Рішення № 93101767, 10.11.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 29/35/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2020 Справа № 5009/4233/12

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали позовної заяви

Позивач - Приватне підприємство "Імір", код з ЄДР - 33960885 (69035 м.Запоріжжя вул. Реактивна, 1) в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Сміта Володимира Георгійовича, 72200 смт. Веселе Запорізької області вул.Пирогова, 21

Відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ", код з ЄДР-38003925, 01042 м.Київ вул.Патріса Лумумби, 4/6

Відповідач-2 - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", код з ЄДР-09807856, 04054 м.Київ вул. Артема, 60

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Приватного нотаріуса Морозової Світлани Володимирівни (01025 м.Київ вул. Велика Житомирська, 6/11, оф.22)

про визнання права власності на нежитлове приміщення та визнання недійсним іпотечного договору № 3713И/0415 від 17.04.2015р.

у межах справи № 5009/4233/12

про банкрутство ПП "Імір"

Кредитори:

1/ Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

2/ Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт", код в ЄДР-39013897, 01033 м.Київ вул. Шота Руставелі, 44, офіс - 104 (адреса для листування: 69063 м.Запоріжжя вул.Троїцька,27)

3/ Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредіт Інвестмент Груп", код в ЄДР-41586125 (04171 м.Київ вул. Набережна-Лугова, 8).

Банкрут - Приватне підприємство "Імір", код з ЄДР - 33960885, м.Запоріжжя

Ліквідатор - арбітражний керуючий Сміт В.Г.

Представники сторін:

Від позивача - Мазур Г.В.

Від відповідачів - не з`явились

Третя особа - не з`явилась

УСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 16.07.2020 позовну заяву Приватного підприємства "Імір" прийнято до розгляду в межах справи № 5009/4233/12 про банкрутство позивача. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.07.2020 об 11 год 00 хв.

Ухвалою від 30.07.2020 підготовче засідання відкладено на 18.08.2020 о 12-00.

Ухвалою від 18.08.2020 підготовче засідання відкладено на 03.09.2020 о 14-00.

Ухвалою від 03.09.2020 продовжено строк розгляду підготовчого засідання на тридцять днів до 16.10.2020.

Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 24.09.2020 об 11-00.

Ухвалою суду від 24.09.2020 підготовче засідання відкладено на 13.10.2020 об 11-00.

Ухвалою від 13.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22.10.2020. об 11-00 год.

Ухвалою суду від 22.10.2020 відкладено судове засідання на 10.11.2020 о 10-30.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ" не є власником нерухомого майна - нежитлового приміщення № 03 адміністративної будівлі літ. А-2, інв. №100002, загальною площею - 429,00кв.м., що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя вул.Реактивна,1, ухиляється від його повернення та всупереч вимогам діючого законодавства передало його в іпотеку ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за іпотечним договором № 3713И/0415 від 17.04.2015р.

Зазначений іпотечний договір просить визнати недійсним на підставі статей 203, 215, 583 Цивільного кодексу України, статей 1, 5 Закону України "Про іпотеку" та визнати за ПП "Імір" право власності на спірне майно - нежитлове приміщення № 03 адміністративної будівлі літ. А-2, інв. №100002, загальною площею - 429,00кв.м., що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя вул.Реактивна,1.

Відповідач-1 - ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ" надав суду письмовий відзив, в якому проти позову заперечує, вважає себе власником спірного майна. Зауважує, що ОСОБА_1 втратив право на придбання нежитлового приміщення №03 адміністративної будівлі літера А-2, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Реактивна, 1 у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 ухиляється від укладення відповідного договору купівлі-продажу та сплати грошових коштів. Ліквідатор ПП «Імір» Сміт В.Г. повинен був укласти із ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ" договір купівлі-продажу вказаного нежитлового приміщення, але цього не зробив.

Відповідачем-1 подано до суду клопотання про передачу частини позовних вимог по справі № 5009/4233/12 про визнання недійсним іпотечного договору до господарського суду м. Києва.

Відповідач-2 - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" також з позовом не погоджується з підстав, викладених відповідачем-1, про що зазначено у відзиві

Третя особа - приватний нотаріус Морозова С.В. згідно з вимогами ухвали господарського суду представила копію реєстраційної справи щодо посвідченого нею іпотечного договору № 3713И/0415 від 17.04.2015р., що є предметом спору, та пояснення щодо обставин його посвідчення.

До суду 09.11.2020 надійшла заява від ліквідатора Сміт В.Г. про заміну кредитора - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредіт Інвестмент Групп».

