Рішення № 93106808, 25.11.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року м. Житомир справа № 240/14449/20

категорія 102090000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Нагірняк М.Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області в особі відділу з питань державної реєстрації про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до відділу з питань державної реєстрації Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Як зазначено в позові, Позивач 10.07.2020року звернулася до Відповідача із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_1 , частина якого належить Позивачу на праві спільної власності із чоловіком ОСОБА_2 . В той же день Відповідачем було відмовлено у реєстрації місця проживання за вказаною адресою по причині відсутності згоди таку реєстрацію власників житла та по причині відсутності квитанції про сплату адміністративного збору.

Така відмова Відповідача, на думку Позивача, протирічить вимогам Конституції України, Сімейному, Цивільному та Житловому кодексам України і Позивач подавала квитанцію про сплату адміністративного збору за таку адміністративну послугу.

Ухвалою суду від 03.09.2020 року позовну заяву прийнято розгляду та зважаючи на незначну складність справи її призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Судові засідання у справі, призначені на 29.09.2020р., 20.10.2020 року не відбулися по причині неявки в судове засідання представників сторін та подання клопотань про відкладення розгляду справи.

29.09.2020року на адресу суд надійшов відзив на позов, в якому проти позову заперечується і зазначається, що оскаржувана відмова повністю відповідає вимогам чинного законодавств. На думку Відповідача, неподання Позивачем доказів згоди власників житла на реєстрацію за вказаною адресою та квитанції про сплату адміністративного збору правомірно, відповідно до вимог п.18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. N 207, стало підставою для відмови в реєстрації місця проживання за вказаною адресою.

Таке рішення, як зазначається у відзиві, узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 27.02.2020року у справі №522/8166/17.

23.11.2020р. представники сторін направили до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав зняття з реєстрації місця проживання особи регулюються правовими нормами Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 N 1382-IV, в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон N 1382-IV).

Частиною першою статті 2 Закону N 1382-IV визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач 10.07.2020року звернулася до Відповідача із заявою про реєстрацію її місця проживання за адресою АДРЕСА_1 , так як частина цього будинку належить Позивачу на праві спільної власності із чоловіком ОСОБА_2 .

Як зазначено в заяві від 10.07.2020року, та відповідно до доводів наведених у позові, до заяви було долучено паспорт Позивача, квитанцію про сплату адміністративного збору в сумі 13,60грн. від 07.07.2020року, договір купівлі продажу нерухомого майна від 19.05.2018року та згода ОСОБА_2 на таку реєстрацію (а.с.10).

Одночасно Позивачем подавалася заява про зняття її з реєстрації за місцем проживання.

Безспірно, за змістом положень статті 6 Закону N 1382-IV реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання

Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг), окрім іншого: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі.

За результатами розгляду таких заяв Позивача Відповідачем було відмовлено в реєстрації місця проживання та в знятті з попереднього місця проживання.

В межах даного адміністративного спору Позивачем оскаржується лише рішення Відповідача про відмову у реєстрації місця проживання Позивача за адресою АДРЕСА_1 , а тому відповідно до вимог ст.9 КАС України предметом судового розгляду є лише правомірність оскаржуваного рішення Відповідача.

Як зазначено в заяві від 10.07.2020року, та відповідно до доводів Відповідача, наведених у відзиві, в реєстрації місця проживання Позивачу було відмовлено у зв`язку із відсутністю згоди на таку реєстрацію власників житла та по причині відсутності квитанції про сплату адміністративного збору.

Таке рішення Відповідача не відповідає обставинам справи та не ґрунтується на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.

Так, приписами статті 9-1 Закону N 1382-IV визначено, що орган реєстрації відмовляє в знятті з реєстрації місця проживання, якщо особа не подала передбачені цим Законом документи або у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними.

Згідно зі статтею 6 вищевказаного Закону, п. п. 9, 18 Правил реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р. №207, для реєстрації місця проживання необхідно надати документи: письмову заяву; документ, що підтверджує особу та до якого вноситься відмітка про місце проживання (реєстрації); квитанція про сплату адміністративного збору (в сумі); документи, що підтверджують право особи на проживання та реєстрацію за вказаною адресою (свідоцтво про право власності на житло, ордер, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, що вступило в законну силу тощо); військовий квиток або посвідчення про приписку (для осіб що є військовозобов`язаними та підлягають взяттю на облік); заяву про зняття з попереднього місця проживання (за умови одночасного оформлення); документ, що підтверджує повноваження особи як "представника" та документ самого представника (за винятком реєстрації неповнолітніх дітей батьками опікунами).

Відповідно до частини 8 статті 6 зазначеного Закону та п. 18 Правил реєстрації місця проживання чітко зазначено, що заборонено вимагати від особи для реєстрації місця проживання надання інших не передбачених в Законі документів.

В частині 4 пункту 18 Правил реєстрації місця проживання також зазначено, що документами, що підтверджують право на проживання в житлі - є ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї.

Тобто, законодавець прямо зазначив, що реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла здійснюється лише у випадку відсутності документів, що підтверджують право на проживання в житлі.

Разом з тим, судом встановлено і це зазначено в заяві Позивача від 10.07.2020року, що до такої заяви додавався договір купівлі-продажу частину будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Як зазначено в дослідженому судом копії такого договору від 19.05.2018року, вказана частина будинку була куплена ОСОБА_2 за згодою дружини ОСОБА_1 , що свідчить, що вказане житло стало спільною власністю цього подружжя (а.с.13-15).

Таким чином, право на проживання Позивача в цьому житлі підтверджено вказаним договором купівлі-продажу. Наявність поданого документа на підтвердження права Позивача на проживання в житлі в розумінні вимог частині 4 пункту 18 Правил реєстрації місця проживання виключає обов`язок надання доказів про згоду власника/співвласників житла на таку реєстрацію.

Судом також встановлена наявність квитанції про сплату Позивачем адміністративного збору в сумі 13,60грн. (а.с.9).

Зазначене свідчить, що позовні вимоги Позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому наявні всі підстави для їх задоволення.

Порушене право Позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області в особі відділу з питань державної реєстрації від 10.07.2020року про відмову в реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 та зобов`язання провести таку реєстрацію.

Судом для вирішення даного спору не враховувалася правова позиція Верховного Суду, наведена у постанові від 27.02.2020року у справі №522/8166/17, так як вона зумовлена іншими обставинами спору.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 878,80грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області в особі відділу з питань державної реєстрації.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.2,86,90,139-143,250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України. суд

вирішив:

Позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області в особі відділу з питань державної реєстрації від 10.07.2020року про відмову в реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Зобов`язати виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області в особі відділу з питань державної реєстрації від 10.07.2020року провести реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Судові витрати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) у вигляді судового збору в сумі 878,80грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області в особі відділу з питань державної реєстрації (пл. Центральна, 1. м. Бердичів, Житомирська область, 13300, код ЄДРПОУ 04053602).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ф. Нагірняк