Рішення № 93108059, 25.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/7092/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої - судді Потабенко В.А.,

секретар судового засідання - Олійник Л.В.,

представника позивача - Блонського М.А., згідно договору,

представника відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) в особі Головного державного виконавця Петречка Ярослава Тарасовича про визнання протиправними та скасування постанов,-

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в особі Головного державного виконавця Петречка Ярослава Тарасовича (далі - Пустомитівський РВ ДВС, відповідач) з вимогами визнати протиправними і скасувати постанови ВП №59522638 від 11.08.2020 та ВП №59522801 від 11.08.2020 головного державного виконавця Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Петречка Ярослава Тарасовича.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувані постанови ВП №59522638 від 11.08.2020 та ВП №59522801 від 11.08.2020 суперечать діючому законодавству. Зазначив, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю, водночас, діями відповідача таке право було порушено.

Ухвалою судді від 04.09.2020 позовну заяву було залишено без руху.

14.09.2020 у встановлені судом терміни позивач подав заяву на усунення недоліків позовної заяви (вх. №45951).

Ухвалою від 21.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

11.11.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх. 10184 ел.), згідно якого відповідач позов заперечив повністю, просив у задоволенні такого відмовити. Зазначив, що в Пустомитівському РВ ДВС на виконанні перебуває 2 виконавчих листи № 450/1636/18 від 04.07.2019 та №450/1636/18 від 04.07.2019, виданих Пустомитівським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 додаткових витрат на дітей в сумі 10369,90 грн. та аліментів на тримання двох дітей в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. За даними виконавчими листами відкрито виконавче провадження і державним виконавцем Петречком Я.Т. винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника, який працює в ТзОВ "Транспортна сервісна компанія". Вказав, що такі дії державного виконавця в частині звернення стягнення на заробітну плату боржника повністю відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 68 Закону України "Про виконавче провадження". Відтак, підстави для скасування оскаржуваних постанов відсутні. Тому, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

У судове засідання 25.11.2020 прибув представник позивача, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Причин не прибуття у судове засідання суду відповідач не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, дійшов висновку у задоволенні позову відмовити, з наступних підстав.

Як встановлено судом з матеріалів справи, у Пустомитівському РВ ДВС на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 59611250, боржником в якому є ОСОБА_1

Пустомитівським районним судом Львівської області видано 2 виконавчих листи :

- № 450/1636/18 від 04.07.2019 про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 додаткових витрат на дітей в сумі 10369,90 грн.

- № 450/1636/18 від 04.07.2019 про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліментів на тримання двох дітей в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 30.05.2018 та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

11.08.2020 року Головним державним виконавцем Пустомитівського РВ ДВС Петречком Я.Т. при примусовому виконанні вказаних виконавчих листів винесено постанову ВП №59522801 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 та постанову ВП №59522638 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 .

Зі змісту даних постанов вбачається, що згідно відповіді на запит державного виконавця до Пенсійного фонду України, боржник працює у ТзОВ «Транспортна сервісна компанія».

Не погоджуючись з постановами від 11.08.2020 про звернення стягнення на заробітну плату позивача в ТзОВ «Транспортна сервісна компанія», позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та норми законодавства.

Правовідносини щодо примусового виконання рішення суду та інших органів у виконавчому провадженні державними виконавцями врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII, з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент здійснення виконавчих дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої). Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п`ята).

Суд зазначає, що позивач не оскаржує постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №59522638 від 11.08.2020 року та ВП №59522801 від 11.08.2020 року за виконавчими листами № 450/1636/18 від 04.07.2019, відтак, судом правомірність винесення таких не перевіряється.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначений розділом ІХ Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Згідно із ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:

у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;

за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Порядок стягнення аліментів визначається ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження".

Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до ч.1 цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі:

1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача;

2) подання заяви стягувачем або боржником;

3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи;

4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;

5) закінчення виконавчого провадження.

У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.

Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.

Після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів, за відсутності заборгованості із сплати аліментів підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, повертають виконавцю постанову про стягнення аліментів з відміткою про перерахування в повному обсязі стягувачу присуджених йому сум аліментів. Якщо відраховані з боржника суми аліментів не були перераховані стягувачу, виконавець письмово повідомляє стягувачу про розмір заборгованості, що утворилася, та роз`яснює йому права на звернення з позовом до підприємства, установи, організації, фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи, якщо така заборгованість утворилася з їхньої вини.

Таким чином, чинним законодавством прямо передбачено стягнення аліментів за рахунок заробітної плати боржника.

У постанові ВП №59522801 від 11.08.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (щодо стягнення 10369,90 грн.) вказано про здійснення відрахування із доходів боржника у розмірі 20 відсотків до виплати загальної уми боргу, а у ВП №59522638 від 11.08.2020 (щодо стягнення щомісячно 1/3 частки з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку) - у розмірі не менше 50 % прожиткового мінімуму, тобто в розмірах, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

З урахуванням всього наведеного вище суд зазначає про відповідність вимогам Закону України "Про виконавче провадження" постанов Головного державного виконавця устомитівського РВ ДВС Петречка Я.Т. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 11.08.2020 в межах виконавчих проваджень ВП №59522638, ВП №59522801 (зведене виконавче провадження ВП №.59611250).

Суд звертає увагу позивача на помилкове розуміння, трактування та застосування ним для захисту положень Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 №95, оскільки дані норми регулюють відносини щодо заробітної плати між роботодавцем та працівником, в частині права працівника на заробітну плату, виплату заробітної плати та погашення заборгованості роботодавцем.

Також безпідставними є покликання позивача в своєму позову на норми ст. 48 та 52 Закону України "Про виконавче провадження" в частині заборони звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках боржника, оскільки в даній справі судом таких обставин не встановлено і такі не є підставою позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами п. 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм, право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Проте, в межах даної справи судом не встановлено порушення прав позивача прийнятими головним державним виконавцем Пустомитівського РВ ДВС Петречком Я.Т. постановами про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 11.08.2020 в межах виконавчих проваджень ВП №59522638, ВП №59522801.

Натомість, за наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень статті 139 КАС України не підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 72-77, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25.11.2020.

Суддя Потабенко В.А.