Ухвала суду № 93106221, 19.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

19 жовтня 2020 року Справа 160/12872/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Криворізька міська лікарня №8» Криворізької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Криворізька міська лікарня №8» Криворізької міської ради, в якій позивач просить:

- визнати бездіяльність Комунального підприємства «Криворізька міська лікарня №8» Криворізької міської ради протиправною, яка виявилась у порушенні правового режиму розгляду заяви позивача від 26.04.2019 року за вх. № 696, згідно порядку ст.ст. 18, 19 ЗУ «Про звернення громадян», ч.ч. 1, 2, 8 ст. 11 Закону України «Про державну службу» і принципів ст. 3, ч. 2 ст. 28 Конституції України;

- зобов`язати Комунальний заклад «Криворізька міська клінічна лікарня №8» Дніпропетровської обласної ради протягом п`ятнадцяти днів вжити заходи індивідуальним актом та надати зазначені документи згідно заяви від 26.04.2019 року за вх. № 696;

- зобов`язати Комунальний заклад «Криворізька міська клінічна лікарня №8» Дніпропетровської обласної ради протягом п`ятнадцяти днів надати позивачу окремими листами пояснення, довідки, нормативно-правові акти згідно заяви від 14.09.2018 року, та протоколи лікування захворювання (узловий зоб 2 ст.) і по пунктах вказати симптоми, які сприяють видачі листа непрацездатності при амбулаторному лікуванні захворювання (узловий зоб 2 ст.);

- захист права позивача на інформацію, зазначивши окремим пунктом рішення, що без винесення за результатами розгляду звернення нормативно-правового акту Комунального закладу «Криворізька міська клінічна лікарня №8» Дніпропетровської обласної ради, заяви від 26.04.2019 року за вх. № 696, вважати належно не розглянутою.

Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Судом встановлено, що позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.

Вирішаючи означене клопотання, суд зазначає про таке.

Частиною першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено судом та відповідно до прохальної частини позовної заяви позивачем фактично оскаржується бездіяльність Комунального підприємства «Криворізька міська лікарня №8» Криворізької міської ради, яка виразилась у ненаданні відповіді на заяву позивача від 26.04.2019 року за вх.№696, яка була подана на розгляд до Комунального підприємства «Криворізька міська лікарня №8» Криворізької міської ради.

Не погоджуючись із бездіяльністю КП «Криворізька міська лікарня №8» Криворізької міської ради, позивач звертався до суду із даною позовною заявою.

Так, судом встановлено, що у справі №215/3411/19 позов ОСОБА_1 до КП «Криворізька міська лікарня №8» Криворізької міської ради повернуто позивачу ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 року, яку ним отримано 16.11.2019 року.

29.11.2019 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду із позовом до КП «Криворізька міська лікарня №8» Криворізької міської ради. Втім, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 року у справі №160/12022/19 знов було повернуто позовну заяву позивачу. Ухвала суду про повернення позовної заяви було отримано позивачем 03.03.2020 року.

Втретє ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до КП «Криворізька міська лікарня №8» Криворізької міської ради – 17.03.2020 року. При цьому, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2020 року у справі №160/3016/20 ОСОБА_1 позовну заяву залишено без руху.

Суд звертає увагу, що ухвалу про залишення позовної заяви без руху було направлено позивачу, втім означена ухвала не була отримана ОСОБА_1 з незалежних від суду причин, що підтверджується рекомендованим повідомленням із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

У зв`язку із зазначеним, судом повторно направлялась ухвала суду від 19.03.2020 року у справі №160/3016/20 про залишення позовної заяви без руху, втім позивачем знов не було отримано ухвалу про залишення позовної заяви без руху, що також підтверджується рекомендованим повідомленням із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Отже, як наслідок, ухвалою суду від 20.08.2020 року у справі №160/3016/20 ОСОБА_1 повернуто позовну заяву, яку вже було ним отримано 02.10.2020 року.

Відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій і підтверджені належними доказами.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Підставою для поновлення строку звернення до суду із даною позовною заявою ОСОБА_1 вказує на те що, судом не було вчасно ознайомлено позивача із ухвалами про повернення позовної заяви, а тому строк для звернення до суду підлягає поновленню.

Проте, суд критично ставиться до таких тверджень позивача, з огляду на таке.

Згідно з частиною другою статті 49 КАС України, яка кореспондується з положеннями частини першої статті 45 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до висновку Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05).

При цьому суд звертає увагу на те, що в даному контексті слід враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» (рішення від 03.04.2008), згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Проте позивачем, яким було подано позов, не вживалися заходи, спрямовані на те, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження. Тому процесуальна бездіяльність позивача не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом відповідно до вимог процесуального закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 25.10.2019 року у справі №826/1025/17.

Крім того, суд вказує, що перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову дійсно може перериватися в разі звернення позивача до суду.

Однак, якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг строку звернення до суду не переривається.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 14.07.2020 року у справі № 400/3065/19.

Відтак, поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Отже, строк повинен бути пропущений виключно з поважних причин.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв`язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права.

Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов`язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини.

Судом встановлено, що згідно ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій не залежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, серед іншого має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви , чи скарги.

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Згідно з ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Так, суд зазначає, що після спливу строку в сорок п`ять днів є достатнім для того, що б особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилась, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Крім того, початок строку для звернення до суду визначено альтернативно – це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Як вже встановлювалося, позивач звернувся до відповідача із заявою від 26.04.2019 року за вх.№696, проте відповіді на таку заяву, як зазначає позивач, він не отримував.

При цьому, судом встановлено, що до суду за захистом свого порушеного права та визнання бездіяльністю протиправною позивач звертається до суду вчетверте у жовтні 2020 року.

Відтак, враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позивач не звернувся до суду в шестимісячний термін, як це встановлено законом, а надав позов пізніше, а саме – через 1 рік і 5 місяців, не маючи на те ґрунтовних та об`єктивних причин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач будучи обізнаним про порушення його прав, свобод чи інтересів оскаржуваною бездіяльністю КП «Криворізька міська лікарня №8» Криворізької міської ради встановлений строк звернення до суду не звернувся, доказів обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом суду не надав.

У рішенні від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід`ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 року у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Відтак, наведені причини поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані в заяві позивача, не можуть бути визнані судом поважними, оскільки позивачем не доведено обставини, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду, у визначений законом строк.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.06.2018 року у справі №804/6785/15, у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.09.2018 року у справі №804/2647/17, у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.04.2018 року у справі №813/3695/17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк звернення з даною позовною заявою закінчився у листопаді 2019 року.

Отже, позовну заяву подано з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи зазначене вище, суд вбачає за необхідне надати можливість позивачу подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати (належні) підстави для поновлення строку звернення до суду із означеною позовною заявою.

Враховуючи вищевикладене та у відповідності до Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху.

Для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати до суду:

- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати інші (належні) підстави для поновлення строку.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 160, 161, ч. 1 ст. 171, ч. 1 ст. 169, ст. 243, ст. 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Криворізька міська лікарня №8» Криворізької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Визначені недоліки позовної заяви позивачу усунути шляхом надання суду:

- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати інші (належні) підстави для поновлення строку.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.

Роз`яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Горбалінський