Ухвала суду № 93105124, 25.11.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/2685/20

Провадження №2/0203/983/2020

УХВАЛА

25 листопада 2020 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, Дніпропетровської обласної ради про встановлення факту, що має юридичне значення, відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

1. 27 липня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, Дніпропетровської обласної ради про встановлення факту, що має юридичне значення, відшкодування моральної шкоди. Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14.09.09 позивача було незаконно примусово госпіталізовано до КП «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради (правонаступником якого є КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради) для виконання постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23.07.09 у справі про адміністративне правопорушення №3-1754/09. 29.09.09 позивач звернувся до керівника лікувального закладу із заявою про негайне звільнення. Подану заяву лікувальний заклад направив за належністю до суду. Одразу після складання акту № 36 СПЕ від 08.10.09 позивача було звільнено. Предметом заявленого позову є наслідки протиправної діяльності відповідачів стосовно: додаткового часу у 9 діб незаконного позбавлення волі після 29.09.09, з урахуванням особливої, додаткової його незаконності; незаконності прийняття керівником відповідача рішення не реагувати на заяву від 29.09.09 про негайне звільнення й відсутності такого негайного звільнення; відсутності сенсу такого додаткового позбавлення волі, оскільки за ці додаткові 9 діб, так саме, як і за подальші 10 років, відповідач так і не спромігся скласти висновки експертизи; продовження відповідачем невизнання власної провини; відсутності належного контролю за злочинною діяльністю свого закладу (підприємства) Дніпропетровською обласною радою. Негативні наслідку для позивача таких протиправних дій та бездіяльності відповідачів полягали та полягають у додаткових душевних стражданнях, які позивач переживав безпосередньо 9 діб зайвого та особливо незаконного позбавлення волі та згодом; душевних стражданнях позивача від упертості відповідачів і необхідності раз за разом спростовувати завідомо брехливі відомості та завідомо помилкові висновки відповідачів, які ті викладають в офіційних документах, що подаються до судів; додаткових зусиллях, які позивач докладав і докладає для налагодження свого звичного життя при тривалих пошуках долі заяви від 29.09.09, для встановлення правди стосовно вказаних подій. Порушення відповідачами прав позивача тривають майже 10 років, протягом яких позивач докладає надзвичайні зусилля стосовно їх відновлення. Немайнова шкода складається з 90 000,00 грн, що помилково не були стягнуті Жовтневим районним судом м. Дніпропетровськ у справі №2-а-846/11, збільшених відповідно до триразової інфляції до 270 000,00 грн, що поглинає розмір шкоди за рішеннями Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справах №№200/4709/11, 200/7261/13, до яких слід додати шкоду 10-річної судової тяганини стосовно встановлення правди про ті події у сумі 2 400,00 Євро (разом – 342 000,00 грн). Викладене стало причиною звернення позивача до суду з позовом про встановлення факту незаконності відсутності негайного звільнення позивача відповідачами 29.09.09, стягнення з відповідачів у солідарному порядку компенсації немайнової шкоди в сумі 342 000,00 грн(а.с. 1).

2. У судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов у повному обсязі, а представники відповідачів – заперечували проти його задоволення.

3. Заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов необхідно залишити без розгляду з таких підстав.

4. Відповідно до статті 44 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

5. На думку суду, аналіз усієї сукупності матеріалів справи свідчить про зловживання позивачем його процесуальними правами, що, безумовно, суперечить завданню цивільного судочинства.

6. Так, судом було встановлено, що у липні 2019 року позивач звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до КП «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради про встановлення факту, що має юридичне значення, відшкодування моральної шкоди (цивільна справа №206/3779/19). Зазначений позов побудовано на тих же підставах, що й цей позов, має той же предмет і є ідентичним йому у буквальному сенсі (а.с. 57).

7. 07 листопада 2019 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі №206/3779/19 було ухвалене рішення про відмову у позові. Однією з підстав для такої відмови стало те, що позивачем було невірно визначено відповідача. На думку суду, позивач мав звернути свої вимоги до Дніпропетровської обласної ради, оскільки саме вона за законом несе субсидіарну відповідальність за шкоду, заподіяну КП «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради(а.с.а.с. 58 – 68).

8. 18 лютого 2020 року за результатами апеляційного перегляду вказаного рішення Дніпровським апеляційним судом було ухвалено постанову про залишення його без змін (а.с.а.с. 69 – 78).

9. Крім того, у жовтні 2019 року (тобто під час розгляду цивільної справи №206/3779/19) позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до КП «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради, Держави Україна про встановлення факту, що має юридичне значення, відшкодування моральної шкоди (цивільна справа №201/11574/19). Зазначений позов побудовано на тих же підставах, що й позов у цивільній справі №206/3779/19 та позов, заявлений у цій справі, має той же предмет і є ідентичним їм у буквальному сенсі (а.с.а.с. 79, 80).

10. Вказану справу до тепер не розглянуто. Наступне судове засідання призначене на 15.01.2021, про що свідчать пояснення позивача та представниці КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради.

11. Крім того, у липні 2020 року (тобто під час розгляду цивільної справи №201/11574/19) позивач звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська із цим позовом. Позов побудовано на тих же підставах, що й позови у цивільних справах №№206/3779/19, 201/11574/19, має той же предмет і є ідентичним їм у буквальному сенсі.

12. З трьох поданих позивачем позовних заяв вбачається, що єдиною ознакою, за якою їх можна розрізнити, є наявність другого відповідача: Держави Україна – у другому випадку, та Дніпропетровської обласної ради – у третьому. При цьому аналіз позовних заяв свідчить про те, що вони не містять відповідних доводів та обґрунтувань стосовно таких відповідачів.

13. З огляду на викладене суд вбачає очевидно штучний характер спору, що є безумовною підставою для залишення заявленого позову без розгляду. Про таку штучність свідчать єдиний відповідач, який об`єднує зазначені вище справи, та буквальна подібність тексту позовної заяви заявам, поданим у цивільних справах №№206/3779/19, 201/11574/19.

14. На думку суду, процесуальний сенс в існуванні такого співвідповідача, як Дніпропетровська обласна рада, має винятково абстрактний характер і спрямований на створення передумов для подання позову до іншого, ніж Самарський районний суд м. Дніпропетровська, суду (у цьому випадку до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська).

15. При цьому суд не має процесуальної можливості закрити провадження у справі за правилами пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК, оскільки, незважаючи на єдині підстави та предмет, формально всі три справи мають різний суб`єктний склад.

16. Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне заявлений у справі позов залишити без розгляду.

17. Керуючись статтями 44, 257 – 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради (ідентифікаційний код – 01985400; 49000, Україна, місто Дніпро, вулиця Бехтерєва, 1), Дніпропетровської обласної ради (ідентифікаційний код – 23928934; 49004, Україна, місто Дніпро, проспект Олександра Поля, 2) про встановлення факту, що має юридичне значення, відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному статтею 261 ЦПК.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 358 ЦПК.

Повна ухвала складена 25 листопада 2020 року.

Суддя М.О. Католікян