Вирок № 93098646, 25.11.2020, Скадовський районний суд Херсонської області

Справа № 663/482/20

Провадження № 1-кп/663/169/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року м. Скадовськ Херсонської області

Скадовський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого, судді Пухальського С. В.,

секретаря судового засідання Радіонової О. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019230000000403 від 19 грудня 2019 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Червоний Чабан, Каланчацького району, Херсонської області, одруженого, з середньою-спеціальною освітою, раніше не судимого, працюючого машиністом крана автомобільного в Акціонерному товаристві «Херсонобленерго», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Учасники судового провадження:

прокурор Балан Т. Ю.,

обвинувачений ОСОБА_1 ,

захисник обвинуваченого - адвокат Мінаєва В. В.,

представник потерпілого - адвокат Камчатний А. В.,

представник цивільного відповідача ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2019 року близько 12 год. 30 хв., ОСОБА_1 , керуючи технічно несправним автокраном МАЗ 533702 КТА 18.01, реєстраційний номер НОМЕР_1 (не перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з ДТП), здійснюючи рух по вул. Гагаріна в м. Скадовськ, Херсонської області, у напрямку від вул. Сергіївська до вул. Т. Шевченка, поруч з перехрестям вул. Гагаріна та вул. Мангубінська, в порушення вимог п. 1.5, п. 2.3.б), п. 18.1. Правил дорожнього руху України, проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, яка склалася, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу позначеного дорожніми знаками п. 5.35 «Пішохідний перехід» Розділу 33 Правил дорожнього руху України та дорожньою розміткою п. 1.14.1 - «зебра», Розділу 34 вищевказаних Правил, на якому перебував пішохід, не зменшив швидкість та не зупинився, не надав дорогу пішоходу, для якого була створена небезпека, в результаті чого відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу, з права на ліво за напрямком руху автокрана.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної події пішоходу ОСОБА_2 заподіяно тілесні ушкодження, від яких остання загинула на місці.

Вказані наслідки знаходяться в причинному зв`язку з порушенням водієм автокрана МАЗ 533702 КТА 18.01, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , вимог Правил дорожнього руху України, а саме:

- п. 1.5 згідно з яким дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 2.3. б) згідно з яким для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 18.1 згідно з яким водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, визнав повністю, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що 19.12.2019 близько 12.30 год. він, перебуваючи на роботі, керуючи автокраном МАЗ, рухався по вул. Гагаріна в напрямку від вул. Сергіївська до вул. Шевченка в м. Скадовську. Побачив жінку, яка розмовляла по телефону та почала рухатися по пішохідному переходу в безпосередній близькості від гака автокрана. Він застосував екстрене гальмування, однак не зміг запобігти наїзду, гак, який був закріплений перед капотом, вдарив жінку, від чого вона впала. Він намагався надати допомогу, викликав швидку. В скоєному щиро розкаявся, висловив жаль з приводу наслідків проявленої ним неуважності та недотримання правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом. Просив суворо не карати та не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки його робота пов`язана з керуванням автокрану, крім того, його мати, яка проживає в іншому районі, тяжко хворіє та потребує догляду й піклування, а позбавлення права керувати транспортними засобами позбавить його можливості здійснювати належний догляд за матір`ю, в тому числі за потреби доставку її до медичного закладу.

Представник потерпілого адвокат Камчатний А. В. в судовому засіданні підтримав заявлений потерпілим цивільний позов про стягнення з АТ «Херсонобленерго» моральної шкоди в розмірі 500 000 грн. Висловив позицію згідно з якою потерпілий наполягає на призначенні обвинуваченому покарання із застосуванням статті 75 КК України, так як не має до нього будь-яких претензій. Також не наполягав на застосуванні додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами й при вирішенні вказаного питання покладався на розсуд суду.

