Рішення № 93101989, 12.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2020Справа № 910/890/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Лук`янчук Д. Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Міністерство енергетики України

до Державного підприємства "Держвуглепостач"

про стягнення 2 607 172,97 грн.

за участю представників:

від позивача: Слуценко Р. П.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду м. Києва з позовом звернулось Міністерство енергетики та захисту довкілля України (далі - Міністерство енергетики, позивач) до Державного підприємства "Держвуглепостач" (далі - ДП "Держвуглепостач", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 1 917 382,18 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 7652 від 18.11.2016 р. про оренду нерухомого майна, що належить до державної власності, та договору № 13/17 від 24.03.2017 р. про відшкодування витрат за користування комунальними послугами на утримання адміністративного будинку в частині здійснення орендарем своєчасної сплати передбачених цими угодами платежів.

У позові Міністерство енергетики просило стягнути з відповідача заборгованість у сумі 1 859 595,47 грн., пеню у сумі 51 294,17 грн. та штраф у сумі 6 492,54 грн., що разом становить 1 917 382,18 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 р. за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

У підготовчому засіданні ухвалою Господарського суду міста Києва, занесеною до протоколу судового засідання 15.06.2020 р., за клопотанням представника позивача була замінена назва позивача: з Міністерства енергетики та захисту довкілля України на Міністерство енергетики України.

До закінчення підготовчого засідання від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій Міністерство енергетики просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 2 549 386,26 грн., пеню у сумі 51 294,17 грн. та штраф у сумі 6 492,54 грн., що разом складає 2 607 172,97 грн. Вказана заява була подана з додержанням вимог ст. 46 ГПК України, а тому прийнята судом до розгляду.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у визначений законом строк, продовжений на час карантину Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)" від 30.03.2020 р., відзиву не надав. Позиція відповідача щодо заявлених вимог суду невідома.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача свої вимоги підтримав та обгрунтував, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать направлені за його юридичною адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4), поштові відправлення з ухвалою про відкриття провадження у справі від 21.02.2020 р., ухвалами про відкладення розгляду справи від 19.03.2020 р., від 29.04.2020 р., ухвалами-викликами у судове засідання від 15.06.2020 р., від 27.07.2020, від 31.08.2020 р., від 12.10.2020 р., які були отримані відповідачем, що підтверджується відповідними відмітками у рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

Розглянувши заявлені позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Установлено, що 18.11.2016 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМУ України по місту Києву, орендодавець) та ДП "Держвуглепостач" (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7652 (далі - договір оренди). Відповідно до умов вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 763,6 кв.м., розміщені на шостому поверсі (площа 717,5 кв.м.) на цокольному поверсі кімнати: № 102-А площею 19,9 квм., № 102-Б площею 26,2 кв.м. та частину майданчика із асфальтового покриття площею 39,75 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4, що перебуває на балансі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 2.1 цього договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - травень 2016 р. - 241 915,50 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством (п. 3.1, 3.2 договору).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 договору оренди).

Пунктом 3.6 договору оренди сторони передбачили, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50 % на 50 % щомісяця, не пізніше 15 числа місяця за звітнім з урахуванням індексу інфляції.

Орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету та балансоутримувачу (п. 5.3 договору).

Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців і вступає в силу з моменту його підписання сторонами, з подальшою його пролонгацією (п. 10.1 договору оренди).

Також встановлено, що 24.03.2017 р. між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, правонаступником якого є Міністерство енергетики України, (балансоутримувач) та ДП "Держвуглепостач" (орендар) був укладений договір № 13/17 на відшкодування витрат за користування комунальними послугами на утримання адміністративного будинку (далі - договір про відшкодування). Відповідно до цього договору балансоутримувач забезпечує орендарю надання комунальних, експлуатаційних послуг, своєчасну оплату послуг та податку на землю, а орендар відшкодовує частину цих витрат пропорційно до займаної ним площі та кількості працівників (п. 1.1).

Пунктом 2.1 договору про відшкодування (в редакції додаткової угоди № 3 від 27.03.2019 р.) сторони погодили розміри вартості комунальних послуг, які підлягають відшкодуванню балансоутримувачу.

Орендар відшкодовує витрати на послуги відповідно до виставлених актів наданих послуг протягом 10 банківських днів з дня їх одержання (п. 2.4 договору про відшкодування).

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє протягом дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7652 від 18.11.2016 р. (п. 7.1).

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

За умовами ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Із матеріалів справи вбачається, що РВ ФДМУ по м. Києву на виконання умов договору оренди надало відповідачу в оренду приміщення загальною площею 763,6 кв.м., розміщені на шостому поверсі (площа 717,5 кв.м.) на цокольному поверсі кімнати: № 102-А площею 19,9 квм., № 102-Б площею 26,2 кв.м. та частину майданчика із асфальтового покриття площею 39,75 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі нерухомого майна від 18.11.2016 р.

