Рішення № 93107477, 26.11.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2020 р. справа № 300/2665/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Державного підприємства Залучанський спиртовий завод, в інтересах якого діє адвокат Власюк Дмитро Васильович, до Снятинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови від 09.09.2020 ВП №62977695, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Залучанський спиртовий завод, в інтересах якого діє адвокат Власюк Дмитро Васильович, звернулося до суду з позовною заявою до Снятинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови від 09.09.2020 ВП №62977695.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не враховано, що Державне підприємство “Залучанський спиртовий завод” є підприємством, частка Держави в майні якого становить 100%, а тому на примусову реалізацію його майна поширюється мораторій згідно статей 1, 2 Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”. Позивач зазначає про те, що за змістом статтей 48, 56 Закону України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII від 02.06.2016 арешт майна боржника є складовою частиною заходу примусового виконання рішень – звернення стягнення на майно боржника. Спірна постанова про арешт всього нерухомого майна Державного підприємства “Залучанський спиртовий завод” є порушенням мораторію на примусову реалізацію його майна, оскільки даною постановою звернуто стягнення на все нерухоме майно підприємства. Просив позов задовольнити.

Ухвалою від 09.10.2020 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків. Позивач у вказаний в ухвалі строк усунув недоліки.

16.11.2020 Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами, встановленими статтею 287 КАС України, із врахуванням особливостей розгляду окремих категорій термінових справ, визначених статями 268, 269, 271 КАС України.

18.11.2020 на електронну адресу суду та повторно 23.11.2020 на поштову адресу надійшов від Снятинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відзив на позовну заяву (а.с. 118-121, 207-208). У відзиві відповідач просив в задоволенні позову відмовити. Безпідставність позову відповідач обгрунтував посиланням на зміст частини 4 статті 59 Закону України “Про виконавче провадження”.

Сторони та третя особа в судове засідання 26.11.2020 явку представників не забезпечили, хоча були повідомлені належним чином про дату та час судового розгляду, про що свідчить рекомендовані повідомлення про вручення судової повістки.

У відзиві від 18.11.2020 представник відповідача просив суд розглянути справу без участі представника Снятинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Частиною 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина 4 статті 229 цього Кодексу).

Суд, розглянувши справу без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, визначених статтями 268, 269, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, з`ясувавши обставини справи, встановив наступне.

Державне підприємство “Залучанський спиртовий завод”, (ідентифікаційний код – 00375390, вулиця Заводська, будинок 2, село Долішнє Залуччя, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78363), згідно пункту 1.1 його Статуту, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 07.05.2009 за № 321, засноване на основі державної власності і входить до складу Концерну “Укрспирт”. Майно підприємства є державною власністю та закріплене за ним на праві господарського відання (пункти 4.1, 5.1 Статуту).

Постановою Кабінету Міністів України України від 28.07.2010 за № 672 Державне підприємство “Залучанський спиртовий завод” включено до передліку підприємств, що підлягають реорганізації шляхом приєднання до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (ДП “Укрспирт”) з віднесенням Підприємства до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства.

08.09.2020 головним державним виконавцем Снятинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Шинкаруком І.В. прийнято постанову про об`єднання виконавчих проваджень, якими об`єднано виконавчі провадження № 62977695, № 62978002, № 62978132, № 62978233, № 62978340, № 62978559, № 62978718, № 62978909 у зведене виконавче провадження №62985144 (а.с. 211) на виконання наступних виконавчих документів: виконавчий лист Івано-франківського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 № 2а-2412/11/0970 про стягнення в дохід державного бюджету з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих ДП Залучанський спиртовий завод та за рахунок готівки податковий борг по податку на прибуток в розмірі 329 346,67 грн.; наказ господарського суду Івано-Франківської області від 09.10.2012 № 1006 про стягнення з ДП «Залучанський спиртовий завод» 1073 грн. судового збору; виконавчий лист Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.09.2012 № 2а-4107/11/0970 про стягнення з розрахункових рахунків ДП Залучанський спиртовий завод обслуговуючих у банках такого платника на користь державного бюджету України податковий борг в розмірі 271 124,00 грн.; виконавчий лист Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.09.2012 № 2а-800/12/0970 про стягнення з рахунків обслуговуючих банках та за рахунок готівки ДП Залучанський спиртовий завод в дохід бюджету кошти на погашення податкового боргу в розмір 574 619,31 грн.; виконавчий лист Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.09.2012 № 2а-1049/12/0970 про стягнення з рахунків у банках, що обслуговують ДП Залучанський спиртовий завод та за рахунок готівки, що йому належить в дохід державного бюджету податковий борг в розмірі 31 906,87 грн.; виконавчий лист Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.09.2012 № 2а-71/12/0970 про стягнення з рахунків у банках, що обслуговують ДП Залучанський спиртовий завод та за рахунок готівки, що йому належить в дохід державного бюджету податковий борг в розмірі 72 357,40 грн.; виконавчий лист Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.12.2014 № 809/1458/14 про стягнення з ДП Залучанський спиртовий завод» 137 984,85 грн.; виконавчий лист Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.12.2012 № 2а-3448/11/0970 про стягнення з ДП Залучанський спиртовий завод 1 911 578,00 грн.

09.09.2020 головним державним виконавцем Снятинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Шинкаруком І.В. прийнято постанову ВП №62977695 про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все нерухоме майно, що належить Державному підприємству “Залучанський спиртовий завод” у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 3662989,09 грн. (а.с. 213).

Вважаючи протиправною постанову про арешт майна боржника від 09.09.2020 ВП № 62977695, позивач звернувся з позовом до суду про її скасування.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закону України “Про виконавче провадження” від 2 червня 2016 № 1404-VIII (далі – Закон № 1404-VIII, Закон України “Про виконавче провадження”).

Так, згідно статті 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статі 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Право державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку передбачено пунктом 6 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника встановлений статтею 48 Закону № 1404-VIII.

Відповідно до частин 1, 5 статті 52 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Згідно з частинами 1-5 статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” від 29.11.2001 № 2864-III (в редакції, чинній на момент прийняття оскарженої постанови, надалі - Закон № 2864) встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Статтею 2 Закону № 2864 передбачено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Статею 181 Цивільного кодексу України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Отже, аналізуючи наведені положення законодавства та обставини справи, суд вважає, що накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, є заходом примусового виконання рішення, направленим на забезпечення його реального виконання, при вжитті якого державний виконавець має діяти з повним дотриманням відповідної процедури, зокрема, з врахуванням того, що на певне майно згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Так, за змістом Закону № 2864 можна дійти висновку про те, що законодавцем встановлено мораторій на примусове відчуження будь-якого як нерухомого так і рухомого майна державних підприємств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, яке є основними засобами виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами.

При цьому вказана заборона поширюється також і на випадки відчуження майна, шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.

ДП “Залучанський спиртовий завод” є державним підприємством із 100-відсотковою часткою державного майна у його статутному фонді, діє як державне комерційне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства аграрної політики України, майно державного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Отже, державний виконавець, арештовуючи майно позивача шляхом накладення арешту на все нерухоме майно для забезпечення примусового виконання судових рішень про стягнення коштів, тим самим порушив встановлений законом мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств.

Окрім цього, за приписами абзацу 1 частини 9 статті 11 Закону України “Про управління об`єктами державної власності” стосовно нерухомого майна об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження.

Тобто Державне підприємство "Залучанський спиртовий завод" на час прийняття оскарженої постанови та державної реєстрації обтяження: арешту нерухомого майна на підставі цієї постанови державного виконавця, було об`єктом права державної власності, що не підлягає приватизації, і, відповідно до приписів абзацу 1 частини 9 статті 11 Закону України “Про управління об`єктами державної власності” стосовно нерухомого майна цього Підприємства не могли вчинятися дії, наслідком яких може бути відчуження такого майна.

Суд зазначає про те, що аналогічна правова позиція щодо неможливості арешту органами виконавчої служби майна боржника, який державним підприємством, частка держави в майні якого перевищує 25 відсотків, викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № П/811/621/16, адміністративне провадження № К/9901/6731/18.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві про те, що державний виконавець знімає арешт виключно у випадках, які встановлені частиною 4 статті 59 Закону № 1404-VIII), то вказані доводи не впливають на висновок суду щодо неправомірності прийняття постанови від 09.09.2020 № ВП 62977695, оскільки стосуються випадків зняття арешту майна, накладеного державним виконавцем правомірно.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зроблені судом вище висновки, постанова головного державного виконавця Снятинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 09.09.2020 ВП № 62977695 про арешт майна боржника є протиправною, оскільки прийнята з порушенням закону, та необгрунтовано, оскільки державним виконавцем не досліджено чи на позивача поширюється мораторій на примусову реалізацію його майна та чи може бути проведено його стягнення, а тому така постанова підлягає скасуванню.

Отже, позов є підставним та підлягає задоволенню.

В підтвердження понесення судових витрат у справі позивачем подано платіжне доручення № 25410 від 20.10.2020 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2102 грн. (а.с. 92).

З огляду на задоволення позову, позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2102 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Снятинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 09.09.2020 ВП № 62977695 про арешт майна боржника.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Снятинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (код ЄДРПОУ – 34830320, площа Незалежності, будинок 1, місто Снятин, Івано-Франківська область, 78300) на користь Державного підприємства “Залучанський спиртовий завод” (код ЄДРПОУ– 00375390, вулиця Заводська, будинок 2, село Долішнє Залуччя, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78363) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Державне підприємство “Залучанський спиртовий завод”, код ЄДРПОУ – 00375390, вулиця Заводська, будинок 2, село Долішнє Залуччя, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78363.

Представник позивача: адвокат Власюк Дмитро Васильович, вул. Машинобудівників, будинок 17А, квартира 10, місто Вишневе, Київська область, 08132.

Відповідач: Снятинський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), код ЄДРПОУ – 34830320, площа Незалежності, будинок 1, місто Снятин, Івано-Франківська область, 78300.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ – 43142559, вулиця Незалежності, 20, місто Снятин, Івано-Франківська область, 76018.

Суддя Главач І.А.