Враховуючи, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, не оспорює фактичні обставини по провадженню, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, а також заслухавши думку інших учасників судового розгляду, які не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, роз`яснивши їм наслідки частини 3 статті 349, частини 2 статті 394 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) та з їх згоди, суд, обмежившись дослідженням доказів по справі лише допитом обвинуваченого, дослідженням характеризуючих даних його особи, надання пояснень представником потерпілого з приводу заявленого позову та позиції щодо призначення покарання, надання пояснень представником цивільного відповідача з приводу заявленого позову, а також дослідженням цивільного позову та доказів поданих на підтвердження викладених у ньому обставин, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події злочину, винуватості обвинуваченого у його вчиненні, які ним не оспорюються, та роз`яснив усім учасникам судового розгляду, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Розглядаючи кримінальне провадження в межах пред`явленого обвинувачення в порядку дослідження доказів згідно частини 3 статті 349 КПК України, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за частиною 2 статті 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Санкцією частини 2 статті 286 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Згідно з частиною 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог статті 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд, відповідно зі статтею 65 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину та його наслідки, характер допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, керував транспортним засобом у тверезому стані (т. 2 а.к.п. 114), вчинив злочин з необережною формою вини, яка свідчить про те, що в будь-якому випадку, вчиняючи даний тяжкий злочин, не бажав настання тяжких наслідків, і за жодних обставин не хотів позбавляти когось життя, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, одружений (т. 2 а.к.п. 126, 127), його вік та стан здоров`я, а також те, що обвинувачений раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності (т. 2 а.к.п. 118), має постійне місце роботи, з 05 травня 2010 року і по теперішній час працює на посаді машиніста крана автомобільного в Акціонерному товаристві «Херсонобленерго», за місцем роботи характеризується виключно з позитивної сторони як сумлінний та відповідальний працівник (т. 2 а.к.п. 120, 125), має стійкі соціальні зв`язку, має матір похилого віку, яка тяжко хворіє (т. 2 а.к.п. 128-131), на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (т. 2 а.к.п. 117), позицію потерпілого висловлену ним в адресованій суду заяві (т. 1 а.к.п. 90) та його представником з приводу відсутності будь-яких претензій до обвинуваченого та можливості призначення покарання з іспитовим строком, що значно зменшує суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, а також обставини, що впливають на його покарання, з яких пом`якшуючими відповідно до статті 66 КК України визнає: щире каяття, про що свідчить повне визнання своєї вини та готовність нести покарання за вчинене, добровільне відшкодування завданих збитків, обтяжуючих обставин згідно статті 67 КК України, не встановлено.

Згідно зі статтею 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

За встановлених в сукупності обставин, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_1 , тяжкості скоєного ним злочину, який є тяжким злочином, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, які свідчать про дійсне, відверте визнання останнім своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, відсутність обставин, що обтяжують покарання, позиції потерпілого, виходячи з того, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення та запобігання вчинення нових злочинів, реалізуючи принципи законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, з призначенням покарання у виді позбавлення волі в межах санкції закону, за яким визнає його винуватим із застосуванням статей 75, 76 КК України.

Саме таке покарання, на переконання суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, а також буде відповідати не тільки загальним принципам призначення кримінального покарання, але й принципу його незворотності.

Крім того, призначення саме такого покарання забезпечить відшкодування обвинуваченим, який офіційно працевлаштований, процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 з наступними змінами «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 статті 286 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортним засобом.

ОСОБА_1 з 05.05.2010 працює на посаді машиніста крана автомобільного 6 розряду ремонтно-експлуатаційної майстерні служби транспорту АТ «Херсонобленерго».

У відповідності до робочої інструкції посадові обов`язки ОСОБА_1 полягають у керуванні автомобільними кранами вантажопідйомністю більше 10 т. під час монтажних робіт середньої складності та робіт з навантажування, розвантажування, перевантажування, транспортування (т. 2 а.к.п. 121-124).

Таким чином, виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 на займаній ним посаді безпосередньо пов`язане із керуванням транспортними засобами.

У зв`язку із цим, суд погоджується із доводами захисника обвинуваченого з приводу того, що у випадку застосування до ОСОБА_1 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, він не зможе виконувати свої обов`язки на займаній посаді, наслідком чого може бути його звільнення. Тим самим ОСОБА_1 буде позбавлений можливості реалізувати своє право на працю, на отримання заробітної плати, на достатній життєвий рівень для себе та своєї родини, і фактично буде позбавлений єдиного джерела доходу.

Крім того, ОСОБА_1 має матір ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка виходячи з її похилого віку та незадовільного стану здоров`я потребує догляду та піклування. При цьому, ОСОБА_3 проживає в смт. Мирне Каланчацького району Херсонської області одна, що підтверджується довідкою Мирненської селищної ради № 159 від 12.02.2020 (т. 1 а.к.п. 85).

В свою чергу позбавлення ОСОБА_1 права на керування транспортними засобами позбавить останнього можливості забезпечити його матері швидку доставку до медичного закладу у будь-який час доби, чи надання іншої допомоги, що може мати негативні наслідки.

За встановлених обставин, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_1 , усіх обставин по провадженню, тяжкості скоєного ним злочину, його наслідків, характер допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, позиції потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні, в тому числі на позбавленні обвинуваченого права керувати транспортними засобами, суд, реалізуючи принципи законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає за необхідне не позбавляти обвинуваченого ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами.

Потерпілим ОСОБА_4 пред`явлено позовну заяву до Акціонерного товариства «Херсонобленерго» про стягнення грошових коштів, в якій з посиланням на положення статей 23, 1167, 1168 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), висловлено прохання стягнути з відповідача, яким на його думку не забезпечено дотримання усіма своїми робітниками правил безпеки, на його користь моральну шкоду в розмірі 500 000 грн., яка виразилася в стражданнях й душевних переживаннях, які він зазнав у зв`язку із втратою дружини, що призвело до порушення його звичайного способу життя.

Представник цивільного відповідача Осипова О. О. просила відмовити у задоволенні позовної заяви з підстав її необґрунтованості.

Захисник обвинуваченого - адвокат Мінаєва В. В. зауважила про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки ще на стадії досудового розслідування кримінального провадження питання щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої потерпілому внаслідок смерті його дружини, було вирішено між сторонами у добровільному порядку. ОСОБА_5 оцінив завдану йому шкоду у загальній сумі 100 000 грн. І саме такий розмір компенсації сам же потерпілий вважав достатнім для повної компенсації всіх понесених ним матеріальних витрат та моральних страждань.

ОСОБА_1 , щиро розкаюючись у скоєному, та бажаючи компенсувати завдану - потерпілому ОСОБА_4 шкоду матеріального та морального характеру, у добровільному порядку виплатив на користь останнього грошову компенсацію у вказаній самим же потерпілим сумі, тому вважала, що задоволення заявленого ОСОБА_4 цивільного позову про повторне стягнення моральної шкоди з АТ «Херсонобленерго» свідчитиме про подвійну відповідальність ОСОБА_1 , так як у подальшому АТ «Херсонобленерго» матиме право зворотної вимоги до ОСОБА_1 .

Обвинувачений підтримав позицію свого захисника з приводу заявленого позову.

При вирішенні питання обґрунтованості позовної заяви суд виходить з наступного.

За частиною 2 статті 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з частинами 1, 5 статті 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов.

З нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 від 30.01.2020 вбачається, що він на стадії досудового розслідування даного кримінального провадження отримав від ОСОБА_1 відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_4 , в результаті якої померла його дружина ОСОБА_2 , в сумі 100 000 грн. у зв`язку із цим претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_1 не має та мати не буде, незважаючи на будь-які можливі зміни обставин в кримінальному провадженні (т. 1 а.к.п. 78).

Отже, в межах даного кримінального провадження матеріальна та моральна шкода, завдана ОСОБА_4 внаслідок смерті його дружини, вже була в повному обсязі компенсована обвинувачуваним ОСОБА_1 , а тому пред`явлення вимог до АТ «Херсонобленерго», як роботодавця ОСОБА_1 , про стягнення на користь ОСОБА_4 моральної шкоди, є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Зі свого боку, фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, матиме право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина 1 статті 1191 ЦК України).

Таким чином, з огляду на вказані законодавчі норми, у будь-якому випадку відповідальність за завдану шкоду в кінцевому варіанті покладається на водія, яким така шкода завдана.

У зв`язку із цим, враховуючи, що у даному випадку моральна шкода, завдана ОСОБА_4 внаслідок смерті його дружини, в сумі визначеній потерпілим, вже була компенсована обвинуваченим ОСОБА_1 , як водієм, яким така шкода була завдана, за таких умов задоволення заявленого ОСОБА_4 цивільного позову про повторне стягнення моральної шкоди з АТ «Херсонобленерго» свідчитиме про подвійну відповідальність ОСОБА_1 , адже у подальшому АТ «Херсонобленерго» матиме право зворотної вимоги до ОСОБА_1 , і відповідно останній змушений буде повторно сплатити суму вже компенсованої ним моральної шкоди.

Таким чином, враховуючи, що сторони досягли домовленості щодо суми відшкодування моральної шкоди, й така сума була компенсована винною особою на користь потерпілого, подвійне стягнення моральної шкоди суперечитиме нормам чинного законодавства, принципам розумності та справедливості, і це, в свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

В порядку статті 100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів.

Відповідно до статті 124 КПК України, із ОСОБА_1 необхідно стягнути процесуальні витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні в розмірі 2512,00 грн. на користь держави.

Керуючись статтями 368, 369-371, 373-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України та призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі, без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді п`яти років позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом визначеного іспитового строку терміном три роки не вчинить нового злочину.

Згідно пунктів 1, 2 частини 1 статті 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення експертиз у розмірі 2512,00 грн. (дві тисячі п`ятсот дванадцять гривень).

Скасувати арешт накладений згідно ухвали слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 23.12.2019 на автокран МАЗ 533702 КТА 18.01, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Речовий доказ: транспортний засіб автокран МАЗ 533702 КТА 18.01, реєстраційний номер НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 - вважати повернутими власнику АТ «Херсоноблененрго», як йому належні.

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Херсонобленерго», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Вирок може бути оскаржений до Херсонського апеляційного суду через Скадовський районний суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Обвинувачений має право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Суддя Пухальський С. В.