Рішення № 93101403, 16.11.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" листопада 2020 р. Cправа № 902/1080/19

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Шушковій А.П.,

За участю представників

позивача Молодецький О.С, посвідчення № 128 від 25.09.2017 р.

відповідача1 Пинзар О.Г., ордер №1003056 від 19.02.2020 р.;

відповідача2 Пинзар О.Г., ордер №1003058 від 19.02.2020 р..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справиза позовом: Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; вул. Набережна Перемоги, буд. 50 м. Дніпро, 49094)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Івпат - Агро" (вул. Лесі Українки, буд. 54, с. Гуменне, Вінницький район, 23203)

до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про солідарне стягнення 187818,48 грн. заборгованості

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою, в якій просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івпат - Агро" та ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 187818,48 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Івпат - Агро" кредитного договору б/н від 24.10.2018, зобов`язання за яким забезпечені договором поруки № P1540883667594382859 від 30.10.2018, укладеного між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_1 .

У відповідності до вимог ч.ч. 6, 7 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

Виходячи з приписів наведених норм, суд 19.12.2019 звернувся до Крижопільської селищної ради з запитом № 902/1080/19/1808/19 про надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані про ОСОБА_1 , у строки, визначені ч. 7 ст. 176 ГПК України.

08.01.2020 до суду від Крижопільської селищної ради надійшла відповідь від 27.12.2019, в якій зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 09.01.2020 відкрито провадження у справі №902/1080/19. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 28.01.2020.

Ухвалою від 28.01.2020 відкладено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження на 19.02.2020, з підстав викладених у відповідній ухвалі.

19.02.2020 до суду від представника відповідачів надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 19.02.2020 перейдено до розгляду справи №902/1080/19 за правилами загального позовного провадження, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання на 19.03.2020.

Крім того даною ухвалою задоволено клопотання представника відповідачів про витребування доказів та витребувано у Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" оригінал Договору поруки № Р1540883667594382859 від 30.10.2018.

Ухвалою від 19.03.2020 підготовче провадження продовжено на час запровадження карантину.

27.04.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 11.08.2020 призначено справу № 902/1080/19 до розгляду в підготовчому засіданні на 27.08.2020.

В судовому засіданні 27.08.2020 оголошено перерву до 16.09.2020, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 16.09.2020 представниками сторін надано письмову згоду на розгляд справи по суті в той самий день після закінчення підготовчого провадження, разом з тим суд відклав судове засідання з розгляду справи по суті на 24.09.2020, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

23.09.2020 до суду від позивача надійшов супровідний лист про долучення до матеріалів справи Анкети-заяви.

Ухвалою від 24.09.2020 відкладено розгляд справи по суті на 21.10.2020, з підстав викладених у відповідній ухвалі.

В судовому засіданні 21.10.2020 судом поновлено строк розгляду справи по суті на підставі п. 4 Прикінцевих положень ГПК України та задоволено клопотання представника позивача про оголошення перерви в судовому засіданні, оголошено перерву до 16.11.2020, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену судом дату з`явились представники сторін.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідачів в судовому засіданні частково визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з відповідача1, але в меншій сумі ніж заявлено позивачем, а в частині стягнення з відповідача2 заперечив та просив частково відмовити в позові.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 16.11.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

24.10.2018 р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Івпат - Агро" (далі - Відповідач-1) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (далі - Заява). Згідно цієї Заяви Відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі -Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://рrivatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/ н від 24.10.2018 р. (далі - Договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору.

Відповідно до Договору Відповідач-1 було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_1 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до 3.2.1.1.16. Умов - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до п. 3.2.1.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка та Клієнта.

Відповідно до п. 3.2.1.1.3 Умов - кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до 3.2.1.1.8. Умов - Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - «Угода»).

Відповідно до п. 3.2.1.1.6. Умов зазначає, що Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Як зазначено позивачем в позовній заяві свої зобов`язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу-1 31.10.2018 кредитний ліміт в розмірі 200000,00 грн. що підтверджується довідкою (а.с. 41) та не заперечується відповідачем1.

30.10.2018 р. між позивачем та ОСОБА_1 (далі відповідач-2) було укладено договір поруки № P1540883667594382859 (далі договір поруки), предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають за договорами приєднання (п. 1.1. Договору поруки).

Відповідно до розділу Умов 3.2.1.4. яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:

За сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 21 (двадцять один) % річних для договорів забезпечених порукою, 34 (тридцять чотири) % річних для договорів незабезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1-х числах кожного місяця, за попередній місяць.

За сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017 у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31 -го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56 (п`ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості для договорів забезпечених порукою, 68 (шістдесят вісім) % річних для договорів незабезпечених порукою. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань.

Банк залишає за собою право продовжити період , в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, і не вважати такий кредит простроченим, а грошові зобов`язання Клієнта з погашення заборгованості - порушеними. Таке право реалізується шляхом повідомлення Клієнта за допомогою повідомлення в Системі Internet Banking Приват-24 або рекомендованим листом на юридичну адресу Клієнта. При цьому, додаткових погоджень з Клієнтом не потрібно.

Під «непогашенням кредиту» мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4. Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Пунктом 3.2.1.4.4.Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1-го числа кожного місяця.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. З.2.1.2.З.4. Умов - Банк має право при порушенні Клієнтом будь- якого із зобов`язань, передбаченого «Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі.

Як зазначено позивачем в позовній заяві у зв`язку з порушенням зобов`язань за Договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку відповідач-1 станом на 31.10.2019 року рахується заборгованість - 207930,81 грн. яка складається з наступного:

- 187818.48 грн. - заборгованість за кредитом;

- 13585,53 гри. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 6526,80 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Разом з тим позивач користуючись наданим йому ч. 2 ст. 14 ГПК України правом розпоряджатись своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд звернувся до суду з вимогою про стягнення лише заборгованості за кредитом в розмірі 187818.48 грн.

Пунктом 3.2.1.6.1. Умов зазначено, що обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов`язань сторонами.

Позивачем зазначено, що відповідач-1 зобов`язання за вказаним Договором належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості.

Тож, Позивач вважає за необхідне захистити свої права шляхом солідарного стягнення з Відповідача-1 та Відповідача-2 187818.48 грн заборгованості за Договором банківського обслуговування № б/н від 24.10.2018 р.

Відповідачі у відзиві на позовну заяву зазначили наступне, з Договору поруки неможливо встановити яке основне зобов`язання забезпечене порукою та відповідний правочин. Договір поруки містить підпис ОСОБА_1 та фото (сканкопїї) підпису голови правління банку Крумханзл Петра та печатки банку. Сторони Договору поруки в жодному документі не узгоджували використання аналогів власноручних підписів, що на думку відповідачів суперечить ст. 207 ЦК України.

Відповідач заперечує правомірність використання АТ КБ «Приватбанк» аналогів підпису та факт укладення правочину поруки. Відтак, Договір поруки є неукладеним.

Позивачем не доведено факту укладення між сторонами договорів кредитного та поруки, які є підставою позову, що в свою чергу свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів.

В Анкеті-заяві клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов і правил надання про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 24.10.2018 року та Правилах не визначено дати виконання Відповідачем 1 своїх зобов`язань за кредитним договором.

Більше того Анкета-заява не містить умов кредитування, встановлення кредитного ліміту, строків повернення кредиту, відсоткових ставок тощо. В ній взагалі не наведено положень про надання будь-яких кредитів чи кредитних лімітів.

З цього додатково випливає відсутність підстав для стягнення суми заборгованості з поручителя - Відповідача 2 ,оскільки йому не відомо та не могло бути відомо про отримання наявність зобов`язань Відповідача 1 з урахуванням положень Анкети-заяви.

З огляду на викладене відповідачі заперечують проти задоволення позовних вимог та просять в задоволенні позову відмовити.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Отже, суд приходить до того висновку, що Умови та правила надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач 1, підписавши Анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 24.10.2018, містить істотні умови кредитного договору.

Шляхом підписання Умов та правил надання банківських послуг сторонами дотримано письмової форми такого договору.

Твердження відповідачів, щодо не узгодженості між сторонами використання аналогів власноручних підписів, а саме факсимільного підпису голови правління та печатки банку, що на думку відповідачів суперечить ст. 207 ЦК України, судом оцінюються критично з огляду на наступне.

За приписами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як вбачається з п. 5.2. Анкети-заяви та п. 5.2. Договору поруки сторонами погоджено, що під час укладання Договору Банк може використати факсимільне відтворення підпису особи, уповноваженої підписувати такі, договори, а також відтворення відбитка печатки технічними друкованими засобами.

Отже, вказана форма укладення зазначених Анкети-заяви та Договору поруки в силу презумпції, передбаченої ст. 204 ЦК України, є правомірною, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеної у постановах від 04.12.2019 у справі №404/3219/16-ц та у постанові від 18.09.2019 у справі № 753/23701/15.

