Рішення № 93106695, 25.11.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2020 р. Справа№200/5562/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В. за участю секретаря судового засідання Синкової А.О.

за участі:

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільнені, -

У С Т А Н О В И В:

11 червня 2020 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільнені.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила наступне.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24.12.2019 № 3890/1 «Про звільнення ОСОБА_1 » її було звільнено з посади заступника начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності Управління фінансового та матеріально - технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 28.12.2019 року згідно п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України та відповідно до п.11 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до наказу від установи їй належала компенсація за невикористані відпустки у загальній кількості 7 календарних днів.

Предметом даного позову являється доказування факту несвоєчасної виплати відповідачем заробітної плати, вмисного приховування відомостей щодо її складових, свідомого порушення законних інтересів працівників, не прийняття відповідачем оперативних заходів з проведення повного розрахунку, що у сукупності обставин призвело до суттєвої затримки виплати з вини відповідача.

29 квітня 2020 року на рахунок позивачки відповідачем зараховано заробітну плату у сумі 6 199,10 грн. Факт виплати свідчить про визнання відповідачем неправильності проведеного розрахунку коштів, належних мені у зв`язку зі звільненням, та, як наслідок, визнання протиправності своїх дій при здійсненні відповідних виплат, що у сукупності зумовило затримку в часі проведення остаточного розрахунку між відповідачем та позивачкою

Час затримки у розрахунку, який підлягає оплаті відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП складає 81 день, з яких:

у грудні 2019 року - 0 робочих дні; у січні 2020 року - 21 робочий день; у лютому 2020 року - 20 робочих днів; у березні 2020 року - 21 робочих днів; у квітні 2020 року (до 29.04.2020) - 19 робочих днів.

Розмір середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні розраховується наступним чином: середньоденна заробітна плата з урахуванням коригуючого коефіцієнта складає 2381,22грн.; період затримки розрахунку при звільненні становить 81 робочий день; 2381,22 * 81 = 192 878, 82.

Просить суд стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 192 878,82 грн.

06.08.2020 року відповідачем надано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 працювала на посаді заступника начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 11 липня 2019 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» прийнято рішення щодо ліквідації як юридичних осіб публічного права територіальних органів Міністерства юстиції України, зокрема, Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та утворення міжрегіональних управлінь.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24.12.2019 № 3890/1 «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача 28.12.2019 року звільнено з посади заступника начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності управління матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та пункту 11 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу".

Так, відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24.12.2019 № 3890/1 "Про звільнення ОСОБА_1 " при звільненні ОСОБА_1 виплачено компенсацію за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 05.09.2019 по 28.12.2019 року у кількості 05 календарних днів, за невикористану додаткову оплачувану відпустку за 23 роки стажу державної служби у кількості 02 календарних дні.

Отже, зазначеному державному службовцю нарахована та виплачена компенсація за невикористану щорічну основну відпустку у сумі 4623,85 грн.

У зв`язку з виявленими розбіжностями в нарахуванні відпускних у 2019 році та, як наслідок, компенсації за невикористану відпустку, 29.04.2020 ОСОБА_1 доплачені відпускні та компенсація за невикористані відпустки у сумі 7559,65 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2020 року по справі №200/4055/20-а позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Професійної спілки «Юстиція Донеччини» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково.

Вказаним рішенням суду, серед іншого, зобов`язано Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29.12.2020 року.

Отже, Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області нараховано за час вимушеного прогулу середній заробіток ОСОБА_1 у розмірі 293069,49 грн. (двісті дев`яносто три тисячі шістдесят дев`ять гривень 49 копійок)

Відповідно до рішення суду ОСОБА_1 поновлена на посаді та перебуває у трудових правовідносинах з Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області по теперішній час.

Вказує що правовою позицію ВСУ у справі № 6-2912цс16 визначено, що у положеннях статей 117, 235 КЗпП України йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування. Однак не можна погодитись із тим, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні можливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде не співмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу або затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу або затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Тому, стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час затримки по день фактичного розрахунку (з дня звільнення до 29.04.2020) у розмірі 192878,82 грн. вважається подвійною відповідальністю роботодавця та є не співмірною з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.

На цих підставах просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

10 серпня 2020 року через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив від позивачки ОСОБА_1 в який вона наполягає на своїх позовних вимогах.

Вказує, що відповідач помилково посилається на правову позицію ВСУ у справі № 6-2912цс16, тому що у вказаній справі йдеться про стягнення середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки, а тому предметом дослідження є дотримання норм статті 49 КЗпП.

Просить її позов задовольнити.

05 листопада 2020 року на адресу суду надійшли доповнення до відзиву від відповідача в яких він повністю підтримує свою позицію викладену у відзиві та просить у позові відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року позовна заява була залишена без руху у зв`язку з виявленими недоліками.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року суд продовжив позиваці строк для усунення недоліків.

Позивачка усунула недоліки та надала квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначене судове засідання на 26 серпня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року суд зобов`язав відповідача надати документи про нарахування та виплату позивачки за час вимушеного прогулу середній заробіток в розмірі 293069,49 грн. згідно з рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/4055/20-а та відклав розгляд справи на 28 вересня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року суд перейшов зі спрощеного позивного провадження у загальне позовне провадження та призначив підготовче засідання на 28 жовтня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її розгляд по суті на 25 листопада 2020 року.

25 листопада 2020 року позивачка в судове засідання з`явилася. Позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Надав заяву про розгляд справи в його відсутність.

Представник відповідача 25 листопада 2020 року в судове засідання не з`явився. Був повідомлений належним чином про дату час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши позивачку, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 яка є громадянкою України відповідно до паспорту серія НОМЕР_1 виданого Дзержинським МВ УМВС України в Донецької області 07.12.1996 року. ІНН № НОМЕР_2 (а.с.9-12)

Відповідачем є Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 34898944 та суб`єктом владних повноважень.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24.12.2019 року № 3890/1 ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади з 28.12.2019 року за п.1 ст.40 КЗпП із виплатою компенсації за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 05.09.2019 року по 28.12.2019 року у кількості 05 календарних днів та за частину невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за 23 роки стажу державної служби у кількості 02 календарних днів (а.с.13).

Згідно з Довідкою №П1-Н-5 від 08.01.2020 року заробітна плата ОСОБА_1 за 2019 рік склала загалом 367588,94 грн. Середньоденна заробітна плата складає 2203,53 грн. (а.с.14).

Відповідно до Довідки №П1-Н-250 від 08.05.2020 року заробітна плата ОСОБА_1 за 2019 рік склала загалом 367588,94 грн. Середньоденна заробітна плата складає 2203,53 грн. (а.с.15).

Листом № П1-Н-260 від 08.05.2020 року Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області повідомило позивачку ОСОБА_1 що їй донарахована сума 7559,65 грн. як компенсація за невикористану відпустку при звільненні (а.с.16).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2020 року по справі № 200/4055/20-а адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа на стороні позивача: професійна спілка "Юстиція Донеччини" про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, - задовольнити частково.

Було визнано протиправним та скасувано наказ Головного територіального управління юстиції в Донецькій області № 3890/1 від 24.12.2019 року "Про звільнення ОСОБА_2 ".

Було поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності та зобов`язане Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29.12.2020 року.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 30.07.2020 року № 8511 ОСОБА_1 було поновлено на посаді заступника начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріального - технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 29 грудня 2019 року. Нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29.12.2019 року (а.с.74)

Згідно з розрахунковим листом за серпень 2020 року ОСОБА_1 нараховане 293069,49 грн. за час вимушеного прогулу (а.с.116).

Відповідно до зведеної відомості сум для зарахування на картрахунки позивачки ОСОБА_1 зараховано 232990,25 грн. за рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2020 року по справі № 200/4055/20-а (а.с.117).

Згідно із наказом №94/1 від 19.10.2020 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади 19 жовтня 2020 року за власним бажанням відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України та ч.3 ст.86 Закону України «Про державну службу».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини які склалися між сторонами регулюються нормами Кодексу законів про працю України.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Окрім цього, відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України

при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Судом було встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2020 по справі №200/4055/20-а позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Професійної спілки «Юстиція Донеччини» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково.

Було зобов`язано Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29.12.2020 року.

Відповідно до зведеної відомості сум для зарахування на картрахунки позивачки ОСОБА_1 зараховано 232990,25 грн. за рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2020 року по справі № 200/4055/20-а.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивачки був сплачений.

Отже, положеннями статей 117, 235 КЗпП України передбачена відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Однак за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України, так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16, у постанові від 05 серпня 2020 року у справі № 686/20491/18.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд критично ставиться до тверджень позивача, викладених нею у відповіді на відзив, щодо того, що відповідач помилково посилається на правову позицію ВСУ у справі № 6-2912цс16, тому що у вказаній справі ВС йдеться про стягнення середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки, а тому предметом дослідження є дотримання норм статті 49 КЗпП.

Дійсно в цих рішеннях Верховного Суду йдеться про затримку підприємством видачі трудової книжки і на цих підставах виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Але, затримка видачі трудової книжки є підставою для нарахування середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, так як і не виплата всіх належних звільненому працівникові сум є підставою для нарахування середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тобто, причини затримки можуть бути різними, і вони вказані в ст..235 КЗпП України, а наслідок один - це нарахування середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тому, суд зобов`язаний відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, враховувати висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші протии Україн" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при відмові у позовних вимогах, судовий збір не повертається.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У позовних вимогах ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільнені, відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті та його вступну та резолютивну частину проголошено в судовому засіданні 25 листопада 2020 року

В повному обсязі рішення складене 26 листопада 2020 року.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Хохленков