Оскільки майно, передане в оренду є комунальною власністю, до вказаних правовідносин, окрім норм Цивільного кодексу України, також застосовуються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Окрім цього, статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач зобов`язаний сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відповідно до п. 18 Порядку обліку та оплати послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Також згідно з п. 286.6 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, нараховується податок кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Згідно з п. 287.7 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Як вже встановлено, відповідач, починаючи з листопада 2016 року, на підставі договору оренди № 7652 від 18.11.2016 р. здійснює користування нежитловими приміщеннями, розташованим за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4, а значить у нього виник обов`язок зі сплати балансоутримувачу (Міністерству енергетики) 50 % розміру орендної плати, визначеної договором, а також обов`язок із відшкодування витрат балансоутримувача за користування об`єктом оренди та сплати податку на землю, пропорційно займаній у будівлі площі згідно із умовами договору № 13/17 від 24.03.2017 р.

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного здійснення платежів виконав неналежним чином. Зокрема, орендні платежі у сумі 2 402 057,72 грн., нараховані з березня 2019 р. по грудень 2019 р., позивачу не сплатив, що підтверджується актами приймання-передачі послуг за вказаний період та рахунками-фактури № 1 від 12.04.2019 р., № 72 від 13.05.2019 р., № 88 від 12.06.2019 р., № 89 від 12.07.2019 р., № 109 від 12.08.2019 р., № 120 від 12.09.2019 р., № 134 від 11.10.2019 р., № 148 від 12.11.2019 р., № 161 від 12.12.2019 р., № 1 від 13.01.2020 р.

Також у період з березня 2019 р. по вересень 2019 р. відповідач не відшкодував позивачу витрати балансоутримувача зі сплати комунальних послуг та податку на землю у загальній сумі 147 328,54 грн., що підтверджується рахунками-фактури № 51 від 12.04.2019 р., № 58, 45 від 12.04.2019 р., № 107, 97, 98, 99, 100 від 12.08.2019 р., № 108 від 12.08.2019 р., № 121,123, 124, 122 від 12.09.2019 р., № 135, 137, 138, 136 від 11.10.2019 р.

Отже, судом встановлено, що у відповідача виникла заборгованість за договором оренди № 7652 від 18.11.2016 р. у сумі 2 402 057,72 грн. та за договором відшкодування витрат № 13/17 від 24.03.2017 р. у сумі 147 328,54 грн., що разом складає 2 549 386,26 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідач доказів, які підтверджують сплату ним орендних платежів у період з березня 2019 р. по грудень 2019 р., а також відшкодування комунальних послуг та витрат зі сплати земельного податку за період з березня 2019 р. по вересень 2019 р. суду не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з ДП "Держвуглепостач" основної заборгованості у сумі 2 549 386,26 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань зі сплати орендних платежів, позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 51 294,17 грн. та штраф у сумі 6 492,54 грн., які просив стягнути у судовому порядку.

Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У пункті 9.1 договору оренди сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету і балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 договору співвідношенні, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі якщо на дату сплату орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості (п. 3.8 договору).

Таким чином, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов`язання, на підставі наведених правових норм та в силу пунктів 3.7, 3.8 договору оренди, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату неустойки (пені та штрафу) є правомірними.

За змістом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, перевіривши розрахунок заявлених позивачем сум штрафних санкцій відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України, вимог ст. 232 ГК України та умов договору, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню у сумі 51 294,17 грн. та штраф у сумі 6 492,54 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем.

За таких обставин позов Міністерства енергетики України підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Міністерства енергетики України до Державного підприємства "Держвуглепостач" про стягнення заборгованості у сумі 2 607 172,97 грн. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Держвуглепостач" (01601, м. київ, вул. Богдана Хмельницького, 4; ідентифікаційний код 40225511) на користь Міністерства енергетики України (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 30; ідентифікаційний код 37552996) заборгованість у сумі 2 549 386 (два мільйона п`ятсот сорок дев`ять тисяч триста вісімдесят шість) грн. 26 коп., пеню у сумі 51 294 (п`ятдесят одна тисяча двісті дев`яносто чотири) грн. 17 коп., штраф у сумі 6 492 (шість тисяч чотириста дев`яносто дві) грн. 54 коп., судовий збір у сумі 39 107 (тридцять дев`ять тисяч сто сім) грн. 59 коп.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошені його вступна та резолютивна частини в судовому засіданні 12 листопада 2020 року.

Повний текст рішення складений 24 листопада 2020 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.