Вирок № 93097534, 27.10.2020, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________

Справа № 490/5629/19

Провадження № 1-кп/490/197/2020

У Х В А Л А

20 жовтня 2020 року м.Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді Алєйнікова В.О.

при секретарі Ворожцовій О.О.

за участі прокурора Солоджук Г.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Канавцева В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12019150020000060 про обвинувачення

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Батагай Верхоянського району Республіки Якутія Російської Федерації, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 121 Кримінального Кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

1. Під час судового розгляду кримінального провадження судом в порядку частини 3 статті 331 Кримінального Процесуального Кодексу України було поставлене питання про доцільність подальшого перебування обвинуваченого під вартою.

2. Прокурор під час судового розгляду кримінального провадження просила про продовження строку дії раніше обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, спираючись про те, що ризики, які були враховані під час обрання цього запобіжного заходу, наразі не усунуті та не зменшились.

3. Обвинувачений та захисник проти задоволення клопотання заперечували та просили змінити обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід на не пов`язаний з позбавленням волі, зокрема - на домашній арешт.

В обґрунтування захист посилався про наявність в обвинуваченого місця реєстрації, місця проживання та міцних соціальних зв`язків, а також - про тривалість перебування обвинуваченого під вартою та неефективність дій обвинувачення як під час досудового розслідування, так й - під час судового розгляду кримінального провадження.

Встановлені судом обставин із посиланням на докази

4. Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину за таких обставин

04 січня 2019 року він, перебуваючи на території міського кладовища, розташованого на розі вулиць Херсонське шосе та 1 Інгульська у місті Миколаєві, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, зрізав з опори лінії електропередач № 171-№ 173 ПЛ-6 кв.фід 608 19 кг. алюмінієвого дроту марки АС-35.

Після цього з місця вчинення злочину він зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв АТ "Миколаївобленерго" матеріальну шкоду у загальному розмірі 399 грн.

Ці дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковані за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно.

Він же в межах цього кримінального провадження обвинувачується також у тому, що

15 січня 2019 року близько 21.00 години, перебуваючи на території міського кладовища, розташованого за адресою: місто Миколаїв, вул. Степова, 35, на грунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_3 наніс тому тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких той помер.

Ці дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковані за частиною 2 статті 121 Кримінального Кодексу України - як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

5. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва Подзігун Г.В. від 03 травня 2019 року відносно ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Подальшими ухвалами Центрального районного суду міста Миколаєва строк тримання обвинуваченого під вартою продовжувався неодноразово, востаннє - ухвалою від 09 вересня 2020 року - до 20 жовтня 2020 року включно.

Під час винесення цієї ухвали суд виходив з того, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та існують ризики того, що він, перебуваючи на волі, зможе ухилитись від суду.

6. Протягом періоду з серпня 2019 року до теперішнього часу судом були досліджені як усі докази, що були зібрані під час досудового розслідування, так й докази, що були додатково зібрані за клопотаннями сторін під час судового розгляду.

Наразі, з метою оцінки цих доказів, судом у справі призначена судово-медична експертиза, проведення якої доручене експертам Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи.

До сплинення строку тримання обвинуваченого під вартою отримання висновку експерта не є можливим.

Положення закону, якими керувався суд під час постановлення ухвали.

7. Відповідно до статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Окрім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права

Відповідно до статті 2 Конвенції право кожного на життя охороняється законом та нікого не може бути умисно позбавлено життя.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Андронікоу та Константіноу проти Кіпру", передбачене статтею 2 Конвенції право на життя «... є одним з найбільш фундаментальних положень Конвенції і охороняє одну з основних цінностей демократичного суспільства».

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини перше речення статті 2 Конвенції зобов`язує державу не тільки утримуватись від умисного або незаконного позбавлення життя, але також вживати відповідних заходів для захисту життя тих, хто знаходиться під її юрисдикцією. Обов`язок захищати право на життя за статтею 2 Конвенції визначається у поєднанні з загальним обов`язком держави за статтею 1 Конвенції, яка зобов`язує «гарантування кожному, хто перебуває під [її] юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування, коли особу вбито в результаті використання сили (див. mutatis mutandis рішення від 19 лютого 1998 року у справі «Kaya v. Turkey», 1998-I, п. 105). Головна мета такого розслідування полягає у забезпеченні ефективного виконання національних законів, які захищають право на життя.

Для того, щоб розслідування стверджуваного незаконного вбивства було ефективним воно має бути здатне привести до встановлення обставин смерті людини та встановлення і покарання відповідальних осіб

Прогалини ж у розслідуванні, які підривають його здатність встановити причину смерті або відповідальних осіб, чи то прямих виконавців створюють ризик недодержання такого стандарту.

/див. рішення Європейського суду з прав людини у справах

«Муравська проти України» «Гонгадзе проти України», «Шевченко проти України», "Меркулова проти України" та інші/

Таке узгоджується з нормами статті 3 Конституції України саме життя людини визнається найвищою соціальною цінністю, а згідно до статті 27 Основного Закону кожна людина має невід`ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити життя людину.

9. Відповідно до частини 1 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під ставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.

При цьому відповідно до частини 3 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя має переконатись, що жоден більш м`який, ніж запропонований слідчим, запобіжний захід не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

10. Відповідно до статті 199 Кримінального Процесуального Кодексу України строк тримання під вартою може бути продовженим у разі наявності вказаних вище обставин та додаткового доведення того, що завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали не є можливим, а раніше заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

11. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об`єктивних відомостях, які:

-можна перевірити у судовому розгляді;

-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.

Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.

Сумлінність під час висунення підозри означає, зокрема, що дії, спрямовані на отримання відомостей про вчинення кримінального правопорушення, мають бути вчинені у точній відповідності із приписами діючого законодавства.

Ретельність під час висунення підозри полягає зокрема, у тому, що під час висунення підозри органи досудового розслідування мають діяти з урахуванням усіх дрібниць.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався.

11. Стосовно обставин цієї справи суд відзначає, що досліджені судом докази не дають підстав для припущення про те, що висуваючи обвинувачення ОСОБА_1 , органи досудового розслідування та державне обвинувачення діяли упереджено.

До того ж, сам обвинувачений визнає факт вчинення ним крадіжки.

Також він не заперечує тої обставини, що був принаймні одним з останніх, із ким за життя спілкувався ОСОБА_3 .

Між цим досліджені під час судового розгляду кримінального провадження докази, зокрема - кількість досліджених вперше під час судового розгляду кримінального провадження доказів та їх вагомість - поза розумним сумнівом доводять, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснювалось без належної ретельності та дбайливості, внаслідок чого під час висунення підозри не були враховані фактичні данні, які мають істотне значення як для встановлення дійсних фактичних обставин справи, а саме - характеру, локалізації заподіяних ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, а також - час та обставини їх заподіяння.

Сутність досліджених судом доказів, хоча дійсно дає підстави для припущення про причетність ОСОБА_1 до заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, тою ж мірою - дозволяє стверджувати про його непричетність до цих дій.

Наведене у сукупності дозволяє стверджувати, що хоча підозра у цій справі для мети вирішення питання про застосування запобіжного заходу є "обґрунтованою", проте ступінь її "обґрунтованості" є мінімальним.

12. Стосовно передбачених законом ризиків суд відзначає, що, як встановлено попередніми ухвалами суду, в цьому випадку наявним ризик того, що обвинувачений може у той чи інший спосіб ухилитись від суду.

13. Вирішуючи питання про актуальність цього ризику на теперішній час, суд виходе з обставин перебігу процесу по цій справі, актуальності такої спроби та її здатності завадити судовому розгляду.

13.1. Стосовно обставин перебігу процесу по цій справі суд відзначає, що наразі судом призначена експертиза, організація та проведення якої потребують суттєвих витрат у часі.

13.2. Стосовно актуальності спроби ухилитись від розгляду справи суд відзначає таке.

В цьому випадку судом вживаються дії, які здатні призвести до отримання нових відомостей щодо причетності/непричетності ОСОБА_1 до подій, що підлягають дослідженню в межах цього кримінального провадження.

При цьому характер таких відомостей є таким, що вони є достеменно відомі обвинуваченому, але наразі ані - під час досудового розслідування, ані - під час судового розгляду кримінального провадження не досліджувались.

Та вагомість цих відомостей для результатів судового розгляду важко переоцінити.

За такого саме у цей період у разі підтвердження версії органів досудового розслідування про причетність ОСОБА_1 до заподіяння тілесних ушкоджень актуальність ризику того, що він може вдатись до дій щодо переховування від суду є підвищеною.

13.3. Вирішуючи питання про здатність дій щодо ухилення від суду завадити судовому розгляду суд відзначає, що у разі вжиття заходів щодо ухилення від суду таке не є спроможним завадити суду отримати висновок судово-медичної експертизи та оцінити результати проведення додаткового дослідження.

Наведене у сукупності призводе суд до висновку про те, що наразі ризик того, що обвинувачений може вдатись до дій щодо переховування від розслідування, а за такого - від суду, є суттєво зниженим, адже такі дії не здатні бути ефективними та завадити суду встановити дійсні обставини кримінального провадження.

14. Вирішуючи питання про запобіжник ризику ухилення обвинуваченого від суду на цій стадії процесу, суд враховує таке.

14.1. Наразі обвинувачений перебуває під вартою з травня 2019 року; наразі строк його тримання під вартою становить 1 рік та 5 місяців, тобто - протягом тривалого часу; закінчити судовий розгляд у стислі строки не видається за можливе через об`єктивні обставини.

14.2. При цьому ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання, соціальні зв`язки, які є достатніми для забезпечення його проживання у цьому місці; є освіченим про необхідність виконання своїх процесуальних обов`язків.

Враховуючи сукупність вказаних обставин, а саме:

-суттєвого зниження ризику того, що обвинувачений може ухилитись від суду;

-низького рівня обґрунтованості висунутої йому "підозри";

-тривалості періоду його перебування під вартою;

-наявності в нього постійного місця проживання;

суд вважає, що процесуальна поведінка обвинуваченого, необхідна для розгляду цього кримінального провадження, може бути належним чином забезпеченою шляхом застосування до нього цілодобового домашнього арешту за місцем проживання.

Отже, клопотання прокурора та захисту підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 369-372; 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора та захисту - задовольнити частково

Змінити обраний відносно ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт у будинку АДРЕСА_1 , заборонивши йому залишати це житло цілодобово.

Покласти на ОСОБА_1 , окрім загального обов`язку з`являтись до суду за першим викликом, такі обов`язки:

-не залишати будинок АДРЕСА_1 , за винятком випадків звернення за медичною допомогою та явки до суду;

-повідомляти суд про засоби зв`язку та їх зміну;

-утримуватись від спілкування у будь-який спосіб /особисто або через засоби зв`язку/ із потерпілими та особами, вказаними в обвинувальному акті, як свідки

ОСОБА_1 негайно доставити до будинку АДРЕСА_1 , після чого звільнити його з-під варти.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ =В.О.АЛЄЙНІКОВ=