Твердження представника відповідачів, що Анкета-заява не містить умов кредитування, встановлення кредитного ліміту, строків повернення кредиту, відсоткових ставок тощо. В ній взагалі не наведено положень про надання будь-яких кредитів чи кредитних лімітів з чого випливає відсутність підстав для стягнення суми заборгованості з поручителя - Відповідача 2 ,оскільки йому не відомо та не могло бути відомо про отримання наявність зобов`язань Відповідача 1 з урахуванням положень Анкети-заяви, судом оцінюються критично оскільки:

- укладання Договору поруки, пізніше, ніж укладання основного зобов`язання не суперечить приписам законодавства;

- при укладанні Договору поруки, поручитель фактично поручився перед позивачем за виконання ТОВ "Івпат-Агро" своїх зобов`язань в тому розмірі кредитного ліміту, котрий був встановлений банком;

- укладаючи Договір поруки, ОСОБА_1 погодився (без підписання додаткових узгоджень) на збільшення обсягу відповідальності у випадку збільшення зобов`язань боржника за Угодою 1 або Угодою 2;

- ОСОБА_1 погодився відповідати перед позивачем за Угодою 1 та Угодою 2 в тому ж розмірі, що і ТОВ "Івпат-Агро".

За приписами ст.ст.525 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Представником відповідачів не заперечується заборгованість ТОВ "Івпат-Агро" перед позивачем за кредитом, а доказів повного погашення заборгованості за кредитом не надано.

В той же час, ОСОБА_1 не спростовані взяті ним зобов`язання щодо солідарного обов`язку сплатити суму основного боргу по кредиту в солідарному порядку згідно умов Договору поруки №P1540883667594382859 від 30.10.2018 р.

За таких обставин, є правомірною позовна вимога про солідарне стягнення заборгованості за кредитом з відповідачів, що узгоджується із правовою позицією Північно-західного апеляційного господарського суду викладеною в постанові від 17.02.2020 р. у справі 902/616/19.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено і в судовому засіданні визнано представником відповідачів, що відповідач 1 отримав від позивача кредитний ліміт в розмірі 200000,00 грн якими останній користувався на власний розсуд і які повинен був повернути останньому, що підтверджується банківськими виписками щодо руху коштів відповідача по рахунку та розрахунком заборгованості.

Непроведення розрахунків по договору від 24.10.2018 р. позичальником (відповідач 1) та поручителем (відповідач 2) спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Слід також зазначити, що з огляду на заявлення позову не тільки до позичальника (відповідача 1) за договором від 24.10.2018 року, а і до поручителя (відповідача 2) за договором поруки, судом при прийнятті рішення враховано наступні норми матеріального права.

Зокрема із ч.ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України згідно яких у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Частиною 1 ст.553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. В частині 2 названої статті встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 1.5. Договору поруки, його сторонами погоджено, що у випадку не виконання боржником зобов`язань за "Угодою 1 і/або Угодою 2" боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

За змістом п. 2.4.1. Договору поруки поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання боржника, зазначені в направленій кредитором вимозі згідно п.п. 2.1.2 п. 2.1. цього договору.

Згідно із п. 2.1.2. договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1. цього Договору, кредитор має право направити поручителю із зазначенням невиконаного зобов`язання. Не направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання та вимагати виконання поручителем взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний Боржник у випадку невиконання Боржником зобов`язань за «Угодою 1 і/або Угодою 2», незалежно від факту направлення чи не направлення Кредитором Поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, враховуючи, що строк дії договору поруки становить 15 років, суд вважає вимогу позивача про солідарне стягнення з відповідачів суми заборгованості правомірною.

Разом з тим, суд дослідивши поданий позивачем розрахунок заборгованості та виписки по рахунку здійснив власний розрахунок заборгованості за кредитом.

А саме, судом встановлено та визнано представником позивача в судовому засіданні, що банком за час використання відповідачем1 кредитного ліміту, було вчинено ряд не передбачених Анкетю-заявою фінансових операцій з списання коштів.

З огляду на це суд здійснивши власний розрахунок встановив, що заборгованість за кредитом (тіло кредиту) відповідача перед позивачем становить 151676,68 грн. (194059,72 грн заборгованість визнана представником відповідачів - 42383,04 грн загальний розмір проведених позивачем фінансових операцій (погашення відсотків, комісії, тощо) = 151676,68 грн).

З огляду на викладене позовна вимога про солідарне стягнення з відповідачів 187818,48 грн підлягає задоволенню в сумі визначеній судом, а саме 151676,68 грн.

Згідно з ч. ч. 1 - 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідачів, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івпат - Агро" (вул. Лесі Українки, буд. 54, с. Гуменне, Вінницький район, 23203, код ЄДРПОУ 41115146) та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідент код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 151676,68 грн. - заборгованість за кредитом та 2275,15 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У частині стягнення 36141,80 грн заборгованості за кредитом відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Копію повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 26 листопада 2020 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; вул. Набережна Перемоги, буд. 50 м. Дніпро, 49094)

4 - відповідачу 1 (вул. Лесі Українки, буд. 54, с. Гуменне, Вінницький район, 23203)

5 - відповідачу 2 (АДРЕСА_1)