Суд зазначає, що 22.10.2020 суддею Кричмаржевським В.А. вже було винесено ухвалу про заміну кредитора в межах справи № 5009/4233/12 про банкрутство Приватного підприємства «Імір». У провадженні судді Юлдашева О.О. знаходяться лише матеріали позовної заяви. Отже, заява ліквідатора залишається судом без розгляду.

Також, 09.11.2020 ліквідатором подано заяву про зміну предмету позову, яка залишається судом без розгляду, оскільки подана після закриття підготовчого провадження.

Оцінивши надані докази, наведені обґрунтування сторін, проаналізувавши діюче законодавство, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За приписами ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Згідно з постановою Господарського суду Запорізької області від 26.11.2012р. Приватне підприємство "Імір", визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, арбітражного керуючого Шестопалова О.В. призначено ліквідатором.

В газеті "Голос України" №235 від 11.12.2012р. здійснено публікацію оголошення про визнання боржника ПП "Імір", м.Запоріжжя, банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Ухвалою суду від 29.06.2017р. припинені повноваження ліквідатора Шестопалова О.В., ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Сміта В.Г.

На виконання вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який був чинний на момент проведення аукціону, попереднім ліквідатором вжиті заходи по виявленню та реалізації майна боржника з метою погашення кредиторської заборгованості.

Так, в період з 30.04.2014р. по 18.05.2014р. відбулись електронні торги у формі аукціону з продажу майна ПП "Імір" - нежитлового приміщення №03 адміністративної будівлі літ. А-2, інв. №100002, загальною площею - 429,00кв.м., за адресою: м.Запоріжжя вул.Реактивна,1.

За наслідками проведення аукціону переможцем став ОСОБА_1, який запропонував за об`єкт найвищу ціну - 983 877,84 грн. Результати проведення аукціону оформлені протоколом проведення електронних торгів (аукціону) № 08/14 від 19.05.2014р.

Ліквідатор Шестопалов О.В., посилаючись на ухилення переможця аукціону ОСОБА_1 від підписання договору купівлі-продажу спірного майна та оплати його повної вартості, уклав договір купівлі-продажу з ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ", керуючись статтею 73 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як з особою, яка запропонувала та сплатила найбільш високу ціну у порівнянні з ціною майна, запропонованою іншими учасниками торгів, за винятком переможця торгів.

Проте ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.04.2015р., залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2015р., договір купівлі-продажу від 12.08.2014р. нежитлового приміщення №03 адміністративної будівлі літера А-2, інв. №100002, загальною площею - 429,00 кв.м., розташованої за адресою: м.Запоріжжя вул. Реактивна, 1, укладений Приватним товариством "Імір" в особі ліквідатора Шестопалова О.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ", код з ЄДР-38003925, визнано недійсним; ліквідатора ПП "Імір" зобов`язано надіслати ОСОБА_1, як переможцю торгів згідно з протоколом проведення електронних торгів (аукціону) №08/14 від 19.05.2014р., пропозицію щодо укладання договору купівлі-продажу разом з проектом договору купівлі-продажу та реквізитами для оплати вартості цього майна.

Але відповідно до Інформаційної довідки з Держаних реєстрів речових прав на рухоме та нерухоме майно, Реєстру прав власності на рухоме майна Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, представленої позивачем та отриманої на запит суду встановлено, що право власності на нежитлове приміщення №03 адміністративної будівлі літера А-2, інв. №100002, загальною площею - 429,00 кв.м., за адресою: м.Запоріжжя, вул. Реактивна, 1, зареєстровано за ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ".

Зазначене приміщення після визнання договору купівлі-продажу від 12.08.2014р. недійсним позивачу не повернуто та не перебуває у його володінні та користуванні, а договір купівлі-продажу з ОСОБА_1 не укладався.

Крім того, 17.04.2015р. ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ" та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" укладено іпотечний договір № 3713И/0415, за яким ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ" передало Банку в іпотеку нежитлове приміщення №03 адміністративної будівлі літера А-2, інв. №100002, загальною площею 429,00 кв.м., за адресою: м.Запоріжжя, вул. Реактивна, 1, в забезпечення повернення кредиту за договором про невідновлювальну кредитну лінію № 1500-14 від 08.04.2014р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, серед яких вказані правочини і договори, визначено статтею 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 статті 202 ЦК України).

За приписами статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Дії відповідача - 1 спрямовані на володіння та розпорядження спірною нерухомістю, як-то відмова у поверненні ПП "Імір", передача в іпотеку ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", свідчать про невизнання за ПП "Імір" права власності на зазначений об`єкт нерухомості.

Враховуючи приписи статті 236, 392 Цивільного кодексу України, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.08.2014р. нежитлового приміщення №03 адміністративної будівлі літера А-2, інв. №100002, загальною площею 429,00 кв.м., за адресою: м.Запоріжжя, вул. Реактивна, 1, укладений Приватним товариством "Імір" в особі ліквідатора Шестопалова О.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ", суд погоджується з позицією позивача в тому, що право власності на нежитлове приміщення №03 адміністративної будівлі літера А-2, інв. №100002, загальною площею 429,00 кв.м., за адресою: м.Запоріжжя, вул. Реактивна, 1, належить ПП "Імір".

Щодо вимог про визнання іпотечного договору недійсним.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, серед яких вказані правочини і договори, як вже зазначалось, визначено статтею 11 Цивільного кодексу України. Правовідносини у сфері застави нерухомого майна регулюються Законом України "Про заставу" та нормами Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ч.1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частинами 1 та 2 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статей 575 та 576 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Частиною 2 статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Статтею 5 Закону України "Про іпотеку" визначені умови, за яких один або декілька об`єктів нерухомого майна можуть бути предметом іпотеки, а саме : нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Оцінюючи зміст правовідносин, що виникли між сторонами господарського спору, суд виходить з наступного.

Згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених

законом і загальними принципами міжнародного права.

При цьому, концепція терміну «майно» у практиці Європейського суду з прав людини тлумачиться автономно від того визначення, яке надається йому в національному праві держав - підписантів Конвенції. Матеріальні правомірні очікування визнаються «майном» за умови, що такі очікування: (1) стосуються певних благ, котрі мають економічну цінність, (2) є цивільними за галузевою належністю і (3) достатньо визначені для того, аби бути забезпеченими можливістю судового захисту. Відповідно до усталеної практики Європейського суду ««майном» може бути «наявне майно», або активи, включно з вимогами, стосовно яких заявник здатен довести, що він мав принаймні «правомірне очікування» дієвої реалізації його майнового права» (рішення у справах Malhous v. Czech Republic, no. 33071/96; Draon v. France, no. 1513/03; Pressos Compania Naviera.. and Others v. Belgium, no. 17849/91).

За статтею 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Суд погоджується з доводами позивача та вважає, що на момент укладання спірного іпотечного договору предмет іпотеки не перебував у власності ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ", а тому укладений за відсутності у ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ" права розпорядженням предметом іпотеки - спірним майном.

Також судом встановлено, що не відповідають дійсним обставинам та суперечать встановленим фактам умови, які сторонами іпотечного договору погоджені у розділі 6 договору, зокрема, предмет іпотеки належить йому на праві власності, на момент укладання цього договору не існує подій, що створюють загрозу належному виконанню цього договору (судові спори, майнові вимоги третіх осіб тощо), про які він не повідомив іпотекодержателя тощо.

Приймаючи до уваги наведені норми права, суд погоджується з позицією позивача в тому, що оскаржуваний іпотечний договір є таким, що суперечить приписам чинного законодавства, укладений з порушенням вимог статей 5 Закону України "Про іпотеку", статті 583 ЦК України та підлягає визнанню недійсним згідно з ч.1 статті 203 та ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України.

Беручи до уваги викладене, позов про визнання права власності та визнання недійсним іпотечного договору від 17.04.2015р., укладеного між ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ" та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", є обґрунтованим і документально доведеним.

Положеннями частини 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Крім того, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

На думку суду, визнання спірного договору недійсним є належним та ефективним способом захисту прав позивача, порушених внаслідок укладення спірного правочину, що в свою чергу повністю відповідає завданням господарського судочинства та міжнародно-правовим зобов`язанням держави Україна щодо охорони права власності приватних суб`єктів, що перебувають під її юрисдикцією.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись ст. ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутств, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за Приватним підприємством "Імір" код з ЄДР - 33960885 (69035 м.Запоріжжя вул. Реактивна, 1), право власності на нежитлове приміщення № 03 адміністративної будівлі літ. А-2, інв. №100002, загальною площею - 429,00 кв.м., за адресою: м.Запоріжжя вул.Реактивна,1.

Визнати недійсним іпотечний договір №3713И/0415 від 17.04.2015р., укладений між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", м.Київ, та ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ", м.Київ, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В.

Повний текст судового рішення складено "25" листопада 2020р.

Суддя О.О. Юлдашев

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.