Рішення № 93105929, 23.11.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/13652/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз» ЛТД до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання частково нечинним договору та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП “Санрайз” ЛТД (далі - ВТП «Санрайз» ЛТД) звернулось з позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради (далі - Виконком) про визнання нечинним підпункту 2.2.15 пункту 2.2 договору від 15 травня 2019 року №01 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом та зобов`язання вчинити дії щодо визначення розміру компенсації витрат на перевезення пільгових категорій пасажирів, механізму їх виплати та здійснення виплати такої компенсації перевізнику за вказаним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 травня 2019 року між Виконкомом (організатор) та ВТП «Санрайз» ЛТД (перевізник) був укладений договір №01 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом. Підпунктом 2.2.15 пункту 2.2 договору від 15 травня 2019 року №01 передбачено, що додатково, окрім держзамовлення на соціально значущі послуги, перевізник безкоштовно та бездотаційно перевозить пасажирів пільгових категорій згідно з переліком, встановленим рішенням виконавчого комітету на відповідний рік, не більше семи пасажирів одночасно в салоні автобусу під час руху на маршруті.

Позивач зазначив, що договір №01 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 15 травня 2019 року укладений на основі типового договору, затвердженого підпунктом 1.3 пункту 1 рішення Виконкому від 14 жовтня 2010 року №659-1, та при укладенні договору товариство не могло відступити від умов типового договору. Разом з тим, зазначена умова договору прямо суперечить Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-ІІІ).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року, у справі №803/288/18 за позовом Приватного акціонерного товариства «Луцьке автотранспорте підприємство 10701» до Виконкому, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ВТП «Санрайз» ЛТД про визнання протиправним та нечинним рішення позов задоволено повністю, визнано протиправним та нечинним підпункт 1.3 пункту 1 рішення Виконкому від 14 жовтня 2010 року №659-1 «Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку».

Як зазначив позивач, 05 червня 2020 року він звернувся до відповідача із заявою про внесення змін до договорів та приведення їх у відповідність до вимог чинного законодавства, забезпечення відшкодування витрат за перевезення пасажирів пільгових категорій громадян, проте зазначена заява залишена без задоволення.

З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її судовий розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.23).

У відзиві на позовну заяву (а.с.29-33) відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з тих підстав, що на момент укладення спірного договору №01 від 15 травня 2019 року рішення Виконкому від 14 жовтня 2010 року №659-1 було чинним, а позивач, подаючи заяву на участь у конкурсі та укладаючи зазначений договір, розумів та приймав умови договору. Договір було укладено в порядку, визначеному пунктом 53 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року №1081 (далі - Порядок №1081), та на підставі рішень Виконкому від 20 берензя 2019 року №174-1 «Про проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування» та від 15 травня 2019 року №297-1 «Про затвердження результатів конкурсів на перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування у м. Луцьку». При цьому втрата чинності рішенням Виконкому від 14 жовтня 2010 року №659-1, яким затверджено типовий договір, не може бути підставою до визнання нечинним підпункту 2.2.15 договору №01 від 15 травня 2019 року. Крім того, обов`язок перевізника надавати послуги з перевезення пільгових категорій пасажирів безкоштовно та бездотаційно визначено в рішенні Виконкому від 23 грудня 2019 року №852-1, яке є чинним.

Оскільки позивач прийняв умови конкурсу, був визнаний переможцем та підписав договір №01 від 15 травня 2019 року, то позовна заява є безпідставною.

Інших заяв по суті справи від учасників справи до суду не надходило.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Виконкому про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін (а.с.37).

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

15 травня 2019 року між Виконкомом (організатор) та ВТП «Санрайз» ЛТД (перевізник) був укладений договір №01 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом (а.с.5). Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору організатор надає перевізнику право на перевезення пасажирів за маршрутом №1 «Завод «Мотор» - Надрічна (цегельний завод)» (за графіком та режимом виконання перевезень пасажирів: 10 автобусів у звичайному режимі руху), №8 «Карбишева - Центральний ринок» (за графіком та режимом виконання перевезень пасажирів: 6 автобусів у звичайному режимі руху), №10 «Шота Руставелі - Карбишева (Академія рекреаційних технологій і права)» (за графіком та режимом виконання перевезень пасажирів: 11 автобусів у звичайному режимі руху) і визначає рухомий склад для роботи на даному маршруті, а саме автобуси зазначені у додатку, який є невід`ємною частиною цього договору; перевізник зобов`язується надавати транспортні послуги населенню на маршруті, вказаному в пункті 1.1, на умовах, передбачених даним договором.

Підпунктом 2.2.15 пункту 2.2 договору передбачено, що додатково, окрім держзамовлення на соціально значущі послуги, перевізник безкоштовно та бездотаційно перевозить пасажирів пільгових категорій згідно з переліком, встановленим рішенням виконавчого комітету на відповідний рік, не більше семи пасажирів одночасно в салоні автобусу під час руху на маршруті.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року у справі №803/288/18 за позовом Приватного акціонерного товариства «Луцьке автотранспорте підприємство 10701» до Виконкому, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ВТП «Санрайз» ЛТД визнано протиправним та нечинним підпункт 1.3 пункту 1 рішення Виконкому від 14 жовтня 2010 року №659-1 “Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у місті Луцьку” (а.с.7-11). Це рішення суду першої інстанції залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року (а.с.13-17).

При цьому з тексту вказаних судових рішень вбачається, що Виконкомом відповідно до Закону №2344-ІІІ, Порядку №1081 прийнято рішення від 14 жовтня 2010 року №659-1 «Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку», підпунктом 1.3 пункту 1 якого затверджено типовий договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом (додаток 3).

05 червня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою (вих. №77), у якій у зв`язку із набранням законної сили рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року у справі №803/288/18 просив Виконком як організатора перевезень в найкоротші терміни чинні договори на перевезення пасажирів автомобільним транспортом привести у відповідність до вимог чинного законодавства, зокрема, виключити із договорів підпункт 2.2.15, забезпечити в повному обсязі відшкодування перевізникам витрат на перевезення пільгових категорій пасажирів (а.с.19).

Листом від 12 червня 2020 року №1.1-15/2634/2020 відповідач повідомив позивача про те, що триває регуляторна процедура щодо внесення змін до договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, в тому числі і в частині змін щодо відшкодування перевізникам витрат за пільгові перевезення пасажирів (а.с.20).

Позивач для вирішення спору звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Пунктом 16 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що адміністративний договір - спільний правовий акт суб`єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону: а) для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб`єктами владних повноважень; б) для делегування публічно-владних управлінських функцій; в) для перерозподілу або об`єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом; г) замість видання індивідуального акта; ґ) для врегулювання питань надання адміністративних послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 903/605/17 сформувала правовий висновок про те, що орган виконавчої влади - це суб`єкт владних повноважень, що виступає у правовідносинах щодо організації та проведення конкурсу з перевезення пасажирів як організатор та контролюючий орган у цій сфері, відповідно й правовідносини, що складаються між організатором та учасниками конкурсу під час його організації та проведення, містять ознаки публічно-правових відносин у розумінні КАС України, а договір про організацію перевезень, укладений за наслідками проведення такого конкурсу, відповідає ознакам адміністративного договору.

Отже, договір №01 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, укладений 15 травня 2019 року між Виконкомом та ВТП «Санрайз» ЛТД, відповідає ознакам адміністративного договору, а даний спір щодо визнання нечинними окремих положень вказаного договору підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

За приписами статті 7 Закону №2344-ІІІ забезпечення організації пасажирських перевезень покладається: на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Згідно із частиною першою статті 31 Закону №2344-ІІІ відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону №2344-ІІІ договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах (частина перша статті 43 Закону №2344-ІІІ).

За змістом статті 44 Закону №2344-ІІІ організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. До обов`язкових умов конкурсу на перевезення пасажирів належать: визначена органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування обґрунтована структура парку автобусів, що працюватимуть на маршруті загального користування, за пасажиромісткістю, класом, технічними та екологічними показниками; державні соціальні нормативи у сфері транспортного обслуговування населення. Договір з переможцем конкурсу (або дозвіл) органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування укладають (або надають) на термін від трьох до п`яти років. Дозвіл органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування пасажирському перевізнику на обслуговування автобусних маршрутів надається на термін до п`яти років. Автомобільний перевізник - переможець конкурсу повинен самостійно забезпечувати перевезення. Для підготовки та проведення конкурсу органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування утворюють конкурсний комітет, до складу якого входять представники відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та територіальних органів Національної поліції, а також громадських організацій у сфері автомобільного транспорту.

Згідно із частинами першою - четвертою статті 37 Закону №2344-ІІІ пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону №2344-ІІІ органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Абзацом восьмим пункту 2 Порядку №1081 визначено, що умови конкурсу - встановлені організатором (обов`язкові та додаткові) умови перевезень пасажирів, які повинні виконувати автомобільні перевізники, визначені на відповідному об`єкті конкурсу.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1081 організатором перевезень на автобусному маршруті загального користування є: виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту - на маршруті, що проходить у межах населеного пункту (міський маршрут).

Пунктом 5 Порядку №1081 передбачено, що метою визначення автомобільного перевізника на конкурсних засадах є: реалізація основних напрямів розвитку галузі автомобільного транспорту; створення безпечних умов для перевезення пасажирів автомобільним транспортом; покращення якості та доступності пасажирських перевезень; створення конкурентного середовища; забезпечення оновлення рухомого складу; підвищення рівня безпеки перевезень пасажирів; забезпечення виконання соціально значущих перевезень.

Відповідно до пункту 10 Порядку №1081 організатор перевезень затверджує умови конкурсу, в тому числі обов`язкові, відповідно до статті 44 Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім обов`язкових організатор може затверджувати додаткові умови конкурсу (наявність у перевізника GPS-системи, встановленої на транспортних засобах, які пропонуються для роботи на автобусному маршруті, тощо). Організатор встановлює вимогу щодо забезпечення роботи на об`єкті конкурсу, який включає міські та приміські внутрішньообласні автобусні маршрути загального користування, транспортних засобів, пристосованих для перевезення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, в кількості до 35 відсотків загальної кількості автобусів до 31 грудня 2019 року та до 50 відсотків - з 1 січня 2020 року.

За правилами пункту 53 Порядку №1081 організатор перевезень на внутрішньообласних, внутрішньорайонних та міських автобусних маршрутах не пізніше десяти робочих днів з дня опублікування свого рішення на офіційному веб-сайті укладає з переможцем конкурсу договір згідно з обов`язковими та додатковими (за наявності) умовами конкурсу та додатковими умовами обслуговування маршруту, наданими перевізником-претендентом.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що підставою для укладення договору з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування є кілька юридичних фактів: прийняття за результатами проведеного конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування конкурсним комітетом рішення про визначення переможця та введення такого рішення в дію розпорядчим документом організатора. Договір на організацію перевезення пасажирів визначає умови, за яких перевізнику дозволяється здійснювати господарську діяльність з перевезення пасажирів.

При вирішенні спору суд також враховує, що підпунктом 1.3 пункту 1 рішення Виконкому від 14 жовтня 2010 року №659-1 «Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку» був затверджений типовий договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом (додаток 3). Підпунктом 2.2.15 типового договору визначено, що перевізник додатково, окрім держзамовлення на соціально значущі послуги, безкоштовно та бездотаційно перевозить пасажирів пільгових категорій згідно з переліком, встановленим рішенням виконавчого комітету на відповідний рік, не більше семи пасажирів одночасно в салоні автобусу під час руху на маршрут.

На момент укладення спірного договору №01 від 15 травня 2019 року на перевезення пасажирів автомобільним транспортом рішення Виконкому від 14 жовтня 2010 року №659-1 «Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку» було чинним. Договір №01 від 15 травня 2019 року за змістом відповідає типовому договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом. Підпунктом 2.2.15 пункту 2.2 договору №01 від 15 травня 2019 року на перевезення пасажирів автомобільним транспортом було чітко передбачено обов`язок позивача як перевізника безкоштовно та бездотаційно перевозити пасажирів пільгових категорій згідно з переліком, встановленим рішенням Виконкому на відповідний рік, не більше семи пасажирів одночасно в салоні автобусу під час руху на маршруті.

Суд наголошує, що позивач прийняв умови конкурсу, був визнаний переможцем та підписав договір №01 від 15 травня 2019 року на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, тобто, на укладення вказаного договору на таких умовах позивач добровільно погодився.

На думку суду, визнання в судовому порядку протиправним та нечинним підпункту 1.3 пункту 1 рішення Виконкому від 14 жовтня 2010 року №659-1 «Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку» (ним затверджено типовий договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом) не може бути правовою підставою для визнання нечинним підпункту 2.2.15 пункту 2.2 спірного договору №01 від 15 травня 2019 року на перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 3 цього договору у разі внесення змін, доповнень чи скасування нормативно-правових актів, що регламентують надання транспортних послуг, організатор в десятиденний термін вносить зміни в договір на перевезення пасажирів. У разі не підписання змін до договору іншою стороною договір може бути розірваний з ініціативи організатора, а сторона, яка є ініціатором розірвання договору, попереджає про це іншу сторону не пізніше як за 10 днів (а.с.5 зворот).

Отже, ні умовами договору №01 від 15 травня 2019 року на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, ні нормативно-правовими актами не передбачено правових наслідків у вигляді визнання нечинними повністю чи частково договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у випадку скасування в судовому порядку нормативно-правового акту, який регламентував відносини у сфері надання транспортних послуг. У зазначеному випадку до такого договору можуть бути внесені зміни або договір може бути розірваний.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання нечинним підпункту 2.2.15 пункту 2.2 договору №01 від 15 травня 2019 року на перевезення пасажирів автомобільним транспортом та похідної позовної вимоги про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо визначення розміру компенсації витрат на перевезення пільгових категорій пасажирів, механізму їх виплати, та здійснення виплати такої компенсації перевізнику за цим договором.

Додатково суд враховує, що ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №140/14050/20 за позовом ВТП «Санрайз» ЛТД до Виконкому про визнання протиправним та скасування рішення від 23 липня 2020 року №369-1, зобов`язання прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну оскаржуваного, який би передбачав розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів, механізм їх виплати та порядок регулювання тарифів (а.с.44). Отже, у справі №140/14050/20 вирішується спір між ВТП «Санрайз» ЛТД та Виконкомом щодо прийняття нового нормативно-правового акту, який би передбачав розмір компенсації перевізника за перевезення пільгових пасажирів, механізм їх виплати. На думку суду, звернувшись із позовними вимогами до Виконкому про зобов`язання прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну оскаржуваного, який би передбачав розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів, механізм їх виплати та порядок регулювання тарифів, позивач обрав належний спосіб захисту права на отримання компенсації за пільгові перевезення.

Зважаючи на те, що суд відмовляє у задоволенні позову, то підстави для відшкодування позивачу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз» ЛТД (43006, Волинська область, місто Луцьк, провулок Дорожний, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 21738684) до Виконавчого комітету Луцької міської ради (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 19, ідентифікаційний код юридичної особи 04051327) про визнання частково нечинним договору та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк