
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2020 р. Справа № 120/4484/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини 3008 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
28.08.2020 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини 3008 Національної гвардії України (далі - військова частина 3008), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.12.2018 включно;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.12.2018, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що наказом командира військової частини 3008 від 19.11.20199 № 53 о/с позивача звільнено з військової служби у запас, а наказом від 22.11.2019 № 269 (по стройовій частині) знято з усіх видів забезпечення з 24.11.2019. Позивач зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства на день звільнення з військової служби з ним мав бути проведений повний розрахунок за усіма видами забезпечення. Однак позивачу стало відомо, що з січня 2016 року відповідач припинив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців частини у зв`язку з відсутністю фінансування.
Відтак 06.08.2020 позивач звернувся до відповідача з запитом, в якому просив надати інформацію про те, чи виплачувалась йому індексація грошового забезпечення та за які саме періоди. Листом від 11.08.2020 № 50/08/33-2228 відповідач повідомив, що індексація грошового забезпечення позивача здійснювалась з дотриманням вимог чинного законодавства. Також відповідач зазначив про неможливість надання довідки про розмір нарахованої позивачу індексації з огляду на те, що фінансові документи військової частини 3008 передані до Центрального архіву Національної гвардії України.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.12.2018 включно, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.
Ухвалою суду від 28.09.2020 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні).
09.10.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Так, відповідач вважає безпідставними позовні вимоги в частині нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2016, оскільки позивач був зарахований до списків особового складу військової частини 3008 лише 25.11.2016 на підставі наказу командира військової частини 3008 (по стройовій частині) від 22.11.2016 № 334. Крім того, відповідач зазначає, що кошторисом доходів і видатків Державного бюджету Навчального центру Національної гвардії України на 2016-2017 роки не було передбачено виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Тому фонд оплати праці у штатному розписі військової частини 3008 не включає виплату такої індексації згідно зі штатними посадами. При цьому відповідач просить врахувати, що згідно з вимогами статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Крім того, відповідач зауважує, що право на отримання індексації грошового забезпечення у військовослужбовців виникло лише в грудні 2018 року, оскільки з 01.03.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, на підставі якої збільшено розміри посадових окладів військовослужбовців Національної гвардії України.
Також відповідач заперечує наявність правових підстав для здійснення розрахунку індексації грошового забезпечення позивача з урахуванням базового місяця січня 2008 року. На думку відповідача, базовим місяцем для нарахування індексації є місяць, в якому військовослужбовця призначено на посаду. Також відповідач звертає увагу суду, що питання про врахування базового місяця з моменту підвищення посадового окладу при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки в цій частині права позивача ще не порушені. У цьому випадку повноваження щодо обрахування індексації, зокрема визначення базового місяця, покладається на військову частину, як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення.
Відповідь на відзив до суду не надходила.
Згідно з ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд доходить висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.
Встановлено, що наказом командира військової частини 3008 від 22.11.2016 № 43 о/с позивач ОСОБА_1 прийнятий із запасу на військову службу за контрактом на три роки з 25.11.2016 по 24.11.2019, а наказом (по стройовій частині) від 22.11.2016 № 334 його зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення з 25.11.2016.
Наказом командира військової частини 3008 від 19.11.20199 № 53 о/с позивача звільнено з військової служби у запас, а наказом від 22.11.2019 № 269 (по стройовій частині) знято з усіх видів забезпечення з 24.11.2019.
06.08.2020 позивач звернувся до відповідача з запитом щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період військової служби.
Листом від 11.08.2020 № 50/08/33-2228 відповідач повідомив позивача, що індексація його грошового забезпечення здійснювалася у відповідності до вимог чинного законодавства.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.12.2018, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року № 1282-XII (надалі - Закон №1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Положеннями статті 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до ст. 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Водночас в силу вимог ст.ст. 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-III індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078). Згідно з пунктом 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Як видно з відзиву на позовну заяву, відповідач не заперечує тієї обставини, що індексація грошового забезпечення військовослужбовців військової частини 3008 в період з 01.01.2016 по 01.03.2018 не нараховувалась та не виплачувалась з причин відсутності бюджетного фінансування цих видатків.
Втім, суд враховує, що згідно з практикою ЄСПЛ (наприклад, справа "Кечко проти України", № 63134/00, рішення від 07 листопада 2005 року) реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Крім того, у пункті 23 рішення від 10 червня 2011 року в справі "Сук проти України" (заява № 10972/05) ЄСПЛ зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Таким чином, оскільки право на індексацію грошового забезпечення військовослужбовців гарантується законом, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов`язком роботодавця, суд доходить висновку, що відмова відповідача у виплаті спірних сум індексації з мотивів відсутності достатнього фінансування військової частини 3008 не може визнаватися правомірною.
Поряд з цим, судом встановлено, що на військову службу у військову частину 3008 позивач був зарахований з 25.11.2016, що підтверджується наказом від 22.11.2016 № 334.
Тобто у спірний період з 01.01.2016 до 24.11.2016 позивач не проходив військову службу у відповідача.
Відтак позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 24.11.2016 задоволенню не підлягають.
Крім того, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині нарахування та виплати індексції грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.12.2018.
Так, 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького склад, внаслідок чого посадові оклади військовослужбовців, в тому числі позивача, збільшились.
Як наслідок, розмір доходу позивача у березні 2018 року перевищив суму індексації. Отже, з цього місяця індексація грошового забезпечення позивача не нараховувалась та не виплачувалась правомірно та з дотриманням вимог абзацу 3 пункту 5 Порядку № 1078.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що відповідач протиправно не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 25.11.2016 до 01.03.2018, а тому в цій частині позовні вимоги належить задовлльнити.
Оцінюючи доводи позивача про необхідність врахування для виплати спірної індексації як базового місяця січень 2008 року, суд насамперед зауважує, що позивач прийнятий на посаду водія військової частини 3008 у листопаді 2016 року. Тобто вже з цих мотивів суд не вбачає підстав для застосування того базового місяця, на якому наполягає позивач.
Крім того, суд зазначає, що у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.
Серед іншого, внесеними змінами передбачено ряд новел в порядку проведення індексації грошових доходів населення. Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови № 1013 від 09.12.2015 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку № 1078). Крім того, якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався в разі коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).
В редакції Постанови № 1013 від 09.12.2015 пункт 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції:
"У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу…".
Таким чином, починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.
Наведене підтверджується роз`ясненнями Мінсоцполітики, наданими Департаменту фінансів Міністерства оборони України листом від 08.08.2017 № 78/о/66-17.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідні зміни до Порядку № 1078 були внесені постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.205 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - Постанова № 1013).
Пунктом 1 вказаної Постанови передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.
При цьому підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1- 3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.
До слова, зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) в цілях нарахування індексації військовослужбовцям з січня 2016 року на березень 2018 року.
Отже, з прийняттям Постанови № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015, і включно до 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінилися.
Проте суд зауважує, що згідно з пунктом 3 Постанови № 1013:
"Міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078".
Отже, вказаною постановою Уряд фактично запропонував у грудні 2015 року підвищити зарплати працівникам бюджетної сфери за рахунок збільшення посадових окладів (тарифних ставок) та підвищення постійних складових зарплати, з тією метою, щоб з січня 2016 року розпочати заново обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації.
Тобто, Постановою № 1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015, але й визначено базовий місяць (січень 2016 року), з якого в подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації.
На виконання вимог пункту 3 Постанови № 1013, в січні 2016 року військовослужбовцям Національної гвардії України, в тому числі військовослужбовцям військової частини 3008, здійснено нарахування та виплату додаткових видів грошового забезпечення за грудень 2015 року у підвищеному розмірі.
Відтак для проведення подальшої індексації грошового забезпечення військовослужбовців при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації відповідно до Порядку № 1078 як базовий місяць (місяць підвищення) необхідно врахувати січень 2016 року, що передбачено абзацом другим пункту 3 Постанови № 1013.
Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду у постанові від 18.11.2020 у справі № 120/830/20-а.
Крім того, суд наголошує на передчасності вимог позивача в частині покладення на відповідача обов`язку врахувати січень 2008 року як базовий для нарахування спірної індексації. Адже судовому захисту підлягає лише вже порушене право, а не те, яке може бути порушене у майбутньому.
На думку суду, в даному випадку розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу та який виплачував йому грошове забезпечення. І саме на відповідача покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
Отже, саме в процесі виконання судового рішення, в разі набрання ним законної сили, відповідач в порядку, встановленому Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком № 1078, буде визначати базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 червня 2006 року у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".
Тобто під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
За таких обставин суд зазначає, що повноваження відносно обрахунку індексації, в тому числі щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII покладається на відповідача, в даному випадку - в процесі виконання судового рішення про зобов`язання нарахувати та виплати позивачу спірну грошову індексацію, в разі набрання судовим рішенням законної сили.
Отже, вимога позивача щодо прийняття судом рішення в частині базового місяця є передчасною та не може бути задоволена.
Аналогічна правова позиція викладені у багатьох постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду, зокрема від 28.07.2020 у справі № 120/313/20-а, від 28.07.2020 у справі № 120/939/20-а, від 29.10.2020 у справі № 120/504/20-а, від 04.11.2020 у справі № 120/1070/20-а та від 06.11.2020 у справі № 120/3623/20-а.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме шляхом визнання протиправною бездіяльність військової частини 3008 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період військової служби з 25.11.2016 по 01.03.2018 та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу таку індексацію. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, що пов`язані з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини 3008 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період військової служби з 25.11.2016 по 01.03.2018.
Зобов`язати військову частину 3008 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період військової служби з 25.11.2016 по 01.03.2018.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
2) відповідач: військова частина 3008 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 08803572, місцезнаходження: вул. Некрасова, 72, м. Вінниця, 21007).
Повне судове рішення складено 26.11.2020.
Суддя Сало Павло Ігорович
Судове рішення № 93105819, Вінницький окружний адміністративний суд було прийнято 26.11.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 120/4484/20-а. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: