційного Суду України поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Законний інтерес, якщо його порушує суб`єкт владних повноважень, може бути предметом судового захисту в порядку адміністративного судочинства. Під час розгляду справи суд з`ясовує, які саме фактичні обставини зумовлюють існування інтересу, відносини, що існують з приводу об`єкту інтересу, а також інші індивідуальні особливості, що відображають законність інтересу та необхідність судового захисту прагнень позивача.

Зазначену правову позицію виклав Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 461/2132/17.

Посилання на те, що 11.09.2020 він звернувся із заявою до ДПП УПП в Одеській області про надання копій матеріалів службових розслідувань, на що у відповідь йому листом від 25.09.2020 № п-3/01/41/13/03/03-20 надано копії матеріалів службового розслідування, які він отримав 02.10.2020, після чого позивач отримав можливість звернутися за судовим захистом, - жодним чином не впливають на обізнаність позивача про порушення його прав та інтересів оскаржуваним рішенням зі спливом такого тривалого часу.

Відтак, обізнаність позивача 06.08.2020 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності свідчить про те, що відповідний стан речей аж до 26.10.2020 не спонукав його звернутися за судовим захистом в разі незгоди позивача із відповідним рішенням.

Як зазначено судом вище, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд також підкреслює, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

За встановлених судом обставин, позивач очевидно був обізнаний щодо рішення відповідача про притягнення його до дисциплінарної відповідальності і не був позбавлений можливості оскаржити відповідне рішення протягом відведеного КАС України строку, пред`явивши відповідний позов.

Зазначені ж позивачем обставини, з якими він пов`язує час пред`явлення ним позову, за жодних умов не можуть бути визнаними такими, які є об`єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення або пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

При цьому позивачем не наведено інших поважних причин пропуску строку звернення до суду, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та не підтверджені належними доказами.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року по справі № 9901/601/19, початок перебігу строку на звернення до суду не може бути пов`язаний з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі підстави позову, тобто окремі фактичні та / або юридичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, а розпочався для нього з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про ухвалення відносно нього оскаржуваного рішення.

Невжиття позивачем активних дій протягом трьох місяців (від часу ознайомлення зі спірним наказом 06.08.2020 до моменту подачі позову 26.10.2020) свідчить про пасивність поведінки у здійсненні захисту прав.

При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. В той же час, вказаних обставин судом не встановлено.

Виникнення певних підстав позову (отримання результатів службового розслідування), на яких у тому числі ґрунтується позовна вимога, не впливає на перебіг строку звернення до суду, оскільки такий строк розпочався з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про прийняття оспорюваного рішення, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року по справі № 9901/601/19.

Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 123 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Департаменту патрульної поліції задовольнити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції № 439 від 28.07.2020 про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень в частині, що стосується ОСОБА_1 , - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк