Рішення № 93106231, 09.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2020 року Справа № 160/8476/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А1302 (смт. Черкаське, Новомосковський район, 51272, код ЄДРПОУ 07946341) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини А1302, у якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1302 щодо невиплати ОСОБА_1 при звільненні з військової служби та виключенні з 31.07.2019 року зі списків особового складу суми грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;

- зобов`язати Військову частину А1302 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачену грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби та виключенні з 31.07.2019 року зі списків особового складу у розмірі 9 307, 46 грн. ( дев`ять тисяч триста сім грн. 46 коп.)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за час проходження військової служби в Збройних Силах України позивач не отримував належним чином необхідне йому речове майно. Позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно є протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст.257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року на адресу суду від відповідача 01 вересня 2020 року надійшли письмові пояснення на позов. У вказаних поясненнях відповідачем зазначено, що згідно витягу з наказу командира військової частини А1302 від 31.07.2019 року №444, солдат військової служби ОСОБА_1 , майстер взводу спеціальних робіт ремонтної роти бронетанкового озброєння і техніки ремонтно-відновлювального батальйону, звільненого наказом командира військової частини А1302 від 30.07.2019 року №172-рс у запас мав отримати грошову компенсацію за не отримане речове майно в сумі 9307,46 грн. Заявка на виділення коштів за не отримане речове майно подавалась до начальника речової служби військової частини А0105, в списках даної заявки ОСОБА_1 зазначений. Але, так як в березні 2020 року, була відсутня прив`язка до зарплатного проекту військової частини А1302 в банківській базі стосовно ОСОБА_1 , кошти за неотримане речове майно ніяк не могли бути виплачені позивачу. З урахуванням викладеного, відповідач просив позивача надати банківські реквізити до військової частини А1302 для нарахування суми у розмірі 9307,46 грн. за неотримане речове майно.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року витребувано у ОСОБА_1 банківські реквізити для прив`язки зарплатного проекту військової частини А1302 для нарахування суми у розмірі 9307,46 грн. за неотримане речове майно.

08 жовтня 2020 року позивачем надані витребувані документи, а саме: заява до командира військової частини А 1302, копія банківських реквізитів ОСОБА_1 КБ «ПриватБанк», копія фіскального чеку від 06.10.2020 року поштового відправлення, витяг з сайту Укрпошта щодо отримання листа.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу в Збройних Силах України у військовій частині А1302.

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини А1302 від 31.07.2019 року №444, солдат військової служби ОСОБА_1 , майстер взводу спеціальних робіт ремонтної роти бронетанкового озброєння і техніки ремонтно-відновлювального батальйону, звільненого наказом командира військової частини А1302 від 30.07.2019 року №172-рс у запас мав отримати грошову компенсацію за не отримане речове майно в сумі 9307,46 грн.

Розмір вказаної компенсації підтверджується довідкою, виданою начальником речової служби Військової частини А1302 25.07.2019 року.

У зв`язку з неотриманням вказаної грошової компенсації, позивач звернувся до командира Військової частини А1302 зі зверненням про виплату грошової компенсації за не отримане речове майна в сумі 9307,46 грн.

Вказане звернення відповідачем отримано 19.06.2020 року, що підтверджується трекінг-листом з сайту «Укрпошта» щодо відстеження поштових відправлень №6250303107191 та №5127200298789.

Протягом встановленого законодавством терміну належної відповіді позивачем не отримано, грошову компенсацію за неотримане речове майно не виплачено.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо невиплати грошової компенсації, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №2011-XII військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

У відповідності до частини 1 статті 9-1 Закону №2011-ХІІ, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, головою Служби зовнішньої розвідки України, головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затверджений постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 (далі - Порядок № 178).

Пункт 2 Порядку №178 вказує, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Згідно з пунктом 3 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, й звільнення з військової служби.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (пункт 4 Порядку №178).

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).

Відповідно до пункту 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 червня 2017 року №475 (далі - Інструкція №475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".

Наказом командира Військової частини 1302 (по стройовій частині) від 31.07.2019 р. № 444 позивача з 31.07.2019 р. виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення.

Однак, грошову компенсацію вартості за недоотримане речове майно позивачу виплачено не було, що не заперечується відповідачем.

Предметом даного позову є невиплата позивачу грошової компенсації за не отримане речове майно, право на виплачу якої виникає у разі звільнення військовослужбовця з військової служби та яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Згідно з п.15 розділу ІІІ Інструкції 475, військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".

Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє суду дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження особою військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

В матеріалах справи міститься звернення позивача від 21.05.2020 року, в якому позивач просив, зокрема, виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно.

Однак, відповіді на вказане звернення відповідачем не надано, докази протилежного у суду відсутні.

Суд зазначає, що у цій справі відсутній спір про право позивача на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно у визначеній позивачем сумі - 9307,46 грн., оскільки відповідачем у поясненнях, поданих до суду 01.09.2020 року, підтверджено право позивача на отримання вказаної компенсації, проте зазначено, що виплата не відбулась через відсутність прив`язки до зарплатного проекту військової частини А1302 в банківській базі стосовно позивача.

З аналізу викладеного, судом встановлено, що фактично спору про наявність у позивача права на нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно не існує.

Таким чином, суд робить висновок про наявність у позивача права на отримання компенсації за неотримане речове майно та щодо бездіяльності військової частини А1302 стосовно невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, у зв`язку чим вважає за можливе задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Відповідачем у справі не спростовані наведені позивачем доводи позовної заяви та обставин справи, а навпаки підтверджено наявність права позивача на отримання грошової компенсації не неотримане речове майно в сумі 9307,46 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А1302 (смт. Черкаське, Новомосковський район, 51272, код ЄДРПОУ 07946341) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задоволити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1302 щодо невиплати ОСОБА_1 при звільненні з військової служби та виключенні з 31.07.2019 року зі списків особового складу суми грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Зобов`язати Військову частину А1302 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачену грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби та виключенні з 31.07.2019 року зі списків особового складу у розмірі 9 307, 46 грн. ( дев`ять тисяч триста сім грн. 46 коп.)

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук