Ухвала суду № 93108111, 25.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/9870/20

У Х В А Л А

з питань залишення позовної заяви без розгляду

25 листопада 2020 року

м. Львів

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сакалош Володимир Миколайович, розглянувши у порядку письмового провадження заяву про застосування процесуального строку звернення до суду у справі №380/9870/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0998, про визнання протиправними дій зобов`язання вчинити дії,-

у с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини А0998 (81001, Львівська область, м. Яворів, вул. Івана Хрестителя), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача військової частини А0998 у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з 22 квітня 2016 року по 27 липня 2020 року;

- зобов`язати відповідача військову частину А0998 нарахувати та виплатити на користь позивача ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 22 квітня 2016 року по 27 липня 2020 року з врахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців.

Ухвалою від 09.11.2020 суд відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

На адресу суду 24.11.2020 надійшла заява відповідача у справі про застосування процесуального строку звернення до суду.

Означена заява мотивована тим, що позивачем пропущений місячний строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а тому позов слід залишити без розгляду.

Вирішуючи заяву суд виходив з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 5 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до частини 6 статті 7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що предметом позову даної адміністративної справи є оскарження бездіяльності відповідача щодо не проведення нарахування й виплати індексації грошового забезпечення у період з 22 квітня 2016 року по 27 липня 2020 року ОСОБА_1 .

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема, у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

Так, частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначає Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі Закон України №108/95-ВР).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України №108/95-ВР заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 33 Закону України №108/95-ВР в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно з ч. 5 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

При цьому суд зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України у справі від 15.10.2013 за № 9-рп/2013 (справа № 1-13/2013) суд дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

Виходячи з вищевикладеного, суд зазначає, що відповідач необґрунтовано посилається на застосування до даних правовідносин місячного строку звернення.

З урахуванням викладеного, у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 122, 123, 240, 241-246, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

у задоволенні заяви про застосування процесуального строку звернення до суду відмовити.

Копію ухвали невідкладно надіслати сторонам у справі.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя В.М.Сакалош